Ухвала суду № 35310016, 13.11.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 р.Справа № 1570/7270/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Скрипченка В.О. та Федусика А.Г.,

при секретарі Василенко І.Ю.,

за участю представника відповідача Дімітрієва О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторггруп» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторггруп» до Саратської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області (правонаступник Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Трансторггруп» (далі ТОВ «Трансторггруп») звернулось до суду з позовом до Саратської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби (далі Саратська МДПІ Одеської області ДПС) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 лютого 2012 року № 0000042300.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 25 по 31 січня 2012 року посадовими особами Саратської МДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 07 лютого 2012 року за № 112/2300/35804773, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем пунктів 1.3 та 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 201.4 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 118661 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 1209 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2012 року № 0000042300, яким ТОВ «Трансторггруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 118661 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 28625 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Трансторггруп» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняте на підставі акта перевірки податкове повідомлення-рішення відповідача підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року відмовлено ТОВ «Трансторггруп» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Трансторггруп» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 198.1, 198.2 та 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ представника відповідача про залишення оскарженого судового рішення без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 25 по 31 січня 2012 року посадовими особами Саратської МДПІ Одеської області ДПС проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21 жовтня 2008 року по 30 вересня 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 07 лютого 2012 року за № 112/2300/35804773, яким, серед іншого, встановлено порушення позивачем пунктів 1.3 та 1.8 ст. 1, п. п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також пунктів 201.4 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 118661 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість на 1209 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 лютого 2012 року № 0000042300, яким ТОВ «Трансторггруп» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 118661 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції в сумі 28625 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів товарності угоди, укладеної з ПП «ОТГ-Груп» на надання послуг з транспортування вантажів.

Так, протягом листопада-грудня 2010 року позивач формував податковий кредит у відповідності до Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п. п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону (у вказаній вище редакції) передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Податковий кредит за квітень, серпень та вересень 2011 року ТОВ «Трансторггруп» формувало згідно вимог Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, податковий кредит за листопад-грудень 2010 року та квітень, серпень, вересень 2011 року позивач формував на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом ПП «ОТГ-Груп».

За наданими документами ПП «ОТГ-Груп» виконало перевезення вантажу замовника (позивача) на загальну суму 676924 грн. 21 коп., у тому числі ПДВ - 118661 грн..

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування.

Пунктом 10.1 розділу 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Договір про перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язки та відповідальність сторін щодо їх додержання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, вбачається, що облік витрат підприємства, пов'язаних з перевезенням вантажів, здійснюється на підставі товарно-транспортної документації, до якої відносяться також товарно-транспортні накладні.

Як встановлено матеріалами справи, 31 серпня 2010 року між позивачем та ПП «ОТГ-Груп» укладено договір б/н, згідно якого виконавець (ПП «ОТГ-Груп») зобов'язується вчасно та якісно виконувати перевезення вантажів замовника (ТОВ «Трансторггруп»).

На підтвердження факту отримання транспортних послуг від вказаного вище підприємства позивачем надано лише акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні.

Проте, як вірно зазначено посадовими особами податкового органу в акті перевірки, зі змісту представлених позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) неможливо встановити об'єм та характер наданих контрагентом послуг.

Будь-яких інших документів на підтвердження обґрунтованості формування податкового кредиту позивачем як під час перевірки податковим органом, так і під час розгляду справи судом першої інстанції не надано.

З урахуванням викладеного, наданні позивачем документи (акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та податкові накладні не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в розумінні Податкового кодексу України, Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує висновок посадових осіб Саратської МДПІ Одеської області ДПС щодо заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість на 118661 грн..

За таких даних, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Трансторггруп» є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Трансторггруп» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2013 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 18 листопада 2013 року.

Головуючий:

Судді: