Рішення № 35310773, 14.11.2013, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/11621/13

Справа № 522/27497/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

14 листопада 2013, Приморський районний суд м. Одеси, у складі:

головуючого судді Турецького О.С.,

при секретарі Гасуляк С.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Приморського районного суду м. Одеси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Базового відділення Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення запису про заборону відчуження та про іпотеку, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору іпотеки недійсним, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення запису про заборону відчуження та про іпотеку, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_2, укладаючи договір іпотеки від 11.07.2007 року, порушила її право власності на іпотечне майно.

На думку позивачки, порушення права власності виявилося у тому, що відповідно до положень діючого законодавства в іпотеку можна передати лише те майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або може належати йому в майбутньому, а відповідачка передала в іпотеку майно, яке їй на праві власності не належало, оскільки договір дарування на підставі якого ОСОБА_2 набула права власності на предмет іпотеки був визнаний судом недійсним.

Окрім того, позивачка зазначає, що факт наявності іпотеки суттєво обмежує її право власності на майно, зокрема право розпоряджатися власним майном, у звязку із чим, вважає, що записи про обтяження квартири в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно предмет іпотеки повинні бути виключені.

В судове засідання сторони не зявилися, представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги, викладені в позові підтримує та просить суд їх задовольнити та винести по справі заочне рішення.

Відповідачі в судове засідання не зявилися, про час, дату та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутність до суду не надходило, тому суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 169 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

Відповідачка ОСОБА_2 надала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що на момент укладення нею договору іпотеки, договір дарування від 11 січня 1995 року діяв, а рішення Приморського районного суду м. Одеси, яким було визнано його недійсним набрало чинності лише 19 грудня 2011 року.

Згідно ч. 2 ст. 158 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Частиною 2 ст. 197 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі фіксування судового процесу звукозаписувальним засобом не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів щодо взаємовідносин сторін, а також маючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд вважає можливим заочно розглядати справу у відсутності належно повідомлених відповідачів.

Суд, дослідивши матеріали справи, наявні у справі докази, дійшов висновку про можливість задоволення даного позову, виходячи із нижче викладених підстав.

Судом встановлено, що 30 листопада 1994 року між ОСОБА_4 та позивачкою ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу № 94/0828, відповідно до умов якого ОСОБА_4 продала, а ОСОБА_1 купила 2-о кімнатну квартиру № 6, яка знаходиться у м. Одесі по вул. Бєлінського, 8.

11 січня 1995 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було укладено договір дарування, відповідно до умов якого, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_2 прийняла в дар 2-о кімнатну квартиру № 6, яка знаходиться у м. Одесі по вул. Бєлінського, 8. Зазначений договір було посвідчено в Девятій Одеській державній нотаріальній конторі, та зареєстровано в реєстрі за № 1-4.

11 травня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/0077/85/74493, відповідно до умов якого АТ «ОСОБА_3 Аваль» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 348.450,00 доларів США, а ОСОБА_2 зобовязувалася належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом.

З метою забезпечення повного виконання зобовязань ОСОБА_2 за кредитним договором, між нею та АТ «ОСОБА_3 Аваль» було укладено іпотечний договір від 11.05.2007 року. Предметом іпотеки за даним договором була визначена квартира під номером 6 в будинку під номером 8 по вул. Бєлінського у м. Одесі, яка складається з 2-ох житлових кімнат та підсобних приміщень загальною площею 55,9 кв.м., у тому числі житловою площею 32,6 кв.м. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5.

У звязку із посвідченням даного договору, нотаріусом було накладено заборону відчуження квартири, внесено запис № 4943229 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про заборону відчуження квартири, а також внесено запис № 4943248 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про іпотеку квартири.

В 2011 році ОСОБА_6 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору дарування від 11.01.1995 року квартири № 6, яка знаходиться у м. Одесі по вул. Бєлінського, 8 недійсним.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2011 року вищевказаний позов було задоволено та визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 11.01.1995 року. Рішення суду набрало законної сили 19 грудня 2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

28 травня 2012 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на квартиру АДРЕСА_1, про що свідчать витяг про державну реєстрацію прав від 28.05.2012 року (номер запису 2123 в книзі 175доп-130) та відмітка на звороті договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30 листопада 1994 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1

Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Незважаючи на той факт, що договір іпотеки є одним із видів забезпечення виконання зобовязання, за своїми юридичними ознаками, договір іпотеки є двостороннім правочином. Отже, на спірний договір іпотеки, укладений між відповідачами розповсюджуються положення ч. 2 ст. 215 ЦК України, яка передбачає, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, підставою для чого є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Стаття 215 ЦК України встановлює, що вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Таким чином, незважаючи на той факт, що позивачка ОСОБА_1 не є стороною спірного договору іпотеки, не позбавляє її права звернутися до суду із зазначеним позовом, якщо вона вважає, що її права та законні інтереси порушені.

Частина 1 ст. 236 ЦК України передбачає, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Договір дарування, на підставі якого ОСОБА_2 набула право власності на іпотечну квартиру був визнаний недійсним Приморським районним судом м. Одеси. Зазначене рішення набрало законної сили 19 грудня 2011 року. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 216 ЦК України, незалежно від дати набрання чинності рішенням суду, зазначений договір є недійсним з моменту його вчинення, тобто з 11 січня 1995 року. Отже, даний договір не створює ніяких правових наслідків, в тому числі щодо набуття права власності ОСОБА_2 на іпотечне майно.

Таким чином, суд приходить до висновку, що 11 травня 2007 року під час укладення договору іпотеки між відповідачами ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль» було порушено право власності позивачки на квартиру під номером 6 в будинку під номером 8 по вул. Бєлінського у м. Одесі. Порушення права власності полягає у тому, що в іпотеку можна передати лише те майно, що належить іпотекодавцю на праві власності або може належати йому в майбутньому, а ОСОБА_2 передала в іпотеку майно, яке їй на праві власності не належало.

Частина 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов:

- нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо Іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене Іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Під час укладення спірного договору іпотеки зазначені норми законодавства не були дотримані.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 та АТ «ОСОБА_3 Аваль» під час укладення договору іпотеки ВЕО № 102041 від 11.05.2007 року не було додержано загальних вимог, необхідних для чинності правочину, передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, якою визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, договір іпотеки від 11.05.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за № 3450, повинен бути визнаний недійсним.

Стаття 391 ЦК України встановлює, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку.

Частина 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до абз. 5 ст. 17 Закону України «Про Іпотеку», іпотека припиняється у разі визнання іпотечного договору недійсним.

Таким чином, записи про обтяження квартири № 6, яка знаходиться у м. Одесі по вул. Бєлінського, 8 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно повинні бути виключенні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 про визнання договору іпотеки недійсним, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення записів про заборону відчуження та іпотеку нерухомого майна з Державного реєстру прав підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Судові витрати позивача на момент подання позову складають судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

На підстав викладеного, та керуючись ст. 16, ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 5 ст. 216, ч. 1 ст. 236, ст. 391 ЦК України, абз. 5 ст. 17, ч. 3 ст. 17, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 3-4, 10-11, 15, 38, 44, 59-61, 79, 88, 110, 208-209, 212-215, 218, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» в особі Базового відділення Одеської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» про визнання договору іпотеки недійсним, скасування заборони відчуження нерухомого майна, виключення записів про заборону відчуження та іпотеку нерухомого майна з Державного реєстру прав - задовольнити.

Договір іпотеки від 11 травня 2007 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством «ОСОБА_3 Аваль», правонаступником якого на сьогодні є Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_3 Аваль» та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_5, зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 3450, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира під номером 6 (шість) в будинку під номером 8 (вісім) по вулиці Бєлінського в місті Одесі, що належала на праві власності ОСОБА_2 та всі договори про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 11 травня 2007 року визнати недійсними.

Скасувати заборону відчуження нерухомого майна - квартири під номером 6 (шість) в будинку під номером 8 (вісім) по вулиці Бєлінського в місті Одесі, що належала на праві власності ОСОБА_2, накладену ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 11 травня 2007 року за реєстровим номером № 3451, у звязку з посвідченням нею договору іпотеки 11 травня 2007 року за реєстровим № 3450.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4943229 про заборону відчуження квартири під номером 6 (шість) в будинку під номером 8 (вісім) по вулиці Бєлінського в місті Одесі, що належала на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 11 травня 2007 року, у звязку з посвідченням нею договору іпотеки 11 травня 2007 року за реєстровим № 3450.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 4943248 про іпотеку квартири під номером 6 (шість) в будинку під номером 8 (вісім) по вулиці Бєлінського в місті Одесі, що належала на праві власності ОСОБА_2, внесений ОСОБА_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області 11 травня 2007 року, у звязку з посвідченням нею договору іпотеки 11 травня 2007 року за реєстровим № 3450.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» (код ЄДРПОУ 23876031) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 сплачений судовий збір у розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 (сімдесят) копійок.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем до Приморського районного суду м. Одеси протягом 10-ти днів, після отримання копії рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення суду може бути оскаржено в Апеляційний суд Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у випадку коли сторони були відсутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: О.С.Турецький

14 листопада 2013 року