Рішення № 35314574, 13.11.2013, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21834/13-ц

Провадження №2/761/7503/2013

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 листопада 2013 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.

при секретарі Савенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» про визнання права власності на гаражний бокс та передачу його у власність,

встановив:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор», в якому просить визнати за ним право власності на гаражний бокс НОМЕР_1 у першій черзі підземного гаражного комплексу ГБК «Авіатор», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В, а також зобов'язати відповідача передати у власність вказаний гаражний бокс.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до умов договору № 1/13 від 19.03.1998 року, укладеного між сторонами, відповідач зобов'язується збудувати гаражний бокс НОМЕР_1 у підземному гаражі, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В, а позивач оплатити 11915,00 грн. за виконану відповідачем роботу. Позивач свої зобов'язання за договором № 1/13 від 19.03.1998 року перед відповідачем виконав в повному обсязі та рішенням правління ГБК «Авіатор» від 16.09.1998 року № 29 позивачу був виданий тимчасовий ордер, відповідно до якого за останнім закріплювався гаражний бокс НОМЕР_1 у підземному гаражі, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В. Однак гаражний бокс на даний час не передано у власність позивача, тому останній звернувся в суд з цим позовом для захисту своїх прав.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав викладених в ньому.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, тому суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази зібрані в справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 19.03.1998 року між ОСОБА_2 та ГБК «Авіатор» було укладено договір № 1/13, відповідно до умов якого відповідач зобов'язується збудувати гаражний бокс НОМЕР_1 у підземному гаражі, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В, а позивач оплатити 11915,00 грн. за виконану відповідачем роботу (а.с.13-14).

Відповідно до п.2.4. вказаного договору, моментом виконання умов договору є підписання акту прийому-передачі виконаних робіт, а статтею 6 передбачено, що договір набуває чинності 19.03.1998 року та діє до 31.12.2001 року.

Рішенням правління ГБК «Авіатор» від 16.09.1998 року № 29, ОСОБА_1 було видано тимчасовий ордер № 7, відповідно до якого за останнім закріплювався гаражний бокс НОМЕР_1 у підземному гаражі, що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В (а.с.15).

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з ч.2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч.2 ст. 375 ЦК України, власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно, а ч.3 передбачено, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Статтею 376 ЦК України передбачено: ч.1 - Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Ч. 2 - Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Ч. 3 - Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

У відповідності з ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 57 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 59 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За змістом ч.4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стороною позивача не надано суду жодного доказу щодо прийняття рішення компетентним органом про передачу земельної ділянки по вул.Г.Андрющенко, 4-В в м.Києві для будівництва автогаражних боксів.

Поряд з тим, суд не приймає до уваги посилання позивача на державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 2135600 від 19.10.2005 року, копію якого було надано позивачем у судовому засіданні, оскільки вказаний акт виданий ГБК «Авіатор» Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради на право власності на земельну ділянку площею 0,2395 га, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-А, а даний спір виник стосовно визнання права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 у першій черзі підземного гаражного комплексу ГБК «Авіатор», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В.

Також суд не приймає до уваги надану позивачем декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровану 22.02.2013 року в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м.Києві, оскільки в ній йдеться про готовність будівництва підземних гаражів за адресою: вул.Г.Андрющенко, 4-В в Шевченківському районі м.Києва, а не на іншій земельній ділянці, яка б на законних підставах була передана компетентним органом для будівництва автогаражних боксів.

За таких обставин, враховуючи, що земельна ділянка за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В, на якій розташований гаражний бокс не виділялася ні позивачу, ні ГБК «Авіатор», головою правління якого зокрема являється на даний час сам позивач, доказів протилежного позивачем надано не було, суд вважає, що відсутні законні підстави для визнання за позивачем права власності на гаражний бокс НОМЕР_1 у першій черзі підземного гаражного комплексу ГБК «Авіатор», що розташований за адресою: м.Київ, вул.Г.Андрющенко, 4-В, а тому відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 169, 212 - 215, 223, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Гаражно-будівельного кооперативу «Авіатор» про визнання права власності на гаражний бокс та передачу його у власність.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: