Постанова № 35312469, 14.11.2013, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 674/531/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Кучерява А.В.

Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Сушка О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області на постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання встановити статус члена сім'ї померлого ветерана війни , -

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 травня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

06 листопада 2013 року на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Позивач, в свою чергу 08 листопада 2013 року надіслала до суду письмові заперечення проти апеляційної скарги та просила суд розглядати справу без її участі.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України.

Згідно з частиною 6 статті 12, частини 1 статті 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, як "член сім'ї" загиблого користується правом отримання статусу, передбаченого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" згідно ч.1 ст.10 цього закону.

ОСОБА_2 звернулась до відповідача із заявою з метою отримання інформації про наявні у неї пільги.

Листом №155/2012 від 07.12.2012 року позивачу надано інформацію, що вона перебуває на обліку в Єдиному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як батьки загиблого військовослужбовця.

Отримавши відповідну інформацію ОСОБА_2 звернулась до Управління Пенсійного фонду в Дунаєвецькому районі Хмельницької області щодо призначення їй пенсії, як матері військовослужбовця смерть якого настала від захворювання пов'язаного з проходженням військової служби.

У зв'язку з відсутністю відповідного посвідчення, що підтверджує статус особи на яку поширюється чинність Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" листом Управління Пенсійного фонду в Дунаєвецькому районі Хмельницької області №55/К-10 від 09.01.2013 року їй відмовлено у призначенні пенсії на зазначених умовах.

Для отримання вказаного посвідчення позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою.

Листом №22 від 18.02.2013 року їй було відмовлено у видачі такого посвідчення, оскільки смерть її сина наступила від захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а не під час виконання обов'язків військової служби.

Вважаючи дії відповідача щодо не видачі посвідчення протиправними, а рішення нечинним, ОСОБА_2 звернулась до суду із даним позовом.

Суд першої інстанції позовні вимоги позивача задовольнив, виходячи з їх обгрунтованості.

Колегія суддів вважає таку позицію Данаєвецького районного суду Хмельницької області хибною виходячи з наступного.

Нормативним актом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі-Закон №3551-XII).

Статтею 10 вказаного Закону визначено конкретне коло осіб, на яких поширюється його дія. При цьому, закон не містить додаткових вимог про встановлення статусу особам, на яких він поширюється.

Крім того, даною статтею визначено, що право на встановлення статусу "Сім'я загиблого (померлого) ветерана війни поширюється на осіб, які померли внаслідок поранення, контузій чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини, а також в наслідок захвоорювання , пов'язаного з перебуваням на фронті або одержаного в період проходження військової служби при виконанні інших обов'язків військової служби.

За правилом встановленим ст.18 Закону №3551-XII, особам, на яких поширюється дія цього Закону, вручаються посвідчення.

Правила та порядок видачі вказаним особам посвідчень визначено Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року №302 (далі -Положення №302).

Згідно з визначення, наведеним в п.2 Положення №302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Відповідно до п.п.4,7 Положення, особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого", при цьому, такі посвідчення видаються органами праці і соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.

З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що набуття особою статусу члена сім'ї загиблого відбувається відповідно до Закону, тобто, сам факт отримання особою Посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого" і є підтвердженням набуття такою особою відповідного статусу, на підставі якого надаються певні пільги і компенсації.

Сукупність даних норм чинного законодавства, а також наявні письмові докази у справі, свідчать, що позивач має право на встановлення статусу особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2 27.10.1999 року Дунаєвецьким райвійськоматом, вона є членом сім'ї військовослужбовця, померлого під час проходження військової служби, а захворювання її померлого сина пов'язано саме з виконанням обов'язків війської служби.

Однак, визначаючись відносно позовної вимоги ОСОБА_2, яка стосується зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області встановити їй статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Так, статтею 162 КАС України, визначено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема ч. 2 вказаної статті передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. Таку постанову суд приймає у справах, в яких позивач оскаржує протиправні дії відповідача.

При цьому, суд повинен зазначити, яку саме дію має вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію, тому що суд не може підміняти державний орган, рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Отже, вирішення питання щодо зобов'язання відповідача встановити статус особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не відноситься до компетенції адміністративного суду, оскільки суд може лише дати оцінку, в даному випадку, діям суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на викладене, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області вирішити питання щодо встановлення статусу особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з п.1, п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

За змістом ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 28 травня 2013 року, неповно з'ясував обставини справи та допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відтак, дана постанова підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області задовольнити частково.

Постанову Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 28 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання встановити статус члена сім'ї померлого ветерана війни, - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання встановити статус члена сім'ї померлого ветерана війни задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення Дунаєвецької районною державної адміністрації Хмельницької області щодо відмови у встановленні статусу особи, на яку пошорюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Дунаєвецької районної державної адміністрації Хмельницької області вирішити питання щодо встановлення ОСОБА_2 статусу особи на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно чинного законодавства.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М.

Сушко О.О.