Ухвала суду № 35321799, 04.11.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 762/3040/13-а

04.11.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Воробйової С.О.,

суддів Кобаля М.І. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Жабенко І.М.

за участю сторін:

позивач, - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 05.05.1998 року;

представник відповідача, Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя - Зайцев Ілля Сергійович, довіреність № 10 від 01.10.2013 року;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя (суддя Шкірай М.І.) від 10.09.2013 року у справі №762/3040/13-а

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99007)

до Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя (вул. Новікова, 14, м. Севастополь, 99042)

про визнання протиправними дій та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10.09.2013 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними дій та скасування розпорядження.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду, позивач звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10.09.2013 року та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.

У судовому засіданні 04.11.2013 року позивач підтримала апеляційну скаргу у повному обсязі з підстав у ній викладених, просила її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась до Балаклавського районного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними дій відповідача та скасування розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя №14/С/21/11 від 28.05.2004 року, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона з 1986 року є членом Садового товариства «Бриз», однак на підставі оскаржуваного розпорядження було видано державний акт на земельну ділянку, яка знаходилась у неї в користуванні, ОСОБА_4

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникли відносини які є приватноправовими, врегульовані нормами цивільного права і оскаржувана бездіяльність є підставою виникнення права власності на земельну ділянку. Спори, що виникають внаслідок порушення права або цивільного інтересу фізичної чи юридичної особи, в тому числі органами державної влади та місцевого самоврядування, є спорами про право цивільне і підлягає розгляду за правилами Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з чим судовий захист за заявленими вимогами може здійснюватися виключно за правилами цивільного судочинства.

Судова колегія не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справу адміністративної юрисдикції визначено як переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

З метою забезпечення правильного й однакового визначення юрисдикції адміністративних судів Пленумом Вищого адміністративного суду України 20 травня 2013 року була прийнята Постанова № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Згідно п.12 вищезазначеної Постанови №8 випливає, що управління та розпорядження державним і комунальним майном є організаційно-правовою діяльністю суб'єктів владних повноважень - органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які здійснюють її шляхом прийняття актів з дотриманням встановленої процедури.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV, статті 148 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року № 436-IV власниками землі є держава, Автономна Республіка Крим та територіальні громади. Конституційний Суд України в Рішенні від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 КАС України вирішив, що органи місцевого самоврядування у земельних відносинах з громадянами та юридичними особами, в тому числі щодо вирішення питань розпорядження, передачі у власність, у користування земельних ділянок, а також їх вилучення, виступають виключно як суб'єкти владних повноважень.

Земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності, належать до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Відповідно до статті 69 Закону України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

З урахуванням цього Рішення Конституційного Суду України такі правила визначення юрисдикції адміністративних судів поширюються і на земельні спори за участю - органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Як вбачається з адміністративного позову та наданих матеріалів, позивач оскаржує рішення суб'єкта владних повноважень, а саме: розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя №14/С/21/11 від 28.05.2004 року, на підставі якого ОСОБА_4 виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_2 в Обслуговуючому кооперативі «Садівниче товариство «Бриз».

Отже, позивач оскаржує саме розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя №14/С/21/11 від 28.05.2004 року на предмет його відповідності вимогам Закону України «Про місцеві державні адміністрації» та нормам Кодексу адміністративного судочинства України.

У даному випадку мають місце відносини щодо здійснення повноважень суб'єктом владних повноважень у сфері щодо прийняття розпорядження Балаклавської районної державної адміністрації міста Севастополя №14/С/21/11 від 28.05.2004 року.

Отже, предметом спору є не право з його властно-правовим змістом, а законність дій відповідача, дотримання ним необхідної процедури при прийнятті рішення.

Враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим суд помилково дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Балаклавської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними дій та скасування розпорядження.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції щодо необхідності перевірки судом при вирішенні питання про відкриття провадження у справі наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до статті 202 зазначеного Кодексу підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 3 частини першої статті 199, пунктом 4 частини першої статті 202, пунктом 6 частини першої статті 205, статтями 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10.09.2013 року у справі №762/3040/13-а - задовольнити.

Ухвалу Балаклавського районного суду м. Севастополя від 10.09.2013 року у справі №762/3040/13-а - скасувати.

Справу №762/3040/13-а направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала не підлягає оскарженню в касаційному порядку згідно частини другої статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис С.О. Воробйова

Судді підпис М.І. Кобаль

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Суддя С.О. Воробйова