Рішення № 35324991, 18.11.2013, Харцизький міський суд Донецької області

248/9374/13-ц

2/248/3096/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2013р. Харцизький міський суд Донецької області в складі :

головуючого судді - Мурашової Н.А.

при секретарі Омельяненко Є.Є.

за участю представника відповідача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харцизьку Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Харцизьку Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя внаслідок виробничої травми, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи його тим, що він працював на підприємстві відповідача водієм, 28.09.2006р. на робочому місці в робочий час з ним стався нещасний випадок, в результаті якого він отримав травму закритий перелом дистального метафаза лучевої кістки лівої руки із зміщенням, відривний перелом щитовидного відростку, закритий перелом правого наколінника зі зміщенням. За фактом даного нещасного випадку було проведено розслідування та за його результатами складено акт за формою Н-5 та Н-1. Вказаний нещасний випадок визнаний таким, що повязаний з виробництвом. У звязку з отриманою травмою він тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні. Висновком МСЕК від 29.05.2007р. йому первинно визначено 25% втрати професійної працездатності, рекомендоване медикаментозне лікування. Потім він проходив переогляд і висновком МСЕК від 26.03.2013р. йому безстроково визначено 25% втрати професійної працездатності за даною виробничою травмою, рекомендоване медикаментозне лікування. Вважає, що у звязку з отриманою на виробництві травмою, йому заподіяна моральна шкода, оскільки він зазнав ушкодження здоровя, безповоротно втратив його, втратив 25% професійної працездатності, не може виконувати тяжку фізичну роботу по господарству, після травми ноги кульгає і це викликає в ньому комплекс неповноцінності, він соромиться, в момент травми відчув сильний фізичний біль і в подальшому відчував і відчуває фізичний біль, втомлюється, тривалий час знаходився на лікуванні, продовжує лікуватися, вимушений дотримуватися рекомендацій лікарів та постійно відвідувати лікувальні заклади, у звязку з чим порушився звичний спосіб його життя і він вимушений докладати додаткових зусиль для його організації. Це, в свою чергу, викликає у нього глибокі душевні страждання. Моральну шкоду він оцінює в 15 000,00грн. і вважає, що вона підлягає відшкодуванню відповідачем як роботодавцем. Просить стягнути з відповідача моральну шкоду у вказаному розмірі.

Позивач в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, просить їх задовольнити

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала повністю та пояснила, що дійсно 28.09.2006р. під час робочого часу водій ОСОБА_3 у результаті нещасного випадку отримав травму руки та ноги. На підприємстві було створено комісію і проведено розслідування даного нещасного випадку, комісією було зроблено висновок, що цей нещасний випадок повязаний з виробництвом, складено акт за формами Н-5 та Н-1. Крім того, зроблено висновок, що цей нещасний випадок стався з вини ОСОБА_3, а саме у звязку з його особистою необережністю. Ніяких організаційних та технологічних причин даного нещасного випадку виявлено не було. Тобто вини підприємства в цьому нещасному випадку немає. Також зазначила, що працівник може звернутися до суду з вимогами про стягнення моральної шкоди з підприємства в тримісячний строк з дня коли дізнався, чи міг дізнатися про порушення своїх прав відповідно до ст. 233 КЗпП. Оскільки втрата працездатності була встановлена позивачу первинно висновком МСЕК ще в 2007р., то на даний час цей строк пропущено, поважних причин пропуску строку позивачем не зазначено. Вказані обставини є підставою для відмови у позові. Просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що нещасний випадок з позивачем дійсно мав місце на підприємстві відповідача, який зобовязаний створити належні умови охорони праці, забезпечити дотримання безпеки. Тому саме відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу завдану нещасним випадком моральну шкоду. Моральна шкода відшкодовується за наявності вини особи, яка її завдала. Також вказала, що позивач знаходиться на обліку у відділенні Фонду з 11.09.2007р. і отримує страхові виплати за ушкодження здоровя по травмі від 28.09.2006р.. На даний час щомісячна страхова виплата становить 725,81грн. Згідно з рішенням комісії з витань вирішення спорів при відділенні Фонду в м.Харцизьку при призначенні позивачу страхових виплат було визначено його ступень вини в даному нещасному випадку 15%, 85% віднесено на вину підприємства. Просить прийняти рішення на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив, що позивач з 02.04.1993р. по 17.04.2009р. працював на підприємстві відповідача водієм. Звільнений за власним бажанням. Вказане підтверджується копією трудової книжки позивача та фактично не оспорюється сторонами.

28.09.2006р. в 12.40год. в робочий для позивача час, під час виконання ним своїх посадових обовязків, стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав закритий перелом дистального метафаза лучевої кістки лівої руки із зміщенням, відривний перелом щитовидного відростку, закритий перелом правого наколінника зі зміщенням.

За даним фактом 29.09.2006р. було проведено розслідування (акт форми Н-5 від 29.06.2006р.), комісією було прийнято рішення визнати нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3 28.09.2006р. повязаним з виробництвом, скласти акт форми Н-1.

29.09.2006р. складено акт №2 за формою Н-1 про нещасний випадок, повязаний з виробництвом.

В обох актах вказано, що причинами нещасного випадку є особиста необережність ОСОБА_3 Організаційних та технічних причин нещасного випадку не виявлено.

Згідно з витягом з протоколу №1 засідання комісії з питань вирішення спорів при відділенні виконавчої дирекції ФССНВВ в м.Харцизьку від 31.08.2007р. визначено ступень вини потерпілого ОСОБА_3 в даному нещасному випадку 15%, вина підприємства 85%.

Згідно виписного епікризу №5711/747 позивач у звязку з отриманою травмою знаходився на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Харцизької центральної міської лікарні з 28.09.2006р. по 13.10.2006р.., виписаний на амбулаторне лікування, продовжує хворіти.

Висновком МСЕК від 29.05.2007р.. позивачу первинно визначено 25% втрати професійної працездатності, рекомендоване медикаментозне лікування.

В подальшому МСЕК проводились повторні переогляди, відсоток втрати професійної працездатності не змінювався.

Висновком МСЕК від 26.03.2013р. позивачу безстроково визначено 25% втрати професійної працездатності, рекомендоване медикаментозне лікування.

Згідно з медичними документами, що надані суду, позивач періодично проходив амбулаторне, стаціонарне лікування в медичних закладах з приводу отриманої травми.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно зі ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Ст. 159 КЗпП України передбачений обовязок працівника виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, зокрема, співробітничати з власником або уповноваженим ним органом у справі організації безпечних та нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів щодо усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоровю або людей, які його оточують, повідомляти про небезпеку свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Згідно ст. 160 КЗпП Украни постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законом порядку.

Ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником чи уповноваженим ним органом моральної шкоди робітнику, що здійснюється у випадку, якщо порушення законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих стосунків і потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ст.23, п.1 ч.1 ст.268, ст.1167,1168 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоровя здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Однак, із Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Законом України від 23 лютого 2007 року № 717-У виключена ч.3 ст.34 , яка передбачала обовязок Фонду відшкодувати спричинену потерпілому моральну шкоду. Вказані зміни набрали законної сили з 23.03.2007р.

В рішенні від 08.10.2008р. Конституційний Суд України вказав, що у звязку із цими змінами право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоровя тощо. Ушкодження здоровя заподіяні потерпілому під час виконання трудових обовязків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Право на відшкодування моральної шкоди у потерпілого у зв'язку із професійним захворюванням чи виробничою травмою виникає з моменту первинного встановлення органами МСЕК стійкої втрати працездатності.

Оцінивши обставини справи та надані сторонами докази в їх сукупності, проаналізувавши вищевикладені норми законодавства, суд приходить до висновку, що в період виконання трудових обовязків на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, в результаті якого було ушкоджено його здоровя він отримав травму руки та ноги, тривалий час знаходився на лікуванні, в подальшому йому у звязку з цією травмою була встановлена стійка втрата професійної працездатності 25%.

Суд вважає, що ушкодженням здоровя позивачу заподіяна моральна шкода, оскільки стан його здоровя після травми погіршився, він зазнав фізичного болю в момент травми та безпосередньо після цього, до теперішнього часу продовжує відчувати фізичний біль, постійну втомленість, вимушений постійно проходити курси лікування, відчуває незручність та дискомфорт у звязку з цим. Також він не може виконувати тяжку фізичну чоловічу роботу по домашньому господарству. Травма ноги потягла кульгавість, що спричиняє позивачу незручність, відчуття неповноцінності, соромязливості, обмеженість у спілкуванні. Суд вважає, що у звязку з цим порушився звичний спосіб життя позивача і він вимушений докладати додаткових зусиль для його організації. Це, в свою чергу, викликає у нього глибокі душевні страждання, він хвилюється, переживає, нервує.

Суд вважає, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди ушкодженням здоровя внаслідок виробничої травми. Стійка втрата працездатності, встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про заподіяння моральної шкоди, оскільки стан здоров'я потерпілого погіршено.

За таких обставин, суд вважає встановленим та доведеним факт наявності у позивача моральних страждань.

Обовязок щодо відшкодування моральної шкоди позивачу слід покласти на відповідача, оскільки право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з моменту первинного встановлення йому висновком МСЕК стійкої страти працездатності тобто з 29.05.2007р., на цей час обовязок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілому на виробництві моральну шкоду було скасовано, що не перешкоджає потерпілому ставити питання про її відшкодування за рахунок роботодавця. Таке право позивача ґрунтується на вимогах ст. 237-1 КЗпП України.

Суд вважає доведеним, що моральна шкода спричинена позивачу у результаті нещасного випадку на виробництві, між цим випадком і отриманими позивачем травмами є причинний звязок, що фактично сторонами не оспорюється та підтверджується наданими суду доказами копією трудової книжки позивача, актами про нещасний випадок, медичними документами.

При цьому, суд виходить з того, що нещасний випадок з позивачем стався під час виконання ним своїх посадових обовязків на підприємстві відповідача, який відповідно до ст. 153, 160 КЗпП України зобовязаний забезпечити працівникам безпечні і нешкідливі умови праці, здійснювати постійний контроль за дотриманням працівниками вимог з охорони праці, але таких дій в повній мірі не вчинив, що сприяло нещасному випадку, що стався за участю позивача. Тому суд вважає наявним вину відповідача в нещасному випадку.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що нещасний випадок стався виключно з вини позивача, оскільки вважає, що, виходячи з вимог ст. 153,160 КЗпП України, саме на роботодавця , в першу чергу, покладається обовязок забезпечити безпечні умови праці. Незважаючи на те, що ст. 159 КЗпП передбачено обовязок працівника дотримуватися правил охорони праці, саме на роботодавця покладається обовязок здійснювати контроль за дотриманням працівниками правил охорони праці, попереджати їх порушення. Тому суд вважає, що в будь-якому нещасному випадку на виробництві наявна вина роботодавця.

Відсутність в акті про нещасний випадок посилання на наявність вини підприємства в даному випадку суд вважає недостатнім для беззаперечного висновку про наявність підстав для звільнення відповідача від обовязку відшкодувати позивачу моральну шкоду.

Крім того, суду надані докази, що підтверджують визначення ступеня вини потерпілого ОСОБА_3 в нещасному випадку 28.09.2006р. у розмірі 15%, в той час, коли вина підприємства становить 85%. Це також підтверджує наявність вини відповідача в даному нещасному випадку.

Таким чином, підстав для повного звільнення відповідача від обовязку відшкодувати моральну шкоду суд не знаходить. А ступінь вини обох сторін враховується судом при визначенні розміру моральної шкоди.

Так, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд відповідно до ст. 23 ЦК України враховує глибину фізичних і моральних страждань, заподіяних позивачеві втратою професійної працездатності в результаті виробничої травми, беручи до уваги , що моральні страждання повязані із невідворотною втратою здоровя, яке є одним із основних цінностей людини, глибину та тривалість душевних страждань, ступінь втрати професійної працездатності склала 25% і з моменту травми до теперішнього часу не змінювалась. Крім того суд враховує, що позивач не був визнаний інвалідом, за характером травми в повній мірі не був позбавлений можливості реалізувати своє право на труд, після травми продовжує працювати. Суд враховує ступень вини позивача та відповідача в даному нещасному випадку відповідно 15% та 85%, а також те, що моральна шкода є умовним поняттям і її визначення не піддається математичним формулам.

Враховуючи ці обставини та принцип розумності і справедливості суд вважає необхідним стягнути на користь позивача моральну шкоду в сумі 6000,00 грн.

Вказану позивачем суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 15 000,00грн. суд вважає перебільшеною.

При постановленні даного рішення суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про пропущення позивачем строку звернення до суду, встановленого ст. 233 КЗпП, оскільки в даному випадку питання ставиться про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя, а відповідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю.

Таким чином, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.2,153,159,160,173,237-1 КЗпП України, ст.23,268 ЦК України ст.3,4,10,11,60,61, 88,212-215,218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в м.Харцизьку Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоровя внаслідок виробничої травми, задовольнити частково.

Стягнути з Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Харцизьк Донецької обл.., вул..Філатова,9, ЄРДПОУ 00242861, р/р 26002230010000 в відділенні №1 ПАТ «Донгорбанк» в м.Харцизьку, МФО 334970) на користь ОСОБА_3, 17.11.1964р.н., ур. с.Свистовка Каменського р-ну Воронезької обл.., ІІН 2369 705818, моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоровя внаслідок виробничої травми, в сумі 6000,00грн. (шість тисяч гривень).

Стягнути з Українсько-канадського спільного підприємства «Донбас-Ліберті» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (м.Харцизьк Донецької обл.., вул..Філатова,9, ЄРДПОУ 00242861, р/р 26002230010000 в відділенні №1 ПАТ «Донгорбанк» в м.Харцизьку, МФО 334970) на користь держави (р/р 31218206700088 , банк: ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016 , код ЄРДПОУ 37980439 , отримувач: Харцизьке УК/м. Харцизьк/ 22030001, код класифікації доходів бюджету 22030001) судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Харцизький міський суд протягом десяти днів з моменту його проголошення.

Суддя: