Рішення № 35314406, 05.11.2013, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/144/13-ц

п/с 2/164/71/2013

Категорія 30

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 листопада 2013 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Невара О.В.,

при секретарі Долі О.І.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3С .,

представника відповідача ОСОБА_4,

представника співвідповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, завданих злочином, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди та матеріальних збитків, завданих злочином. Свої вимоги обґрунтував тим, що відповідач 16.11.2010 року, біля 19-ї год., керуючи власним технічно справним автомобілем „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Галузія Маневицького району Волинської області, на 7 км + 250 м автодороги Прилісне-Галузія-Серхів, виявивши на своїй смузі руху велосипед під керуванням ОСОБА_1, який рухався йому назустріч, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на позивача. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 18.05.2012 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України із звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу було завдано значних матеріальних збитків. Дані кошти було затрачено ним на лікування після ДТП. Так, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Маневицької ЦРЛ в період з 23.02.2011 року по 4.03.2011 року, з 6.04.2011 року по 15.04.2011 року, з 2.04.2012 року по 11.04.2012 року, з 21.05.2012 року по 30.05.2012 року, з 27.11.2012 року по 6.12.2012 року з діагнозом: ЗЧМТ з психоорганічним синдромом. Тільки за час останнього лікування позивачем на придбання медичних препаратів затрачено кошти на загальну суму 615 гривень 56 копійок. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП згідно висновку МСЕК ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи, йому протипоказана фізична праця. До ДТП позивач ніде не працював, займався веденням особистого підсобного господарства, що і являлось основним джерелом його доходів. На утриманні у ОСОБА_1 перебувають пятеро неповнолітніх дітей. Внаслідок отриманих травм під час ДТП позивач позбавлений можливості займатися фізичною працею, веденням особистого підсобного господарства, що поставило сімю в скрутне матеріальне становище. Крім того, внаслідок ДТП позивачу також завдано моральної шкоди, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та фізичних стражданнях в звязку з отриманими тілесними ушкодженнями, тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, подальшому погіршенні здоровя, вимушених змінах у звичному способі життя, тривалості лікування. Завдану йому моральну шкоду позивач оцінює в сумі 30000 гривень. Відповідач в добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду відмовляється, в звязку з чим позивач змушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з відповідача ОСОБА_3 завдані матеріальні збитки, повязані з лікуванням, на суму 615 гривень 56 копійок, моральну шкоду на суму 30000 гривень, а також шкоду, повязану з стійкою втратою працездатності, виходячи з відсотків втрати загальної працездатності, та судові витрати по справі.

Ухвалою Маневицького районного суду Волинської області від 17.06.2013 року до участі в даній справі в якості співвідповідача залучено ПАТ „Страхова компанія „Універсальна.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги збільшили, просили стягнути з відповідача ОСОБА_3, співвідповідача - ПАТ „Страхова компанія „Універсальна в розмірі та порядку згідно вимог чинного законодавства на користь ОСОБА_1 30000 гривень у відшкодування моральної шкоди, 1349 гривень 96 копійок у відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням, 14241 гривень 60 копійок у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, а також стягнути кошти в розмірі 45% мінімальної заробітної плати щомісячно у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, до 1 липня 2015 року, та понесені позивачем судові витрати на суму 860 гривень 27 копійок.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовних вимог не визнали, просили в їх задоволенні відмовити за безпідставністю. Підтвердили, що 16.11.2010 року, біля 19-ї год., ОСОБА_3, керуючи власним технічно справним автомобілем „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Галузія Маневицького району Волинської області, на 7 км + 250 м автодороги Прилісне-Галузія-Серхів, здійснив наїзд на велосипедиста ОСОБА_1, який рухався йому назустріч. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Вважають позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди безпідставними, оскільки, на їх думку, ДТП трапилась саме з вини позивача, який в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості рухався назустріч по смузі руху автомобіля, яким керував відповідач. Не оспорюють, що вироком Маневицького районного суду Волинської області від 18.05.2012 року, який набрав законної сили, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України із звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік. Позивач за порушення ПДР до відповідальності не притягувався.

Представник співвідповідача - ПАТ „Страхова компанія „Універсальна ОСОБА_5 позовних вимог не визнав, проти задоволення позову заперечує. Вважає, що витрати позивача на придбання медикаментів не підтверджені належними доказами. Моральна шкода у випадку доведеності вини ОСОБА_3 у даній ДТП може бути відшкодована ПАТ „Страхова компанія „Універсальна лише в розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю. Також лише в межах ліміту страхової виплати за шкоду, заподіяну здоровю, підлягає відшкодуванню шкода, повязана з лікуванням та із стійкою втратою працездатності. У вирішенні позовних вимог покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167, 1168 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Згідно ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.ст. 979, 988, 1194 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Страховик зобовязаний: 1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; 2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; 3) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст. 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя фізичній особі, зобовязана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоровя фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у звязку з втратою здоровя, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів.

Відповідно до ст. 1202 Цивільного кодексу України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами. За наявності обставин, які мають істотне значення, та з урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більш як за три роки наперед. Стягнення додаткових витрат, передбачених частиною першою статті 1195 цього Кодексу, може бути здійснене наперед у межах строків, встановлених на основі висновку відповідної лікарської експертизи, а також у разі необхідності попередньої оплати послуг і майна (придбання путівки, оплата проїзду, оплата спеціальних транспортних засобів тощо).

Згідно ст. 6 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до ст. 9 вказаного Закону обовязковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти. Обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 25500 гривень на одного потерпілого. Обовязковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоровю потерпілих, становить 51000 гривень на одного потерпілого. Зазначені страхові відшкодування виплачуються по кожному страховому випадку, що настав протягом періоду дії відповідного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності в межах ліміту відповідальності страховика, з урахуванням умов, зазначених у пункті 19.1 статті 19 цього Закону. До договорів обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності та виплат страхового відшкодування за цими договорами застосовуються норми щодо ліміту відповідальності страховика, які діяли на дату укладення договору.

Згідно ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоровю потерпілих, не застосовується.

Відповідно до ст. 22 вказаного Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи. Потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 Цивільного кодексу України. При цьому страховик відшкодовує не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст. 23 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів шкодою, заподіяною життю та здоровю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), повязана: з лікуванням потерпілого; з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; із стійкою втратою працездатності потерпілим; із смертю потерпілого.

Відповідно до ст. 24 вказаного Закону у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, які повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських препаратів. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально відповідним медичним закладом.

Згідно ст. 26 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у звязку із стійкою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються доходи, не отримані потерпілим у результаті стійкої втрати потерпілим працездатності (інвалідності), які не відшкодовуються за рахунок іншого обовязкового виду страхування. Страхове відшкодування за шкоду, повязану із стійкою втратою працездатності, виплачується не рідше одного разу на місяць до відновлення працездатності потерпілого. За умовами договору або за поданням потерпілого до страховика та за погодженням із страховиком страхове відшкодування може бути виплачене у вигляді одноразової компенсації.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 16.11.2010 року, біля 19-ї год., керуючи власним технічно справним автомобілем „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Галузія Маневицького району Волинської області, зі швидкістю 60 км/год., на 7 км + 250 м автодороги Прилісне-Галузія-Серхів, проявив неуважність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій та легковажно розраховуючи на їх відвернення, відволікся від уваги за дорожнім рухом та зміною дорожньої обстановки, виявивши на своїй смузі руху велосипед під керуванням ОСОБА_1, який рухався йому назустріч, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на позивача. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Вироком Маневицького районного суду Волинської області від 18.05.2012 року, який набрав законної сили, відповідача визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, на підставі ст. 75 КК України із звільненням від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням і встановленням іспитового строку 1 рік. Внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 позивачу було завдано матеріальних збитків. Дані кошти було затрачено ним на лікування після ДТП. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в реанімаційному та хірургічному відділеннях Маневицької ЦРЛ в період з 16.11.2010 року по 4.12.2010 року з діагнозом: політравма, тупа травма живота, множинний розрив тонкого кишківника, розлитий перитоніт, ВЧМТ, переломи кісток черепа, забій головного мозку середньої ступені важкості, множинні рвані рани голови, лоба та верхніх кінцівок; в нейрохірургічному відділенні Волинської обласної клінічної лікарні в період з 11.01.2011 року по 21.01.2011 року з діагнозом: відновний період важкої ЧМТ, забою головного мозку, двобічні хронічні субдуральні гематоми; в неврологічному відділенні Маневицької ЦРЛ в період з 23.02.2011 року по 4.03.2011 року, з 6.04.2011 року по 15.04.2011 року, з 2.04.2012 року по 11.04.2012 року, з 21.05.2012 року по 30.05.2012 року, з 27.11.2012 року по 6.12.2012 року з діагнозом: наслідки ЧМТ з психоорганічним синдромом, дефект кісток склепіння черепа. За час стаціонарного лікування в неврологічному відділенні Маневицької ЦРЛ в період з 27.11.2012 року по 6.12.2012 року та з 23.04.2013 року по 3.05.2013 року позивачем на придбання медичних препаратів затрачено кошти на загальну суму 1349 гривень 96 копійок. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень під час ДТП згідно висновку МСЕК ОСОБА_1 являється інвалідом 2 групи, йому протипоказана фізична праця. До ДТП позивач ніде не працював, займався веденням особистого підсобного господарства, що і являлось основним джерелом його доходів. На утриманні у позивача перебувають пятеро неповнолітніх дітей. Внаслідок отриманих травм під час ДТП ОСОБА_1 позбавлений можливості займатися фізичною працею, веденням особистого підсобного господарства, що поставило сімю в скрутне матеріальне становище. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 12 від 9.04.2013 року у результаті отриманої важкої черепово-мозкової травми, отриманої під час ДТП 16.11.2010 року, ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи. На даний час у потерпілого відмічаються залишкові явища після перенесеної важкої ЗЧМТ, операції РТЧ з видаленням хронічних субдуральних гематом (2011 рік), після травматична та аліментарно-токсична енцефалопатія і поліневропатія з явищами атаксії середнього ступеню та стійкої цефалгії, що дає йому 45% постійної втрати загальної працездатності. Відповідач в добровільному порядку відшкодовувати завдану шкоду відмовляється, в звязку з чим позивач змушений був звернутись за захистом своїх прав до суду. Згідно полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/4146113 від 3.11.2010 року ОСОБА_3 було укладено з ПАТ „Страхова компанія „Універсальна договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, яким забезпечено страхування автомобіля „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та передбачено виплату страхового відшкодування третім особам в разі настання страхового випадку. За проведення комісійної СМЕ позивачем сплачено кошти на загальну суму 860 гривень 27 копійок. Зазначене підтвердили позивач та представник позивача в судовому засіданні, вказані обставини не оспорюються відповідачем, представником відповідача та представником співвідповідача, а також це встановлено з досліджених судом письмових доказів, зокрема, довідок Прилісненської сільської ради Маневицького району № 2651-2653 від 13.12.2012 року, свідоцтв про народження серії І-ЕГ № 274331 від 27.06.1995 року, серії І-ЕГ № 295176 від 9.08.1996 року, серії І-ЕГ № 058899 від 5.10.2000 року, серії І-ЕГ № 059086 від 24.10.2000 року та серії І-ЕГ № 101779 від 5.12.2002 року, довідок серії ВЛН № 0083083 від 29.06.2011 року, серії ВЛН № 0100412 від 13.08.2012 року та серії АВ № 0055723 від 12.08.2013 року, пенсійного посвідчення серії ААЖ № 206877 від 7.10.2011 року, виписки № 2229 з медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_1, довідок Маневицької ЦРЛ № 1724/01-06/2-12 від 12.12.2012 року, № 1732/01-06/2-12 від 13.12.2012 року та № 1035/01-11/2-13 від 10.07.2013 року, епікрізів № 881, № 4961 та № 1887, фіскальних чеків № 58653, № 58654, № 58655, № 58660, № 58666, № 58684, № 58715 від 27.11.2012 року, № 58821 від 4.12.2012 року, № 67094, № 7654 від 23.04.2013 року та № 67306 від 29.04.2013 року, вироку Маневицького районного суду Волинської області від 18.05.2012 року, ухвали апеляційного суду Волинської області від 31.07.2012 року, висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.05.2011 року, висновку комісійної судово-медичної експертизи № 12 від 9.04.2013 року, трудової книжки ОСОБА_1 серії БТ-І № 6180227, квитанції № 301.215.2 від 12.03.2013 року.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3, представник відповідача ОСОБА_4, представник співвідповідача ОСОБА_5, заперечуючи щодо позовних вимог позивача та вказуючи на відсутність у їх підтвердження в ОСОБА_1 належних доказів, не представили суду будь-яких доказів, які свідчать про необґрунтованість та безпідставність вимог позивача.

Доводи відповідача ОСОБА_3 про відсутність його вини в ДТП, що мала місце 16.11.2010 року, спростовуються вироком Маневицького районного суду Волинської області від 18.05.2012 року та ухвалою апеляційного суду Волинської області від 31.07.2012 року, з яких встановлено, що саме внаслідок винних дій ОСОБА_3, який 16.11.2010 року, біля 19-ї год., керуючи власним технічно справним автомобілем „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в напрямку с. Галузія Маневицького району Волинської області, зі швидкістю 60 км/год., на 7 км + 250 м автодороги Прилісне-Галузія-Серхів, проявив неуважність, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій та легковажно розраховуючи на їх відвернення, відволікся від уваги за дорожнім рухом та зміною дорожньої обстановки, виявивши на своїй смузі руху велосипед під керуванням ОСОБА_1, який рухався йому назустріч, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, здійснив наїзд на позивача, трапилась дана дорожньо-транспортна пригода, під час якої ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 142 від 27.05.2011 року відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. Відповідно до висновку комісійної судово-медичної експертизи № 12 від 9.04.2013 року у результаті отриманої важкої черепово-мозкової травми, отриманої під час ДТП 16.11.2010 року, ОСОБА_1 став інвалідом 2 групи, втратив 45% загальної працездатності.

Виходячи з обставин дорожньо-транспортної пригоди, суд не вбачає підстав для зменшення розміру шкоди відповідно до положень ст. 1193 ЦК України. Лише та обставина, що позивач на момент ДТП перебував в стані алкогольного спяніння, за відсутності вчинення ним інших порушень вимог ПДР, що лежали б в прямому причинному звязку з даною ДТП, на думку суду, не є підставою для зменшення розміру шкоди, оскільки відповідно до п.п. 12.2, 12.3 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху автомобіля під керуванням відповідача ОСОБА_3 мала бути такою, щоб він мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, а у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку він обєктивно спроможний був виявити, повинен був негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху обїзду перешкоди. Разом з тим, дії відповідача ОСОБА_3 на час ДТП не відповідали вимогам п.п. 12.2, 12.3 ПДР України.

Крім того, суд бере до уваги, що подані позивачем розрахунки сум шкоди, повязаної з лікуванням та із стійкою втратою працездатності, в судовому засіданні не оспорювалися відповідачем ОСОБА_3, представником відповідача ОСОБА_4, представником співвідповідача ОСОБА_5 Шкода, повязана з стійкою втратою працездатності, розрахована позивачем, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленого Законами України „Про державний бюджет України на 2011-2013 роки, та виходячи із 45% втрати ним загальної працездатності.

Обєктивність розрахунку суми шкоди, повязаної з лікуванням, та представлених позивачем фіскальних чеків у її обґрунтування підтверджується довідкою Маневицької ЦРЛ № 1035/01-11/2-13 від 10.07.2013 року про періоди лікування, перелік медикаментів, придбаних ОСОБА_1 за власні кошти, та їх вартість. В судовому засіданні встановлено, що за час стаціонарного лікування в неврологічному відділенні Маневицької ЦРЛ в період з 27.11.2012 року по 6.12.2012 року та з 23.04.2013 року по 3.05.2013 року позивачем на придбання медичних препаратів затрачено кошти на загальну суму 1349 гривень 96 копійок (в період з 27.11.2012 року по 6.12.2012 року 493 гривень 03 копійки, з 23.04.2013 року по 3.05.2013 року 856 гривень 93 копійки).

На підставі викладеного, суд вважає встановленим, що саме внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 було завдано шкоду, повязану з лікуванням та із стійкою втратою працездатності, що знайшло підтвердження в судовому засіданні, а тому вказана шкода підлягає стягненню із співвідповідача - ПАТ „Страхова компанія „Універсальна, з яким ОСОБА_3 було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, яким забезпечено страхування автомобіля „ВАЗ 2108, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, та передбачено виплату страхового відшкодування третім особам в разі настання страхового випадку.

Виходячи з вищевикладеного, з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 1349 гривень 96 копійок у відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням, 13811 гривень 48 копійок у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, а також по 516 гривень 15 копійок щомісячно у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, починаючи з 6 листопада 2013 року до 1 липня 2015 року. З цих підстав, у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням та стійкою втратою працездатності, слід відмовити.

Суд вважає, що внаслідок винних дій відповідача ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 було спричинено моральну шкоду, яка полягала у нервовому потрясінні, моральних переживаннях та фізичних стражданнях в звязку з даною дорожньо-транспортною пригодою, внаслідок якої позивачу були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент спричинення, вимушених змінах у звичному способі життя, подальшому погіршенні здоровя, тривалості лікування. Враховуючи вимоги розумності та справедливості завдану позивачу моральну шкоду суд оцінює в сумі 15000 гривень і в такій сумі, а не в сумі 30000 гривень, вона підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 та співвідповідача - ПАТ „Страхова компанія „Універсальна на користь позивача ОСОБА_1

Виходячи з вищевикладеного, із співвідповідача - Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 2550 гривень у відшкодування моральної шкоди, а з відповідача ОСОБА_3, як особи, яка керувала транспортним засобом джерелом підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі, підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 12450 гривень у відшкодування моральної шкоди.

Враховуючи те, що шкода, повязана з лікуванням та стійкою втратою працездатності, стягнута на користь ОСОБА_1 з ПАТ „Страхова компанія „Універсальна, суд вважає, що із даного співвідповідача також підлягають стягненню на користь позивача сплачені ним судові витрати за проведення комісійної СМЕ на суму 860 гривень 27 копійок.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України із співвідповідача - ПАТ „Страхова компанія „Універсальна підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 860 гривень 27 копійок судових витрат, а також на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області) 268 гривень 40 копійок судового збору, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області) 190 гривень 40 копійок судового збору, пропорційно до задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 88, 212-215, 367 ЦПК України, ст.ст. 23, 979, 988, 1166-1168, 1187, 1194-1195, 1202 Цивільного кодексу України, Законом України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 12450 (дванадцять тисяч чотириста пятдесят) гривень у відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна (р/р 26500336 у ПАТ „ОСОБА_6 Аваль, МФО 300335, ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 2550 (дві тисячі пятсот пятдесят) гривень у відшкодування моральної шкоди, 1349 (одна тисяча триста сорок девять) гривень 96 копійок у відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням, 13811 (тринадцять тисяч вісімсот одинадцять) гривень 48 копійок у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, а всього кошти на загальну суму 17711 (сімнадцять тисяч сімсот одинадцять) гривень 44 копійки.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна (р/р 26500336 у ПАТ „ОСОБА_6 Аваль, МФО 300335, ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) по 516 (пятсот шістнадцять) гривень 15 копійок щомісячно у відшкодування шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, починаючи з 6 листопада 2013 року до 1 липня 2015 року.

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, повязаної з лікуванням та стійкою втратою працездатності, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна (р/р 26500336 у ПАТ „ОСОБА_6 Аваль, МФО 300335, ЄДРПОУ 20113829) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) 860 (вісімсот шістдесят) гривень 27 копійок судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області) 190 (сто девяносто) гривень 40 копійок судового збору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Страхова компанія „Універсальна (р/р 26500336 у ПАТ „ОСОБА_6 Аваль, МФО 300335, ЄДРПОУ 20113829) на рахунок УДКСУ у Манев.р-ні(Манев.р-н)22030001 (рахунок отримувача 31211206700287, код отримувача 37950857, код банку отримувача 803014, банк отримувача ГУДКСУ у Волинській області, найменування суду Маневицький районний суд Волинської області) 268 (двісті шістдесят вісім) гривень 40 копійок судового збору.

Рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 шкоди, повязаної із стійкою втратою працездатності, у межах суми стягнення за один місяць на суму 516 (пятсот шістнадцять) гривень 15 копійок підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: