Рішення № 35309811, 13.11.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2013 р.Справа № 922/3988/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ірпінь до Приватного сільскогосподарського підприємства "Нива", с. Друге Жовтневе про стягнення коштів в розмірі 53873,50 грн. за участю :

Представник позивача - не з"явився.

Представник відповідача - не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного сільскогосподарського підприємства "Нива" про стягнення основної заборгованості у розмірі 45600,00 грн., пені у розмірі 2095,10 грн., штрафу за невиконання зобов"язань у розмірі 1676,08 грн., інфляційних у розмірі 197,11 грн., а також 1228,58 грн - відсотків річних з урахуванням зменшення розміру позовних вимог. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки №9/10 від 11.10.2012р.

Представник позивча в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Враховуючи неявку сторін, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та надані представником Позивача докази в обгрунтування заявлених позовних вимог, судом встановлено наступне.

Між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 - Постачальник (позивач у справі) та Приватним сільскогосподарським підприємством "Нива" - Покупець (відповідач у справі) 11 жовтня 2012р. було укладено Договір поставки №9/10 за яким позивач зобов"язався в порядку та на умовах, визначених даним Договором передати у власність відповідача Товар, вказаний у Договорі (Товар), відносно якого відсутні претензії третіх осіб, а відповідач зобов"язався прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість.

Найменування Товару - рідке органічне добриво "Ріверм" (п. 1.3 Договору).

На виконання умов даного Договору позивач поставив відповідачу Товар всього на суму 45600,00 грн.. що підтверджується видатковою накладною №РН-0000015 від 19.10.2012р. (арк.с. 17). Вказаний Товар було отримано представником відповідача Багнюковим В.М., повноваження якого підтверджується довіреністю № 338 від 16 жовтня 2012 р. (арк..с. 18).

Відповідно до п. 3.7 Договору оплата за Товар здійснюється відповідачем в гривні наступним чином:

3.7.1 - 30% (тридцять) вартості узгодженої партії Товару відповідач сплачує в строк до 20 жовтня 2012 року;

3.7.2 - 70% (сімдесят) вартості узгодженої партії Товару відповідач сплачує строк до 15 грудня 2012 року.

Однак, як стверджується позивачем, за поставлену за Договором продукцію відповідач не розрахувався.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 21.05.2013 року про сплату заборгованості за переданий товар (арк. с.51). Однак, зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду, заборгованість Приватного сільскогосподарського підприємства "Нива" перед ФОП ОСОБА_1 становить 45600,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зообов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (ст.. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається. Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу в розмірі 45600,00 грн. грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на порушення відповідачем зобов"язань за Договором, просить стягнути з нього пеню в розмірі 2095,10 грн., штраф в розмірі 1676,08 грн., інфляційні втрати в розмірі 197,11 грн. та 3% річних у розмірі 1228,58грн.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п.9.6.1 Договору відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості отриманого, але не сплаченого Товару.

Також, згідно п. 9.6.2 Договору за невиконання своїх грошових зобов"язань по Договору відповідач сплачує на користь позивача штраф у розмірі 12% від суми невиконаних зобов"язань.

Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд проаналізувавши розрахунок позивача щодо стягнення пені на суму 2095,10 грн., які позивач заявив до стягнення з відповідача, зауважує, що позивачем невірно здійснено вищевказаний розрахунок, в зв'язку з чим, суд самостійно перевірив та перерахував нараховану пеню, з урахуванням чого, встановив, що її розмір становить 2089,38 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 12% перевірено судом та встановлено, що він відповідає умовам договору та вимогам чинного законодавства.

Наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані щодо невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань по оплаті поставленого товару у розмірі та у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність позовних вимог щодо стягнення на користь позивача пені в розмірі 2089,38 грн. та штрафу в розмірі 1676,08 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені на суму 5,72 грн. в задоволенні позову суд відмовляє, як безпідставно заявлених.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом було здійснено перерахунок суми індексу інфляції та встановлено, що позивач у розрахунку зробив помилки.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в розмірі 136,80 грн., в іншій частині позовної вимоги про стягнення з відповідача 60,31 грн. інфляційних слід відмовити як зайво нарахованих

Позовна вимога про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1228,58 грн. відповідає вимогам діючого законодавства, перевірена судом, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати на відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 611, 625, 626, 712 ЦК України, ст.193 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільскогосподарського підприємства "Нива" (62510, Харківська обл., Вовчанський район, с. Жовтневе друге, код ЄДРПОУ 00707550) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (08200, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1) суму основної заборгованості у розмірі 45600,00 грн., пеню у розмірі 2089,38 грн., штраф у розмірі 1676,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 136,80 грн., 3% річних у розмірі 1228,58 грн.та 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В частині вимог позивача про стягнення з відповідача 5,72 грн. пені та 60,31 грн. інфляційних втрат - в позові відмовити.

Повне рішення складено 18.11.2013 р.

Суддя Денисюк Т.С.