Рішення № 35312741, 12.11.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" листопада 2013 р. Справа № 911/3663/13

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКТИВ.ЖТ",

04053, м. Київ, провул. Бехтерєвський, 4, офіс 19

10029, м. Житомир, вул. Котовського, 61

до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів",

07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2

про стягнення 422 333,77 грн.

за участю представників:

позивача - Опанасюк С.П. (довіреність від 12.09.2013);

відповідача - не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКТИВ.ЖТ" (далі - позивач) до Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач) про стягнення 422 334,83 грн., з яких: 405 934,14 грн. - основний борг, 13 319,05 грн. - пеня та 3 081,64 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати товару, що поставлений позивачем.

Разом з позовною заявою, позивачем подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.09.2013 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.10.2013.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21593 від 14.10.2013) позивачем подано пояснення по справі з додатковими доказами.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 21686 від 15.10.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечений повністю, з підстав, що викладені у відзиві. Разом з тим, подано клопотання про зупинення провадження у справі, на підставі пункту 2 частини 2 статті 79 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням відповідача від 05.10.2013 (вх. № 21716 від 15.10.2013) здійснювалось фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 7 статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 15.10.2013 оголошувалась перерва на 24.10.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22246 від 24.10.2013) відповідачем подано клопотання про виклик у судове засідання для дачі пояснень з приводу обставин укладання між сторонами Додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до договору поставки від 02.01.2013 № 12/01/02-1 працівників позивача: директора Іконникова А.А. та помічника директора Блашкевича В.О.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22247 від 24.10.2013) відповідачем подано доповнення до відзиву.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 22260 від 24.10.2013) позивачем подано клопотання про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення пені та 3% річних, відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, у судовому засіданні 24.10.2013, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про залишення без розгляду частини позовних вимог, роз'яснено представнику позивача частину 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої не передбачено такого процесуального права позивача як залишення без розгляду частини позовних вимог та роз'яснено, що виключний перелік підстав залишення позову без розгляду визначений частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, норми якої є імперативними та застосовуються незалежно від наявності відповідних клопотань сторін, з якими кореспондуються наслідки вказаної процесуальної дії, що визначені частиною 4 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, а також роз'яснено право на зменшення розміру позовних вимог та часткову відмову від позову.

У судовому засіданні представник позивача клопотання позивача про витребування доказів не підтримав.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що обставини, які вказані відповідачем, про викрадення у нього представниками позивача примірника додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до договору поставки від 02.01.2013 № 12/01/02-1 суд має оцінити як наявність ознак кримінального правопорушення в діях зазначених осіб та надіслати повідомлення прокурору або органу досудового розслідування, судом відмовлено у його задоволенні на підставі частини 1 статті 43, частини 4 статті 90, частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки за переконанням суду, докази, що надані відповідачем на підтвердження вказаних обставин недостатні для висновків, яких вимагає відповідач, крім того, судом враховано, що відповідачем самостійно повідомлено про дані обставини органи внутрішніх справ, докази чого ним приєднано до матеріалів справи та, у будь-якому випадку, надіслання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури не віднесено до підстав для зупинення провадження у справі, перелік яких визначений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України та є виключним.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання відповідача про виклик для дачі пояснень працівників позивача: директора Іконникова А.А. та помічника директора Блашкевича В.О. про обставини укладання між сторонами додаткової угоди про прощення частини боргу за Договором, судом відмовлено у його задоволенні на підставі статей 43, 22, 28, 30, 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням надання уповноваженою особою позивача - директором, письмових пояснень суду зі спірних обставин.

За результатами розгляду у судовому засіданні усного клопотання відповідача про виклик у судове засідання працівників відповідача (охоронців), які були свідками явки представників позивача на територію підприємства відповідача в день підписання додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору, судом відмовлено у його задоволенні, у зв'язку з тим, що відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, положеннями Господарського процесуального кодексу України до видів доказів не віднесено показання свідків, відтак, показання вказаних осіб не доведуть обставини щодо факту укладання угоди та, у тому числі, укладання угоди того змісту, про який стверджує відповідач.

У судовому засіданні 24.10.2013 оголошувалась перерва на 07.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з відмовою суду у задоволенні клопотань відповідача, відповідачем подано заяву про відвід судді Саванчук С.О., в порядку статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

За результатами розгляду зазначеної заяви, у нарадчій кімнаті, суд вирішив про відсутність підстав для відводу судді, про що, у судовому засіданні 07.11.2013 оголошено ухвалу про відмову в задоволенні заяви про відвід судді Саванчук С.О.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 23189 від 07.11.2013) позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України та заявлено остаточні позовні вимоги у розмірі 422 333,77 грн., що складаються з: 405 934,14 грн. основного боргу, 14 310,44 грн. пені та 2 089,79 грн. 3% річних.

Відповідно до частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням того, що заяву підписано уповноваженою на це особою, зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує нічиїх прав і охоронюваних законом інтересів, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 422 333,77 грн., з яких: 405 934,14 грн. - основний борг, 14 310,44 грн. - пеня та 2 089,79 грн. - 3% річних, виходячи з якої і буде вирішуватися спір.

Підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні, з урахуванням абзацу 2 пункту 7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення".

У судовому засіданні 07.11.2013 оголошувалась перерва на 12.11.2013 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України для надання відповідачу часу на ознайомлення із змістом заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 12.11.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату і місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте, судом враховано заперечення позову, що заявлені відповідачем у ході судового розгляду.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 12.11.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОАКТИВ.ЖТ" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (далі - відповідач, покупець) укладено договір поставки від 02.01.2013 № 13/01/02-1 (далі - Договір) відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити в обумовлений Договором термін у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору, асортимент, кількість, вимоги до якості та пакування товарів, ціна, умови оплати та термін поставки вказуються у Специфікації на відповідну партію товару, яка узгоджується та підписується сторонами перед поставкою товару і є невід'ємною частиною Договору.

До матеріалів справи подано специфікацію від 17.07.2013 № 2 до Договору, що підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена відбитками їх печаток.

У вказаній специфікації сторони передбачили порядок оплати товару: протягом 10 календарних днів з моменту поставки та термін поставки - до 30.07.2013.

Згідно з пунктом 2.5. Договору, разом з товаром постачальник зобов'язується передати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво, товарно-транспортну накладну, карантинне свідоцтво, протокол чи висновок експертизи про відсутність в товарі ГМО.

Моментом придбання покупцем права власності на товар є момент передачі товару у місці вказаному у пункті 2.3. Договору та підписання видаткових накладних (пункт 3.7. Договору).

Договір діє протягом року з моменту підписання (пункт 8.1. Договору).

На виконання умов Договору, позивач за видатковими накладними: від 18.07.2013 № 53 на суму 261 096,00 грн., від 18.07.2013 № 54 на суму 163 504,00 грн., від 22.07.2013 № 55 на суму 155 540,00 грн., від 24.07.2013 № 56 на суму 152 768,00 грн., від 25.07.2013 № 57 на суму 99 088,00 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставив відповідачу товар на суму 831 996,00 грн., а останній, за довіреністю від 17.07.2013 № 730259/488, що підписана керівником відповідача та скріплена відбитком його печатки, вказаний товар отримав. До матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреності, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні.

Разом з тим, до матеріалів справи залучено копії рахунків-фактур, що складені уповноваженим представником позивача та скріплені відбитком його печатки.

Крім того, на підтвердження позовних вимог, позивачем надано в матеріали справи копії податкових накладних на поставку, що виписані позивачем на господарську операцію за Договором.

Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, судом оцінено вказані документи в якості доказів здійснення господарських операцій з поставок товару.

Позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог, що прийнято господарським судом, з урахуванням частин 4, 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У зв'язку з прийняттям зменшення розміру позовних вимог господарським судом, у справі має місце нова ціна позову - 422 333,77 грн., з яких: 405 934,14 грн. - основний борг, 14 310,44 грн. - пеня та 2 089,79 грн. - 3% річних, виходячи з якої і вирішується спір.

Відтак, позивачем стверджується, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач не оплатив вартість прийнятого товару на суму 405 934,14 грн.

На підтвердження того, що оплата вартості спірного товару здійснена відповідачем лише частково, позивачем надано в матеріали справи довідки з банківських установ, в яких відкрито рахунки позивача.

У зв'язку з тим, що зазначені довідки підписані уповноваженими особами банківських установ та скріплені відбитками їх печаток, судом оцінено їх як належні та допустимі докази для встановлення сум, що перераховані відповідачем позивачу у межах спірних правовідносин.

Відповідачем факти отримання спірного товару та оплати його лише частково не заперечуються.

Відповідач повністю заперечив позов, зокрема, укладанням сторонами до Договору Додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 про прощення боргу, згідно з якою позивач простив відповідачу частину боргу за Договором у розмірі 405 933,57 грн., а також звільнив покупця від сплати будь-яких сум штрафів, пені та 3% річних, які можуть бути нараховані останньому за неналежне виконання умов Договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплатити позивачу іншу частину боргу у розмірі 405 933,57 грн.

Натомість, позивач факт укладання між сторонами додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору заперечує.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 626, стаття 627, частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідач не надав суду примірника спірної додаткової угоди, пояснивши це його викраденням у нього представниками позивача, про що відповідачем подано заяву (повідомлення) про кримінальне правопорушення до Броварського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області, яка, відповідно до довідки від 11.10.2013 № 07/14314, прийнята до матеріалів кримінального провадження № 12013100130004332.

З метою доведення обставин щодо укладання додаткової угоди, що змінює зобов'язання сторін за Договором, відповідачем заявлено суду письмові клопотання: про надання судом оцінки діям представників позивача Іконникова А.А. та Бложкевича В. як таким, що містять ознаки дій, переслідуваних у кримінальному порядку, надсилання повідомлення про це органам слідства чи прокуратури та зупинення провадження у господарській справі на час, поки вказані органи не встановлять обставини викрадення угоди, що буде мати значення для правильного вирішення господарської справи та про виклик посадових осіб позивача: директора Іконникова А.А. та помічника Блашкевича В.О. для дачі пояснень щодо обставин укладання спірної додаткової угоди до Договору, а також усне клопотання про виклик у судове засідання працівників відповідача (охоронців), які були свідками явки представників позивача на територію підприємства відповідача в день підписання спірної додаткової угоди до Договору та можуть це підтвердити суду.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, судом відмовлено у його задоволенні на підставі частини 1 статті 43, частини 4 статті 90, частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з частиною 4 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки дії, переслідуваної у кримінальному порядку, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення органами внутрішніх справ чи прокуратури.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні події та ким вони вчинені.

З огляду на матеріали справи, суд не вважає докази, які надані відповідачем (пояснення представника відповідача, письмові і усні у судових засіданнях та зазначення реквізитів додаткової угоди при здійсненні відповідачем платежу за Договором) достатніми для висновків про викрадення вказаної угоди представниками позивача та повідомлення про це органи внутрішніх справ чи прокуратури, крім того, судом враховано, що відповідачем самостійно повідомлено про дані обставини органи внутрішніх справ, докази чого ним приєднано до матеріалів справи та, у будь-якому випадку, надіслання повідомлення органам внутрішніх справ чи прокуратури не віднесено до підстав для зупинення провадження у справі, перелік яких визначений статтею 79 Господарського процесуального кодексу України та є виключним.

За результатами розгляду у судовому засіданні клопотання відповідача про виклик для дачі пояснень про обставини укладання між сторонами додаткової угоди про прощення частини боргу за Договором працівників позивача: директора Іконникова А.А. та помічника директора Блашкевича В.О., заслухавши у судовому засіданні доводи представника відповідача на підтримання вказаного клопотання та заперечення представника позивача про задоволення вказаного клопотання, суд на підставі статей 43, 22, 28, 30, 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про відсутність підстав задоволення даного клопотання.

При цьому, судом враховано наступне.

Відповідно до статті 30 Господарського процесуального кодексу України, в судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, брати участь в огляді та дослідженні доказів.

У судовому засіданні представник позивача Опанасюк С.П. заперечив факт укладання позивачем додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до договору поставки від 02.01.2013 № 12/01/02-1, директором позивача Іконниковим А.А. вказане підтверджено у наданих суду письмових поясненнях (вх. № 21593 від 14.10.2013).

Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника, це може бути як керівник підприємства чи організації, так і інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, або особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

У матеріалах справи міститься довіреність на Опанасюка С.П. від 12.09.2013, яка видана керівником підприємства позивача Іконниковим А.А. та посвідчена печаткою підприємства.

За таких обставин, оскільки позивач визначився зі своєю позицією про не укладання спірної угоди, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України надав свої докази цього, що кореспондуються з засадами змагальності господарського судочинства, визначився з особами, що представляють його інтереси у суді, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про виклик директора позивача для надання пояснень, у тому числі, у зв'язку з тим, що вказаною особою, подані письмові пояснення з приводу тих самих обставин.

За результатами розгляду у судовому засіданні усного клопотання відповідача про виклик у судове засідання працівників відповідача (охоронців), які були свідками явки представників позивача на територію підприємства відповідача в день підписання додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору, судом відмовлено у його задоволенні, у зв'язку з тим, що відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, положеннями Господарського процесуального кодексу України до видів доказів не віднесено показання свідків, відтак, показання вказаних осіб не доведуть обставини щодо факту укладання спірної угоди та, у тому числі, укладання угоди того змісту, про який стверджує відповідач.

Також, факт укладання між сторонами спірної додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору відповідач підтверджує зазначенням ним її реквізитів у призначенні платежу, яким відповідачем сплачено іншу частину боргу за Договором, що, на думку відповідача, доводить здійснення вказаного платежу, у тому числі, і відповідно до умов спірної додаткової угоди, а, відтак, і факт її укладання.

Вказані твердження відповідача судом оцінені з урахуванням наступного.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом також враховано правову позицію, що викладено у пункті 2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18, стосовно того, що будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Зважаючи на вказане, зазначення реквізитів спірної додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору у призначенні платежу, яким відповідачем сплачено іншу частину боргу за Договором, не містить інформацію стосовно обставин, що входять до предмета доказування з даної справи: укладання спірної додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 до Договору того змісту, про який стверджує відповідач, відтак, вказане не може бути оцінено судом у якості належного доказу спірних обставин.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладанням сторонами Договору Додаткової угоди від 16.09.2013 № 16-09/2013 про прощення боргу, згідно з якою позивач простив відповідачу частину боргу за Договором у розмірі 405 933,57 грн., а також звільнив покупця від сплати будь-яких сум штрафів, пені та 3% річних, які можуть бути нараховані останньому за неналежне виконання умов Договору, а відповідач, у свою чергу, зобов'язався оплатити позивачу іншу частину боргу у розмірі 405 933,57 грн. Відтак, відповідачем не доведено погодження сторонами зменшень грошових зобов'язань відповідача за Договором.

Крім того, відповідачем позов заперечений тим, що не настав строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати спірного товару, у зв'язку з ненаданням відповідачу до теперішнього часу ветеринарних свідоцтв на спірний товар.

При наданні оцінки вказаним твердженням відповідача, судом враховано наступне.

Спірні правовідносини сторін виникли з договору поставки.

Відповідно до частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 2.5. Договору передбачено, що разом з товаром позивач зобов'язується передати відповідачу наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, податкову накладну, сертифікат якості, ветеринарне свідоцтво, товарно-транспортну накладну, карантинне свідоцтво, протокол чи висновок експертизи про відсутність в товарі ГМО.

Згідно зі статтею 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Водночас, матеріали справи не містять жодної вимоги відповідача до позивача щодо витребування документів, ненадання яких стало підставою для затримання оплати товару, відсутні докази відмови відповідача від партії товару або повернення його з цих підстав, заперечень відповідача під час отримання спірного товару про ненадання йому документів, що стосуються товару та підлягають переданню разом з ним, а також вимог відповідача до позивача передати спірні документі зі встановленням відповідного строку для їх передання, відсутність таких вимог підтверджено представником відповідача у судовому засіданні. Навпаки, матеріалами справи підтверджується, а сторонами не заперечується, що на виконання умов Договору, позивачем поставлено товар, а відповідачем його прийнято, оформлення документації щодо спірного товару відповідає уніфікованим формам первинної облікової документації, документи містять всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України, крім того, відповідачем, до порушення провадження у справі, частково оплачено товар за Договором, що отриманий на підставі документації, що перелічена у рішенні.

Крім того, судом враховано, що транспортування спірного товару здійснювалось автотранспортом.

Відповідно до статті 48 Закону України „Про автомобільний транспорт" від 5.04.2001 № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення, для водія, зокрема, це товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно з пунктом 11.1. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, якими визначаються права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів. При цьому, згідно з підпунктами 29.9, 29.10 вказаних Правил, продукти тваринного походження і продукти переробки, наведені в додатку 20, підлягають ветеринарно-санітарному контролю. Перевізник, якому видається ветеринарне свідоцтво, зобов'язаний пред'являти його в дорозі для перевірки, а потім разом з вантажем передати вантажоодержувачу.

Разом з тим, судом враховано, що пунктом 3.3. Договору сторонами передбачено, що товари допускаються до розвантаження та приймаються тільки після перевірки якості лабораторією покупця.

Все викладене вище, за переконанням суду, спростовує твердження відповідача про ненадання йому ветеринарних свідоцтв, а, відтак, є безпідставними і доводи відповідача про ненастання строку виконання зобов'язань з оплати поставленого позивачем товару.

Зважаючи на вказане, суд дійшов висновку, що строк розрахунків за поставлений товар настав відповідно до умов Договору та специфікації від 17.07.2013 № 2 до Договору зі спливом 10 календарних днів з моменту поставки.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, досліджені судом, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 405 934,14 грн. основної заборгованості є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України). Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" вiд 22.11.1996 № 543/96-ВР визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 6.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи, судом перевірено правильність нарахування позивачем пені у розмірі 14 310,44 грн. і 3% річних у розмірі 2 089,19 грн. та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, тому вказані позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.

З огляду на зазначене, за результатами оцінки доказів, що наявні в матеріалах справи та встановлення всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 405 934,14 грн., пені у розмірі 14 310,44 грн. і 3% річних у розмірі 2 089,19 грн. є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а, відтак, підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 4. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 № 01-06/1625/2011 питання повернення сплаченого судового збору має вирішуватися господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення сплаченої суми судового збору. Зміст пов'язаної з цим ухвали може бути наведено в резолютивній частині судового рішення, прийнятого по суті справи.

З огляду на зазначене, судовий збір, що сплачений позивачем при поданні позову згідно квитанції від 19.09.2013 № 93 підлягає поверненню позивачу з державного бюджету у розмірі 0,04 грн., пропорційно зменшенню розміру позовних вимог, а решта сплаченого позивачем судового збору у розмірі 8 446,67 грн. відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 22, 32, 33, 36, 43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Калитянський експериментальний завод комбікормів і преміксів" (07420, Київська обл., Броварський р-н, смт Калита, вул. Перемоги, 2, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00951758) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАКТИВ.ЖТ" (04053, м. Київ, провул. Бехтерєвський, 4, офіс 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ38428758) 405 934 (чотириста пять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 14 коп. основної заборгованості, 2 089 (дві тисячі вісімдесят девять) грн. 19 коп. 3% річних, 14 310 (чотирнадцять тисяч триста десять) грн. 44 коп. пені та 8 446 (вісім тисяч чотириста сорок шість) грн. 67 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОАКТИВ.ЖТ" (04053, м. Київ, провул. Бехтерєвський, 4, офіс 19, ідентифікаційний код ЄДРПОУ38428758) з Державного бюджету України 04 копійки судового збору, сплаченого за квитанцією від 19.09.2013 № 93.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.11.2013.

Суддя С.О. Саванчук