Рішення № 35309690, 06.11.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.11.2013 Справа № 905/6592/13

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

fs135">за позовом Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради м. Горлівка, Донецька область

до Громадської організації асоціація Горлівської громади “Відродження та розвиток” м. Горлівка, Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 37200,84 грн., пені у розмірі 37200,84 грн., 3% річних у розмірі 589,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради м. Горлівка, Донецька область звернулось до господарського суду з позовом до Громадської організації асоціація Горлівської громади “Відродження та розвиток” м. Горлівка, Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 37200,84 грн., пені у розмірі 37200,84 грн., 3% річних у розмірі 589,57 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору про поставку теплової енергії для споживачів з вузлами обліку №721 від 16.10.2012р., позивач зобов’язався поставляти теплову енергію в приміщення відповідача, за адресою: пр. Леніна, б 15, а відповідач зобов’язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором. Відповідач свої зобов’язання не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним за період з грудня 2012р. по квітень 2013р. утворилась заборгованість у розмірі 37200,84 грн.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України.

21.10.2013р. позивач через канцелярію суду надав заяву про уточнення позовних вимог №74-2656/08 від 18.10.2013р., в якій просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 37200,84 грн., пеню у розмірі 37200,84 грн., 3% річних у розмірі 608,90 грн. та судовий збір у розмірі 1720,50 грн.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

lass="fs127">В С Т А Н О В И В:

16.10.2012р. між Комунальним підприємством по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради м. Горлівка, Донецька область (Постачальник) та Громадською організацією асоціація Горлівської громади “Відродження та розвиток” м. Горлівка, Донецька область (Споживач), укладено договір про поставку теплової енергії для споживачів з вузлами обліку №721.

Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник бере на себе зобов’язання поставляти споживачу теплову енергію в будівлю за адресою: пр. Леніна, б. 15, площею 323,7 кв.м.

Згідно з п. 1.2 Договору, споживач зобов’язується оплачувати поставлену теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені договором.

Пунктом 2.1.3 Договору, постачальник зобов’язується пред’являти рахунки за поставлену теплову енергію згідно п.п. 5.3, 5.7 розділу 5.

Розділом 3 Договору передбачені обов’язки та права споживача.

Відповідно до п.5.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно з п. 5.3 Договору, постачальник має право пред’являти рахунки на попередню оплату за наступний розрахунковий період до 20 числа поточного місяця. P>

Пунктом 5.6 Договору передбачено, що споживач зобов’язаний оплатити пред’явлені остаточні рахунки на протязі 3-х банківських днів з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 5.7 Договору, у разі несплати споживачем рахунку на передоплату згідно п. 5.3 або відсутністю такого, постачальник виставляє рахунок за поставлену теплову енергію до 25 числа поточного місяця.

Згідно з п. 5.8 Договору, споживач зобов’язаний оплатити рахунок за відпущену теплову енергію згідно п. 5.7 договору до 1 числа місяця наступного за звітним.

Пунктом 5.9 Договору, рахунок – фактура постачальника вважається пред’явленим споживачу з моменту його вручення. У випадку неможливості вручення особисто споживачу – з моменту відправки поштою рекомендованим листом за юридичною адресою, вказаною в договорі, з урахуванням строку поштового перебігу.

Згідно з п. 5.10 Договору, споживач оплачує за поставлену теплову енергію відповідно до постанови №22 від 30.09.2011р. Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України "Про встановлення тарифів на теплову енергію КП по ТС "Вуглик" Горлівської міської ради": за 1Гкал при наявності теплового лічильника - 973,46 грн., крім того ПДВ - 194,69 грн. Разом: 1168,15 грн.

Відповідно до п. 9.1 Договору, цей договір вступає в силу з 15.10.2012р. та діє до 15.10.2013р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги", Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.05 №630.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за оплату, замовник зобов‘язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Позивач виконав свої зобов’язання за договором про поставку теплової енергії для споживачів з вузлами обліку належним чином, про що свідчить акт на включення опалення від 11.12.2012р. за адресою: пр. Леніна, б. 15. (а.с. 13).

На виконання умов договору про поставку теплової енергії для споживачів з вузлами обліку №721 від 16.10.2012р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки – фактури: №1997 від 18.12.2012р. на суму 3677,34 грн.; №101 від 17.01.2013р. на суму 11687,36 грн.; №424 від 19.02.2013р. на суму 9988,87 грн.; №670 від 14.03.2013р. на суму 6124,62 грн.; №854 від 16.04.2013р. на суму 7722,65 грн., всього на суму 39200,84 грн. (а.с. 14, 16, 18, 20, 22)

Дані рахунки – фактури відповідачем отримані, але не оплачені у повному обсязі, про факт отримання свідчать реєстри рахунків та податкових накладних. (а.с. 15, 17, 19, 21, 23)

Відповідачем було частково оплачено рахунок №854 від 16.04.2013р. у розмірі 2000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №14 від 30.04.2013р. (а.с. 25)

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 37200,84 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 37200,84 грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради м. Горлівка, Донецька область доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути с відповідача пеню у розмірі 37200,84 грн.

Відповідно до п. 5.16 Договору, за весь період несвоєчасної оплати за теплову енергію споживачу нараховується пеня в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% загальної суми боргу.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином, необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, Закон відносить на розсуд суду.

Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” від 26.12.2011р. вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Згідно зі ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

З огляду на вищевикладене, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, та враховуючи фінансове становище боржника суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст.3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням вищевикладеного, суд позовні вимоги в частині стягнення пені задовольняє частково: за період з 01.01.2013р. по 01.07.2013р., на суму заборгованості 3677,34 грн., пеня у розмірі 272,83 грн.; за період з 01.02.2013р. по 01.08.2013р., на суму заборгованості 11687,36 грн., пеня у розмірі 857,18 грн.; за період з 01.03.2013р. по 29.08.2013р., на суму заборгованості 9988,87 грн., пеня у розмірі 720,29 грн.; за період з 01.04.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 6124,62 грн., пеня у розмірі 400,70 грн.; за період з 01.05.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 5722,65 грн., пеня у розмірі 303,85 грн., всього у розмірі 2554,85 грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 34645,99 грн., суд відмовляє.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 589,57 грн.

Згідно з п. 5.17 Договору, при простроченні оплати теплової енергії споживач за вимогою постачальника зобов’язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних задовольняє повністю: за період з 01.01.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 3677,34 грн., 3% річних у розмірі 77,98 грн.; за період з 01.02.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 11687,36 грн., 3% річних у розмірі 218,06 грн.; за період з 01.03.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 9988,87 грн., 3% річних у розмірі 163,38 грн.; за період з 01.04.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 6124,62 грн., 3% річних у розмірі 84,57 грн., за період з 01.05.2013р. по 15.09.2013р., на суму заборгованості 5722,65 грн., 3% річних у 64,91 грн., всього у розмірі 608,90 грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Громадської організації асоціація Горлівської громади “Відродження та розвиток” (84626, Донецька область, м. Горлівка, вул. Чорного – Діденка, б. 11, ЄДРПОУ 37735885) на користь Комунального підприємства по теплопостачанню “Вуглик” Горлівської міської ради (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Ушева, б. 1, ЄДРПОУ 30500344) суму основного боргу у розмірі 37200 (тридцять сім тисяч двісті) грн. 84 коп., пеню у розмірі 2554 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят чотири ) грн. 85 коп., 3% річних у розмірі 608 (шістсот вісім) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 34645,99 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання та підписання повного тексту рішення 11.11.2013р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу