Рішення № 35314434, 18.10.2012, Сквирський районний суд Київської області

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 1022/2276/2012

2/1022/628/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2012 р. Сквирський районний суд Київської області

в складі:головуючого судді- Віговський С. І.

при секретарі Кропивлянській С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства "Сквираводоканал", про зміну дати і формулювання причини звільнення, стягнення заробітної плати, стягнення суми компенсації за невикористану відпустку, стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення суми середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, стягнення моральної шкоди та зобов'язання публічного вибачення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду зазначаючи, що 19 серпня 1997 року її прийняли на роботу бухгалтером в Сквирську експлуатаційну дільницю водопровідно-каналізаційного господарства. В січні 1998 року позивачку було переведено на посаду головного бухгалтера, на якій вона пропрацювала останніх тринадцять років.

10 березня 2011 року працівників підприємства було повідомлено про ліквідацію КП КОР «Сквираводоканал»і відповідно про майбутнє звільнення.

11 березня 2011 року позивач подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідною копією заяви, яка отримана представником відповідача (головою ліквідаційної комісії КП КОР «Сквираводоканал») 11.03.2011 року (зареєстрована в КП КОР «Сквираводоканал»від 12.03.2012 року) та погоджена ним 14.03.2011 року. Крім того, як зазначає позивач, вона неодноразово зверталась до керівництва з проханням надати працівника, якому вона зможе передати всі справи, які вела та день до звільнення вона привела в порядок всю фінансово-господарську документацію, поточні справи залишила на робочому столі, а важливі - закрила в сейфі.

01 квітня 2011 року, в останній робочий день, позивачка вийшла на роботу, щоб передати ключі від бухгалтерії і сейфу, отримати трудову книжку і відповідно остаточний розрахунок.

Актом передачі від 01.04.2011 року позивач передала новому головному бухгалтеру КП КОР «Сквираводоканал»головні документи бухгалтерського обліку, відповідно до доданого списку. В цей же день, як доказ присутності позивача на підприємстві, нею були підписані платіжні доручення, що додаються до матеріалів справи. Також, у вказаний день позивач перебувала в робочий час в податковій інспекції, так як відвідування таких органів входить в коло посадових обов'язків бухгалтера.

14.04.2011 року позивача було ознайомлено з Наказом № 18/ЛК від 01 квітня 2011 року, згідно якого її було звільнено з посади головного бухгалтера за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, а інспектор з кадрів вніс в її трудову книжку, яку вона отримала в той же день, відповідний запис.

Позивач вважає формулювання причини її звільнення з роботи незаконним, оскільки її звільнення не було погоджено з профспілковим комітетом підприємства (первинним органом) у відповідності з ч. 1 ст. 43 КЗпП України. Крім того, позивач вважає, що у відповідності з ч.1 ст. 38 КЗпП України вона мала право розірвати трудовий договір, укладений з відповідачем, попередивши його письмово за два тижні, і він зобов'язаний був звільнити її з роботи за власним бажанням, оскільки, як вбачається з вищезазначених підстав, згоди на її звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України роботодавець або уповноважений ним орган, не надав.

Тому позивачка вважає, що неправильне формулювання причин її звільнення в трудовій книжці може стати перешкодою для її працевлаштування на іншу роботу, негативним чином відобразитись на подальшій кар'єрі.

Крім того, на цей час з позивачем не були проведені жодні розрахунки при звільнені, а саме не виплачені: заробітна плата за березень 2011 року в сумі 2107,79 грн. (дві тисячі сто сім гривень сімдесят дев'ять копійок), компенсація за невикористану відпустку за період з 19.08.2009 р. по 01.04.2011р. з розрахунку 31 календарний день на суму 7100,00 грн. (сім тисяч сто гривень); середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 01.04.2011 року по 14.04.2011 року в сумі 1574, 54 грн. ( одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири гривні п'ятдесят чотири копійки), що розрахований за формулою: 6928,00 гр. (фактична заробітна плата за останні два місяці роботи) : 44 дні (кількість фактично відпрацьованих робочих днів за два останні місяці роботи) = 157,45 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати) х 10 днів (кількість днів затримки видачі трудової книжки).

Також, крім матеріальних збитків, позивач вважає, що їй завдано моральних і фізичних страждань, оскільки таке формулювання причин звільнення в її трудовій книжці може перешкодити в подальшому працевлаштуванні, а також вона фактично втратила нормальні життєві зв'язки, і як наслідок, позивачу потрібно буде прикласти максимальних зусиль для організації свого подальшого життя. Позивач вважає, що на даному підприємстві вона пропрацювала впродовж багатьох років, добросовісно відносилась до своїх посадових обов'язків, здобула належний авторитет в робочому колективі, а звільнення за прогул принизило її честь та гідність, тому завдану моральну шкоду вона оцінює в 10 000 ( десять тисяч) грн.

Також, позивач просить суд зобов'язати КП „Сквираводоканал" в особі голови ліквідаційної комісії принести публічні вибачення перед нею за приниження її честі, гідності та ділової репутації, через місцеві засоби масової інформації.

В ході судового розгляду справи представник позивача збільшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на 04.09.2012 року ( день подачі письмової заяви про зміну позовних вимог) з розрахунку: 157,45 грн. за один день прострочення розрахунку, який вираховується з моменту отримання трудової книжки (14.04.2011 року) до моменту подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог (04.09.2012 року).

Представник відповідача в судове засідання призначене на 18.10.2012 року не з'явився, про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, заяви про розгляд справи у його відсутності до суду не подавав, а тому суд за відсутністю заперечень з боку представника позивача, на підставі ст. 224 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів.

В матеріалах справи мається раніше подне письмове заперечення проти позову, в якому представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позвних вимог, виходячи з наступного.

Сквирська міська рада Київської області 01.03.2011 року прийняла рішення про припинення юридичної особи КП «Сквираводоканал»шляхом ліквідації в зв'язку із надзвичайно важким фінансовим становищем підприємства. Державна виконавча служба заблокувала рахунки підприємства на виконання постанови Київського окружного адміністративного суду про стягнення з підприємства податкової заборгованості. З метою недопущення екологічного лиха в місті та забезпечення потреб з водопостачання та водовідведення мешканців та підприємств, які розташовані на його території, необхідно було розблокувати рахунки підприємства, а згідно діючого законодавства зробити це можна було лише з початком процедури ліквідації. ОСОБА_1, як головний бухгалтер підприємства була введена до складу ліквідаційної комісії, їй, крім підготовки квартальних звітів, необхідно було виконати значний обсяг робіт по підготовці ліквідаційного балансу, як це вимагає чинне законодавство. Але вона в той час подає заяву про звільнення з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін). З боку керівництва ліквідаційної комісії, ОСОБА_1 були надані роз'яснення, що звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України за угодою сторін є правом роботодавця (КП «Сквираводоканал), а не його обов'язком, натомість було запропоновано підібрати особу, якій можна б було передати всі справи, а тоді звільнятись, але ОСОБА_1 на такий варіант не погодилася. Оскільки заява ОСОБА_1 від 12.03.2011 року, зареєстрована в Журналі реєстрації за № 35/05-ЛК, про її звільнення за п.1 ст.36 КЗпП України не була задоволена, а заява про звільнення з інших підстав, зокрема за власним бажанням, не була подана, то відсутність головного бухгалтера ОСОБА_1 на роботі 01 квітня 2011 року було кваліфіковано як прогул без поважних причин, оскільки працівник свою відсутність письмово не погоджував та не повідомляв керівництво про причини відсутності в інший спосіб, що і стало причиною звільнення ОСОБА_1 по п.4 ст. 40 КЗпП України. Будь-які пояснення причин своєї відсутності працівник надавати відмовився.

Враховуючи вищевказане, КП «Сквираводоканал»заперечує позовні вимоги ОСОБА_1, вважає звільнення з роботи за прогул законним, оскільки працівником порушено вимоги розпорядчих документів в частині внутрішнього трудового розпорядку, в якому зокрема йдеться, що початок робочого дня на підприємстві о 8:00 год., перерва з 12:00 до 13:00 год., закінчення о 17:00 год., але працівник порушив дані вимоги, що і стало причиною її звільнення.

Судом встановлено, що згідно наказу № 71-п від 19 серпня 1997 року позивача було прийнято на посаду бухгалтера Сквирської експлуатаційної дільниці водопровідно-каналізаційного господарства, що знаходиться за адресою: 09000, Київська обл., м. Сквира, вул. Леніна, 4, а наказом 1-п від 15.01.1998 року вона була переведена в межах підприємства на посаду головного бухгалтера, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці позивачки.

11 березня 2011 року (12.03.2011 року - копія заяви позивача, що надана представником відповідача) позивач подала заяву про звільнення з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується відповідною копією заяви, яка отримана представником відповідача (головою ліквідаційної комісії КП КОР «Сквираводоканал») 11.03.2011 року (зареєстрована в КП КОР «Сквираводоканал»12.03.2012 року).

01 квітня 2011 року позивач вийшла на роботу, щоб передати ключі від бухгалтерії і сейфу, отримати трудову книжку і відповідно остаточний розрахунок, що знаходить підтвердження в доданих до матеріалів справи позивачем акту передачі головних документів бухгалтерського обліку головному бухгалтеру КП КОР «Сквираводоканал»від 01.04.2011 року та підписаних нею від 01.04.2011 року платіжних доручень за №№ 93, 94 та 95.

Згідно наказу № 18-ЛК від 01 квітня 2012 року позивача було звільнено з посади головного бухгалтера КП "Сквираводоканал", (що є правонаступником ряду реорганізацій підприємств Сквирської ЕДВКГ, КП ВКГ м. Сквира та КП КОР "Сквираводоканал") за прогул без поважних причин по п.4 ст.40 КЗпП України, що також підтверджується відповідними записами в її трудовій книжці.

14.04.2011 року позивача було ознайомлено з Наказом № 18-ЛК від 01 квітня 2011 року, згідно якого її було звільнено з посади головного бухгалтера за прогул без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, про що інспектором з кадрів було внесено в її. трудову книжку, яку вона отримала в той же день, відповідний запис.

Дослідивши матеріали справи, та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до частикового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підставою припинення трудового договору є ст. 36 КЗпП України, а розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу передбачено ст.40 вказаного Кодексу.

Так, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, однією з підстав припинення трудового договору є угода сторін.

Пункт 8 Постанови Пленуму ВСУ України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»звертає увагу на те, що при домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про" припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Сама по собі і згода власника або уповноваженого ним органу задовольнити прохання працівника про звільнення до закінчення строку попередження не означає, що трудовий договір припинено за п.1 ст.36 КЗпП, якщо не було домовленості сторін про цю підставу припинення трудового договору. В останньому випадку звільнення вважається проведеним з ініціативи працівника (ст.38 КЗпП).

Як встановлено судом, позивач 11.03.2011 року подала відповідачу заяву про звільнення з роботи за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, а відповідачем така заява була прийнята і зареєстрована у відповідному порядку. Тому, із вищевикладеного вбачається, що між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом виникла домовленість про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КЗпП України (за згодою сторін), а подальшого анулювання такої домовленості між сторонами не встановлено. Крім того, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу, щоб врегулювати з позивачем порядок її звільнення, оскільки позивач ще 01.04.2011 року виконувала свої посадові обов'язки, про що свідчить її перебування в податковій інспекції та банку, а з боку відповідача її не було в письмовій формі повідомлено про відхилення у задоволенні заяви про звільнення за п.1 ст. 36 КЗпП України. Крім того, з боку останньої до відповідача в письмовій формі не надходили будь-які заперечення проти звільнення за вказаною статтею або відкликання заяви.

Таким чином суд вважає, що оскільки письмову згоду на припинення трудового договору з позивачем за п.1 ст. 36 КЗпП України відповідач не давав, хоча мав можливість врегулювати дані правовідносини у законному порядку, він таким чином прийняв незаконне рішення про звільнення позивача за п.4 ст. 40 КЗпП України, оскільки позивач не знала і не могла знати про прийняття відповідачем незаконного рішення вважаючи звільненою себе за п.1 ст. 36 КЗпП України.

Крім того, рішення відповідача суперечить ч.1 ст. 43 КЗпП України, з якої вбачається,

що розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку

ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього

Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу

(профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є

працівник.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний і день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. Крім того, згідно ч.4 ст.235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника.

Оскільки, як встановлено по справі позивачем отримано трудову книжку не в день звільнення - 01.04.2012 року, а 14.04.2012 року, суд вважає правомірним стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки за десять робочих днів, в сумі 1574,54 грн.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Пункт 20 Постанови Пленуму ВСУ України № 13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»роз'яснює, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Крім того, відповідно до п.21 вищевказаної постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. з) ч. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.

Частиною 3 п. 2 вказаного Порядку зазначено, що, зокрема у випадку вимушеного прогулу, збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. А п. 8 даного Порядку вказує, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з поданого позивачем розрахунку сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу та сум середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки, вказані розрахунки з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, нею проведені відповідно до вищевказаних вимог законодавства.

Таким чином, суд вважає стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2011 року (дата отримання трудової книжки) по 18.10.2012 року (день винесення судового рішення) в сумі 86912 ( вісімдесят шість тисяч дев'ятсот дванадцять ) грн. 40 коп. з розрахунку: 157,45 грн. ( розмір середньоденної заробітної плати ) х 552 робочих днів (кількість днів прострочення розрахунку).

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 235 КЗпП України також передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі орган який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причин звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, то орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пункт 18 Постанови Пленуму ВСУ України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»встановлює, що суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю. У випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому | працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч.2 ст.235 КЗпП України).

Згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу є прогул (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Пункт 24 Постанови Пленуму ВСУ України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»зазначає, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п.4 ст.40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Суд вважає, що позивач надала достатні докази про своє перебування 01 квітня 2011 року на роботі та виконання покладених на неї трудових обов'язків, що знаходить підтвердження в доданих до матеріалів справи акту передачі головних документів бухгалтерського обліку головному бухгалтеру КП КОР «Сквираводоканал»від 01.04.2011 року та підписаних нею від 01.04.2011 року платіжних доручень за №№ 93, 94 та 95, а тому матеріалами справи не встановлено самого факту порушення позивачем трудової дисципліни в частині відсутності на роботі.

Крім того, відповідачем до суду не надано належних доказів відсутності позивача на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин, чим не виконано вимоги ч. З ст.10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Статтею 237-1 КзпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Пунктом 13 Постанови Пленуму ВСУ України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»наголошено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або і переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Поряд з цим, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди на суму 10000 грн. підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

П.З Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року вказує, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

По справі встановлено, що позивач внаслідок незаконних дій з боку відповідача зазнала моральних страждань, втратила нормальні життєві зв'язки, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

П. 9 названої Постанови Пленуму Верховного Суду України вказує, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Тому визначаючи суму заподіяної моральної шкоди позивачу, суд бере до уваги вище наведене, одночасно враховує ступінь вини відповідача і виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості визначає розмір заподіяної моральної шкоди позивачу в сумі 5000 грн.

Суд вважає за необхідне не досліджувати обставини справи щодо невиплати позивачу заробітної плати за березень 2011 року та компенсації за невикористану відпустку, оскільки вказана заборгованість встановлена матеріалами справи, зокрема п.2 наказу № 18-ЛК від 01 квітня 2012 року, та не оспорюється запереченням відповідача.

Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача принести публічні вибачення через місцеві засоби масової інформації, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-якого законодавчого обґрунтування таких позовних вимог.

Також, у відповідності з ч. З ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п.п. 1, 2, 6 п. 1 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірі мінімальної заробітної плати, немайнового характеру - 0,1 розміру мінімальної заробітної; плати.

Оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»позивач звільнена від сплати судового збору, суд з урахуванням задоволених позовних вимог та подання позивачем позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер та у відповідності із ст. 88 ЦПК України, вважає стягнути з відповідача судовий збір в сумі 1138,74 грн. (1026,94 грн.+111,80 грн.).

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 43, 47, 116, 117, 232, 233, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. З, 9. 11, 15, 16, 201, 270, 275, 276, 297 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 212-218, 224-228. 367 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати формулювання причин звільнення головного бухгалтера КП КОР «Сквираводоканал»ОСОБА_1 по п.4 ст.40 КЗпП України згідно Наказу № 18/ЛК від 01 квітня 2011 року, за прогул без поважних причин таким, що не відповідає чинному законодавству.

Змінити формулювання причини та дати звільнення з роботи ОСОБА_1 з КП „Сквираводоканал", вказавши формулювання звільнення - «за угодою сторін згідно п. 1 ч.1 ст. 36 КЗпП України», а дату звільнення «з 01.04.2011 року».

Стягнути з КП „Сквираводоканал" на користь ОСОБА_1 заробітну плату за березень 2011 року в сумі 2107 ( дві тисячі сто сім ) грн. 79 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 7100 (сім тисяч сто ) грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки в сумі 1574 ( одна тисяча п'ятсот сімдесят чотири ) грн. 54 коп., середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.04.2011 року по 18.10.2012 року в сумі 86912 ( вісімдесят шість тисяч дев'ятсот дванадцять ) грн. 40 коп. та моральну шкоду в сумі 5 000 ( п'ять тисяч ) грн., а всього в загальній сумі 102694 ( сто дві тисячі шістсот дев'яносто чотири ) грн. 73 коп.

Допустити обов'язкове негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з КП „Сквираводоканал" на користь держави судовий збір в сумі 1138,74 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Сквирський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення.

Суддя:

ОСОБА_2