Ухвала суду № 35322252, 18.11.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

18.11.2013Справа № 901/3307/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшн Україна"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Ейр Онікс"

про стягнення 5289143,90 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Дзьобко В.С., довіреність №б/н від 01.10.2013, адвокат, посвідчення №108/Д;

від відповідача - Смірнов В.А., довіреність №11 від 11.01.2013, представник.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лукойл Авіейшн Україна» звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» 5289143,90 грн та судових витрат.

Також позивачем окремою заявою було заявлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточні рахунки Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Ейр Онікс" у сумі 5289143,90 грн.

У судовому засіданні 31.10.2013 представником позивача було надано суду письмове обґрунтування заяви про забезпечення позову, згідно з яким позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Ейр Онікс» у сумі 5357963,90 грн.

Обґрунтовуючи свою заяву, позивач посилається на ті обставини, що заборгованість відповідача складає значну суму грошових коштів, однак з моменту виникнення боргу відповідач ухиляється не тільки від її оплати, а й від підписання актів звірки, чим ставить під сумнів не тільки його бажання сплатити заборгованість, а й фінансову спроможність її погашення. Також відповідач зазначає про наявність у відповідача великих заборгованостей перед іншими юридичними особами та заборгованостей із заробітної плати.

Позивач стверджує, що вимога про забезпечення позову є обґрунтованою та адекватною у розмірі забезпечення позовної заяви у співвідношенні до суми заборгованості, оскільки не виходить за межі заявленої до стягнення суми та суми сплаченого судового збору, а також є пов'язаною з предметом позову - стягнення грошових коштів у відповідному розмірі.

Розглянувши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши матеріали справи в цілому, суд дійшов висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до приписів статті 66 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом вищезазначеної статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Також, відповідно до абзацу 1 п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову

Однак, представником позивача документально не було доведено наявність фактичних об'єктивних обставин, що можуть ускладнити чи призвести до неможливості виконання рішення господарського суду.

Посилання позивача на існування заборгованостей відповідача перед іншими кредиторами та працівниками товариства не приймаються судом до уваги, оскільки не дають достатніх підстав вважати, що викладені обставини можуть якимось чином утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшн Україна".

Таким чином, розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, враховуючи те, що застосування заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду, а також те, що позивач не довів необхідність застосування цих заходів, суд вважає заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшн Україна" необґрунтованою та не підтвердженою документально, у зв'язку з чим відмовляє у її задоволенні.

Керуючись ст. 66, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл Авіейшн Україна" про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на поточних рахунках Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Ейр Онікс" у сумі 5357963,90 грн відмовити.

Суддя Н.М. Лагутіна