Постанова № 35314182, 12.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 року 810/5132/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26,

час прийняття постанови : 12 год.10хв.

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лиска І.Г.

при секретарі: Васковець М.С.

за участю представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" з позовом до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень.

У позовних вимогах позивач просить суд: Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товарів №125110007/2013/910043/2 від 18.06.2013року; Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110007/2013/00052 від 18.06.2013року, виданою Київською обласною митницею; Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 125110007/2013/910044/2 від 18.06.2013року; Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110007/2013/00053 від 18.06.2013року, виданою Київською обласною митницею; Визнати протиправним та скасувати рішення Київської обласної митниці коригування митної вартості товарів № 125110007/2013/910048/2 від 25.06.2013року; Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110007/2013/00057 від 25.06.2013року, виданою Київською обласною митницею; Стягнути на користь позивача надлишково сплачені кошти у розмірі 41 331,51 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зауважено на неправомірності дій митного органу щодо визначення митної вартості товару за резервним методом, без доведення неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. В свою чергу, позивачем надано всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом, а саме за ціною договору. Тому, на думку позивача, оскаржувані рішення митного органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем 1 невірно встановлено факти та застосовано норми закону. Крім того позивач зазначив, що оскільки ним сплачено митні платежі виходячи з митної вартості товару, що є значно вищою, ніж належна, ним було надмірно сплачено суми ввізного мита та податку на додану вартість, а тому, з підстав протиправності рішення відповідача 1 про коригування митної вартості товарів, сплачені кошти є надмірно сплаченими та належать поверненню позивачеві.

Відповідач-1 позову не визнав.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважає дії щодо визначення митної вартості товарів законними і такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, а відмови у прийнятті митних декларацій та рішення про коригування митної вартості - обґрунтованими та правомірними.

Відповідач-2 також позову не визнав. Подав суду заперечення у письмовому вигляді, в яких просив суд в позові відмовити, оскільки будь-яких висновків про повернення надмірно сплачених коштів від митного органу до Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області не надходило. Крім того, відповідач-2 просив суд слухати справу без участі представників Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області.

За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача-2.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 630957 від 05.06.2010 та довідки з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України АБ № 632847 від 26.11.2012 ТОВ Товариство з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" (код за ЄДРПОУ - 30665859) зареєстроване як суб'єкт господарювання 22.03.2000року Виконавчим комітетом Куп'янської міської ради Харківської області.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту №0408/07 від 04.08.2007 року, укладеного між позивачем та компанією Marine Harvest Norway AS (Норвегія), для здійснення митного оформлення (електронне декларування) товару лосось (сьомга) атлантичний охолоджений, цілий, з головою, з зябрами, з хвостом, патраний, без харчових добавок та приправ, якість SUPERIOR (SUP) та ORDINARY (ORD) виду "SALAMO SALAR" в режимі імпорт, до Київської обласної митниці позивачем було подано 18.06.2013 року вантажну митну декларацію (ВМД) № 125110007/2013/375282 від 18.06.2013р., в якій задекларовано товар - рибопродукти.

Позивачем була заявлена вартість партії товару на загальну суму 91021,72 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання ВМД (курс USD: 7,993 грн.) становить 727 536,64 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав разом з вказаною вантажною митною декларацією пакет документів, необхідних для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 807/2012/0000745 від 09.11.2012р.; Зовнішньоекономічний контракт з додатками до нього № 0408/07 від 04.08.2007 року; Рахунок - фактуру (інвойс) №21091700 від 14.06.2013 року; міжнародну автомобільну накладну СМR б/н від 14.06.2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 400 від 14.06.2013 року; договір (контракт) на перевезення № 04/03/09-505/пр від 04.03.2009 року; копія митної декларації країни відправлення № 2013113738 від 14.06.2013 року; прайс-лист виробника від 14.06.2013 року.

Для додаткового підтвердження митної вартості Митним органом було витребувано від позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом позивач зазначив, що з підвищенням митної вартості не згоден, всі необхідні документи, що вимагаються для підтвердження митної вартості, були надані безпосередньо з ВМД, та просив здійснити оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Київською обласною митницею прийняте рішення № 125110007/2013/910043/2 від 18.06.2013року про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом в розмірі 105 488,05 доларів США.

Митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110007/2013/00052, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за наданою ВМД.

Позивач з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяви про митне оформлення товару, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нову митну декларацію від 18.06.2013року №125110007/2013/375303, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД.)

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною угоди та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом склала 23 125,87 грн.

Як вбачається з відміток на вказаній вантажній митній декларації, товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

18.06.2013 року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську обласну митницю товар - лосось (сьомга) атлантичний, охолоджений, цілий, з головою, з зябрами, з хвостом, не патраний, без харчових добавок та приправ, (надалі - рибопродукти).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) №125110007/2013/375286 від 18.06.2013р, в якій задекларував товар - рибопродукти, заявив вартість партії товару на загальну суму 117 448,06 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання ВМД (курс USD: 7,993грн.) становить 938 762,38 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості, позивач надав разом з вказаною вантажною митною декларацією пакет документів, необхідних для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 807/2012/0000745 від 09.11.2012р.; Зовнішньоекономічний контракт з додатками до нього № 0408/07 від 04.08.2007 року; Рахунок - фактуру (інвойс) № 21091690 від 14.06.2013 року; міжнародну автомобільну накладну СМR б/н від 15.06.2013року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 1661-2013 від 14.06.2013 року; договір (контракт) на перевезення № 3311 /пр від 05.09.2012 року; копія митної декларації країни відправлення № 2013113586 від 14.06.2013 року; прайс-лист виробника від 14.06.2013 року.

Для додаткового підтвердження митної вартості Митним органом було витребувано від позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом позивач зазначив, що з підвищенням митної вартості не згоден, всі необхідні документи, що вимагаються для підтвердження митної вартості, були надані безпосередньо з ВМД, та просив здійснити оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Київською обласною митницею прийняте рішення № 125110007/2013/910044/2 від 18.06.2013року про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом в розмірі 126658,51Доларів США.

Митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №125110007/2013/00053, згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за наданою ВМД.

Позивач з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяви про митне оформлення товару, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нову митну декларацію від 18.06.2013року №125110007/2013/375304, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД.)

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною угоди та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом склала 14 723,83 грн.

Як вбачається з відміток на вказаній вантажній митній декларації, товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

25.06.2013року позивач пред'явив до митного оформлення на Київську обласну митницю товар - лосось (сьомга) атлантичний, охолоджений, цілий, з головою, з зябрами, з хвостом, не патраний, без харчових добавок та приправ, (надалі - рибопродукти).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивач подав до Київської обласної митниці вантажну митну декларацію (ВМД) № 125110007.2013.375472 від 25.06.2013року, в якій задекларував товар - рибопродукти, заявив вартість партії товару на загальну суму 124 460,62 Доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату подання ВМД (курс USD: 7,993грн.) становить 994 813,77 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості, на виконання вимог ст. 53 Митного кодексу України, позивач надав разом з вказаною вантажно-митною декларацією пакет документів, необхідних для розмитнення товару, перелічений у графі 44 ВМД, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 807/2012/0000745 від 09.11.2012р.; Зовнішньоекономічний контракт з додатками до нього № 0408/07 від 04.08.2007року; Рахунок - фактуру (інвойс) № 21092240 від 21.06.2013 року; міжнародну автомобільну накладну СМR б/н від 21.06.2013 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-0000474 від 24.06.2013 року; договір (контракт) на перевезення № 04/02 від 01.02.2013 року; копія митної декларації країни відправлення № 2013118860 від 21.06.2013 року; прайс-лист виробника від 21.06.2013 року.

Для додаткового підтвердження митної вартості Митним органом було витребувано від позивача додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом позивач повідомив відповідача, що з підвищенням митної вартості не згоден, всі необхідні документи, що вимагаються для підтвердження митної вартості, були надані безпосередньо з ВМД, та просив здійснити оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Київською обласною митницею прийняте рішення № 125110007/2013/910048/2 від 25.06.2013року про коригування митної вартості товарів, згідно з яким вартість задекларованого товару митний орган визначив за резервним методом в розмірі 126 638,65Доларів США. Митним органом прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125110007/2013/00057 згідно з якою позивачу відмовлено в митному оформленні товару за наданою ВМД.

Позивач з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав митному органу заяви про митне оформлення товару, здійснив коригування їх митної вартості згідно з рішеннями митного органу, подавши нову митну декларацію від 25.06.2013року №125110007/2013/375486, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, перерахував на спеціальний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на ВМД.)

Різниця між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом за ціною угоди та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом склала 3 481,81 грн.

Як вбачається з відміток на вказаній вантажній митній декларації, товар пропущено на митну територію України та випущено у вільний обіг.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Митного органу про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до адміністративного суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 336 Митного кодексу України , митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Відповідно до частин 5, 6, 11 статті 264 МК України з метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам митний орган здійснює перевірку митної декларації. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту пункту 1 статті 337 МК України вбачається, що перевірка документів та відомостей, які подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється, зокрема, із застосуванням інформаційних технологій, які включають в себе контроль співставлення та контроль із застосуванням системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 3 даної статті контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.

Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 361 Митного Кодексу України передбачено, що управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю.

Однією із цілей застосування системи управління ризиками є запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 362 Митного Кодексу України передбачено, що аналіз ризику - це систематичне використання митними органами наявної у них інформації для визначення обставин та умов виникнення ризиків, їх ідентифікації і оцінки ймовірних наслідків недотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Зокрема до об'єктів аналізу ризику належать характеристики товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Статтею 363 Митного Кодексу України передбачено одне із завдань діяльності митних органів з оцінки та управління ризиками, що полягає у формуванні інформаційної бази даних системи управління ризиками митних органів,,

Пунктом 4.5 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, передбачено, що при здійсненні митного оформлення митної декларації (МД) виконуються такі митні формальності: перевірка дотримання строків подання МД (у випадках, визначених законодавством); перевірка наявності відміток про завершення переміщення товарів (у випадках, визначених законодавством з питань державної митної справи); контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР; перевірка правильності класифікації товарів; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка дотримання встановлених до задекларованих товарів заходів нетарифного регулювання; перевірка наявності задекларованих товарів у митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності; перевірка правильності застосування пільг в оподаткуванні; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.

За вищезазначеними деклараціями позивача спрацювала АСАУР за кодами форм митного контролю, що передбачають необхідність перевірити подані товаросупровідні документи (в тому числі наданих на вимогу митного органу) та/або відомості про них на предмет розбіжностей у відомостях та контроль правильності визначення митної вартості товарів.

Як встановлено у судовому засіданні, оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийнято у зв'язку із спрацюванням системи аналізу ризиків за напрямком митної вартості.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами першою другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини 1 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 МК України.

Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362, визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. Робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; перевірки включення/невключення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до розділу 5 Методичних рекомендацій, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків використовуються, зокрема, такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України; інформація, отримана від Держмитслужби України, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація, отримана в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи інтернет-магазинів тощо).

Відповідачем було проаналізовано інформацію, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення згідно митних декларацій МД від 18.06.2013 року № 125110007/2013/375282, МД від 18.06.2013 №125110007/2013/375286, МД від 25.06.2013 №125110007/2013/375472, цінову інформацію Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення.

За результатами даного аналізу та здійсненого контролю було встановлено, що митна вартість товарів, заявлена позивачем значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості, що була визначена митницею під час порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари. Відповідно до Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДМСУ наявна інформація, стосовно ціни митного оформлення товарів, які ввозив позивач, більше заявленої.

Також, прайс-лист виробника наданий декларантом ТОВ СП «УВРК» для підтвердження заявленої митної вартості виданий для покупців на конкретних умовах поставки - FСА - GARDERМОЕN.

Крім того, прайс-лист містить ціни лише на конкретні розмірні ряди продукції, а напроти інших порожнє місце. Таким чином, даний прайс-лист суперечать самій суті прайс-листа як комерційної пропозиції. Прайс-лист виставляється виробником на загальних умовах для майбутніх покупців певного ринку даної продукції без визначених умов поставки, без будь-яких обмежень.

Домовленість між двома сторонами може містити в собі зацікавленість кожної зі сторін включаючи надання знижок або переваг на умовах інших видів взаєморозрахунків та свідчить про можливий існуючий але прихований взаємозв'язок між покупцем та продавцем, який міг вплинути на заявлену декларантом ТОВ СП «УВРК» митну вартість товарів.

Крім того, при дослідженні товаросупровідних документів, встановлено, що дата видачі сертифікатів походження товарів співпадає з датою відправлення товару, що підтверджується експортною МД: по МД від 18.06.2013 року № 125110007/2013/375282 копія митної декларації країни відправлення №2013113738 від 14.06.2013р., при цьому сертифікат про походження товарів також датовано 14.06.2013р.;по МД від 10.06.2013р. №125110007/2013/374994 копія митної декларації країни відправлення №2013113586 від 14.06.2013р, при цьому сертифікат про походження товарів також датовано 07.06.2013р.;по МД від 10.06.2013р. №125110007/2013/374989 копія митної декларації країни відправлення №2013118860 від 07.06.2013р., при цьому сертифікат про походження товарів також датовано 21.06.2013р..

Тобто, проведення сертифікації продукції її митне оформлення та відвантаження в один день викликає певні сумніви.

З урахуванням профілю ризику спрацьованого АСАУР (перевірка правильності визначення митної вартості товарів), аналізу інформації, що міститься у поданих до митного оформлення документах, перевірки цінової інформації на товари, які ввозились на митну територію України та міститься у ЄАІС ДМСУ, консультації з декларантом, у відповідності до п.2.2 наказу Міністерства Фінансів України від 30.05.12 №631 та ст.53 МКУ декларанту ТОВ СП «УВРК» в електронному виді (повідомлення декларанту) до митної декларації від 18.06.2013 року № 125110007/2013/375282, МД від №125110007/2013/375286, МД від 25.06.2013 №125110007/2013/375472 було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: прайс-листи фірми виробника товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертнимиорганізаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно п.1, 3 ч.1 ст. 266 МКУ, декларант зобов'язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом, надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.

Не використовуючи своє право, надане законодавцем (ч.3 ст.53 МКУ - у підприємства було 10 днів, щоб подати додатково витребувані документи) листом від 17.06.2013 позивач зазначив, що з підвищенням митної вартості не згоден, всі необхідні документи, що вимагаються для підтвердження митної вартості, були надані безпосередньо з ВМД та просив здійснити оформлення відповідно до вимог чинного законодавства.

Таким чином, неподання додаткових документів, згідно витребуваного переліку, позбавляють митний орган можливості підтвердити заявлену митну вартість товарів.

Так, на підставі пунктів 2 та 3 частини 6 статті 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Враховуючи, що позивачем не подані документи згідно з переліком, який зазначений Митним органом, і не виконані обов'язки щодо доведення заявленої митної вартості товару, а отже Митний орган позбавлений можливості перевірити відповідність обраного Товариством методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Зазначене спростовує твердження позивача про неправомірність відмови Митним органом у прийнятті митної декларації, та в результаті винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Водночас, суд звертає увагу, що протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються (ч. 8 ст. 54 МК України).

Передбачене митним законодавством право надання додаткових документів Товариством не використане, хоча згідно з ч. 9 ст. 54 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Щодо незгоди позивача з обраним Митним органом методом визначення митної вартості Товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до митних декларацій МД від 18.06.2013 року № 125110007/2013/375282, МД від 18.06.2013 року №125110007/2013/375286, МД від 25.06.2013року №125110007/2013/375472 декларантом під час визначення митної вартості товарів був використаний метод за ціною договору (контракту), тобто метод визначення митної вартості № 1.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що основний метод не був застосований Митним при визначенні митної вартості, оскільки позивачем не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження складових заявленої митної вартості товарів.

Підстави та порядок застосування Митним органом другорядних методів визначення митної вартості встановлено статтями 59-64 МК України.

Так, статтею 59 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

Статтею 60 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до статі 62 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58 - 61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною. У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов'язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв'язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Числове значення витрат для цілей вирахування цієї суми визначається на основі інформації, поданої декларантом або уповноваженою ним особою, якщо тільки ця інформація не є несумісною з даними, одержаними при продажу в Україні ввезених (імпортованих) товарів того ж класу або виду.

Статтею 63 МК України передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум: 1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються; 2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; 3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

Відповідно до положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Оскільки позивачем у встановленому порядку не підтверджено заявлену ним митну вартість товару, як того вимагає закон, а саме декларантом не надано додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість товарів, то застосувати перший метод визначення митної вартості було неможливо. Отже, визначення митної вартості здійснювалось відповідно до вимог статті 57 Митного кодексу України шляхом послідовного використання методів визначення митної вартості (статті 59- 64 Митного кодексу України).

Для застосування другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних, товарів згідно зі статями 59 та 60 Митного кодексу України, необхідно мати інформацію для порівняння ціни продажу ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів в Україну. Зазначеними статями Митного кодексу України чітко визначено, що саме розуміється під ідентичними та подібними (аналогічними) товарами (частина друга статей 59, 60 Митного кодексу України), а також зазначені ознаки таких товарів, зокрема, фізичні характеристики, якість та репутація цих товарів на ринку, країна виробництва, виробник, наявність торгової марки.

Оскільки інформація, яка б відповідала вищезазначеним ознакам відсутня, то використання другорядних методів визначення митної вартості щодо ідентичних та подібних товарів згідно ст.ст.59-60 Митного кодексу України було неможливим.

Другорядні методи визначення митної вартості на основі віднімання або додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності за вимогою декларанта.

Застосування другорядних методів в) та г) передбачає наявність інформації: щодо продажу (відчуження) оцінюваних, ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів на митній території України (метод в); про вартість товарів, які оцінюються, надану виробником або від його імені, яка повинна складатися із сум: вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів; обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну; загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду (метод г).

Інформація для застосування зазначених методів (в та г) у митниці була відсутня, позивачем в ході консультацій не надано будь-яких відомостей, а митниця не володіє інформацією щодо продажу (відчуження) товарів на митній території України, оскільки не здійснює контроль за товарами після їх митного оформлення та випуску у вільний обіг.

Окрім того, необхідно додати, що відповідно до вимог п. 2 (а) ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній, вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

У відповідності до п. 2 (Ь) ст. VII ГАТТ під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Це безпосередньо стосується таких норм міжнародного права, як стаття VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі ГАТТ).

Пунктом 2 (а) статті VII ГАТТ встановлено, що оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Згідно з пунктом 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

З аналізу викладених норм та обставин вбачається, що Митним органом було правомірно здійснено послідовний перехід від основного до резервного методу визначення митної вартості задекларованого позивачем товару.

Щодо тверджень позивача з приводу неправомірності застосування митним органом резервного методу визначення митної вартості, суд зазначає, що в графі 33 Рішень про коригування митної вартості №125110007/2013/910043/2 від 18.06.2013р., №125110007/2013/910044/2 від 18.06.2013р., №125110007/2013/910048/2 від 25.06.2013 року чітко обґрунтовано неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості. Зокрема в ній зазначається, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) не застосовується тому, що декларантом не подано додаткові документи для підтвердження митної вартості та у зв'язку з невиконання вимог ст. 58 МКУ (висновок еспертної організації); метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовується у зв'язку з невиконанням вимог ст. 59-60 МКУ; методи згідно ст. 62 та 63 не застосовуються у зв'язку з відсутньою інформацією щодо ціни складових для визначення за даними методами. Резервний метод використаний з урахуванням інформації, наявної в митному органі.

У судовому засіданні встановлено, що декларант жодного разу не звертався до митного органу з проханням або вимогою в наданні йому будь-яких детальних консультацій.

Слід зазначити, що саме декларант є зацікавленою особою щодо митного оформлення задекларованого ним товару, а тому він повинен доводити правильність визначення ним митної вартості всіма передбаченими законом способами та брати активну участь у проведенні процедури консультацій з метою обрання підстав для застосування певного методу визначення митної вартості задекларованого ним товару.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України, на декларанта покладений обов'язок надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур.

Крім того, при винесенні рішення про коригування митної вартості, відповідачем використано цінову інформацію, наявну в митному органі, зокрема, відповідно до вантажної митної декларації №125130003/2013/816183 ТОВ "Метро кеш енд кері Україна" імпортовано на митну територію України товар "риба охолоджена, лосось атлантичний, з головою та зябрами, патрана без первинної упаковки" за ціною, що є значно вище митної вартості , заявленої позивачем. А саме, заявлена ціна складає 8.1-8, 2 USD за одиницю товару, (кг) , в той час як позивачем заявлена вартість за одиницю товару на рівні 7.2 USD, що свідчить про заниження митної вартості товару.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідач 1, визначаючи митну вартість ввезеного позивачем товару за шостим (резервним) методом, діяв правомірно.

Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що законодавством України не передбачено ні прийняття рішення про незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів, ні викладення в рішенні про визначення митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) причин незастосування інших методів.

Поряд із цим суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частини сьомої статті 55 Митного кодексу України, у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів або неможливості надати затребувані митним органом додаткові документи за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митний орган випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу.

При цьому за приписами частини восьмої статті 55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом (частина дев'ята статті 55 Митного кодексу України).

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, позивачем не було використано передбачену частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України можливість підтвердження заявленої митної вартості товарів шляхом подання додаткової інформації протягом 80 днів з дня випуску товарів.

Враховуючи, що в силу приписів Митного кодексу України доведення достовірності заявленої митної вартості товарів, що імпортуються на митну територію України, є безпосереднім обов'язком декларанта, зважаючи на те, що позивачем під час митного оформлення товару не надано митному органу витребуваних ним документів на підтвердження вартості господарської операції, суд дійшов висновку, що приймаючи спірні рішення про визначення митної вартості товару, Київська митниця Міндоходів діяла в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

З огляду на зазначене, вимоги позивача щодо визнання протиправними і скасування рішення відповідача 1 про коригування митної вартості та картки відмов у прийнятті митної декларації, не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про зобов'язання відповідача 2 стягнути з Державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачені грошові кошти, суд зауважує, що дана вимога є похідною від первісної, а тому, ураховуючи доведення митним органом правомірності коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх рішень.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача 1, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про визнання протиправними та скасування рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Лиска І.Г.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 15 листопада 2013 р.