Рішення № 35320894, 06.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/259 06.11.13

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» доДержавного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки Українитретя особа,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Київська міська державна адміністраціяпростягнення 45 517, 82 грн.Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Лев Р.В.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки України про стягнення 45517,82 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.07.2008 р. (суддя Кондратова І.Д.) порушено провадження у справі № 37/259, розгляд справи було призначено на 28.07.08 р.; залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Київську міську державну адміністрацію; зобов'язав сторін надати певні документи.

Ухвалою суду від 28.07.08 р. у справі № 37/259 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої пов'язаної з нею справи № 8/131; зобов'язано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

У зв'язку з призначенням судді Кондратової І.Д. на посаду судді Київського апеляційного господарського суду, згідно з розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 20.05.09 р. справу № 37/259 було передано судді Гавриловській І.О.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 року визнано протиправними та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 р. N 640, від 30.05.2007 р. N 641, від 30.05.2007 р. N 642, від 30.05.2007 р. N 643.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.09 р. у справі № 22-а-14381/08 вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва № 8/131 від 24.01.2008 р. було залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України № К-2608/09 від 02.07.09 р. касаційні скарги Київської міської державної адміністрації та АЕК "Київенерго" задоволено частково; касаційну скаргу ЗАТ "Енергогенеруюча компанія "ДАРтеплоцентраль" задоволено; постанову Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/131 від 24.01.08 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду № 22-а-14381/08 від 09.01.09 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 провадження у справі за адміністративним позовом ОСББ "Престиж" до Київської міської державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго" про визнання протиправними та скасування розпоряджень КМДА закрито.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.10.10 р. у справі № 2а-673/10 апеляційні скарги ЖБК "Буревісник-3", ЖБК «Ремонтник», ЖБК "Суднобудівник-18", ЖБК "Алмазний", ОСББ "Мотор", ВАТ "Універсам № 14", ОСОБА-13 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 задоволено частково; ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28.07.10 р. у справі № 2а-673/2010 скасовано як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлено справу для продовження розгляду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.11 р. у справі № 2а-376/2011 залишено без розгляду адміністративний позов ОСББ "Престиж" до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору АЕК "Київенерго", про визнання протиправними та скасування розпоряджень.

У зв'язку з тим, що підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, суд ухвалою від 20.02.2013 р. поновив провадження у даній справі та призначив її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін на 18.03.2013 р.

Через відділ діловодства суду 15.03.2013 р. від позивача надійшла заява про зміну найменування сторони та документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи та приймаються до розгляду.

Уповноважений представник позивача у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка, яка міститься у матеріалах справи.

Через відділ діловодства суду 18.03.2013 р. від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю представника бути присутнім на судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд його відхиляє з тих підстав, що нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі, тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника судового процесу на участь у судовому засіданні його іншого представника, у зв'язку з чим це клопотання визнається судом необґрунтованим та підлягає відхиленню.

У судовому засіданні 18.03.2013 р. представник відповідача надав суду усні пояснення.

Уповноважений представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.02.2013 р., яке підтверджує отримання третьою особою 25.02.2013 р. ухвали про призначення справи до розгляду, про причини неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги вищенаведене, у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників позивача та третьої особи у призначене судове засідання та не виконанням відповідачем вимог ухвали суду, що перешкоджало вирішенню спору в даному судовому засіданні, суд ухвалою від 18.03.13 р. відклав розгляд даної справи на 29.03.2013 р.; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позовну заяву у порядку, передбаченому ст. 59 ГПК України, з поясненнями по суті заявлених вимог та докази якими вони обґрунтовуються, докази його надіслання позивачу.

Судове засідання 29.03.13 р. не відбулось.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 29.03.13 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/259 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 29.03.2013 р. суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд на 15.05.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 15.05.2013 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/259 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. дану справу у складі судді Гавриловської І.О. прийнято до свого провадження.

У судовому засіданні 15.05.2013 р. представник позивача надав суду усні пояснення.

Уповноважені представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.04.2013 р., які підтверджують отримання відповідачем та третьою особою 08.04.2013 ухвали про призначення справи до розгляду, про причини неявки не повідомили, вимог ухвали суду не виконали.

Ухвалою суду від 15.05.2013 р. відкладено розгляд справи до 19.06.2013 р., беручи до уваги клопотання представника відповідача, у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників третьої особи у призначене судове засідання.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. у відпустці, судове засідання призначене на 19.06.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 19.06.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Гавриловська І.О. знаходяться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, справу № 37/259 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 19.06.2013 року, суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження, призначено її до розгляду на 07.08.2013 року.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 07.08.2013 року, приймаючи до уваги те, що суддя Нечай О.В. знаходяться у відпустці, а суддя Гавриловська І.О. вийшла з відпустки, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/259 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 07.08.2013 р. дану справу у складі судді Гавриловської І.О. прийнято до свого провадження.

Через відділ діловодства суду 07.08.2013 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про зменшення штрафних санкцій, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.08.2013 р. надав суду документи на виконання вимог ухвали суду, які залучені до матеріалів справи.

Представники позивача та третьої особи у судове засідання 07.08.2013 р. не з'явилися, про причини неявки не повідомили, про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду відкладено розгляд справи на 18.09.2013 р., у зв'язку з нез'явленням уповноважених представників позивача та третьої особи у призначене судове засідання.

У зв`язку із перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному судове засідання призначене на 18.09.2013 року не відбулося.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 18.09.2013 р., у зв'язку з перебуванням судді Гавриловської І.О. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, справу № 37/259 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою суду від 18.09.2013 р. суддею Нечаєм О.В. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників у часників судового процесу на 06.11.2013 р.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 04.11.2013 р., у зв'язку з виходом судді Гавриловської І.О. з лікарняного, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду міста Києва від 03.02.2011 р. (протокол № 1 від 03.02.2011 р.) та ст. 4-6 ГПК України, справу

№ 37/259 передано на розгляд судді Гавриловській І.О.

Ухвалою суду від 04.11.2013 р. суддею Гавриловською І.О. прийнято дану справу до свого провадження.

У судовому засіданні представник позивача просив припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у зв'язку з його повним погашенням. Просив стягнути з відповідача пеню, інфляційну складову боргу та три відсотки річних.

Представник відповідача позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних визнав, просив господарський суд зменшити пеню.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 06.11.13 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка перейменована на Публічне акціонерне товариство "Київенерго", в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго" (енергопостачальна організація) та Державним науково-дослідним інститутом інформатизації та моделювання економіки України (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520180 від 08.08.2000 р., відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а абонент зобов'язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені в додатку № 4 до даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з п. 5.1. договору № 520180 від 08.08.2000 р., облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

Відповідно до п. 5.3. вищезазначеного договору, абонент, який має прилади обліку, щомісячно надає енергопостачальній організації звіт по фактичному споживанню теплової енергії, в терміни передбачені у додатку № 1 до даного договору.

Згідно з п. 4 додатку № 1 до договору № 520180 від 08.08.2000 р., дата зняття абонентом показників приладів обліку -по 25 число поточного місяця, надання звіту в РВТ № 4 -не пізніше 28 числа. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Додатками № 3 та № 4 до договору № 520180 від 08.08.2000 р. визначено тарифи на теплову енергію та порядок розрахунків за спожиту теплову енергію.

Відповідно до п. 2 додатку № 4 до договору № 520180 від 08.08.2000 р., абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту № 5 за адресою: м. Київ, вул. Товарна, 1, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно з п. 3.1. вищевказаного додатку, в разі, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця;

- у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Пунктом 3.2. додатку № 4 до договору № 520180 від 08.08.2000 р. визначено, що абонентам, які не мають приладів обліку кількість фактично спожитої теплової енергії визначається згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації, та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з січня 2007 р. до травня 2008 р., за якими загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.01.07 р. до 01.06.08 р. становила 142 827, 09 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов'язання за договором № 520180 від 08.08.2000 р., тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 104 262, 21 грн., у зв'язку з чим станом на 01.06.08 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 33 134, 75 грн.

За таких обставин ПАТ "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулось до господарського суду м. Києва з даним позовом до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки України про стягнення 33 134, 75 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 8 804, 00 грн. інфляційної складової боргу, 1 249, 80 грн. річних та 2 329, 27 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за період з 01.01.07 р. до 01.06.08 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520180 від 08.08.2000 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Господарський суд відзначає, що за спірний період, у відповідності до письмових пояснень Київської міської адміністрації, розрахунок вартості спожитої теплової енергії розрахований позивачем за чинними тарифами, встановленими нормативно-правовими актами (розпорядженнями) КМДА та НКРЕ.

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

У зв'язку з вирішенням судовими інстанціями питання щодо чинності тарифів, за якими нараховувалась відповідачу вартість спожитої теплової енергії, провадження у справі № 37/159 зупинялось.

На теперішній час не надано суду жодного процесуального судового документу, згідно з яким визнано вищевказані тарифи не чинними.

Крім того, постановою Верховного Суду України від 28.11.11 р. не встановлено не чинність тарифів.

Таким чином, на сьогодні, відсутні підстави визнавати, що позивачем для розрахунку заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію застосовувались не чинні тарифи.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 520180 від 08.08.2000 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Представник позивача надав суду розрахунок основного боргу за спожиту відповідачем від ПАТ «Київенерго» теплову енергію, з якої вбачається що станом на день розгляду справи в суді у відповідача відсутня заборгованість за договором № 520180 від 08.08.2000 р. за період з 01.01.07 р. до 01.06.08 р.

Відповідно до наданої позивачем 15.03.13 р. довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ «Київенерго» тепло енергію, частина основного боргу в розмірі 5 134, 75 грн. була погашена 02.07.08 р., тобто, до звернення позивача з даним позовом до суду 04.07.08 р.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 5 134, 75 грн., у зв'язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Судом було встановлено, що основний борг за спожиту теплову енергію за договором № 520180 від 08.08.2000 р. за період з 01.01.07 р. до 01.06.08 р. у розмірі 28 000, 00 грн. був погашений відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 28 000, 00 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію за договором № 520180 від 08.08.2000 р. підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» просить суд також стягнути з відповідача 8 804, 00 грн. інфляційної складової боргу, 1 249, 80 грн. річних та 2 329, 27 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за період з 01.01.07 р. до 01.06.08 р. за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 520180 від 08.08.2000 р. та додатками до нього.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

Враховуючи наведене, вірним є період нарахування інфляційних збитків за період з квітня 2006 р. до лютого 2009 р. без виключення місяців, у яких індекс інфляції менший одиниці.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором № 520180 від 08.08.2000 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягають стягненню 8 804, 00 грн. інфляційної складової боргу та 1 249, 80 грн. трьох відсотків річних за період з лютого 2007 року до травня 2008 року включно.

Що стосується позовних вимог про стягнення 2 329, 27 грн. пені, то перевіривши розрахунок позивача та зважаючи на пункт 3.5. додатку № 4 до договору № 520180 від 08.08.2000 р., господарський суд визнає розрахунок позивача вірним.

Відповідач 07.08.2013 р. через службу діловодства господарського суду подав клопотання про зменшення штрафних санкцій, посилаючись на скрутне фінансове становище та на те, що його видатки фінансуються з державного бюджету.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, оскільки відповідач сплатив суму основного боргу, тобто, відповідач вжив заходів у добровільному порядку для врегулювання спору з позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго», до 50%, стягнувши з відповідача на користь позивача 1 164, 64 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд частково задовольняє позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки України.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 232, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки України (01014, м. Київ, бул. Дружби народів, буд. 38, код ЄДРПОУ 23395900) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 8 804 (вісім тисяч вісімсот чотири) грн. 00 коп. інфляційної складової боргу, 1 249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 80 коп. трьох відсотків річних, 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) грн. 64 коп. пені, 403 (чотириста три) грн. 83 коп. витрат на сплату державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження у справі в частині стягнення 28 000, 00 грн. основного боргу припинити.

4. У решті позовних вимог відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 11.11.2013 р.

Суддя Гавриловська І.О.