Постанова № 35309549, 13.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2013 року 810/4135/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна компанія "Інтеренергоресурс" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

в с т а н о в и в:

2 серпня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна компанія "Інтеренергоресурс" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 липня 2013 р. № № 0002502205, 0002492205, 0002512205.

У судовому засіданні 29 жовтня 2013 р. судом було уточнено назву відповідача - Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Київської області (далі - відповідач).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 12 липня 2013 р. № № 0002502205, 0002492205, 0002512205 відповідачем винесені протиправно, оскільки, операції з поставки товарів між позивачем та його контрагентами приватним підприємством "СТРОЙТОРГ-Т" (далі - ПП "СТРОЙТОРГ-Т"), товариством з обмеженою відповідальністю "Запоріжметал Холдінг" (далі - ТОВ "Запоріжметал Холдінг") та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "АРТ" (далі - ТОВ "Будівельна компанія "АРТ") мали реальний характер і це підтверджуються документально. Стверджує, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі відповідних податкових накладних.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що спірні податкові повідомлення-рішення були винесені правомірно. Стверджує, що у період здійснення взаємовідносин позивача з контрагентами ПП "СТРОЙТОРГ-Т", ТОВ "Запоріжметал Холдінг" та ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" у останніх не було можливості продати позивачу товар у зв'язку з відсутністю у цих контрагентів будь-яких засобів для здійснення господарських операцій. Вважає, що фінансово - господарські взаємовідносини між позивачем та названим контрагентом є фіктивними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків (т. 2, а.с. 29 - 36).

29 жовтня 2013 р. представником відповідача було подано суду клопотання, у якому він просив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Представник позивача проти розгляду адміністративної справи у порядку письмового провадження не заперечував та надав заяву, у якій зазначив, що позивачем було надано суду усі необхідні докази.

Розглянувши матеріали справи, клопотання відповідача, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

24 квітня 2009 р. позивач зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як юридична особа, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 335373 та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АГ № 125550 (т. 1, а.с. 181 - 182, 184, 185).

У період з 27 травня по 6 червня 2013 р. відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 квітня 2010 р. по 31 грудня 2012 р. валютного та іншого законодавства за період з 1 квітня 2010 р. по 31 грудня 2012 р., за результатами якої 20 червня 2013 р. складено акт перевірки № 651/22-00/36445064 (далі - акт перевірки № 651/22-00/36445064) (т. 1, а.с. 21 - 57).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 22 травня 1997 р. № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 138.1, п. 138.4, ст. 138 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток, якій підлягає до сплати у сумі 73 893 грн 00 коп., в т.ч. 4 квартал 2010 р. - 73 893 грн 00 коп. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2012 р. на загальну суму 331 824 грн 00 коп.

2) п.п. 7.2.6 п. 7.2 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закон України № 168/97 ВР) та п. 198.1 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 194 191 грн 00 коп., в т.ч. по періодам, у: серпні 2010 р. - 68 713 грн 00 коп.; грудні 2010 р. - 59 114 грн 00 коп.; квітні 2012 р. - 52 022 грн 00 коп.; травні 2012 р. - 14 342 грн 00 коп.

3) пп. "б" п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 р. № 889-IV (далі - Закон України № 889-IV), п. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 вересня 2003 р. № 451 і зареєстрованого в Міністерстві України від 22 жовтня 2003 р. за № 960/8281, в податкових розрахунках сум доходів нарахованих на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) п. 119.2 ст. 119 ПК України.

12 липня 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 651/22-00/36445064 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № № 0002502205, 0002492205, 0002512205. Зокрема:

- податкове повідомлення - рішення № 0002502205, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 110 840 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 73 893 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 36 947 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0002502205) (т. 1, а.с. 59);

- податкове повідомлення - рішення № 0002492205, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість з вироблених на Україні товарів на загальну суму 74 696 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 194 191 грн 00 коп., за штрафними санкціями - 80 505 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0002492205) (т. 1, а.с. 60);

- податкове повідомлення - рішення № 0002512205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на прибуток приватних підприємств у сумі 331 824 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 58).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Законом України № 334/94 - ВР, 168/97 - ВР та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 5 червня 1995 р. за № 168-704 (далі - Положення).

Відповідно до вимог п.п. 2.1.1 п. 2.1 ст. 2 Закону України № 334/94 - ВР у відповідній редакції, платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Згідно з вимогами ст. 3 Закону України № 334/94 - ВР об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з п. 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених ст. 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із ст. ст. 8 і 9 цього Закону.

Як убачається з п. 4.1 ст. 4 Закону України № 334/94 - ВР, валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з вимогами п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Як убачається з п.п. 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону України № 334/94 - ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України 168/97 - ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Операції, які є об'єктом оподаткування, зазначені у п. 185.1 ст. 185 ПК України. Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення перелічених у цій нормі операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з вчиненням дій, зазначених у цій нормі.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Крім того, п. 2.16 Положення передбачено, що у разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Отже, названа норма фактично забороняє приймати до виконання первинні документи, які містять невідповідність зазначеним вимогам законодавства.

Наведене свідчить, що перелічені норми чинного законодавства скеровані на забезпечення фіксації волевиявлення суб'єкта правочину з метою забезпечення доказовості реального існування між сторонами відповідних правовідносин та дійсності їх взаємних обов'язків та вимог.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій між ним та контрагентами: ПП "СТРОЙТОРГ-Т", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "Будівельна компанія "АРТ".

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" та ПП "СТРОЙТОРГ-Т" судом встановлено таке.

8 липня 2010 р. між ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір № 12 (далі - договір № 12) (т. 1, а.с. 75 - 76).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець зобов'язався продати, а покупець - купити та оплатити продукцію, на умовах, викладених у даному договорі та зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно з п.п. 2.1 п. 2 названого договору ціна на товар та загальна сума договору мала бути зазначена у накладних.

На підтвердження купівлі у ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" товару (лісоматеріалів круглих хвойних порід для будівництва) позивачем було надано суду:

1) податкову накладну від 21 серпня 2010 р. № 00622 на товар - лісоматеріали круглих хвойних порід для будівництва на загальну суму 702 270 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 77);

2) видаткову накладну від 21 серпня 2010 р. № 000421 на зазначений товар на загальну суму 702 270 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 78).

Крім того, 19 жовтня 2010 р. між ПП "СТРОЙТОРГ-Т" (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір № 19/10/10 (далі - договір № 19/10/10) (т. 1, а.с. 79 - 80).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець зобов'язався продати, а покупець - купити та оплатити продукцію, на умовах, викладених у даному договорі та зазначених у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно з п.п. 2.1 п. 2 названого договору ціна на товар та загальна сума договору, зазначається у накладних.

На підтвердження купівлі у ПП "СТРОЙТОРГ-Т" товару (кисеню технічного газоподібного, електродів зварювальних, будівельних скоб, рентгенівської плівки, гуми прокладочної, дроту сталевого оцинкованого Дуз, абразивного порошку) позивачем було надано суду:

1) податкові накладні від:

- 2 грудня 2010 р. № 177 на загальну суму 217 846 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 81);

- 3 грудня 2010 р. № 82 на загальну суму 136 839 грн 00 коп. (т. 1, а.с. 81-82).

2) видаткові накладні від:

- 2 грудня 2010 р. № С - 00000177 на загальну суму 217 846 грн 13 коп. (т. 1, а.с. 83).

- 3 грудня 2010 р. 00000182 на загальну суму 136 839 грн 29 коп (т. 1, а.с. 84).

Крім того, юридичною адресою контрагентів є:

- ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" - м. Київ, вул. Оранжерейна, буд. 3 (т. 1, а.с. 74 - 78);

- ПП "СТРОЙТОРГ-Т" - Київська область, м. Васильків, вул. Тракторна, буд. 9 (т. 1, а.с. 80 - 84).

Водночас, юридичною адресою позивача є м. Вишгород, вул. Набережна, б. 4 А (т. 1, а.с. 181 - 182).

Однак, жодних доказів на підтвердження того, яким транспортом, коли та за чий рахунок здійснювалася перевезення товару із м. Києва (від ТОВ "Будівельна компанія "АРТ") та з м. Василька (від ПП "СТРОЙТОРГ-Т") до м. Вишгорода (місця знаходження позивача) до суду надано не було.

Крім того, у виданій ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" видатковій накладній № 000421 не зазначено прізвища та посаду особи, яка відвантажила товар, а виданих ПП "СТРОЙТОРГ-Т" видаткових накладних № № С - 00000177, С - 00000182 не зазначено посаду особи, яка відвантажила товар, а також прізвища та посаду особи, яка його прийняла (т. 1, а.с. 78, 83 - 84).

При вирішенні справи судом також враховано, що суду не було надано жодного доказу на підтвердження використання у господарській діяльності:

- лісоматеріалів круглих хвойних порід для будівництва;

- кисеню технічного газоподібного, електродів зварювальних, будівельних скоб, рентгенівської плівки, гуми прокладочної, дроту сталевого оцинкованого Дуз.

До того ж позивачем не надано жодних доказів на підтвердження оплати позивачем купленого ним у ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" та ПП "СТРОЙТОРГ-Т" товару, а також на підтвердження наявності складських приміщень, де зазначений товар мав би зберігатися до моменту його використання або реалізації.

Зокрема, позивачем не було надано жодного документу на підтвердження внутрішнього обігу товару.

Крім того, судом взято до уваги, що на вимогу надати докази виконання договору № 12 та № 19/10/10 позивачем не надано товарно-транспортні накладні, які б у достатній мірі відображали суть цієї господарської операції.

Судом враховано, що наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29 грудня 1995 р. № 488/346 затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Перевезення вантажів регламентується Законом України "Про автотранспорт" та Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом, затвердженими наказом Міністерства транспорту від 14 жовтня 1997 р. № 363. Відповідно до вимог цих законодавчо-нормативних чинників для виконання послуги укладається у письмовій формі договір автоперевезення (для одного або кількох перевезень). Перевізник та відправник вантажу за необхідності для здійснення систематичних перевезень можуть укласти довгостроковий договір.

Відповідно до Правил перевезень вантажів підставою для проведення розрахунків за виконані послуги є належним чином оформлені подорожні листи разом з товарно-транспортними накладними, а у випадку використання автомобіля, робота якого оплачується, виходячи з часу його роботи у замовника, тільки подорожні листи.

Перевезення вантажів супроводжується складанням товарно-транспортних накладних, квитанцій тощо, котрі оформляються відправником вантажу. Підприємство автоперевізник виписує подорожній лист.

Товарно-транспортна накладна (ТТН) оформляється окремо на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача. п. 2.4 Інструкції, котрий передбачає складання товарно-транспортної накладної. Виписують її на кожну партію вантажу в чотирьох примірниках. При цьому, усі чотири екземпляри накладної завіряються підписами і печатками вантажовідправника. Перший примірник залишається у вантажовідправника і є підставою для списання товарно-матеріальних цінностей.

Наведене підтверджує висновок відповідача щодо відсутності у позивача достатніх доказів реальності правочину між ним і контрагентами ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" та ПП "СТРОЙТОРГ-Т".

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ "Запоріжметал Холдінг".

4 січня 2011 р. між ТОВ "Запоріжметал Холдінг" (постачальником) та позивачем (замовником) було укладено договір № 06/01/11 (далі - договір № 06/01/11) (т. 1, а.с. 85 - 88).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання продати та передати у власність покупця металопрокат (далі - товар), а покупець - прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Відповідно з п.п. 1.2 п. 1 названого договору товар мав поставлятися партіями. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість кожної партії товару та його ціна повинна була бути передбачена в рахунках фактури та/або специфікаціях або інших додатках до даного договору, які є його невід'ємною частиною.

При вирішення справи судом враховано, що позивачем не було надано суду названих рахунків фактури та специфікації, які є невід'ємною частиною договору № 06/01/11.

На підтвердження купівлі у ТОВ "Запоріжметал Холдінг" товару, передбаченого договором № 06/01/11, позивачем було надано суду:

1) податкові накладні від: 5, 6, 9, 12, 19, 24 квітня, 8 та 16 травня 2012 р. № № 224, 319, 387 - 390, 558, 797, 1002, 200, 545 відповідно (т. 1, а.с. 101 - 111).

2) видаткові накладні від: 5, 6, 9, 12, 19, 24 квітня, 8 та 16 травня 2012 р. № № РН1-002539, РН1-002571, РН1-002630 - РН1-002632, РН1-002642, РН1-002821, РН1-002999, РН1-003169, РН1-003541, РН1-003797 відповідно (т. 1, а.с. 91 - 100).

Перелічені податкові та видаткові накладні датовані квітнем - травнем 2012 р.

Однак, згідно з п. 11 "Строк дії договору" договору № 06/01/11 його дія закінчилася 31 грудня 2011 р. (т. 1, а.с. 88).

Жодного доказу на підтвердження пролонгації дії цього договору позивачем суду надано не було.

Наведене свідчить, що усі видані ТОВ "Запоріжметал Холдінг" податкові та видаткові накладні було видано після закінчення дії договору № 06/01/11.

Крім того, юридичною адресою ТОВ "Запоріжметал Холдінг" є: м. Київ, вул. Щорса, буд. 29, юридичною адресою позивача - м. Вишгород, м. Вишгород, вул. Набережна, б. 4 А.

Проте, жодних доказів на підтвердження того, коли саме, на якому транспорті і за чий рахунок товар перевозився із м. Києва до місця знаходження позивача, останнім суду надано не було.

До того ж судом не може бути взято до уваги надані позивачем платіжні доручення, згідно з якими позивач здійснив виплати на адресу ТОВ "Запоріжметал Холдінг", оскільки, у цих платіжних дорученнях підставою оплати зазначені рахунки: № № СФ-1-004283, СФ-1-0044468, СФ-1-004469, СФ-1-004470, СФ-1-004607, СФ-1-004720, СФ-1-004920, СФ-1-005278, СФ-1-005946, СФ-1-006400 (т. 1, а.с. 222 - 231), тоді, як перелічені рахунки позивачем до суду надані не були.

Позивачем також не надано суду товарно - транспортних накладних на підтвердження вивозу товару (отриманого за видатковими накладними) з місця його відвантаження (склад постачальника - м. Київ, вул. Лугова, 9) (т. 1, а.с. 90 - 100).

Необхідність оформлення та зберігання названих документів обґрунтована судом вище. Дане обґрунтування повністю відноситься і до умов перевезення товару, який був предметом договору № 06/01/11.

Наведене підтверджує висновок відповідача щодо відсутності у позивача достатніх доказів реальності правочину між ним та контрагентом ТОВ "Запоріжметал Холдінг".

Водночас, судом не може бути взято до уваги твердження позивача про те, що придбаний у ПП "СТРОЙТОРГ-Т", ТОВ "Запоріжметал Холдінг" та ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" товар у подальшому ним було використано для виконання договору з закритим акціонерним товариством "ЗАНГАС-НГС" (далі - ЗАТ "ЗАНГАС-НГС") або продано товариствам з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" (далі - ТОВ "Карат-Ліфткомплект") та "ЄВРОБОРЕКС" (далі - ТОВ "ЄВРОБОРЕКС") за таких обставин.

Стосовно взаємовідносин позивача з ЗАТ "ЗАНГАС-НГС" судом встановлено таке.

19 травня 2010 р. між ЗАТ "ЗАНГАС-НГС" (генпідрядником) та позивачем (субпідрядником) було укладено договір будівельного субпідряду № 10/05-10 (далі - договір № 10/05-10) (т. 1, а.с. 112).

Згідно з п.п. 2.1 п. 2 названого договору субпідрядник зобов'язався здійснити при власному керівництві, нагляді та власними силами будівництво ділянки газопроводу "Армянськ - Джанкой" в АРК від ПК 100+00 до ПК 141+25, від ПК190+50 до ПК270+00 загальною протяжністю 12 кв 225 м. Зокрема, субпідрядник зобов'язався виконати весь комплекс будівельно - монтажних робіт, включаючи передбачені проектом попередні випробування, а також здійснення поставки будівельного обладнання.

На підтвердження виконання договору № 10/05-10 позивачем було надано суду:

- акт № 1 приймання виконаних робіт за серпень 2010 р. (т. 1, а.с. 127 - 140);

- довідку про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за серпень 2010 р. (т. 1, а.с. 126).

Перелічені документи датовані 30 та 31 серпня 2010 р. відповідно.

Як вже зазначалося, надані позивачем суду документи свідчать про таке.

- договір між позивачем та ПП "СТРОЙТОРГ-Т" було укладено 19 жовтня 2010 р., а податкові та видаткові накладні датовано груднем 2010 р.

- податкові та видаткові накладні видані ТОВ "Запоріжметал Холдінг" датовані квітнем 2012 р.

Отже, товар, зазначений у податкових та видаткових накладних, виданих ТОВ "Запоріжметал Холдінг" у квітні 2012 р., не міг бути використаний під час виконання робіт, здійснених у серпні 2010 р.

Водночас, суд враховано, що позивачем не надано доказів використання товару, зазначеного у податкових та видаткових накладних, виданих ПП "СТРОЙТОРГ-Т", зокрема, (кисеню технічного газоподібного, електродів зварювальних, будівельних скоб, рентгенівської плівки, гуми прокладочної, дроту сталевого оцинкованого Дуз, абразивного порошку) на будівництві ділянки газопроводу "Армянськ - Джанкой" в АРК.

Крім того, стосовно твердження позивача про продаж у подальшому товару, придбаного у ТОВ "Будівельна компанія "АРТ", ПП "СТРОЙТОРГ-Т" та ТОВ "Запоріжметал Холдінг", судом встановлено таке.

Позивачем було укладено з:

- товариством з обмеженою відповідальністю "Карат-Ліфткомплект" (далі - ТОВ "Карат-Ліфткомплект") договір купівлі - продажу від 17 січня 2012 р. № 1 (далі - договір № 1) (т. 1, а.с. 141 - 143);

- товариством з обмеженою відповідальністю "ЄВРОБОРЕКС" (далі - ТОВ "ЄВРОБОРЕКС") договір купівлі - продажу від 4 квітня 2012 р. № 3 (далі - договір № 3) (т. 1, а.с. 174 - 175).

Зокрема, згідно з п.п. 1.2 п. 1 договорів № № 1, 3 товар поставлявся партіями. Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість кожної партії товару та його ціна мали бути передбачені у рахунках фактурах та специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з вимогами п.п. 2.2 п. 2 за згодою сторін перевізником товару було товариство з обмеженою відповідальністю "Сталекс - МК" (далі - ТОВ "Сталекс - МК"), ліцензія № 486066. Вартість транспортних послуг вказувався у рахунках - фактури або в актах виконаних робіт.

Проте, ліцензію № 486066, рахунки - фактури та акти виконаних робіт позивачем суду надано не було.

Крім того, видані позивачем накладні, в яких зазначалося, що товар було відпущено ТОВ "Карат-Ліфткомплект", не містять прізвищ осіб, які їх отримали (т. 1, а.с. 157 - 168).

Отже, перелічені документи оформленні з порушенням вимог п. 2.4 Положення.

Водночас, позивачем були подані копії товарно - транспортних накладних (далі - ТТН), виданих ТОВ "Сталекс - МК" від 5, 9, 19 та 24 квітня 2012 р. № № 0504/07, 0904/09, 0904/08, 0904/01, 2404/01 відповідно (т. 1, а.с. 169 - 173).

Зокрема, згідно з:

- ТТН № 0904/09 пунктом навантаження було м. Вишневе, розвантаження м. Вишгород;

- ТТН № 2404/01 та ТТН № 1904/01 пунктом навантаження була вул. Віскозна, у м. Києві, розвантаження м. Вишгород.

Проте, жодного доказу стосовно того на якій підставі товар зберігався у м. Вишневому та на вул. Віскозній у м. Києві (тоді, як місцем знаходження позивача (продавця товару) є м. Вишгород), позивачем суду надано не було.

Наведене свідчить, що достатніх доказів того, що товар був проданий та доставлений на адресу ТОВ "Карат-Ліфткомплект" та ТОВ "ЄВРОБОРЕКС" позивачем суду надано не було.

Отже, що факт закупівлі позивачем товару ПП "СТРОЙТОРГ-Т", ТОВ "Запоріжметал Холдінг", ТОВ "Будівельна компанія "АРТ" у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження, як і факт його подальшої реалізації ТОВ "Карат-Ліфткомплект" та ТОВ "ЄВРОБОРЕКС".

Судом також, не може бути прийнято до уваги довідка позивач від 8 жовтня 2013 р. № 70, згідно з якою він для виконання будівельних робіт газопроводу Армянськ - Джанкой АР Крим використовував власні транспортні засоби та механізми, оскільки, жодного доказу на підтвердження того, які саме перевезення та роботи здійснювалися з їх використанням суду надано не було.

Стосовно твердження позивача щодо неправильного оформлення податкового повідомлення - рішення за формою «В4» від 12 липня 2013 р. № 0002512205 (за невстановленою формою), то дана обставина не може бути підставою для його скасування, оскільки, суд вважає, що у податкового органу були законні підстави для зменшення розміру від'ємного значення суми податку на прибуток у сумі 331 824 грн 00 коп.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем доведено достовірність обставин, встановлених при перевірці позивача та правомірність податкових повідомлень - рішень № № 0002502205, 0002492205, 0002512205.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішень відповідача.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення № № 0002502205, 0002492205, 0002512205 відповідачем винесені правомірно, а отже, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 2 с. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.