Ухвала суду № 35312375, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 816/2051/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 816/2051/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання нечинним (недійсним) податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

12.04.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Феррострой» (далі - позивач ), звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - відповідач), в якому просить, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0001942204/683 від 03.04.2013 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання на 247 005,00 грн., в тому числі за основним платежем - 164 670,00 грн., та нарахування штрафної (фінансової) санкції в сумі - 82 335,00 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2013 були задоволенні позовні вимоги частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2013 року №0001942204 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов"язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 848,10 грн., в тому числі 565,40 грн.- за основним платежем, 282,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині прийняти нову постанову задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року скасувати в частині задоволення та в цій частині прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи частково позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена невиїзна позапланова перевірка позивача у зв"язку з тим, що неможливо відстежити реальність господарських операцій за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, про що був складений акт від 18.02.2013 року №8525/22.5-12/35107305.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.198.1,п.198.2,п.198.3,п.198.6 ст.198 ПК України, встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 164 670,00 грн., в тому числі березень 2012 року - 12441,00 грн.: травень 2012 року - 37282,00 грн.; червень 2012 року - 16 756,00 грн.; липень 2012 року - 32 447,00 грн.; серпень 2012 року - 36 589,00 грн.; жовтень 2012 року - 29 155,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача було повторно проведено позапланову невиїзну перевірку позивача, про що був складений від 26.03.2013 року №2772/22.5-12/35107305.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення від 03.04.2013 року №0001942204 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 848,10 грн., в тому числі 565,40 грн. - за основним платежем, 282,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" , Податкового кодексу України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше - дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від'ємного значення податку на додану вартість суми податку на додану вартість сплачену позивачем за результатами господарської операції з ПП «Буд Світ», ПП "Картас", ТОВ "Єврокор Плюс" за березень 2012 року у розмірі 12 441,00 грн., за травень 2012 року - 37 282,00 грн., червень 2012 року - 16 756,00 грн., липень 2012 року - 32 447,00 грн., серпень 2012 року - 36 589,00 грн., жовтень 2012 року - 29 155,00 грн., всього - 164 670,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ВАТ "Полтавський ГЗК", з яким були укладені договори генпідряду від 31 січня 2012 року №279; від 24 лютого 2012 року №548.

Для виконання своїх зобов'язань перед ВАТ "Полтавський ГЗК" позивачем були укладені угоди з ПП "Буд Світ", ПП "Картас".

Так, між позивачем та ПП "Буд Світ" була укладена угода від 31.12.2011 року №675 про виконання підрядних робіт по виконанню роботи на об"єктах ВАТ "Полтавський ГЗК",а саме: антикорозійний захист металевих конструкцій, електромонтажні роботи в адміністративних приміщеннях у обсязі, щомісячно погоджених із замовником; додаткова угода від 01.08.2012 року про виконання підрядних робіт по відновленню лакофарбованого покриття кузовів напіввагонів гідроізоляції, обробних робіт.

Крім цього, в ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП "Картас"з яким був укладений договір від 01.10.2012 року №5871 про виконання підрядних робіт, а саме: антикорозійний захист металевих конструкцій, гідроізоляція, електромонтажні та загально-будівельні роботи в адміністративних приміщеннях цехів, відновлення лакофарбового покриття кузовів напіввагонів в обсязі, щомісячно погоджених із замовником.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку, не підтверджують фактичне здійснення даних господарських операцій контрагентами позивача - ПП "Буд Світ " та ПП "Картас".

Колегія суддів вважає, що зазначені документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про помилковість судження суду першої інстанції про фактичне виконання угод позивачем, а не його контрагентами, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду копії документів бухгалтерського обліку не доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій контрагентами позивача.

Крім цього, в суді апеляційної інстанції позивачем для підтвердження фактичного виконання його контрагентами підрядних робіт були надані документи первинного бухгалтерського обліку, а саме договірні ціни, локальні кошториси, відомості ресурсів, розрахунок загальновиробничих витрат, акти дефектів, технологічна карта, акти прихованих робіт.

Частина 2 статі 195 КАС України каже, що суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Представник позивача не навів підстави поважності ненадання зазначених доказів в суді першої інстанції, тому суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити зазначені докази.

Крім цього, колегія суддів зауважує, що матеріали справи свідчать про те, що судом першої інстанції були витребувані від позивача всі наявні докази по справі.

Пунктом 44.6 ст.44 ПК України зазначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статі платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається із наданих до справи доказів позивачем не були надані під час проведення перевірки так і до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення докази реальності здійснення господарських операцій з контрагентами ПП "Буд Світ" та ПП "Картас", тому висновок суду першої інстанції про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у розмірі 164 104,60 грн. за такими господарськими операціями за березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень 2012 року є обґрунтованим.

Стосовно частини позовних вимог про задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03.04.2013 року №0001942204 в частині збільшення позивачу суми грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом у розмірі 848,10 грн., в тому числі 565,40 грн. - за основним платежем, 282,70 - за штрафними (фінансовими) санкціями, то колегія суддів зазначає наступне.

В ході своєї господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Єврокор Плюс"з яким був укладений договір поставки від 21.12.2011 року ґрунтовки ЕП 0010 червоно-коричневу загальною кількістю 300 кг, вартість 10 155,60 грн., в тому числі податку на додану вартість - 1693,60 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реальний характер даної господарської операції підтверджується наданими до матеріалів справи документами бухгалтерського обліку та помилковість доводів податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2012 року у розмірі 565,40 грн.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що у контрагента позивача ТОВ "Єврокор Плюс" відсутні адміністративні та технічні ресурси не спростовують обставин, фактичного виконання позивачем робіт на об'єктах ВАТ "Полтавський ГЗК".

Посилання апеляційної скарги позивача про те, що ґрунтовка ЕП 0010 червоно - коричнева була використана під час виконання робіт ПП "Буд Світ" та ПП "Картас", не спростовують висновків суду, оскільки вказані роботи фактично були виконанні безпосередньо позивачем, а не наведеними вище контрагентами.

Щодо позовних вимог про помилкове застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій у подвійному розмірі, то колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 123.1 ст.123 ПК України при повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання.

Податковим органом протягом 2012 року неодноразово були ухвалені податкові повідомлення рішення від 26.03.2012 року №0000522301; від 12.07.2012 року №0000922301/978; від 12.07.2012 року №0000922301/978; від 09.10.2012 року № 0001312301, які є чинними на час постановлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суддів, вважає, що податковим органом були правильно застосовані норми ПК України стосовно нарахування штрафних санкцій у подвійному розмірі.

Виходячи з наведеного, колегія суддів потрібним задовольнити апеляційну скаргу позивача та задовольнити позов, а судове рішення скасувати.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача частково не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційні скарги - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррострой", Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.07.2013р. по справі № 816/2051/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2013 р.