Рішення № 35322377, 14.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/75/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

14.11.2013 справа № 908/2962/13

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, буд. 61)

про стягнення 3262396,59 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу № 183-БО-14 від 25.01.2012 р., 407126,75 грн. пені, 35760,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 160964,90 грн. 3 % річних та 590598,60 грн. штрафу

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача - Остапенко В.М., довіреність № 14-66 від 22.03.2013 р.;

від відповідача - Тьо-Левіна Г.В., довіреність № 007 від 08.01.2013 р.;

03.09.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ (ПАТ «НАК «Нафтогаз України») з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», м. Мелітополь Запорізької області (ТОВ «Мелітопольські теплові мережі») про стягнення 3262396,59 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу № 183-БО-14 від 25.01.2012 р., 407126,75 грн. пені, 35760,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 160964,90 грн. 3 % річних та 590598,60 грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2013 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2962/13, справі № 908/2962/13 присвоєно номер провадження справи 4/75/13, справа призначена до розгляду на 03.10.2013 р., у сторін витребувані документи і докази, необхідні для вирішення спору.

У зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 24.10.2013 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.10.2013 р. на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача процесуальний строк вирішення спору у справі № 908/2962/13 продовжений на п'ятнадцять днів до 18.11.2013 р., з метою витребування у сторін додаткових документів і доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору по суті, в судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалася перерва до 14.11.2013 р.

В судовому засіданні 14.11.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст., ст. 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України і полягають в тому, що 25.01.2012 р. сторонами у справі укладений договір про закупівлю природного газу № 183БО-14 з відповідними додатками до нього, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу у період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в договорі. На виконання умов договору протягом січня - квітня 2012 року позивач поставив і передав відповідачу природний газ загальним обсягом 5311,174 тис. м.куб. на загальну суму 20957361,48 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу за спірний період. Відповідно до п. 4.1 договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Відповідач взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленого в січні - квітні 2012 року газу виконав не належним чином, за поставлений протягом спірного періоду газ розрахувався частково в сумі 17694964,89 грн. Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений природний газ за договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. становить 3262396,59 грн. Пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу. Крім того, статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» 3262396,59 грн. основного боргу за поставлений природний газу, 407126,75 грн. пені, 35760,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 160964,90 грн. 3 % річних та 590598,60 грн. штрафу.

Відповідач у відзиві на позовну заяву факт неналежного і несвоєчасного виконання взятих на себе за умовами договору № 183БО-14 від 25.01.2012 р. грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу не заперечив та визнав, що станом на час вирішення спору судом за ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» рахується заборгованість за поставлений протягом січня - квітня 2012 року природний газ за договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. в сумі 3262396,59 грн. Крім того, відповідач звернувся до суду з клопотанням, яким просить суд до вимог про стягнення пені в сумі 407126,75 грн. застосувати положення п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню. Подане клопотання обґрунтоване тим, що ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» знаходиться в збитковому та неплатоспроможному стані, що обумовлено тим, що заборгованість споживачів теплової енергії перед ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» складає 1466164,51 грн. Таким чином, стягнення додаткових штрафних санкцій призведе до більш тяжкого фінансового становища. Також відповідач просить суд врахувати, що тариф, затверджений для ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» не відповідає економічно обґрунтованим витратам та є збитковим. Крім того, відповідач надав суду контррозрахунок інфляційних нарахувань та вважає, що в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Позивач проти клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки заперечив, оскільки вважає, що в даному випадку відсутні докази наявності виняткових обставин, що можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

25.01.2012 р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (позивачем у справі) та ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» (відповідачем у справі) був укладений Договір про закупівлю природного газу № 183БО-14, з відповідними додатками до нього, а також змінами і доповненнями, внесеними додатковими угодами. (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (Продавець) зобов'язався поставити відповідачу (Покупцеві) імпортований природний газ ( за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України»), а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, визначеному в п. 1.2 Договору. Газ, що постачається за цим Договором, використовується відповідачем виключно для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання. Використання відповідачем газу для інших потреб не є предметом цього Договору. (пункт 1.1 Договору).

Пунктом 1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.10.2012 р.) сторони визначили, що позивач передає відповідачу в період з 01.01.20121 р. по 31.12.2012 р. природний газ в обсязі до 6125,0 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: січень - 2110,0 тис. куб.м., лютий - 1900,0 тис.куб.м., березень - 1775,0 тис.куб.м., квітень - 340,0 тис.куб.м., в решті місяців - 0 тис.куб.м.

Відповідно до умов п. 3.1 Договору до сплати за 1000 кубм. природного газу належить 3945,90 грн. з ПДВ. Загальна вартість Договору на дату його укладення становить 41708163,00 грн. з ПДВ.

Згідно з п. 3.1.1 Договору сторони домовилися, що ціна за 1000,00 куб.м. газу встановлюється на рівні граничної ціни на газ та/або тарифів, затверджених уповноваженим державним органом. У разі зміни уповноваженим державним органом граничної ціни на газ та/або тарифів, сторонами в обов'язковому порядку застосовуються нова ціна на газ та/або тарифи.

Загальна вартість Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. (п. 3.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 від 31.10.2012 р. сторони внесли зміни до п. 3.1 Договору і погодили, що з 01.07.2012 р. ціна Договору (сума Договору) складається із сум вартості місячних поставок газу за цим Договором та на дату укладення цієї додаткової угоди становить 24168637,50 грн. з ПДВ.

Умови поставки і обліку газу, а також порядок приймання-передачі газу визначений сторонами в Додатку № 1 до Договору.

Згідно з п. 1.3 Додатку № 1 до Договору Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку, яку Продавець до 25 числа місяця, що передує звітному, надає оператору єдиної газотранспортної системи України (ЄГТСУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається підтвердженим постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ЄГТСУ на відповідний місяць поставки.

Пунктом 2.2 Додатку № 1 до Договору встановлено, що приймання-передача газу, поставленого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його ціна і вартість. Акт приймання-передачі газу складається на підставі технічних актів приймання-передачі газу між газорозподільним підприємством і Покупцем, з урахуванням планового обсягу поставки, наданого Продавцем. Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, Покупець зобов'язується надати Продавцю для підпису два примірники акту приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою Покупця і погоджені газорозподільним підприємством, копію технічних актів приймання-передачі газу.

У разі відмови Покупця від надання та/або підписання 3-х стороннього акта приймання-передачі газу, фактично переданим вважається обсяг газу, зазначений в наданому Продавцю газорозподільним підприємством реєстрі фактично протранспортованих обсягів газу. (п. 2.3 Додатку № 1 до Договору).

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов Договору в період з січня по квітень 2012 року позивач поставив відповідачу природний газ загальним обсягом 5311,174 тис.куб.м. на загальну суму 20957361,48 грн. з ПДВ, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, а саме:

- Акт від 31.01.2012 р. поставки 1776,797 тис.куб.м. природного газу в січні 2012 року на суму 7011063,284 грн. з ПДВ;

- Акт від 29.02.2012 р. поставки 2096,692 тис.куб.м. природного газу в лютому 2012 року на суму 8273336,97 грн. з ПДВ;

- Акт від 31.03.2012 р. поставки 1289,208 тис.куб.м. природного газу в березні 2012 року на суму 5087085,84 грн. з ПДВ;

- Акт від 30.04.2012 р. поставки 148,477 тис.куб.м. природного газу в квітні 2012 року на суму 585875,39 грн. з ПДВ.

При цьому, вказані Акти приймання-передачі природного газу за січень - квітень 2012 року підписані та скріплені печатками позивача, відповідача і газорозподільної організації без жодних претензій та зауважень. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії - залучені до матеріалів справи).

У відповідності до п. 6.3.1 Договору позивач зобов'язався забезпечити поставку газу у строки, встановлені Договором.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.1.1 Договору відповідач прийняв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений газ.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті за поставлений в січні - квітні 2012 року природний газ за Договором виконав не належним чином, а саме: за отриманий протягом спірного періоду газ розрахувався з порушенням строків, передбачених Договором, та частково в сумі 17694964,89 грн. Зокрема, відповідач повністю розрахувався за природний газ поставлений в січні та лютому 2012 року, за природний газ поставлений в березні 2012 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 2676521,20 грн., а за природний газ поставлений в квітні 2012 року відповідач не розрахувався взагалі.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору № 183БО-143 від 25.01.2012 р. належним чином та в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача за поставлений природний газ становить 3262396,59 грн.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 10.1 Договору встановлено, що Договір набирає чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін, діє в частині поставки газу з 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений йому позивачем природний газ не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 68 Конституції України закони України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.

Таким чином, факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений протягом січня - квітня 2012 року природний газ за Договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. у розмірі 3262396,59 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.

Відповідач факт неналежного і несвоєчасного виконання взятих на себе за умовами Договору № 183БО-14 від 25.01.2012 р. грошових зобов'язань з оплати поставленого природного газу не заперечив та визнав, що станом на час вирішення спору судом за ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» перед ПАТ «НАК «Нафтогаз України» рахується заборгованість за поставлений протягом січня - квітня 2012 року природний газ в сумі 3262396,59 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» 3262396,59 грн. основного боргу за поставлений природний газ Договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. є доведеною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (ч. 1 ст. 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня (стаття 3).

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.3 Договору, який передбачає, що у разі порушення відповідачем умов п. 4.1 договору він зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.

Позивачем пред'явлена до стягнення пеня за прострочку оплати поставленого природного газу в сумі 407126,75 грн. Згідно розрахунку позивача пеня нараховувалася по кожному Акту приймання-передачі природного газу за спірний період окремо, починаючи з лютого 2012 року по січень 2013 року.

Отже, нарахування позивачем пені за заявлений період відповідає умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом встановлено порушення відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, то вимога про стягнення пені у розмірі 407126,75 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню судом.

Стосовно клопотання відповідача про застосування судом до вимог про стягнення пені в сумі 407126,75 грн. положень п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, то судом зазначене клопотання відхиляється, виходячи з того, що відповідач не зазначив обґрунтованих доказів наявності тих виняткових обставин, які передбачені п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України для зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Посилання ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» на відсутність його вини у виникненні боргу перед позивачем у зв'язку із заборгованістю споживачів теплової енергії перед ТОВ «Мелітопольські теплові мережі», а також важкий фінансовий стан підприємства не є винятковим випадком в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню.

Аналогічна правова позиція викладена в ряді постанов Вищого господарського суду України, в тому числі від 15.08.2013 р. у справі № 921/186/13-г, від 06.06.2013 р. у справі 5023/4891/12, 11.04.2013 р. у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 р. у справі № 10/5026/1270/2012 та інших.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 590598,60 грн. штрафу в розмірі 7 %, яка обґрунтована посиланням на приписи п. 7.3 Договору.

Згідно з ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Факт прострочення відповідачем оплати природного газу, поставленого на виконання умов Договору № 183БО-14 від 25.01.2012 р., матеріалами справи доведений та відповідачем не оспорюється

Позивачем пред'явлений до стягнення за прострочення оплати поставленого в лютому 2012 року природного газу більш ніж на 30 календарних днів штраф в розмірі 193491,31 грн., за прострочення оплати поставленого в березні 2012 року природного газу більш ніж на 30 календарних днів штраф в розмірі 356096,01 грн. і за прострочення оплати поставленого в квітні 2012 року природного газу більш ніж на 30 календарних днів штраф в розмірі 41011,28 грн. Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок, суд вважає, що розрахунок позивачем виконаний вірно.

За таких обставин, вимога про стягнення з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» 590598,60 грн. штрафу заявлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 160964,90 грн. 3 % річних, які розраховані по кожному Акту приймання-передачі природного газу за спірний період окремо, починаючи з лютого 2012 року по січень 2013 року.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок 3 % річних за несвоєчасну оплату за поставлений в січні - квітні 2012 року природний газ позивачем виконаний вірно.

Отже, вимога про стягнення з відповідача 160964,90 грн. 3 % річних є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 35760,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів. Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат за прострочення виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений природний газ розрахована за січень і лютий 2012 року та з листопада 2012 року по січень 2013 року.

Відповідачем наданий суду контррозрахунок, згідно якого інфляційні нарахування стягненню не підлягають.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок і наданий відповідачем контррозрахунок, судом встановлено, що розрахунок позивачем і контррозрахунок відповідача виконані не вірно, оскільки ними не дотриманні рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. «Про практику застосування Вищи господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права». Зокрема, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. Також сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляції, а дефляція).

Як вбачається з розрахунку позивача та контррозрахунку відповідача ними не визначений сукупний індекс інфляції за весь період прострочення платежу, а розрахунок здійснювався за кожний місць окремо. Крім того, при здійсненні розрахунку позивачем виключені періоди, в яких індекс інфляції був менше одиниці.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача інфляційних витрат за порушення строків оплати за Договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. підлягає задоволенню частково в сумі 12124,58 грн. за період з 15.02.2012 р. по 12.03.2012 р. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних витрат судом відмовляється в задоволенні позову.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача про відсутність його вини в порушенні зобов'язань щодо своєчасних розрахунків за поставлений позивачем в січні - квітні 2012 року природний газ за Договором № 183БО-14 від 25.01.2012 р. судом відхиляються, оскільки у спорі про стягнення заборгованості, на відміну від деліктного позову, питання вини не має значення, бо навіть за її відсутності заборгованість має бути погашена.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні доведеними, заснованими на законі, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом частково в частині стягнення з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 3262396,59 грн. основного боргу, 407126,75 грн. пені, 160964,90 грн. 3 % річних, 590598,60 грн. штрафу та 12124,58 грн. втрат від інфляції грошових коштів. В частині стягнення 23635,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у доведені спору до суду, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру правомірно заявлених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 45, 32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 3262396,59 грн. основного боргу за договором про закупівлю природного газу № 183-БО-14 від 25.01.2012 р., 407126,75 грн. пені, 35760,05 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 160964,90 грн. 3 % річних та 590598,60 грн. штрафу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі», (72312, м. Мелітополь Запорізької області, вул. Луначарського, буд. 61, код ЄДРПОУ 05541114) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», (04116, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 3262396 (три мільйони двісті шістдесят дві тисячі триста дев'яносто шість) грн. 59 коп. основного боргу, 407126 (чотириста сім тисяч сто двадцять шість) грн. 75 коп. пені, 160964 (сто шістдесят тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. 3 % річних, 590598 (п'ятсот дев'яносто тисяч п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 60 коп. штрафу, 12124 (дванадцять тисяч сто двадцять чотири) грн. 58 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 68455 (шістдесят вісім тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 03 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В частині стягнення 23635,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "18" листопада 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.