Постанова № 35312150, 04.11.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2013 року Справа № 812/7850/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Кисельової Є.О.

при секретарі судового засідання - Гришиній О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" №0000022300 від 14.05.2013,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (надалі - ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія», позивач) звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів (надалі - СДПІ з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів, відповідач) про визнання незаконними дій, зобов'язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги обґрунтовано наступним.

Позивач зазначив, що акт камеральної перевірки № 83/23-0/32292929 від 16.04.2013 як і податкове повідомлення-рішення форми «В 1» № 0000022300 від 14.05.2013 були складені без дотримання відповідачем вимог Податкового законодавства України, посилаючись на наступне.

В акті камеральної перевірки відповідачем стверджується про нібито наявні порушення ПРАТ «ЛИНІК» підпункту 200.4 (а) пункту 200.4 статті 200 розділу V Податкового кодексу України, підпунктів 4.6.5 та 4.6.6 розділу II «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011року №1492 (із змінами), а саме: про наявну в поданій звітності арифметичної (методологічної) помилки, що вплинула на розрахунки з бюджетом.

Внаслідок чого, камеральною перевіркою нібито встановлено заниження податку на суму 5471769грн. при відображенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (графа 5 додатку №2 до податкової декларації та рядок 24 декларації) та нібито встановлено факт завищення бюджетного відшкодування в розмірі 5 471 769,00грн. при відображенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 додатку №3 до податкової декларації та рядків 23 та 23.1 декларації з податку на додану вартість).

Позивач вважає такий висновок відповідача неправомірним. Посилаючись на положення п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивач зазначив, що платник податку має право самостійно вирішувати, як йому використати дану суму - відшкодувати чи зарахувати її у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникатимуть протягом наступних звітних періодів. У разі обрання другого варіанта, зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних періодів. Тобто, маємо право вибору: або відшкодування, або зарахування (іншими словами, сформувати переплату по особовому рахунку).

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну від 25.11.2011 р. № 1492, дана сума відображається в рядку 23 декларації за поточний звітний період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування - чи то на рахунок платника у банку, чи то у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів - така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2 відповідно.

Лише після визначення суми бюджетного відшкодування, або іншими словами визначення всього оплаченого від'ємного значення, залишок включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. Виходячи із наведеного вище, у підприємства залишається лише не оплачений податковий кредит, тобто поставки, по яких не проведено оплату. Отже, до рядка 24 потрапляє лише сума такого від'ємного значення, яка переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного періоду та проходить таку ж процедуру перевірки на оплату в наступному періоді.

Зберігати таку суму в рядку 24 та використовувати її у складі податкового кредиту в наступному періоді підприємство не може. Тут залишається лише сума неоплаченого кредиту, яка в наступних періодах знову ж таки має бути відображена у складі бюджетного відшкодування.

Отже, законодавство вимагає обов'язкового перенесення оплаченої частини значення рядка 24 до рядка 23 декларації. Підприємства зобов'язані заповнювати рядок 23, якщо сформоване від'ємне значення включає оплачений податковий кредит. Формування лише рядка 24 не є правомірним.

Винятком з правил є особи, які відповідно до п. 200.5 ПКУ не мають права на бюджетне відшкодування:

-зареєстровані як платники цього податку менш, ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування;

-мають обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

ПРАТ «ЛИНІК» не є винятком в даному разі та відображає вказані суми за загальними правилами.

В декларації за попередній період, а саме : за грудень 2012року, у рядку 20.2 було сформовано від'ємне значення у розмірі 6 281 254 грн. та перенесено до рядка 21.1 декларації за січень 2013 року в повному обсязі. Рядок 22 декларації за січень 2013 року також дорівнює 6 281 254грн.

В процесі формування декларації за січень 2013року на підприємстві було відстежено, що з від'ємного значення 6 281 254грн.:

-було сплачено шляхом банківських розрахунків з постачальниками товарів, робіт, послуг протягом поточного звітного періоду - березня 2013 року та попередніх до березня 2013 року податкових періодів ПДВ у сумі 5 471769грн.;

-залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування, включається до

складу податкового кредиту наступного податкового періоду, тобто лютого 2013року, складає 809 485грн.

Вказані дані підприємством відображено також і в додатках до декларації за січень 2013 (додаток №2 та додаток №3).

ПРАТ «ЛИНІК» прийнято рішення частину від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг у розмірі 5 471 769,00грн. відшкодувати на свій розрахунковий рахунок, про що свідчить заява про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4) надана до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 19.02.2013 року (реєстраційний №9008053457).

Відповідно до пп. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-УІ, із змінами та доповненнями (далі - ПКУ), камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Для підтвердження, або спростування податковим органом факту несплати товарів/послуг у розмірі 5471769грн. з подальшим визначенням фактичної суми, що підлягає відшкодуванню, на думку позивача, податковий орган повинен був проводити документальну перевірку, оскільки в межах камеральної перевірки первинні документи (з податкового та бухгалтерського обліку) не досліджуються.

У зв'язку з наведеним просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000022300 від 14.05.2013, винесене спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі : 5 471 769, 00 грн. - основний платіж, 1 367 942,25 грн.- штрафні санкції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов, надав суду пояснення, аналогічні викладеному в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечували, надали письмові заперечення, на підставі викладеного в запереченнях просили відмовити в задовлення позовних вимог.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У відповідності зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Стаття 48 Податкового кодексу України визначає вимоги до складання податкової декларації.

Так, відповідно до пункту 48.1 цієї статті податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків (пункт 48.2).

Пунктом 48.3 цієї статті визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування органу державної податкової служби, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України передбачає, що в окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити:

відмітка про звітування за спеціальним режимом;

код виду економічної діяльності (КВЕД);

код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ;

індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана:

48.5.1. керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку;

48.5.2. фізичною особою - платником податків або його законним представником;

48.5.3. особою, відповідальною за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації згідно із договором про спільну діяльність або угодою про розподіл продукції.

Якщо податкова декларація подається податковими агентами - юридичними особами, вона повинна бути підписана керівником такого агента та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації такого агента, а якщо податковим агентом є платник податків - фізична особа - таким платником податків (п. 48.6).

Згідно з пунктом 48.7 цієї статті податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією.

Відповідно до вимог пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідно до пункту 49.11 статті 49 Податкового кодексу України у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови:

49.11.1. у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання;

49.11.2. у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Пунктом 49.12 цієї статті визначено, що в разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право:

49.12.1. подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання;

49.12.2. оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Судом встановлено, що приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстрована як юридична особа виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.16).

19.02.2013 позивач засобами електронного зв'язку в електронній формі подав до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року. 19.02.2013 об 19:13 вказана декларація була доставлена до районного рівня ДПС України за № 9008049240, що підтверджується квитанцією №2 ( а.с.50).

Вирішуючи правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000022300 від 14.05.2013, винесеного спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі : 5 471 769, 00 грн. - основний платіж, 1 367 942,25 грн.- штрафні санкції, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно ст. 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно Наказу ДПС України від 17.07.2006 N 416 "Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 липня 2006 р. за N 872/12746 акт про результати камеральної перевірки податкових декларацій (розрахунків) не складається у таких випадках:

за відсутності арифметичної або методологічної помилки в поданій платником податків податковій декларації (розрахунку);

якщо до початку проведення камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) платником податку подано нову звітну або уточнюючу декларацію (розрахунок) з виправленими показниками.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 16.04.2013 начальником управління податкового супроводження підприємств нафтопереробної промисловості, торгівців нафтопродуктами, транспорту та будівництва Сиротою Оленою Сергіївною та головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податків управління податкового супроводження підприємств нафтопереробної промисловості, торгівців нафтопродуктами, транспорту та будівництва Танченко Людмилою Володимирівною, відповідно до п.200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 глави 8 розділу ІІ ПК України проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2013 року ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» ( дата реєстрації в податковому органі - 19.02.2013, вх. № 9008049240), за результатами якої складено акт від 16.04.2013 № 83/23-0/32292929 та виявлено такі порушення: п.200.4 (а) п. 200.4 ст. 200 ПК України. (а.с. 24-29).

Під час камеральної перевірки податковим органом було використано наступну податкову інформацію: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2013 року (від 19.02.2013 року №9008049240) з урахуванням усіх наданих додатків до декларації. Також використовувалась інформація комп'ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної податкової служби: АС «Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ» та програмні продукти, які використовуються до впровадження АС «Податковий блок»; АС «Співставлення реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Єдиного реєстру податкових накладних».

В акті перевірки від 16.04.2013 № 83/23-0/32292929 зазначено такі її результати: При відображені частини залишку від'ємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів/послуг постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету україни, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України включена до податкових зобов'язань у декларації, у попередніх та звітному податкових періодах та не погашена податковими зобов'язаннями попередніх (графа 4 додатку №2 до податкової деклараціїз податку на додану вартість) встановлено порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодксу України. При відображенні залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (графа 5 додатку № 2 до податкової декларації та рядок 24 декларації) встановлено заниження суми податку в розмірі 5471769 грн.

При відображенні суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 додатку до податкової декларації з податку на додану вартість та рядка 23 та 23.1. декларації з податку на додану вартість) встановлено факт завищення бюджетного відшкодування в розмірі 5471769 гривень.

Також в акті перевірки зазначено про висновки податкового органу про порушення ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія»: п.п. 200.4 (а). п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування, заявленого у податковій декларації за січень 2013 року та відповідальність платника, передбачену пунктом 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.(а.с.24-29).

В судовому засідані встановлено, що податковий орган, з огляду на базу співставлення у розрізі контрагентів, дійшов висновку про заниження суми податкових зобов'язань ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» на загальну суму 5471769,00 грн., без дослідження первинної документації.

З урахуванням положень ст. 86 ПКУ вбачається, що під час проведення камеральної перевірки підставами для висновків можуть бути тільки відомості, що зазначені у податкових деклараціях, без співставлення з іншими документами.

Під час розгляду справи представником позивача було надано усю первинну документацію в підтвердження формування податкового кредиту наступного податкового періоду.

Представниками відповідача в судовому засіданні не заперечувався факт проведення камеральної перевірки без дослідження первинної документації та заповнення первинної та бухгалтерської документації без порушень, оскільки надану під час розгляду справи первинну документацію, податковим органом було досліджено в рамках іншої документальної перевірки.

З наведеного вбачається, що відповідач вийшов за межі повноважень під час проведення камеральної перевірки та здійснив заходи, що підлягають застосуванню під час проведення документальної перевірки платника податків.

Оскільки під час розгляду справи достовірно встановлено, що спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів було проведено камеральну перевірку впоршуння ст. 86 Податкового кодексу України та здійснено заходи, що підлягають застосуванню під час проведення документальної перевірки платника податків, висновки за результати проведення камеральної перевірки зроблено без дослідження первинної та бухгалтерської документації, тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на протиправність винесеного відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 17, 18, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Межрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "В1" №0000022300 від 14.05.2013 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.05.2013 № 0000022300, яким приватному акціонерному товариству «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5471769,00 грн. (п'ять мільйонів чотириста сімдесят одна тисяча сімсот шістдесят дев'ять гривень 00 копійок) внаслідок зменьшення розміру бюджетного відшкодування та суму штрафних санкцій в розмірі 1367942,25 грн. (один мільйон триста шістдесят сім тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 25 копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (код ЄДРПОУ 32292929) судові витрати у розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі та підписано 08 листопада 2013 року.

Суддя Є.О. Кисельова