Рішення № 35313630, 11.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/4656/13-ц

Провадження №2/522/6972/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2013 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Шенцевої О.П.,

при секретарі Соболевій О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

До Приморського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 з позовом, що був уточнений, до Державного підприємства «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області», у якому просить визнати наказ Державного підприємства «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» щодо звільнення позивачки незаконним, поновити її на посаді прибиральниці в Державному підприємстві «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області», стягнути з Державного підприємства «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 312,45 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В судовому засіданні позивачка просила позов задовольнити, зазначила, що її звільнили незаконного, з наказом про звільнення не ознайомили, та запису до трудової книжки не здійснили.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, з підстав зазначених у запереченнях на позов.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, суд прийшов до наступного.

У судовому засіданні встановлено, що наказом від 16 листопада 2012 року ОСОБА_1 було звільнено з посади прибиральниці у Державному підприємстві «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» на підставі наказу № 119-к. ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 3 ст. 40 КЗпП України у звязку з неналежним виконанням службових обовязків.

Підставою для звільнення працівника з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за п. 3 ст. 40 КЗпП України може бути система невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Під систематичним невиконанням зазвичай мається на увазі неодноразове (тобто два і більше разів) здійснення цих вчинків. Проте умовою звільнення за пунктом 3 ст.40 КЗпП України є факт здійснення працівником протиправної винної дії після того, як до нього вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно роз'ясненням Пленум Верховного Суду в пункті 23 постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 року № 9 ,при звільненні працівника за п.3 ст.40 КзПП України беруться до уваги ті заходи дисциплінарного стягнення, які установлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (ст. 151 КЗпП України).

З наказу від 16 листопада 2012 року вбачається , що ОСОБА_2 була звільнена з посади прибиральниці Державному підприємстві «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» з 16.11.2012 року на підставі ст..40 п.3 КзПП України , тобто за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до нього раніше застосувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Відповідно до наказу № 94-ВД від 27 серпня 2012 року ОСОБА_1 було оголошено догану за систематичне неналежне виконання трудових обовязків.

Підставами для звільнення позивачки з займаної посади були акти перевірок роботи прибиральниць від 15.05.2012 року, 20.06.2012 року, 16.07.2012 року, 22.08.2012 року, 12.09.2012 року, 24.10.2012 року, 06.11.2012 року, 09.11.2012 року, 16.11.2012 року. Але всупереч вимогам статті 60 ЦПК України відповідачем не було надано копії зазначених актів на підставу своїх тверджень щодо неналежного виконання нею службових обовязків.

При звільненні з посади ОСОБА_1 адміністрацією був порушений порядок звільнення робітників з підприємства, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.95 р. „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.01 р. (п.3) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно п.5 цієї Постанови відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У частині вимог про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди, позивачкою не були належним чином обґрунтовані, тому у цій частині вимог суд має їй відмовити. Відповідно до цього положення суд відмовляє ОСОБА_1 у стягненні моральної шкоди з відповідача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді прибиральниці в Державному підприємстві «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області».

Стягнути з Державного підприємства «Управління експлуатації адмінбудинків податкових органів Одеської області» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 15312,45 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: 11.11.2013