Вирок № 35325619, 19.11.2013, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 19.11.2013

Справа № 320/11170/13- к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2013 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді - Фоміна В.А.

при секретарі Мазуріній О.В.

за участю прокурора Обуховського О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Мелітополі кримінальне провадження № 32013080280000068 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, тимчасово безробітного, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, у силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України,

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_1, у період березня-вересня 2013 року займався незаконним виготовленням та незаконним збутом алкогольних напоїв з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоровя людей.

Відповідно до ст. 2,3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольними напоями та тютюновими виробами» від 19 грудня 1995 № 481/95-ВР (далі закон), для виготовлення алкогольних напоїв необхідно мати ліцензію, яка видається тільки суб'єктам підприємницької діяльності органом уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 15 Закону, для роздрібної торгівлі алкогольними напоями необхідно маги ліцензію, яка видається тільки субєктам підприємницької діяльності органами державної виконавчої влади, уповноваженими Кабінетом Міністрів України за місцем торгівлі субєкта підприємницької діяльності строком на один рік та підлягає обовязковій реєстрації в органах державної податкової служби України.

У відповідності до ст. 15-3 Закону, забороняється продаж алкогольних напоїв з рук та у невизначених для цього місцях торгівлі.

Крім цього, згідно ст. 1 Закону, під місцем торгівлі слід розуміти - місце реалізації алкогольних напоїв, у тому числі на розлив, торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами. Незаконне виготовлення алкогольних напоїв є їх виробництво без наявності ліцензії на цей вид підприємницької діяльності.

Однак, у порушення вказаного Закону, громадянин ОСОБА_1, не маючи ліцензії на право виготовлення і реалізацію алкогольних напоїв, маючи умисел на незаконне виготовлення та незаконний збут алкогольних напоїв з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоровя людей, у березні-вересні 2013 року купував у невстановленої слідством особи спирт етиловий, після чого за місцем свого проживання а саме, у будинку № 166-А по вулиці Калініна м. Мелітополя Запорізької області, шляхом змішування спирту етилового та води питної, незаконно виготовляв алкогольні напої, які в подальшому незаконно збував мешканцям м. Мелітополя Запорізької області.

Так, на початку вересня 2013 року ОСОБА_1, маючи умисел на незаконну реалізацію алкогольних напоїв, із загальної кількості раніше незаконно виготовлених ним алкогольних напоїв, за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5, незаконно реалізував громадянці ОСОБА_2, 1 пластикову пляшку ємкістю 0,5 л, незаконно виготовленого ним алкогольного напою, за ціною 10 грн. за одну пляшку з алкогольним напоєм обємом 0,5 л. Після вживання зазначеної горілки ОСОБА_2 відчула поганий стан здоровя, після чого звернулася в податкову міліцію та добровільно надала напій, який залишився у неї після вживання.

Аналогічно, громадянин ОСОБА_1 у вересні 2013 року, також проводив незаконну реалізацію громадянам ОСОБА_3 та ОСОБА_4 раніше незаконно виготовлених ним алкогольних напоїв, за місцем свого проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, б. 166-А.

26 вересня 2013 року, при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою: Запорізька область м. Мелітополь вул. Калініна б. 166-А, було виявлено та вилучено: 12 пластикових пляшок обємом 2 літри, 4 пластикові пляшки обємом 6 літрів, 1 пластикову бутилу обємом 0,5 літра та 2 пластмасові каністри обємом 20 літрів, які наповнені рідиною з характерним запахом спирту, а також кришки від пластикових пляшок у кількості 78 штук та лійки господарські для переливання рідини у кількості 2 штук.

Згідно висновку експерта № 135 від 23.10.2013 зразки рідини, які в серпні-вересні 2013 року придбавала громадянка ОСОБА_2, а також вилучені в ході обшуку 26 вересня 2013 року у ОСОБА_1 містять спирт та є алкогольними напоями, що не відповідають вимогам ДСТУ 4256:2003 «Горілки і горілки особливі. Технічні умови», виготовленими кустарним способом, з порушенням технології горілчаного виробництва.

Також, вилучений 26 вересня 2013 року в ході обшуку у ОСОБА_1 спирт етиловий не відповідає вимогам ДСТУ 4221:2003 «Спирт етиловий ректифікований. Технічні умови».

Крім того, згідно з висновками експерта №135 від 23.10.2013, алкогольні напої, а також спирт етиловий, які добровільно надані ОСОБА_2 та вилучені 26.09.2013 у ОСОБА_1, за адресою: м. Мелітополь вул. Калініна, б.166-А, схожі між собою по фізико-хімічним показникам, містять понаднормову кількість метанолу, не відповідають санітарним та технічним регламентам, є недоброякісними, до вживання не придатні, є едельтерованими та небезпечними для здоровя людини.

На підставі ч.1 ст. 473 КПК України до суду надійшла угода про визнання винуватості від 31 жовтня 2013 року укладена між прокурором Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 32013080280000068 та ОСОБА_1 обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні. Виходячи із змісту даної угоди ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.204 ч.3 КК України та зобов'язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні.

Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_1 буде призначене покарання за ст.204 ч.3 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для її виготовлення, та покладенням на нього обов'язків відповідно до п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

У судовому засіданні обвинувачений вказав, що він цілком розуміє свої права та наслідки укладення угоди, що передбачені ч. 4 ст. 474 КПК України, які йому були розяснені судом в ході судового засідання, а також розуміє, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст. 476 КПК України прокурор має право упродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутися до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений беззастережно визнав свою вину та надав судові згоду на призначення узгодженого покарання, надав пояснення, в яких повністю підтвердив обставини, викладені у предявленому йому обвинуваченні.

На підставі пояснень обвинуваченого, суд встановив, що укладення угоди сторонами є добровільним тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державі чи суспільним інтересам.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 визнав себе винуватим, відноситься до тяжких злочинів, а отже угода відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 472 КПК України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обовязки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах предявленого обвинувачення, кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 204 КК України, як незаконне виготовлення та незаконний збут алкогольних напоїв з недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і здоров'я людей.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України.

Суд переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Під час кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_1 скарги не подавав.

Угода між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, відповідає інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Обвинувачений ОСОБА_1 погоджується на призначення узгодженого покарання.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1, із урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого суд вважає, що узгоджене з ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення із звільненням від відбування покарання на підставі ст.75 КК України з іспитовим строком 3 роки з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення, та покладенням на нього обов'язків відповідно до п.п. 2,3,4 ч.1 ст. 76 КК України, а саме: не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

З обвинуваченого ОСОБА_1 слід стягнути витрати на проведення судової фізико-хімічної експертизи.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

З А С У Д И В:

Затвердити угоду від 31 жовтня 2013 року у кримінальному провадженні № 32013080280000068 про визнання винуватості, укладену між прокурором Мелітопольської міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_1.

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст.204 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки з вилученням та знищенням вироблених товарів та з конфіскацією обладнання для їх виготовлення.

Відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов'язки:

-не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

-повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання;

-періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Стягнути з ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, витрати на проведення експертизи у розмірі 367 гривень 80 копійок на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в Запорізькій області, яке знаходиться за адресою м. Запоріжжя вул. Аваліані, 19-а (рахунок № 31116115700009; одержувач УК у Шевч. р-ні м. Запоріжжя /Шевч./24060300; код банку: 813015; код ЄДРПОУ 38025367; назва банку: ГУДКСУ у Запорізькій області).

Речові докази у кримінальному провадженні № 32013080280000068, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів у Мелітопольській ОДПІ, а саме: 2 пластмасові каністри обємом 20 літрів, з рідиною, 4 пластикові пляшки обємом 6 літрів з рідиною, 11 пластикових пляшок обємом 2 літри з рідиною, кришки від пластикових пляшок у кількості 78 штук та лійки господарські для переливання рідини у кількості 2 штук знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги в Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку учасники судового провадження мають право отримати в Мелітопольському міськрайонному суді.

СУДДЯ: