Рішення № 35313694, 18.11.2013, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7852/13-ц

Провадження 2/712/2523/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді - Мельник І.О.

при секретарі Маглатій І.В.

з участю адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соснівського районного суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, -

в с т а н о в и в:

Позивачі звернулися до суду із позовом до ОСОБА_5 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням. В обгрунтування своїх вимог посилаються на те, що у спірній однокімнатній квартирі окрім відповідача також зареєстровані позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також їхня матір ОСОБА_6. У 2004 році, коли вони були ще неповнолітніми, їх мати поїхала в Італію на заробітки, де перебуває по нинішній час. Їх батько ОСОБА_5, не бажаючи доглядати за ними, систематично зловживав спиртними напоями, не приділяв належної уваги вихованню синів, а згодом одружився та завів нову сімю. Так, після розлучення наприкінці 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 батько почав вчиняти дії щодо позбавлення останньої права на користування квартирою, а також висловлював претензії з приводу проживання в ній позивачів. На той момент у відповідача звилася нова сімя та малолітні діти - ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які за заявою відповідача зареєстровані за вказаною адресою. Не бажаючи ділитися житловою площею однокімнатної квартири, відповідач примусово виселив позивачів із займаного житла та не надає їм можливості користуватися квартирою для спільного проживання. Незважаючи на неодноразові звернення до співробітників міліції, органів прокуратури, відповідач продовжує перешкоджати позивачам вселенню у спірну квартиру й безперешкодним користуванням житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги позивачі підтримали в судовому засіданні в повному обсязі. З приводу підстав заявленого позову надано пояснення та письмові докази їх представником адвокатом ОСОБА_1

Відповідач та його представник адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та подали до суду письмові докази щодо наявності у позивачів заборгованості перед фінансово-кредитними установами.

Заслухавши пояснення та доводи сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить до наступного.

Відповідно ч.1,2 ст. 61 ЖК України (в редакції діючій на момент виникнення спірних правовідносин) користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач і члени його сім`ї.

Судом встановлено, що за рішенням виконавчого комітету Соснівського районної ради м. Черкаси від 30.05.1986 р. № 265 відповідачу та його дружині ОСОБА_6 за згодою адміністрації заводу «Ротор» було надано в користування житлове приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Протягом 1986-1988 років в спірній квартирі були зареєстровані неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

З моменту реєстрації та до жовтня 2012 року позивачі проживали разом із відповідачем у вказаній квартирі, жодних заяв про приватизацію вказаного житла до органів місцевого самоврядування не подавали, право власності на нерухоме майно не оформляли.

Згідно з довідки КП «ССУБ» від 08.02.2013 р. № 6957 в квартирі АДРЕСА_2 (особовий рахунок № 27510181) станом на 2012 рік були зареєстровані: відповідач ОСОБА_5, його колишня дружина ОСОБА_6 та позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

В 2011 році у відповідача звилася нова сімя, зокрема, малолітні діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які також зареєстровані з 2013 року у спірній квартирі.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що взимку 2012 року був запрошений перевезти речі позивачів до спірної квартири, однак відповідач ОСОБА_5, незважаючи на виклик міліції, не впустив до квартири ані ОСОБА_6, ані її синів, лише відчинив двері дільничному міліціонеру, який відібрав у відповідача письмові пояснення. При цьому, позивачі не змогли потрапити до житла із-за відсутності у них ключів, які б підходили до дверного замка від цієї квартири. При цьому свідок вказав, що влітку 2013 року він знову декілька разів, на прохання своєї знайомої ОСОБА_6, підвозив позивачів на власному автомобілі до будинку №13 по вул. Руставі в м. Черкаси для вселення в спірну квартиру з допомогою державного виконавця, що не принесло жодних результатів.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила покази ОСОБА_9 та пояснила, що дійсно вона тривалий час працює в Італії хатньою робітницею. З 2011 року її колишній чоловік ОСОБА_5 вдруге одружився та намагався її позбавити права на користування спірною квартирою, що йому не вдалося. Натомість він виселив їх синів задля звільнення житлової площі квартири. Свідок ОСОБА_6 пояснила також, що позивачі не змогли декілька разів потрапити з нею до спірної квартири, оскільки відповідач завчасно змінив вхідні дверні замки та добровільно впускає їх до цієї квартири, не виконує судове рішення, ухвалене на її користь.

Свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили факт не проживання позивачів у спірній квартирі. Суду пояснили, що позивачі вели асоціальний спосіб життя: вживали наркотичні засоби та були схильні до крадіжок. Внаслідок цього їх відносини із батьком погіршилися, а оскільки у нього є ще двоє малолітніх дітей, позивачі переїхали проживати в інше місце. Обставини переїзду позивачів до іншого помешкання їм невідомі.

В судовому засіданні досліджено в якості письмового доказу лист начальника Соснівського РВ УМВС м. Черкаси від 14.12.2012 р. вих.№17388, із якого слідує, що: «…із заявою звернулася ОСОБА_6 з приводу неправомірних дій її колишнього чоловіка гр. ОСОБА_5, які виражаються в тому, що останній не дає можливості та перешкоджає проживати за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 їй та її синам, які там прописані та мають права на проживання…В ході перевірки факти, викладені в заяві гр. ОСОБА_6, підтвердились, а гр. ОСОБА_5 попереджений про неприпустимість вчинення в подальшому протиправних дій».

Крім того, в матеріалах цивільної справи знаходиться скарга позивача ОСОБА_3 від 12.10.2012 р. на адресу прокурора міста Черкаси з приводу незаконного виселення його та брата із займаної квартири, що свідчить про наявність у позивачів інтересу до проживання в спірній квартирі.

Таким чином, суд вважає доведеним факт, що між сторонами станом на жовтень 2012 р. існували неприязні стосунки, що спонукали відповідача позбавити позивачів права на проживання в спірній квартирі.

Суд приймає до уваги те, що під час розгляду справи відповідач пояснив, що надасть можливість позивачам проживати у спірній квартирі у випадку їхнього перевиховання та припинення зловживання наркотичними речовинами. Вказував також на виникнення бійки напередодні виселення позивачів із займаної ними квартири та наполягав на тому, що останні самі залишили квартиру, намагаючись уникнути відповідальності за свою протизаконну поведінку. У той же час, відповідачем та його представником не було надано суду жодних переконливих доказів спричинення ОСОБА_5 з боку позивачів тілесних ушкоджень, систематичного порушення останніми правил проживання у спільній квартирі, зловживання наркотичними препаратами тощо. В матеріалах справи відсутні документи з правоохоронних органів щодо застосування до позивачів заходів громадського впливу чи притягнення до адміністративної відповідальності за порушення вимог законодавства та зловживання наркотичними засобами.

Натомість, з довідки КЗ «Черкаський обласний наркологічний диспансер» Черкаської облради від 07.10.2013 р. вбачається про відсутність даних про перебування на обліку ОСОБА_3.

Суд враховує, що позивачі є інвалідами, зокрема, ОСОБА_4 - інвалід ІІ групи, а ОСОБА_3 - інвалід ІІІ групи, потребують постійного медичного догляду.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачі з жовтня 2012 року не проживають у спірній квартирі з ініціативи батька, іншого житла не мають, неодноразові звернення до відповідача щодо вселення у спірне житло останнім були проігноровані, доступу до квартири позивачі не мають, а тому їх вимоги щодо зобовязання ОСОБА_5 не чинити перешкод у користуванні спірним житлом та вселення суд вважає цілком обгрунтованими.

Судом не встановлено поважних причин, з яких позивачі мали бути виселеними з вказаної квартири.

Згідно з вимогами ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Отже, за викладених вище обставин, позов в частині вселення позивачів до квартири та зобовязання відповідача не чинити перешкод у користуванні спірною квартирою підлягає задоволенню. Позивачі не втратили право користування цим житловим приміщенням та інтересу до нього, не проживали з відповідачем з жовтня 2012 року з поважних причин, так як були примусово виселеними, відповідач чинить перешкоди у їхньому проживанні, не дозволяє спільно мешкати в квартирі, не надає ключі від вхідний дверей житлового приміщення, що підтверджується, зокрема, показами свідків, матеріалами перевірки Соснівського РВ УМВС м. Черкаси за результатами розгляду заяви ОСОБА_6 на незаконні дії ОСОБА_5

Суд враховує, що позивачі зареєстровані у спірній квартирі, є членами сім»ї відповідача, а тому мають право на користуватися цим житлом, куди й підлягають вселенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню понесені позивачами судові витрати.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 11, 57-60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.47 Конституції України, ст. ст. 9, 64, 109 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про вселення та усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням задовольнити.

Вселити ОСОБА_3, ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_3.

Зобов»язати ОСОБА_5 не чинити перешкоди ОСОБА_3, ОСОБА_4 у користуванні квартирою № 181 в будинку 13 по вул.Руставі в м.Черкаси.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Черкаської області через Соснівський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий: І.О.Мельник