Постанова № 35324561, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 17 год. 29 хв. 810/4781/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Корецького І.О.,

представників позивача: Горелікова І.В., Давідкової К.О.,

представника відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз»доБілоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській областіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (далі - ТОВ НВП «Білоцерківмаз» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Білоцерківської ОДПІ або відповідач), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 23.09.2013 (том ІІ а.с.118,119), про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.04.2013 №0001032201/906.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог податкового законодавства, оскільки договірні відносини між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Горизонталь» (далі - ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь») мали реальний характер, що підтверджується договором поставки, податковими та прибутковими накладними, актами прийому-передачі товару, доказами зберігання та транспортування товару, а також доказами його оплати.

Крім цього, позивач зазначив, що висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ґрунтуються виключно на поясненнях засновника-директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 12.11.2013 позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Відповідач також зазначив про те, що відповідно до пояснень засновника-директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3, він зареєстрував підприємство за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від імені товариства не здійснював, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримував, доручення від імені підприємства на ведення фінансово-господарської діяльності нікому не видавав, документів з приводу господарських операцій з контрагентами, зокрема, договорів, податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур не підписував, жодних робіт не виконував, послуг не надавав.

Представник відповідача у судове засідання 12.11.2013 не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Жодних заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності суду не надав.

Заслухавши думку представників позивача та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних доказів, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ НВП «Білоцерківмаз», ідентифікаційний код 31907458, місцезнаходження 09100, Київська область, м. Біла Церква, бульвар 1-го Травня, буд. 13, зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 19.03.2002. Як платник податків узятий на облік в органах державної податкової служби з 25.03.2002 за №96.

Позивач з 26.03.2002 зареєстрований як платник податку на додану вартість, що підтверджується наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200021064, виданого Білоцерківською ОДПІ (том ІІ а.с.17).

Основними видами діяльності ТОВ НВП «Білоцерківмаз» є виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства, виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу, неспеціалізована оптова торгівля, роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах.

У лютому місяці 2013 року ТОВ НВП «Білоцерківмаз» листом від 13.02.2013 №05/128/1 (том І а.с.30) повідомило відповідача про дострокове знищення первинних документів за ІІІ квартал 2012 року, а саме: журналу-ордеру №3 за ІІІ квартал 2012 року, податкових накладних отриманих у ІІІ кварталі 2012 року, оборотно-сальдових відомостей за ІІІ квартал 2012 року, касових документів за липень, серпень 2012 року, документів щодо отриманих у ІІІ кварталі 2012 року послуг та документів щодо виробництва за серпень 2012 року.

У вказаному листі також зазначено обставини дострокового знищення документів - дератизація гризунів у приміщенні, у якому знаходились вказані документи та повідомлено про початок відновлення знищених документів.

05 березня 2013 року Білоцерківською ОДПІ направлено позивачеві письмовий запит від 05.03.2012 №1771/22-3/220 про надання інформації та її документального підтвердження (том І а.с.28), у якому просило надати первинні та інші документи за 2012 рік, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

На вказаний запит позивач, листом від 22.03.2013 №05/339, повідомив відповідача про те, що надати запитувані документи немає можливості, у зв'язку з їх знищенням та повідомив, що ТОВ НВП «Білоцерківмаз» проводиться робота по відновленню знищених документів.

У зв'язку з ненаданням позивачем документального підтвердження господарсько-фінансових відносин з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» наказом Білоцерківської ОДПІ від 02.04.2013 №740 (том І а.с.32) призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Білоцерківмаз».

У період з 03.04.2013 по 05.04.2013 на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 02.04.2013 № 740, направлення на проведення перевірки від 03.04.2013 № 128, посадовою особою Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Білоцерківмаз» (код за ЄДРПОУ 31907458) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 05.04.2013 №1465/22-1/31907458/48 (надалі - Акт перевірки від 05.04.2013 №1465/22-1/31907458/48), який містить висновки про порушення позивачем вимог абзаців 1 та 2 пункту 198.1 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 120021,00 грн.

Висновок податкового органу про заниження суми податкового зобов'язання, за його твердженням, пов'язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», що ґрунтується на даних протоколу допиту засновника-директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3 та не наданням ТОВ НВП «Білоцерківмаз» первинних та інших документів, що підтверджують господарсько-фінансові взаємовідносини позивача з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Як вбачається із змісту Акта перевірки та матеріалів справи, громадянин ОСОБА_3, який відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», пояснив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від імені товариства не здійснював, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримував, доручення від імені підприємства на ведення фінансово-господарської діяльності нікому не видавав, документів з приводу господарських операцій з контрагентами, зокрема, договорів, податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур не підписував, жодних робіт не виконував, послуг не надавав.

Зважаючи на пояснення засновника-директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3 та ненадання позивачем документів, що підтверджують фінансово-господарські відносини позивача з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», посадова особа Білоцерківської ОДПІ дійшла висновку, що правочин щодо поставки товарів від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до позивача є безтоварним, а виписані податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит на загальну суму 120021,00 грн., не мають юридичної сили.

На підставі Акта перевірки від 05.04.2013 №1465/22-1/31907458/48, відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Білоцерківською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 №0001032201/906 форми «Р», згідно з яким позивачеві збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 150026,00 грн., у тому числі, за основним платежем - 120021,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 30005,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку, подавши скаргу до Головного управління Міндоходів у Київській області від 29.04.2013 №05/531 (том І а.с.57-60).

За результатами розгляду скарги позивача на податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 №0001032201/906 Головне управління Міндоходів у Київській області запропонувало ТОВ НВП «Білоцерківмаз» подати до Білоцерківської ОДПІ документи, що стосуються предмету проведеної перевірки, за результатами якої прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 №0001032201/906, про що свідчить лист від 04.07.2013 №203/10/10-36-10-01-202/367 (том І а.с.65,66).

На підставі зазначеного листа, наказом Білоцерківської ОДПІ від 04.07.2013 №1380 (том І а.с.67) призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Білоцерківмаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

05 липня 2013 року у зв'язку із закінченням терміну на відновлення ТОВ НВП «Білоцерківмаз» документів Білоцерківська ОДПІ звернулась до ТОВ НВП «Білоцерківмаз» із запитом №580/10/22-1 про надання первинних та інших документів за 2012 рік, що підтверджують фінансово-господарські відносини з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (том І а.с.68).

05 липня 2013 року на підставі наказу Білоцерківської ОДПІ від 04.07.2013 № 1380, направлення на проведення перевірки від 05.07.2013 №286, посадовою особою Білоцерківської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Білоцерківмаз» (код за ЄДРПОУ 31907458) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (код за ЄДРПОУ 37889322) за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.

За результатами перевірки складений акт від 05.07.2013 №2670/22-1/31907458/123 (надалі - Акт перевірки від 05.07.2013 №2670/22-1/31907458/123), який містить висновки про порушення вимог абзаців 1 та 2 пункту 198.1 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2012 року на загальну суму 120021,00 грн.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки від 05.07.2013 №2670/22-1/31907458/123, перевіряючий дійшов аналогічних висновків, викладених в Акті перевірки від 05.04.2013 №1465/22-1/31907458/48, оскільки надані позивачем первинні документи, зокрема, договір на поставку, специфікація, акти прийому - передачі товару, податкові накладні, договір про надання транспортних послуг, акти надання транспортних послуг, виписки банку по особовому рахунку не спростували попередніх висновків посадових осіб податкового органу.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що податкове-повідомлення рішення на підставі акта перевірки від 05.07.2013 №2670/22-1/31907458/123 не приймалось, оскільки податковим органом раніше було прийнято рішення з приводу виявленого порушення, а саме, податкове повідомлення-рішення від 23.04.2013 №0001032201/906.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач скористався своїм правом оскаржити його у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між покупцем - ТОВ НВП «Білоцерківмаз» та постачальником - ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» укладено договір поставки товарів від 20.06.2012 №20/06/12-03 (том І а.с.118-120), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати покупцеві сировину та матеріали у кількості, якості, асортименті та за ціною, зазначеними у специфікаціях, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору (підпункт 1.1 договору).

Відповідно до підпункту 1.4 договору, загальна сума договору становить 720125,46 грн.

Згідно підпункту 8.2 договору, поставка товару по кількості та якості здійснюється з дотриманням вимог Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7.

Зазначений договір поставки підписаний зі сторони покупця - директором ТОВ НВП «Білоцерківмаз» Магдичем А.А., зі сторони постачальника - директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ОСОБА_3

На підтвердження поставки товарів від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» позивачем до перевірки та матеріалів справи надані специфікації від 20.06.2013 до договору поставки товарів (додатки №1, №2, №3) (том І а.с.121-127) та акти прийому-передачі товару від 13.07.2013 (додатки №4, №5, №6) (том І а.с.128-134).

Крім цього, позивачем надані прибуткові накладні від 31.07.2012 №1843, №1847, №1860, №1861, №1863, №1864, №1865, №1893, №1894, №1895, №1896, №1897, №1898, №1899, №1901, №1902, №1903, №1904 та №1905 (том І а.с.173-191).

За результатами господарських операцій ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» видано на користь ТОВ НВП «Білоцерківмаз» податкові накладні на загальну суму 720125,46 грн., у тому числі ПДВ на загальну суму 120020,91 грн., від 13.07.2012 №414, №415 та №416 (том І а.с135-154).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» за придбані товари проводились у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками банку (том І а.с.157-172).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV. Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Згідно із пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Дослідивши додані до позовної заяви документи суд встановив, що директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» є ОСОБА_3

Саме від імені ОСОБА_3 підписано додані до позовної заяви договір поставки товарів, акти прийому-передачі товарів та податкові накладні.

Разом з тим, згідно наявних в матеріалах справи письмових пояснень ОСОБА_3 від 06.08.2012 (том І а.с.105,106) він зазначив, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду, фінансово-господарську діяльність від іменні товариства не здійснював, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість не отримував, доручення від імені підприємства на ведення фінансово-господарської діяльності нікому не видавав, документів з приводу господарських операцій з контрагентами, зокрема, договорів, податкових, видаткових накладних, рахунків-фактур не підписував, жодних робіт не виконував, послуг не надавав.

Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директором ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій та використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Як вже зазначалося судом, окрім формальних вимог щодо належного документального оформлення господарської операції, установлених статтею 198 Податкового кодексу України, умовою віднесення сум податку на додану вартість сплаченої платником податку в ціні придбаного товару до податкового кредиту є реальність господарської операції, здійсненої у рамках провадження економічної діяльності платника.

Тому, при розгляді тверджень податкового органу про безтоварність господарської операції підлягає перевірці факт здійснення господарської операції.

У такому випадку, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання, використання у господарській діяльності товарів тощо.

Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності товарів, зазначених у договорах поставки, укладених між ТОВ НВП «Білоцерківмаз» (покупець) з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» ( постачальник), суд зазначає наступне.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ НВП «Білоцерківмаз» знаходиться у місті Біла Церква, його контрагент постачальник - ТОВ «Комерційна фірма «Горизанталь» - у місті Києві, а товар, який є предметом договору поставки товарів від 20.06.2012 №20/06/12-03, знаходився у місті Маріуполь, Донецької області на зберіганні у ТОВ «Тофис» на підставі відповідного договору.

Після продажу ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» на користь ТОВ НВП «Білоцерківмаз» товару, останній уклав з ТОВ «Тофис» договір зберігання, на підтвердження чого надав суду договір зберігання від 10.07.2012 №11/07/12-05 та акти-прийому передачі товарів від ТОВ НВП «Білоцерківмаз» зберігачеві - ТОВ «Тофис» (том І а.с.192-204).

Представник позивача також зазначив, що фактично товар, придбаний у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь», у зв'язку з його знаходженням на зберіганні у ТОВ «Тофис» по кількості та якості представником ТОВ НВП «Білоцерківмаз» не перевірявся.

Натомість, ТОВ НВП «Білоцерківмаз» після укладення договору поставки направило ТОВ «Тофис» лист від 11.07.2012 №05/853/1, у якому просило підтвердити наявність товару, переданого на зберігання від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» (том ІІ а.с.123).

На зазначений лист ТОВ «Тофис» 13.07.2012 повідомило позивача про те, що товар є в наявності, належної якості та знаходиться на зберіганні (том ІІ а.с.124).

Оскільки позивачем не було надано жодного документу щодо транспортування товару від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до ТОВ НВП «Білоцерківмаз», належних доказів стосовно його приймання по кількості та якості у встановленому законодавством порядку, враховуючи пояснення директора ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» щодо відсутності факту реалізації та поставки товару, з метою забезпечення повного та об'єктивного розгляду справи суд ухвалою від 29.10.2013 витребував у ТОВ «Тофис»: належним чином завірену копію договору зберігання, укладеного між ТОВ «Тофис» та ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь»; акт приймання передавання товарно-матеріальних цінностей на зберігання від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та докази його складського зберігання; докази оплати ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» послуг зберігання; докази транспортування товару (товарно-транспортні накладні, подорожні листи) від ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» до місця його зберігання; письмову інформацію та її документальне підтвердження про товар в розрізі найменувань та вартості, що був відвантажений ТОВ «Артстройсервіс» (автоперевізник) для доставки ТОВ НВП «Білоцерківмаз» згідно товарно-транспортних накладних від 31.07.2012 №75, №76, №77, а також належним чином завіренні копії товарно-транспортних накладних від 31.07.2012 №75, №76, №77; належним чином завіренні копії угод щодо реалізації товару від ТОВ «Тофис» до ТОВ НВП «Білоцерківмаз» з переліком найменувань товарів та їх вартості за 2012 рік; докази наявності складських приміщень для зберігання товарно-матеріальних цінностей.

Вказана ухвала 30.10.2013 була направлена за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 3.

Однак, 12.11.2013 до суду повернувся конверт з довідкою поштового відділення "за зазначеною адресою не зареєстрований " (том ІІ а.с.198,199).

Факт відсутності ТОВ «Тофис» за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 3 також підтверджується даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який був отриманий на спеціальний запит суду (том ІІ а.с.195-197).

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2013 позивач також звернувся до ТОВ «Тофис» з проханням надати пояснення та документальне підтвердження щодо зберігання товару, придбаного ТОВ НВП «Білоцерківмаз» у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь».

Відповідно до пояснень представників позивача, вказаний запит був надісланий ТОВ «Тофис» засобами поштового зв'язку за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 3.

Тобто і ухвала суду і запит позивача були направлені ТОВ «Тофис» за однією ж адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2013 ТОВ «Тофис» надало позивачеві лист - пояснення та документальні підтвердження у вигляді копій.

Однак, у зв'язку з тим, що суду не було надано для огляду оригіналів документів та представлені позивачем копії документів не були належним чином завірені, зважаючи на ту обставину, що і ухвала суду і запит позивача, відповідно до його пояснень, були направлені ТОВ «Тофис» засобами поштового зв'язку на одну й ту ж адресу, однак до суду повернувся конверт з довідкою пошти «відсутність адресата за місцезнаходженням», а, в свою чергу, лист позивача знайшов свого адреса, у суду виникли об'єктивні сумніви щодо достовірності наданих позивачем ксерокопій документів.

А відтак, суд дійшов висновку, що надані позивачем документи та пояснення не можуть бути використані в якості доказів на підтвердження реальності господарської операції та відповідності дійсному економічному змісту.

У наданих позивачем актах приймання-передавання товарів від 13.07.2013 (додатки №4, №5, №6 до договору) вказано місце їх складання м. Біла Церква. Водночас, як зазначили представники позивача, фактично товар ТОВ НВП «Білоцерківмаз» не приймався, представник покупця на місце зберігання товару не виїжджав, а відтак зазначені акти не є належними доказами передавання товарів, у тому числі у розумінні положень Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості від 15.06.1965 №П-6 та Інструкції про порядок прийому продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7.

З урахуванням вищевикладеного суд констатує відсутність належного документального підтвердження реальності виконання господарських зобов'язань за договором поставки товарів від 20.06.2012 №20/06/12-03, оскільки виконання операцій з поставки продукції не підтверджуються, з огляду на відсутність необхідних первинних документів, зокрема, належними доказами приймання товарів, довіреностями на отримання матеріально технічних цінностей, відсутністю підтвердження факту його зберігання на складі, не надано доказів фактичного руху придбаних товарів тощо; відсутність у постачальника необхідного обсягу трудових ресурсів та матеріально-технічної бази для вчинення дій, що становлять зміст спірних операцій, а також ненадання особою, що, за твердженням позивача, є зберігачем товару, запитуваних документів та підтверджень їх зберігання.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів або у разі якщо придбані товари не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Суд не приймає до уваги, як доказ товарності операції, на наявність: договорів замовлення, які укладені 29.07.2012 між ТОВ НВП «Білоцерківмаз» та перевізником - ТОВ «Артстройсервис», за якими виконавець зобов'язується надати замовнику транспортні послуги по доставці вантажу по маршруту м. Маріуполь - м. Біла Церква; актів надання транспортних послуг від 31.07.2012 №310705, №310706, №310707; товарно-транспортних накладних від 31.07.2012 №75, №76 та №77, у зв'язку з тим, що з наданих документів не вбачається факт транспортування товару, який був придбаний, відповідно до тверджень позивача, саме у ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» та переданий на зберігання ТОВ «Тофис».

Таких доказів не представлено і ТОВ «Тофис».

А відтак, суд вважає висновок відповідача про порушення ТОВ НВП "Білоцерківмаз" вимог підпункту абзаців 1 та 2 пункту 198.1 та пункту 198.6 статті 198 при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Комерційна фірма «Горизонталь» законним та обґрунтованим.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного рішення.

Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 листопада 2013 р.