Постанова № 35323334, 14.11.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 р. Справа №818/8281/13-a

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,

представника відповідача Шульга М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за адміністративним позовом торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах) про скасування податкового повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000101502/7924 про збільшення суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності на загальну суму 619,17 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі акту перевірки від 18.01.2013 року № 136/152/21100272 ДПІ у м. Сумах прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000101502/7924, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТКФ "Тополя" за платежем орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб на загальну суму 619,17 грн., в тому числі 412,78 грн. основного платежу та 206,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій. З винесеним рішенням не погоджується, просить його скасувати. Згідно договору оренди від 08.07.1996 року № 51, укладеного між ТКФ "Тополя" та Сумською міською радою, позивач орендує земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Тополянська, 69. Вказаний договір діє до 2021 року та встановлює розмір орендної плати за земельні ділянки. Відповідно до податкового кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються в договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідач проти позовних вимог заперечував, зазначив, що починаючи з 01.01.2011 року питання орендної плати за землю регулюються ст. 288 Податкового кодексу України. Відповідно до п. 288.5 ст. 288 Кодексу розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку. Таким чином з 01.01.2011 року мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, грошову оцінку яких встановлено, становить 3 % від їх грошової оцінки. Позивач безпідставно узгоджує податкові зобов'язання по орендній платі за користування земельною ділянкою в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки, чим порушує вимоги податкового законодавства України. Тому перевіркою було встановлено заниження відповідачем податкового зобов'язання з орендної плати за землю, що було зафіксовано в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.27).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмовому відзиві, просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно договору від 08.07.1996 року №51, укладеного з Сумською міською радою, ТКФ "Тополя" орендує земельну ділянку, яка розташована в м. Суми за адресою: вул. Тополянська, 69, площею 0,05 га строком на 25 років (а.с.38).

13.02.2012 року ТКФ "Тополя" подало до ДПІ у м. Сумах податкову декларацію з орендної плати №3929 за 2012 рік та узгодило податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності на 2012 рік (а.с.44-45).

Орендна плата розрахована відповідачем на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки кв. м. земельної ділянки, що складає 480,91 грн. (а.с.40).

18.01.2013 року ДПІ у м. Сумах було проведено камеральну перевірку податкової декларації з плати за землю ТКФ "Тополя" за 2012 рік, за результатами якої складено акт перевірки від 18.01.2013 року № 136/152/21100272 (а.с.41-42).

Проведеною перевіркою встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2012 року, визначений ТКФ "Тополя" в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, чим порушено п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в зв'язку з чим ТКФ "Тополя" донараховано податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за листопад 2012 року на суму 412,78 грн.

08.02.2013 року на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у м. Сумах було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101502/7924, яким ТКФ "Тополя" збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 619,17 грн., в тому числі 412,78 грн. основного платежу та 206,39 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.43).

Суд не погоджується із висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, виходячи із наступного.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало встановлення відповідачем порушення ТКФ "Тополя" вимог п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, згідно якого річна сума платежу з орендної плати не може бути меншою для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. В той же час, позивач в декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності визначив зобов'язання з орендної плати за користування земельною ділянкою на рівні 1 % від нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п. п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 15 вказаного Закону визначено, що істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру.

При цьому, відповідно до ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Абзац 1 вказаного пункту зазначає, що безпосередньою підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, тобто при нарахуванні орендної плати позивач повинен дотримуватися даних, зазначених в Договорі.

Разом з тим, відповідно до п. 288.4 ПК України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Таким чином, і Закон України "Про оренду землі" і Податковий кодекс України, передбачають, що розмір орендної плати за користування землею, як одна із істотних умов, визначаються між сторонами по договору (орендодавцем і орендарем), в даному випадку між позивачем та Сумською міською радою, зазначаються в Договорі, а не визначається або змінюється, одноособово, однією із сторін по договору, без узгодження між собою, або одноособово визначаються контролюючим органом - податковою службою шляхом донарахування зобов'язань податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, із змісту наведених норм можна зробити висновок, що орендна плата сплачується виключно в порядку та розмірі, передбачених договором оренди, і питання щодо встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності вирішується за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням розміру орендної плати в такому договорі.

Розмір орендної плати, порядок її розрахунку та умови внесення є одними із істотних умов договорів оренди земельних ділянок, які відповідно до чинного законодавства і умов договорів, визначаються сторонами по договорах і можуть бути змінені лише ними на або судом на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В даному випадку, на момент укладення, тобто на 08.07.1996 року договір оренди земельної ділянки цілком відповідав вимогам нормативних актів, що діяли на той час, його недійсність, як вбачається з пояснень представника відповідача, не встановлена, тому договір є правомірним.

При цьому згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, умови договору оренди земельної ділянки (включаючи і умову щодо розміру орендної плати) є обов'язковими для виконання сторонами. Відповідно, позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою, що є предметом вказаного договору, у визначеному договором розмірі, а саме - в розмірі 1 % від нормативної грошової оцінки землі.

Окремо варто звернути увагу на позицію Конституційного Суду України, викладену в пункті 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп, де зазначено, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України).

Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

З огляду на наведену позицію Конституційного Суду України, можна дійти висновку, що ставки орендної плати за земельні ділянки, визначені п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, мають обов'язково застосовуватись при укладенні договорів після набрання чинності наведеними нормами, тобто з 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що норми Податкового кодексу України набрали чинності з 01.01.2011 року, вони повинні застосовуватись до орендних правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто до умов договорів, які укладаються після набрання чинності Податкового кодексу України, тобто після 01.01.2011 року, зокрема, і у визначенні розміру орендної плати за земельну ділянку.

Щодо до договорів, укладених до набрання чинності Податкового кодексу України, то така зміна можлива за умов встановлення законодавством умови, при настанні якої орендна плата підлягає перегляду.

У Податковому кодексі України, відповідна умова, яка передбачає перегляд розміру орендної плати за земельні ділянки в діючих договорах без участі сторін договірних відносин не передбачена. Таким чином встановлення іншого розміру орендної плати за земельні ділянки, крім того, який визначений в договорі оренди, можливо лише за умов та підстав визначених в договорі та у спосіб визначений законодавством, а саме шляхом внесення змін до діючих договорів оренди сторонами договірних відносин, в даному випадку Сумською міською радою та ТКФ "Тополя".

Водночас, закріплення в Податковому кодексі України мінімального та максимального визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності свідчить про те, що орендна плата за такі земельні ділянки є регульованою законодавством ціною.

Поряд з цим, ні Податковий кодекс України, ні інші нормативно-правові акти не закріплюють обов'язок орендаря автоматично перераховувати орендну плату (в т. ч. і сплачувати її в більшому розмірі) в разі законодавчої зміни граничного розміру цієї плати.

Згідно ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з положеннями ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст.653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Вимоги п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України стосовно встановлення розміру орендної плати не є безпосередньою підставою для їх застосування, застосовуються вони опосередковано шляхом врахування при укладені договорів оренди земельних ділянок або при внесенні змін до них, починаючи з 01.01.2011 року. При цьому слід зазначити, що абзац 2 пункту 288.1 ст. 288 ПК України передбачає можливість внесення змін до існуючих договорів оренди землі, в тому числі і в частині зміни розміру орендної плати, і обов'язок органу місцевого самоврядування інформувати про це податкову службу.

Однак доказів внесення змін до договору оренди від 08.07.1996 року відповідачем не надано, крім того відсутні і докази намагання з боку Сумської міської ради внести зміни в договір оренди в частині розміру орендної плати відповідно до ставок, визначених Податковим кодексом України.

Таким чином, визначення податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності із розрахунку 3 % від нормативної грошової оцінки землі не ґрунтується на приписах Податкового кодексу, Закону України "Про оренду землі" та інших правових актів, що врегульовують спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що норма п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України не застосовується безпосередньо при визначенні розміру та нарахуванні орендної плати за користування земельною ділянкою, а застосовується опосередковано через договір оренди земельної ділянки, який відповідно до п. 288.1 ст. 288 ПК України і є підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку.

Оскільки судом не було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, застосування штрафних (фінансових) санкцій є безпідставним.

Дана позиція узгоджується із висновками Верховного суду України, викладеними в постановах від 11.06.2013 року № 21-443а13 та від 11.06.2013 року № 21-166а13.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення від 08.02.2013 року № 0000101502/7924 суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованим, прийнятим без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, тому позовні вимоги щодо його скасування визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов торгівельно-комерційної фірми "Тополя" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м. Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000101502/7924 від 08.02.2013 р.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) С.М. Гелета

З оригіналом згідно

Суддя С.М. Гелета

Повний текст постанови складено та підписано 18.11.2013 року