Постанова № 35309658, 31.10.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 жовтня 2013 року № 826/7944/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 2289905,42 грн. ВСТАНОВИВ:

Київське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 2289905,42 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, в силу вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", повинен був створити та працевлаштувати відповідну кількість інвалідів, однак, відповідачем не створено необхідну кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки докази на підтвердження факту недодержання ТОВ "Зара Україна" нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009, 2010 та 2011 роки відсутні. Також представник відповідач звертав увагу суду на те, що відповідачем було вжито всі можливі заходи по створенню та забезпеченню робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.09.2013 року за згодою сторін судом було ухвалено продовжувати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів на підставі частини восьмої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 "Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Зара Україна", за результатами якої складено Акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України від 14 грудня 2012 року №117-П12 (далі по тексту - Акт перевірки).

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами регулюються Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до статті 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За вимогами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. №803-XII, інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з частиною шостою статті 7 зазначеного Закону, підбір підходящої роботи для інвалідів здійснюється відповідно до їхніх професійних навичок, знань, рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та з урахуванням побажань інваліда..

Положеннями абзацу 3 частини 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2008 року №07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів".

Суд звертає увагу на те, що відповідачем не було надано доказів того, що ним подавались звіти №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за спірні періоди.

Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність за формою №3-ПН.

Як вбачається з Листа Печерського районного центру зайнятості від 07.06.2013 р. №03-3493 ТОВ "Зара Україна" звіти за ф. №3-ПН у 2009-2011 роках до Печерського районного центру зайнятості надавало таким чином: жовтень 2009 р. - 1 звіт, 2 вакансії; жовтень 2010 р. - 1 звіт, 2 вакансії. Вакансії для інвалідів протягом 2009 -2011 років в звітах за ф. №3-ПН ТОВ "Зара Україна" не зазначало.

Разом з тим, як свідчать дані звітів з праці за спірні періоди, середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році складає 212 осіб; у 2010 році - 360 осіб; у 2011 році - 237 осіб.

З урахуванням вимог частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", середньооблікової кількості штатних працівників позивача, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році складав 8 місць; у 2010 році - 14 місць; у 2011 році - 9 місць.

Як встановлено Актом перевірки та підтверджується матеріалами справи, середньооблікова кількість штатних працівників ТОВ "Зара Україна", яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність у 2009 році становила - 0 осіб; у 2010 році - 1 особа (ОСОБА_2); у 2011 році - 1 осіб (ОСОБА_2), а тому, невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становила - 8 осіб; у 2010 році - 13 осіб; у 2011 році - 8 осіб.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем не було враховано, що відповідачем були прийняті на роботу наступні інваліди: ОСОБА_2 - з жовтня 2009 року, ОСОБА_3 - з липня 2011 року, ОСОБА_4 - з грудня 2011 року, що підтверджуються відповідними наказами про прийняття на роботу, записами у трудових книжках та довідками МСЕК.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем допущено невиконання вимог щодо нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а саме, у 2009 році - 7 осіб; у 2010 році - 13 осіб; у 2011 році - 6 осіб.

Надані відповідачем докази розміщення на порталах і сайтах інформації про наявність певних вакансій не можуть бути визнані судом належними і допустимими доказами в розумінні статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини 4 якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем факту вжиття всіх необхідних, законодавчо закріплених заходів для виконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та щодо повідомлення відповідної служби про наявність таких робочих місць. Крім того, надані докази не можуть свідчити про повідомлення суб'єктом господарювання у встановленому законодавством порядку центр зайнятості щодо наявності вакансій робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не надав суду доказів про створення ним робочих місць для інвалідів, а тому допущено невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році - 7 осіб, у 2010 році - 13 осіб, у 2011 році - 6 осіб.

Відповідно до ч.1 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання по сплаті адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів: 1) за 2009 р. у розмірі 384346,20 грн. (7 * 54906,60 = 384346,20) та пені у розмірі 74871,38 грн. (384342,20 * 0,02% * 974 = 74871,38); 2) за 2010 р. у розмірі 944388,64 грн. (13 * 72645,28 = 944388,64) та пені у розмірі 115027,92 грн. (944388,64 * 0,02% * 609 = 115027,92); 3) за 2011 р. у розмірі 504916,44 грн. (6 * 84152,74 = 504916,44) та пені у розмірі 24336,18 грн. (504916,44 * 0,02% * 241 = 24336,18).

Згідно з вимогами ч.3, 4 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Аналогічну позицію в частині застосування строків звернення до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", викладено президією Вищого адміністративного суду України у рекомендаціях про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування від 14 квітня 2008 року №07.2-10/2, в яких зазначається, що при розгляді справ зазначеної категорії суди мають враховувати, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів" до спірних правовідносин потрібно застосовувати строки звернення до суду, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України до спірних правовідносин не застосовуються, а тому в даному випадку застосуванню підлягають строки звернення до суду, визначені статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України зокрема передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Враховуючи недоведеність відповідачем факту подання ним до Київського міського відділенням Фонду соціального захисту інвалідів звітів №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за спірні періоди, суд приходить до висновку, що шестимісячний строк звернення до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" повинен обчислюватись з дня проведення перевірки відповідача під час якої встановлено невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто з 14 грудня 2012 року.

Як свідчать матеріали справи, позовну заяву про стягнення з ТОВ "Зара Україна" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2009, 2010, 2011 роки подано в межах шестимісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому доводи відповідача про пропуск Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів строку звернення до суду є необґрунтованими.

При вирішенні даного спору судом також враховуються норми Господарського кодексу України, які передбачають особливості відповідальності за господарське правопорушення.

Так, відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

В силу частини другої зазначеної статті Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що ТОВ "Зара Україна" не створено робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць протягом 2009, 2010 та 2011 років, тобто не вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів з урахуванням пені за спірний період на думку суду, є правомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що позивачем частково доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, в свою чергу ТОВ "Зара Україна" не надало суду належні докази на підтвердження своїх заперечень, а тому адміністративний позов Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів підлягає частковому задоволенню.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, ст. 158-163, ст. ст. 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зара Україна" (ідентифікаційний код 35534116) на користь Київського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (ідентифікаційний код 22869098) адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та пеню:

- за 2009 р. у розмірі 384346,20 грн. (триста вісімдесят чотири тисячі триста сорок шість гривень двадцять коп.) та пеню у розмірі 74871,38 грн. (сімдесят чотири тисячі вісімсот сімдесят одна гривня тридцять вісім коп.);

- за 2010 р. у розмірі 944388,64 грн. (дев'ятсот сорок чотири тисячі триста вісімдесят вісім гривень шістдесят чотири коп.) та пеню 115027, 92 грн. (сто п'ятнадцять тисяч двадцять сім гривень дев'яносто дві коп.);

- за 2011 p. у розмірі 504916,44 грн. (п'ятсот чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять гривень сорок чотири коп.) та пеню у розмірі 24336,18 грн. (двадцять чотири тисячі триста тридцять шість гривень вісімнадцять коп.)

3. В решті позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко