Рішення № 35313782, 24.10.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6372/13-ц

(2/199/2514/13)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

19 серпня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська в складі: головуючого судді Подорець О.Б., за участю секретаря Завгородньої Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої підприємству в порядку регресу, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди, завданої підприємству в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач, працював у позивача на посаді машиніста, скоїв злочин передбачений ч.2 ст. 276 КК України. Даний злочин спричинив потерпілій ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, які кваліфікувалися як такі, що загрожували життю на момент спричинення, а також матеріальні та моральні збитки. Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 03 липня 2012 року з позивача на користь ОСОБА_2 було стягнуто 6 842,18 грн. та судовий збір. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було частково змінено та стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 50 000 грн. Позивач, виконуючи в добровільному порядку вимоги постанови Кіровського відділу державної виконавчої служби перерахувало на поточний рахунок ОСОБА_2 суму в розмірі 53 842,18 грн., а саме 50 000,00 грн. моральна шкода, 3 842,18 грн. матеріальна шкода. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача шкоду завдану підприємству у розмірі 54 164,08 грн. та судовий збір у розмірі 541,64 грн.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не зявився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у звязку з чим суд за згодою позивача вирішує справу в порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Підстави, умови, порядок, межі й розмір матеріальної відповідальності працівників за шкоду, заподіяну ними підприємству, установі організації встановлені Главою ІХ КЗпП України.

Відповідно до частин першої та другої статті 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 1 статті 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Статтею 135-1 цього Кодексу передбачено, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Також відповідно до частини першої статті 135-3 КЗпП України розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 працюючи машиністом в Локомотивному депо на ст. Дніпропетровськ Державного підприємства «Придніпровська залізниця», скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 276 КК України, який виразився в спричиненні потерпілій ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, які кваліфікувалися як такі, що загрожували життю на момент спричинення, а також матеріальні та моральні збитки.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2012 року з позивача на користь ОСОБА_2 було стягнуто 6 842,18 грн. та судовий збір. Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська було частково змінено та стягнуто з ДП «Придніпровська залізниця» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди - 50 000 грн., матеріальної шкоди - 3 842,18 грн., а всього 54 164,08 грн.

Державне підприємство «Придніпровська залізниця» виконуючи рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 липня 2012 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2012 року перерахував на поточний рахунок ОСОБА_2 суму в розмірі 53 842 грн. 18 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 13203 від 27 грудня 2012 року (а.с.3) та суму сплаченого судового збору у розмірі 321 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 11663 від 14 лютого 2013 року (а.с.2).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають також стягненню понесені ними судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 541,64 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 169, 224-226, 209, 214, 215, 222, 88 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Державного підприємства «Придніпровська залізниця» до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої підприємству в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН не відомий) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) на відшкодування матеріальної шкоди 54 164 (пятдесят чотири тисячі сто шістдесят чотири) грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН не відомий) на користь Державного підприємства «Придніпровська залізниця» (код ЄДРПОУ 01073828) понесені ними судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 541 (пятсот сорок одна) грн. 64 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя О.Б.Подорець