Рішення № 35310847, 01.11.2013, Токмацький районний суд Запорізької області

Справа№328/2789/13-ц

01.11.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

01 листопада 2013 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі: головуючого судді Гавілей М.М., при секретарі: Панченко В.М., за участі прокурора: Драч Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду,

В С Т А Н О В И В:

06.08.2013 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області із позовом до держави Україна в особі Державного казначейства України про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 137000 грн. та моральної шкоди в сумі 200000 грн., завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

15.08.2013 року позивач змінив заявлені позовні вимоги та просив відшкодувати моральну шкоду в сумі 200000 грн., завдану незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.

Ухвалою Токмацького районного суду від 25.09.2013 року замінено первісного відповідача ОСОБА_2 казначейство України на належного відповідача ОСОБА_2 казначейську службу України.

В позовній заяві позивач вказував, що 05.03.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В.М. відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області ОСОБА_3 йому предявлено обвинувачення за ч. 1 ст. 358 КК України. Постанови та обвинувальні вироки відносно нього по кримінальній справі скасовувалися апеляційним судом Запорізької області, кримінальна справа поверталася на додаткове розслідування чи на новий судовий розгляд. Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О.М. від 28.07.2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, закрито у звязку з невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 На лист ОСОБА_1 про надання йому постанови відповідно до ст. 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», Токмацькою міжрайонною прокуратурою 08.10.2013 року було розяснено, що питання відшкодування заподіяних збитків буде прийнято судом за наслідками розгляду позову. Внаслідок незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності впродовж 11 років 5 місяців йому була завдана моральна шкода пов'язана з незаконним пред'явленням йому обвинувачення, незаконним застосуванням запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, винесенням незаконних постанов та обвинувальних вироків. Як наслідок таких незаконних дій він зазнав моральної шкоди, яка виразилась в душевних стражданнях, погіршенні відносин з оточуючими людьми, порушенні нормальних життєвих та професійних зв'язків, тривалий час змушений був захищати свої права та інтереси у державних органах, принижена його честь та гідність як юриста, позбавлений був можливості здійснювати професійну діяльність, отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, обмежений у реалізації права вільного пересування, внаслідок перенесеного стресу погіршився стан його здоровя, страждав на гіпертонію, головний біль, головокружіння, безсоння, призвело до втрати зубів, з приводу чого звертався за медичною допомогою, яку він оцінює в сумі 200000 грн.

Позивач в судовому засіданні повністю підтримав заявлені позовні вимоги, підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, та просив задовольнити позов.

Представник відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_4 у судовому засіданні не визнала позовні вимоги, вважає їх не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають, підтримала надані суду письмові заперечення. Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди вважає не доведеними доказами. В матеріалах справи відсутні докази того, що при порушенні кримінальної справи відносно позивача та застосуванні запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд посадові особи Токмацького МРВ УМВС України в Запорізькій області діяли поза межами повноважень, позивачем не доведено неможливість отримання свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю. Розрахунок розміру моральної шкоди наведений позивачем вважає невірним, оскільки були враховані періоди перебування позивача під слідством, при розрахунку не врахована позивачем тяжкість злочину, за який не передбачена відповідальність у вигляді позбавлення волі. Крім того, ОСОБА_2 казначейська служба України не порушувала прав позивач. Тому просить суд в позові відмовити.

Прокурор Токмацької міжрайонної прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав позовні вимоги, підтримав надані суду письмові заперечення. Додатково пояснив, що вимоги щодо моральної шкоди до задоволення не підлягають, так як позивачем не доведено факту незаконності дій органів досудового слідства, прокуратури та суду, заподіяння моральної шкоди та відсутній розрахунок заявленого розміру моральної шкоди. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

05.03.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В.М. відносно ОСОБА_1 порушена кримінальна справа за ознаками злочинів, передбачених ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

15.04.2002 року, 01.05.2002 року, 31.05.2002 року відносно ОСОБА_1 обрана міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд.

31.05.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Курдюковим В.М. Сібулатову М.П. предявлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

04.11.2002 року, 16.05.2003 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараницею О.О. Сібулатову М.П. предявлено обвинувачення за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

02.12.2002 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараницею О.О. Сібулатову М.П. предявлено обвинувачення за ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

В ході досудового слідства за правилами КПК України в редакції 1960 року кримінальне переслідування відносно ОСОБА_1 в частині кваліфікації його дій, а саме за ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України, було припинено постановою слідчого СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Вараниці О.О. від 16.05.2003 року.

11.12.2003 року слідчим СВ Токмацього МРВ УМВС України в Запорізькій області Войтенко А.В. в останній редакції винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України.

Постановою Василівського районного суду Запорізької області від 02.04.2005 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 20.07.2005 року постанова Василівського районного суду Запорізької області від 02.04.2005 року скасована і справа направлена прокурору Токмацької міжрайонної прокуратури Запорізької області для проведення досудового слідства.

Вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 02.02.2007 року ОСОБА_1 визнаний винним у скоєні злочинів за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 70 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та звільнений від відбування покарання за закінченням строків давності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.07.2007 року вирок Токмацького районного суду від 02.02.2007 року скасовано і направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.12.2008 року ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 15.04.2009 року постанова Чернігівського районного суду Запорізької області від 17.12.2008 року скасована та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Вироком Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.02.2012 року ОСОБА_1 визнано винним за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, призначено покарання у виді штрафу в розмірі 550 грн. та звільнено від відбування покарання у звязку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 11.07.2012 року вирок Чернігівського районного суду Запорізької області від 28.02.2012 року скасовано та направлено кримінальну справу на новий судовий розгляд.

Постановою Токмацького районного суду від 20.03.2013 року кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України повернуто Токмацькому міжрайонному прокурору для провадження додаткового розслідування.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 10.06.2013 року постанову Токмацького районного суду від 20.03.2013 року залишено без змін.

28.07.2013 року СВ Токмацького МВ ГУМВС України в Запорізькій області внесено до Єдиного реєстру досудового розслідувань відомості про кримінальні правопорушення за ч. 1 ст. 358 КК України за №12013080350000876 та за ч. 3 ст. 358 КК України за № 12013080350000877, обєднані в одне кримінальне провадження за №12013080350000876.

Постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О.М. від 28.07.2013 року кримінальне провадження №12013080350000876 за ч. 1 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України закрито у звязку з не встановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 Вказана постанова не скасована, є чинною по теперішній час.

Згідно відповіді Токмацької міжрайонної прокуратури №63-184-12 від 08.10.2013 року на звернення ОСОБА_1 останньому розяснено, що постановою заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О.М. від 28.07.2013 року кримінальне провадження №12013080350000876 (колишня кримінальна справа №2260231) закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку з не встановленням достатніх доказів його винуватості, тобто за реабілітуючими підставами. Питання про види, розмір та відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду повинно вирішуватися в суді.

Згідно із ч. 1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Згідно ч. 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії, або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ч. 7 ст. 1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду встановлюється законом.

Вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають вирішенню на підставі ч. 6 ст. 1176 ЦК України, тобто на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені ст. 1167 ЦК України.

Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди з огляду на загальні підстави є склад цивільного правопорушення, - елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Цей склад поширюється на всі норми главою 82 ЦК України, крім випадків, передбачених окремими статтями цієї глави, зокрема ст. 1176 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду і відповідно до якої завдана шкода відшкодовується незалежно від вини заподіювача.

Згідно із п.2 ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

З огляду на спеціальний делікт, який обумовлений заявленими вимогами, відповідальним за шкоду в даних правовідносинах є не безпосередній заподіювач шкоди, а особа, відповідальна за поведінку заподіювача, а саме держава в особі Державної казначейської служби України.

Вказані норми права за загальним змістом є бланкетними і мають відсилання до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».

Виходячи зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в редакції, яка діяла на час порушення кримінальної справи та притягнення позивача до кримінальної відповідальності, відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в редакції 19.11.2012 року право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Стаття 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» визначає, що відшкодуванню підлягають, зокрема, 1) заробіток та інші грошові доходи, які громадянин втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Таким чином, наявність постанови заступника Токмацького міжрайонного прокурора Савран О.М. від 28.07.2013 року про закриття кримінального проваження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку з невстановленням достатніх доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за ч. 1, ч. 3 ст. 358 КК України, тобто за реабілітуючими підставами, відповідно до ст. 2, ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» дає право позивачу порушити питання про відшкодування моральної шкоди.

Вищевказане свідчить про порушення відносно позивача ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11.09.1997 року, і згідно ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» щодо застосування судом при розгляді справ Конвенції та практики Суду як джерела права, - права на справедливий і публічний розгляд її справи впродовж розумного строку.

Відповідно до ст.6 Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод кожна людина має право при визначенні її громадянських прав і обов'язків або будь-якого кримінального обвинувачення проти неї на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного терміну незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

У сенсі зазначених положень Конвенція під справедливим та відкритим розглядом протягом розумного строку слід розуміти також розумні строки ведення досудового слідства, оскільки відповідно до норм УПК України під час ведення розслідування з приводу підозри у скоєні кримінального злочину особа обмежується у певних правах та зазнає певні обмеження життя, зокрема: обмеження свободи пересування, свободи працевлаштування, свободи спілкування тощо.

Отже тривалість досудового слідства та судового розгляду протягом необмеженого строку може завдавати особі певну шкоду: матеріальну та моральну.

Зазначене підтверджує, що внаслідок тривалого незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування міри запобіжного заходу, вочевидь, позивач зазнав моральних втрат, був обмежений в пересуванні, вільному обранні свого місця проживання та перебування, відчував емоційну напругу та хвилювання і він має право на відшкодування моральної шкоди на підставі зазначеного закону.

Відповідно до п.5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується (повертаються) моральна шкода.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (із змінами та доповненнями внесеними Постановою № 5 від 25.05.2001 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, встановлене Конституцією України та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру неменше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди спричиненої ОСОБА_1 суд враховує характер та обсяги страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та враховує інші обставини. Зокрема, враховуються стан здоров'я, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує, що перебіг переслідування позивача в кримінальній справі з моменту її порушення до повного і остаточного закриття провадження в справі негативно відобразилося на його душевному спокої, принизило його честь та гідність, позбавило можливості вести нормальний спосіб життя, адже позивач змушений був виправдовуватися та доводити свою невинність в інкримінованих йому злочинах, застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд, заходів процесуального примусу у вигляді приводів у судове засідання обмежувало його права та свободи, душевні переживання внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності негативно відобразилися на стані його стані здоровя, з приводу чого останній звертався за медичною допомогою.

Разом з тим, посилання позивача на випадіння зубів, неможливість отримати свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю внаслідок незаконних дій органів досудового слідства, прокуратури та суду не ґрунтується на належних та допустимих доказах та не приймається судом до уваги.

Приймаючи до уваги викладені обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, а також з мінімального розміру встановленого ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду», суд вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, заподіяної позивачу незаконними діями органів дізнання та досудового слідства, підлягають частковому задоволенню в розмірі 156843 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом період із 05.03.2002 року до 28.07.2013 року - на протязі 11 років 4 місяців 23 днів.

Законом України «Про державний бюджет на 2013 рік» передбачений розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2013 року до 1 грудня 2013 року - 1147 грн.

Мінімальний, доцільний та достатній на переконання суду розмір відшкодування моральної шкоди становить 156843 грн., тобто 136 місяців (кількість місяців перебування під слідством і судом) * 1147 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.11.2013 року) + 23 календарних дні (кількість днів перебування під слідством і судом) * (1147:31)

Відповідно до п.13 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41, відшкодування громадянинові шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 1 та ст. 4 Положення про ОСОБА_2 казначейську службу України, яке затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України відповідно до покладених завдань (окрім іншого) здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відповідно до п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 року, відшкодування шкоди, заподіяної громадянину незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що проводить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду, здійснюється шляхом безспірного списання Казначейством з державного бюджету України коштів з відповідного рахунку.

Відповідно до пп. 2.4 п. 2 Положення про єдиний казначейський рахунок, затвердженого наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.07.2002 № 594/6882(зі змінами), в органах Державної казначейської служби відкриваються бюджетні рахунки для операцій клієнтів з бюджетними коштами.

Таким чином, виходячи з положень зазначених вище нормативних актів та сукупності доказів, ОСОБА_2 казначейська служба України є належним відповідачем у справі щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів державного бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 3, 55, 56, 64, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», Положенням про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 04.03.1996 року № 6/5/3/41, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування збитків, завданих незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду - задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 156843 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Токмацький районний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя підпис з оригіналом згідно

Суддя Токмацького

районного суду

Запорізької області ОСОБА_6