Рішення № 35322152, 14.11.2013, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/96/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2013 Справа № 908/3401/13

За позовом Концерну "Міські теплові мережі", (юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, буд. 2-А)

до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, (юридична адреса: АДРЕСА_3; фактична адреса: АДРЕСА_2)

про стягнення 7397,95 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 343,94 грн. пені та 174,36 грн. 3 % річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

від позивача - Гринь А.А, довіреність № 4090/27 від 18.06.2013 р.;

від відповідача -не з'явився.

17.10.2013 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Концерн "Міські теплові мережі" з позовною заявою до відповідача Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 7397,95 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 343,94 грн. пені та 174,36 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 17.10.2013р. порушено провадження у справі, присвоєно номер провадження справи 4/96/13, судове засідання призначено на 14.11.2013 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 14.11.2013 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 629 ЦК України та ст., ст. 193, 232, 276 ГК України і полягають в тому, що 01.09.2008 року між позивачем та Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району був укладений договір № 102029 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до п. 1.1. Договору позивач зобов'язався відпустити теплову енергію в гарячій воді, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами(цінами) в терміни, встановленими умовами цього Договору. Концерном «Міські теплові мережі» були виконані всі умови Договору, теплова енергія постачалась Відповідачу кожного місяця, починаючи з лютого 2012 року по квітень 2013 року. Згідно п. 6.2. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно п. 6.3. Договору підставою для розрахунків є рахунок та акт приймання -передачі. На підставі п. 6.4. Відповідач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Відповідач не здійснював оплат за спожиту в спірному періоді теплову енергію. За період з лютого 2012 року по квітень 2013 року відповідачу за отриману теплову енергію нараховано 7397, 95 грн., що підтверджується актами виконаних робіт. Згідно п. 6.7.2. договору № 102029 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, у разі не отримання Акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період. В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, Споживач зобов'язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обгрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. Таким чином, у зв'язку із тим, що на адресу позивача не надходило обґрунтованих заперечень, про підписання актів в установлені договором терміни акти за лютий 2012 року по квітень 2013 року вважаються погодженими. Згідно п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 7397,95 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 343,94 грн. пені та 174,36 грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання 14.11.2013р. не прибув, про визнання позову не заявив, відзив на позовну заяву, витребуваний ухвалою суду по справі документи і матеріали суду не надав, про поважність причин неявки уповноваженого представника суд не попереджав.

Про дату, час та місце розгляду справи № 908/3401/13 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.10.2013 р. про порушення провадження у справі № 908/3401/13, яка направлялася на юридичну та фактичну адресу відповідача та була отримана 22.10.2013 р., про що свідчать відмітки на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (штрих-код №6900112275730 та №6000112275757).

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення і відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/3401/13.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного до/слідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2008 р. між Концерном "Міські теплові мережі" в особі філії Концерну "Міські теплові мережі" Ленінського району (позивачем) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (відповідачем) був укладений Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №102029 (далі за текстом - Договір).

За умовами Договору позивач (теплопостачальна організація) зобов'язався відпустити відповідачу (споживачу) теплову енергію в гарячій воді, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору.

Пунктами 10.1, 10.4 сторони узгодили, що Договір діє з 01.09.2008р. по 01.09.2009р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення терміну дії договору, не заявила про його розірвання.

Відповідно до Додатку № 1а до Договору постачання відповідачу теплової енергії здійснювалося на нежитлове приміщення №2 для використання під перукарню по вул. 40 Років Радянської України, буд. 7 в м. Запоріжжі.

У відповідності до положень розділу 6 Договору підтвердженням факту надання послуг по відпуску теплової енергії є акт приймання-передачі теплової енергії. Споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації документи за розрахункових період, а саме: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ). Отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. У разі неотримання ату приймання-передачі теплової енергії, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 Договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову від його підписання споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Пунктами 6.1 - 6.6 Договору передбачено, що розрахунки за договором здійснюються в грошовій або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі. Споживач зобов'язаний до 20 числі місця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. При перерахуванні коштів за теплову енергію у платіжному документі споживач повинен зазначати район міста, номер та дату даного договору.

Додатком № 1 до Договору сторони визначили, що орієнтовна вартість теплової енергії на потреби опалення, що відпускається відповідачу за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить 5975,38 грн. з ПДВ.

Крім того, Додатком № 1 до Договору сторони узгодили обсяги та порядок передачі теплової енергії для опалення, встановивши, що теплова енергія в гарячій воді на потреби опалення відпускається позивачем відповідачу таким чином: в І-у кварталі в січні, лютому та березні; в ІІ-у кварталі - в квітні, травні, червні; в III у кварталі - липні, серпні, вересні; в ІV-у кварталі - в жовтні, листопаді та грудні.

Відповідно до пункту 3.2.6 Договору відповідач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

На виконання умов Договору з лютого 2012 року по квітень 2013 року позивачем надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 7397,95 грн. Факт надання цих послуг підтверджується Актами приймання-передачі теплової енергії за спірний період. Зазначені Акти приймання-передачі теплової енергії відповідачем у термін, встановлений п. 6.7.2 Договору підписані не були, але враховуючи положення п. 6.7.1 Договору вважається погодженим і є підставою для проведення розрахунків за спірний період.

У зв'язку із цим, враховуючи приписи п., п. 6.1 - 6.6 Договору, позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату наданих послуг з лютого 2012 року по квітень 2013 року на суму 7397,95 грн. з ПДВ.

Зазначені рахунки були направлений на адресу відповідача, у підтвердження чого позивачем надано суду реєстр на відправлення кореспонденції за спірний період.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач плату за надані послуги по постачанню теплової енергії з лютого 2012 року по квітень 2013 року станом на час вирішення справи в судовому засіданні не здійснив.

Отже, відповідач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 102029 від 01.09.2008 р. належним чином та в повному обсязі не виконав.

Таким чином, станом на час вирішення справи в судовому засіданні заборгованість за спожиту теплову енергію становить 7397,95 грн.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Статтею 199 ГК України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч. 2 ст. 343 ГК України прямо передбачено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 24.10.2011 р. у справі № 25/187 та від 07.11.2011 р. у справі № 5002-2/5109-2010.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує п. 7.2.8 договору, який передбачає, що в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0, 5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

За порушення відповідачем строків оплати за поставлену теплову енергію за Договором № 102029 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008 р. позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 343,94 грн.

Перевіривши в судовому засіданні наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що розрахунок пені за неналежне виконання грошових зобов'язань за Договором № 102029 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2008 р. позивачем виконаний вірно, отже вимога про стягнення з відповідача 343,94 грн. пені є обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 62 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 174,36 грн. 3 % річних.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 174,36 грн. 3 % річних за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

За приписами ст. 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ГК України, ст., ст. 525, 526, 655, 692 ЦК України, ст., ст. 44, 49, 82-84 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2, (юридична адреса: АДРЕСА_3; фактична адреса: АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; код ЄДРПОУ 32121458, п/р зі спеціальним режимом використання № 26030301001951 у Філії-Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 7 397 (сім тисяч триста дев'яносто сім) грн. 95 коп. заборгованості за спожиту теплову енергію, 343 (триста сорок три) грн. 94 коп. пені, 174 (сто сімдесят чотири) грн. 36 коп. 3 % річних та 1720 (одну тисячу сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України "18" листопада 2013 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.