Рішення № 35325887, 11.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.11.2013 Справа № 904/6192/13

За позовом Фізичної особи-підприємця Чувакіна Володимира Вікторовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД»

про стягнення 16720,13 грн.

Суддя Колосова Г.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - Буличєв О.А., представник, дов. б.н. від 08.10.2013;

Від відповідача - Антіпіна Н.О., представник, дов. б.н. від 10.06.2013.

СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець Чувакін Володимир Вікторович звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД», в якому просить суд стягнути з відповідача суму боргу за Договором №22/102009 у розмірі 8032,00 грн. та суму господарських санкцій у розмірі 8688,13 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за Договором №22/102009 від 01.10.2009, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.08.2013 суддею Петровою В.І. було порушено провадження по справі №904/6192/13 та призначено дату судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2013 направлено матеріали справи №904/6192/13 за позовом Фізичної особи-підприємця Чувакіна В.В. до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайн ЛТД" про стягнення заборгованості за договором на виконання робіт сервісно-технічного обслуговування телевізійної системи, до Господарського суду Автономної Республіки Крим за територіальною підсудністю.

Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим справа №904/6192/13 була розподілена на суддю Колосову Г.Г.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013 справа №904/6192/13 прийнята до провадження суддею Колосовою Г.Г. та призначено дату судового засідання.

04.11.2013 представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за Договором №22/102009 у розмірі 8242,00 грн., у тому числі основна заборгованість у розмірі 7912,00 грн. та 3% річних у розмірі 330,00 грн.

Відповідно до частині 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог до розгляду та розпочав розгляд справи по суті з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 04.11.2013 було оголошено перерву до 11.11.2013 для вивчення матеріалів справи та надання представником відповідача пояснень щодо заяви про зменшення позовних вимог.

Судове засідання було продовжено 11.11.2013 за участю тих же представників сторін.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував. Надав до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строку встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД»(Замовник) та Фізичною особою-підприємцем Чувакіним Володимиром Вікторовичем (Підрядник) було укладено Договір №22/102009 на виконання робіт по сервісно-технічному обслуговуванню телевізійної системи (далі - Договір) (а.с. 7-9).

Відповідно до пункту 1 Договору Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання по сервісному обслуговуванню (в подальшому - СТО) обладнання телевізійної системи, (в подальшому Система), які належать Замовнику, у відповідності з планом-графіком виконаних робіт (Додаток 1), який є невід'ємною частиною даного Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що вартість робіт з СТО Системи становить 1940,00 грн. за кожний плановий виїзд представників Підрядника, плюс витрати пов'язані з доставкою представників Підрядника до об'єкту Замовника (транспортні витрати), плюс вартість обладнання та матеріалів, які були використані Підрядником в процесі

проведення СТО Системи. Замовник, на підставі наданого йому акту виконаних робіт Підрядником перераховує на розрахунковий рахунок Підрядника грошову суму в розмірі вартості робіт з СТО Системи, плюс вартість додаткових витрат, зазначених у пункті 4.1 даного договору.

Згідно пункту 4.3. Договору Підрядник надає Замовнику Акт приймання виконаних робіт. Замовник протягом трьох днів з дня отримання акту перевіряє його і підписує в частині фактично виконаних обсягів робіт, або надає Підряднику мотивовану відмову. Підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт є підставою для перерахування грошових коштів.

Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє протягом одного календарного року.

Договір підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками підприємств.

Сторонами не представлено доказів розірвання договору, визнання його недійсним тощо.

Додатком №1 до Договору №22/102009 від 01.10.2009 є План-графік виконаних робіт по сервісно-технічному обслуговуванню системи приймання спутникового телебачення, який підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками підприємств.

Позивач виконав належним чином та в строки, встановлені Додатком №1 взяті на себе зобов'язання, а саме: здійснив планове та позапланове технічне обслуговування телевізійної системи відповідача, здійснив ремонт ресіверів відповідача, чим забезпечив належну та безперебійну роботу телевізійної системи.

Вище викладене підтверджується наявними в матеріалах справи Актами приймання-передачі виконаних робіт, а саме: Актом до рахунку №SP-013 від 13.03.2012 на суму 3590,00 грн. , Актом №SP-021 від 07.04.2012 на суму 3654,00 грн., Актом №SP-022 від 07.04.2012 на суму 788,00 грн. (а.с. 16-21).

Позивач звертався до відповідача з претензійним листом №06 від 19.09.2012, згідно якого вбачається, що станом на 01.09.2012 за відповідачем числиться заборгованість у розмірі 8032,00 грн. (а.с. 22, 26).

Докази направлення даного листа наявні в матеріалах справи (а.с. 23 на звороті).

Претензійний лист отриманий відповідачем, що підтверджується листом №3-01-Ч-79/В від 30.11.2012 Поштампу ЦПЗ №1 (а.с. 23).

Також, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого станом на 01.06.2012 за відповідачем наявна заборгованість у розмірі 12066,00 грн. Даний акт підписаний обома сторонами та завірений відповідними печатками підприємств (а.с. 25).

У судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача надав до суду заяву про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу за Договором №22/102009 у розмірі 8242,00 грн., у тому числі основна заборгованість у розмірі 7912,00 грн. та 3% річних у розмірі 330,00 грн.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором №22/102009 на виконання робіт по сервісно-технічному обслуговуванню телевізійної системи від 01.10.2009 призвело до утворення заборгованості перед позивачем у розмірі 8032,00 грн., що й стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення заборгованості в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на наступне.

За даними Актами виконаних робіт відповідачем у квітні 2012 виконано технічне обслуговування системи ТБ на суму 3590, 00 грн., при цьому, період, за який виконано обслуговування та об'єкт, на якому це здійснювалося - не визначено.

Крім того, технічне обслуговування було виконано у квітні 2012 року на суму 3654,00 грн. (період за який здійснювалося обслуговування не визначено), разом з технічним обслуговуванням у тому ж місяці було виконано і ремонт ресивера (у кількості 4 штуки) на суму 788, 00 грн.

Також відповідач посилається на те, що суми за сервісне обслуговування, визначені у актах виконаних робіт до рахунків №021 від 07.04.2012 та №013 від 13.03.2012 перевищують суму, встановлену у пункті 4.1 Договору (1940,00 грн. за кожен плановий виїзд), але розрахунок додаткових витрат та використаних матеріалів ані в актах, ані в рахунках не містяться. Підтвердження формування суми виконаних робіт в документах відсутнє, тобто суми сформовані безпідставно.

Також відповідач вважає, що строк виконання зобов'язання має визначатися відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, а саме: моментом спливу 7-ми денного строку після пред'явлення відповідної вимоги. Таким чином, нарахування індексу інфляції та 3% річних здійснено позивачем безпідставно, оскільки час прострочена визначено невірно (а.с. 95).

Суд доводи відповідача до уваги не приймає виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі (частина 1 статті 853 Цивільного кодексу України).

Такі ж вимоги містить пункт 4.3 Договору. Також за умовами договору підставою для перерахування грошових коштів є підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт.

Позивачем було виконано роботу, а відповідач її прийняв без зауважень, що підтверджується підписаними Актами виконаних робіт.

У судовому засіданні представник відповідача пояснив, що вказані акти підписано попереднім директором відповідача.

Таким чином, суд вважає, що строк виконання зобов'язань відповідачем настав після підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, а посилання відповідача на відсутність розрахунку додаткових витрат та використаних матеріалів та документів, які їх підтверджують, є необґрунтованими.

Враховуючи те, що у заяві про зменшення позовних вимог, яка прийнята до розгляду, позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості за Договором №22/102009 у розмірі 7912,00 грн. з врахуванням наявності дефляції, суд вважає, що матеріалами справи підтверджується факт наявності заборгованості за відповідачем у розмірі 7912 грн., отже дана сума заборгованості повинна бути стягнута з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 330,00 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, встановлення судом порушення відповідачем грошових зобов'язань за Договором №22/102009 на виконання робіт по сервісно-технічному обслуговуванню телевізійної системи від 01.10.2009, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 330,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

Судовий збір покладається на відповідача згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.11.2013.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайн ЛТД» на користь Фізичної особи-підприємця Чувакіна Володимира Вікторовича 8242,00 грн., у тому числі сума боргу за Договором №22/102009 у розмірі 7912,00 грн. та 3% річних у розмірі 330,00 грн., та 1720,50 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Г.Г. Колосова