Ухвала суду № 35312352, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р.Справа № 820/5112/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. по справі № 820/5112/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українсько-китайський центр розвитку"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування рішень,

ВСТАНОВИЛА:

26.06.2013 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-китайський центр розвитку» (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківській області Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просить, скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2012 року за №000932201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2456,00 грн., та за №0000942201, яким було позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 215 002,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013 адміністративний позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2012 року №0000942201, №0000932201.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22 липня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволені позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України, фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена позапланова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП "Раіком", за період з 01.03.2012 року по 30.04.2012 року, взаємовідносинам з ТОВ "Дельта універсал", за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 рік, про що був складений акт від 21.02.2013 року №693/2210/35698941.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.14.1.179,14.1.181 п.14.1 ст.14,ст.185,п.198.6,198.3 ст.198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 143 335 грн., в тому числі за березень 2012 року у сумі 111 306 грн., за квітень 2012 року в сумі 32 029 грн., та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року в сумі 2 456 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкові повідомлення рішення від 12.03.2013 року за №000932201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість у сумі 2456,00 грн., та за №0000942201, яким було позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 215 002,50 грн., із них за основним платежем - 143 335 грн., за штрафними санкціями - 71 667,50 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення були залишені без змін.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив із приписів Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договором оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше -дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковим накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податковим органом ставиться під сумнів реальний характер та правильність віднесення до від'ємного значення податку на додану вартість позивачем за результатами господарської операції з ПП«Раіком» за період часу за березень - квітень 2012 року на суму 143 335,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ПП«Раіком», з яким був укладений договір поставки від 12.03.2012 року товарів, а саме світильників світодіодних RGB LED 12 V/ W DN 25, 40 в комплексі з кріплення; насоси погружної марки, форсунки, кран муфтовий, клапан електромагнітний.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що надані до матеріалів справи, копії документів бухгалтерського обліку підтверджують фактичне здійснення позивачем даних господарських операцій.

Колегія суддів вважає, що зазначені документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" .

Так, у відповідності до частини 2 названої статті первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про не підтвердження наданими документами первинного бухгалтерського обліку транспортування товару, то колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Надані до суду апеляційної інстанції копії документів бухгалтерського обліку, а саме копії подорожних листів, свідоцтво про державну реєстрацію транспортного засобу автомобіля Cheri Karry SQR 6468, державний номер НОМЕР_1 за позивачем.

Крім цього, до матеріалів справи надані документи подальшої реалізації товару, а саме: договір поставки від 12.04.2012 року СКП "Харківзеленбуд" ХМР; від 17 квітня 2012 року; від 22 травня 2012 року; додаткова угода №1 до договору №22 від 22.05.2012 року від 22 травня 2012 року; використання під час виконання робіт, а саме: договір субпідряду №05/03/17 від 05.03.2012 року.

Вищеперелічені документи доказують наявність фактичного здійснення вказаних господарських операцій, оскільки вбачається зміни що відбулись в активах позивача, його власному капіталі, та його зобов'язаннях.

З приводу доводів апеляційної скарги про відсутність ПП "Раіком" за місцезнаходженням та адміністративних та технічних ресурсів, про що був складений акт від 10.08.2012 року №709/2202/36036555, то колегія суддів зазначає наступне.

Судовими рішеннями по справі № 2а-10987/12/2070 були визнані протиправними дії податкового органу з проведення зустрічної звірки ПП "Раіком" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та їх реальності та повноти відображення в обліку за 2011 рік, лютий 2012 року, березень 2012 року, квітень 2012 року, червень 2012 року, за наслідками якої складений акт від 10.08.2012 року №709/2202/36036555.

За наведених підстав, колегія суддів, зазначає про те, що посилання відповідача на обставини викладені в даному акті від 10.08.2012 року є необґрунтованими.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.07.2013р. по справі №820/5112/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 20.09.2013 р.