Постанова № 35323311, 13.11.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року Справа № 811/2514/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Сагуна А.В.;

при секретарі -Таранусі Т.М.,

за участю:

представника позивача - не з'явився,

представника відповідача - Довганя І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" до Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" (в подальшому - ТОВ "Бобринецький завод продтоварів" або позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби (Бобринецьке відділення), яка замінена на правонаступника - Долинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (в подальшому - Долинська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області або відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 №№ 0000332200, 0000322200, а також акт перевірки №51/2200/34201697 від 06.06.2013 (провадження по справі щодо зазначеної вимоги було ухвалою суду від 13.11.2013).

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано, з порушенням норм матеріального права. Позиція податкового органу про безтоварність господарських відносин між позивачем і ПП «Кіровоградський митний термінал» та зроблений на цій основі висновок про нікчемність правочинів, є безпідставним припущенням. Стосунки позивача з контрагентом мали реальний характер, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Представник відповідача у письмових запереченнях просив у задоволенні адміністративного позову відмовити, пославшись на те, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення винесенні згідно вимог чинного законодавства. У позивача були відсутні підстави для включення до валових витрат вартості отриманий від ПП «Кіровоградський митний термінал» послуг, оскільки такий правочин є нікчемним через фіктивність зазначеного підприємства та відсутності основних фондів для ведення основного виду діяльності. Також, позивачем незаконно віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі виданих ПП «Кіровоградський митний термінал» податкових накладних, оскільки податкові накладні, виписані по правочинах, по яким не підтверджено факт отримання послуг (а.с.101-105).

Представник позивача в судове засідання не з'явився, зазначивши, що провадження у справі просить провести за наявним матеріалами (а.с. 115)

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення адміністративного позову з підстав зазначених у письмових запереченнях.

Заслухавши представника відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що у період з 29.05.2013 по 03.05.2013 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ПП «Кіровоградський митний термінал» їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.04.2012 по 31.05.2012, 01.11.2012 по 30.11.2012, за наслідками якої складено акт від 06.06.2013 за №51/2200/34201697 (а.с. 116-128).

Як вбачається з письмових заперечень відповідача та вказаного акту, в ході перевірки, виявлено порушення:

- пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, пп. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 та п. 152.1 ст. 152 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну сум 3702 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2012 року в сумі 2404 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 1298 грн.;

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього за квітень - травень місяці 2012 року у розмірі 2290 грн. (а.с. 128).

На підставі акту перевірки, 19.06.2013 Долинською міжрайонної ДПІ (Бобринецьке відділення) прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3435 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 2290 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1145 грн., а також №0000322200, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5553 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 3702 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1851 грн. (а.с. 21-22).

Позиція податкового органу про недійсність правочинів ґрунтується на висновках акту перевірки ПП «Кіровоградський митний термінал» (а.с. 119).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно до п.п.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, до складу витрат підприємств можуть бути включені лише витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що відображають реальність господарської операції.

Судом встановлено, що між позивачем (замовник) та ПП «Кіровоградський митний термінал» (брокер) укладено договір-доручення № 52 від 22.02.2012 на декларування товарів майна, що переміщуються через митний кордон України (а.с. 24-25).

Згідно умов договору, Брокер від імені й за рахунок Замовника здійснює декларування вантажів, перевезених через кордон України на підставі наявного свідоцтва на право брокерської діяльності, що видано Державною митною службою України (а.с. 24).

На підтвердження отримання та оплати зазначених послуг позивачем надано акти (а.с. 26-27, 32-39) та митні декларації (а.с. 30-31, 40-78).

Тобто, витрати позивача підтверджені первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на прибуток.

ПП «Кіровоградський митний термінал» виписано позивачу податкові накладні за квітень 2012 року на загальну суму ПДВ - 1282 грн., за травень 2012 року на загальну суму ПДВ - 1008 грн., всього за вказаний період на суму ПДВ у розмірі 2290 грн., що не заперечувалось сторонами (а.с. 122).

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З огляду на викладене, судом встановлено, що ПП «Кіровоградський митний термінал» виписано позивачу податкові накладні за квітень - травень 2012 року на загальну суму ПДВ у розмірі 2290 грн.

Також у позивача наявні необхідні ресурси та дозволи для здійснення діяльності з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів щодо яких проводилось митне оформлення ПП «Кіровоградський митний термінал» (а.с. 130-136).

Таким чином, на підставі комплексного аналізу встановлених обставин, суд вважає, що висновок відповідача про порушення позивачем пп. 134.1.1 п. 134.1. ст. 134, пп. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138 та п. 152.1 ст. 152 ПК України, в результаті чого йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 5553 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 3702 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1851 грн. є необгрунтованим.

Також, з акту перевірки вбачається, що в порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, позивачем сформовано податковий кредит на підставі неіснуючих операцій, які відповідно не можуть використовуватись в оподаткованих операціях, в результаті чого позивачем занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість всього за квітень - травень місяці 2012 року у розмірі 2290 грн.

На думку службових осіб відповідача, позивачем безпідставно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, згідно податкових накладних, виписаних ПП «Кіровоградський митний термінал» на суму ПДВ 2290 грн.

Відповідно до пп.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пп.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно пп. 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Як зазначено вище, судом встановлена реальність господарської операції між позивачем та ПП «Кіровоградський митний термінал» щодо надання послуг з митного оформлення товару за загальну суму ПДВ 2290 грн.

ПП «Кіровоградський митний термінал» виписано позивачу податкові накладні на загальну суму ПДВ 2290 грн., які відповідають вимогам ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. ст. 2 КАС України податкові повідомлення-рішення від 19.06.2013 №№ 0000322200, 0000332200 дійшов висновку, що вони прийняті з порушенням принципу законності та обґрунтованості, а тому підлягають скасуванню.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 114,70 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної ДПІ (Бобринецьке відділення) від 19.06.2013 №0000332200, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3435 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 2290 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1145 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської міжрайонної ДПІ (Бобринецьке відділення) від 19.06.2013 №0000322200, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Бобринецький завод продтоварів" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 5553 грн., у тому числі основного платежу у розмірі 3702 грн., а також штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1851 грн.

Присудити позивачеві судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області кошти в розмірі 114 гривень 70 коп. (сто чотирнадцять гривень 70 коп.)

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня її проголошення, а у разі відкладення складання постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, -протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Дата складання постанови в повному обсязі - 18.11.2013.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду А.В. Сагун