Постанова № 35311700, 16.09.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2013 р. Справа № 820/2147/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Губарь А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі № 820/2147/13-а

за позовом ОСОБА_1

до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

18.03.2013 року, ОСОБА_1 (далі - позивач ), звернувся до суду з позовом до Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (далі - відповідач), в якому просить, визнати дії старшого державного виконавця відповідача та начальника відповідача у виконавчому провадженні №34688475 нечинними; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.10.2012 року; постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 01.11.2012 року; постанову про розшук майна боржника від 10.11.2012 року; постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 11.03.2013 року; постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.03.2013 року, стягнути понесені матеріальні та моральні збитки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 у задоволенні позову було відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм чинного законодавства.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, положення Закону України "Про виконавче провадження", фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на виконанні у відповідача знаходилось виконавче провадження № 34688475 про примусове виконання постанови ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області №090947 від 13.08.2012 року.

10.10.2012 року державним виконавцем була ухвалена постанова про відкриття даного виконавчого провадження.

01.11.2012 року постановою державного виконавця було накладено арешт на транспортний засіб боржника.

10.11.2012 року постановою державного виконавця було оголошено розшук майна боржника.

11.03.2013 року постановою було поновлено виконавче провадження.

11.03.2013 року постановою державного виконавця було стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій.

11.03.2013 року постановою державного виконавця з боржника було стягнуто виконавчий збір.

11.03.2013 року постановою державного виконавця було закінчено виконавче провадження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, виходив із відповідності приписам Закону України "Про виконавче провадження" діям та рішенням державного виконавця відповідача.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього

Закону, зокрема, в інших передбачених законом випадках.

Матеріали справи свідчать про те, що підставою для відкриття виконавчого провадження став лист від 10.10.2012 року від ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про примусове виконання постанови ДАІ №090947 від 13.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 255 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення ВДАІ Дзержинського РВ ХМУ ГУВС України в Харківській області позивачем про добровільну сплату ним штрафу відповідно до даної постанови від 13.08.2012 року, а тому й відсутності підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем.

Доводи апеляційної скарги про неналежне направлення оскаржуваної постанови позивачу не спростовують висновків суду про правомірність постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.11.2012 року.

Стосовно частини позовних вимог про скасування постанов відповідача від 10.11.2012 року про розшук майна боржника по виконавчому провадженню ВП №34688475; постанови відповідача від 01.11.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП №34688475, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документами про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Згідно до ст. 57 наведеного вище Закону, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:

винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;

винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;

винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;

проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається із матеріалів справи, під час ухвалення постанов про розшук майна боржника та арешт майна та оголошення заборони на його відчуження державним виконавцем відповідача не були враховані умови, передбачені для застосування даних заходів вищенаведеними нормами Закону України "Про виконавче провадження", а саме: встановлення відомостей про наявність у боржника майна за місцезнаходженням, коштів на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, місцезнаходження боржника, тощо.

За наведених підстав, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги в частині скасування постанов державного виконавця про розшук майна боржника, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП №3468847 підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність даних оскаржуваних рішень нормам Закону України "Про виконавче провадження" є обґрунтованими.

З приводу частини позовних вимог про скасування постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від11.03.2013 року; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.03.2013 року, стягнення, понесених матеріальних та моральних збитків, то колегія суддів зазначає наступне.

На підставі ст.41 Закону України "Про виконавче провадження" витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення

примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому

Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з:

авансового внеску стягувача на організацію та проведення

виконавчих дій;

стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та

проведенням виконавчих дій;

інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат, пов'язаних з організацією та проведенням

виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності -

суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому

законом порядку до провадження виконавчих дій; поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

розміщення оголошення в засобах масової інформації; виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу

державної виконавчої служби. Зазначена постанова надсилається сторонам не пізніше наступного робочого дня після її винесення і може бути оскаржена ними до суду у десятиденний строк.

Колегія суддів зауважує про те, що державним виконавцем було обґрунтовано відкрито зазначене виконавче провадження, понесені витрати під час його виконання, розмір витрат був підтверджений в ході судового розгляду, тому підстав для скасування оскаржуваних постанов про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від11.03.2013 року; постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.03.2013 року у суду відсутні.

На підставі ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 1 статі 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Колегія суддів, вважає, що позовні вимоги про спричинення позивачу матеріальної та моральної шкоди не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні посилання на обгрунтованість наведеного розміру матеріальних збитків.

Так, обґрунтовуючи свої доводи про матеріальні збитки позивач надав до матеріалів справи плату за евакуатор, плату за знаходження автомобіля на штрафмайданчику.

Колегія суддів зауважує, що розмір плати за знаходження автомобіля позивача на штрафмайданчику залежить від часу його перебування, який не залежить від дій державного виконавця.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що відсутній взаємозв'язок між наданою до справи витягом із картки хворого ОСОБА_2 та завданою моральною шкодою, та істотністю змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, що відбулись завдяки прийняттям державним виконавцем оскаржуваних постанов.

В апеляційній скарзі відсутні заперечення наведеної позиції

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно ч.1до 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013р. по справі №820/2147/13-а скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування постанови Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 10.11.2012 року про розшук майна боржника по виконавчому провадженню ВП №34688475; постанови Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 01.11.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП №34688475.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати постанову Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 10.11.2012 року про розшук майна боржника по виконавчому провадженню ВП №34688475.

Скасувати постанову Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 01.11.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження по виконавчому провадженню ВП №34688475.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2013 року по справі №820/2147/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Бондар В.О. Кононенко З.О.

Повний текст постанови виготовлений 20.09.2013 р.