Постанова № 35309541, 17.10.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2013 р. Справа № 809/2611/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Боднар В.Я.,

представника позивача - Зеркевича А.В. ,

представників відповідача - Дубінської Т.В., Книгиницької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша»

до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: від 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. та від 01.06.2013 року за №000053220,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Даноша» (надалі - позивач) звернулося з адміністративним позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від: 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. та від 01.06.2013 року за №000053220.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про їх зміну від 12.09.2013 року, обґрунтовані наступним обставинами. 21.01.2013 року Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (надалі - Калуська ОДПІ) проведена позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» (надалі - ТОВ «Даноша») з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій,серед інших, з ТОВ «Хосагро-Юг». За результатами перевірки складений акт від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900 про порушення підприємством податкового законодавства. Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у вказаному акті перевірки та встановленими у зв'язку з цим податковими зобов'язаннями з податку додану вартість на загальну суму 42620,00 грн., оскільки дані порушення не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать нормам законодавства України, що регулюють правовідносини в сфері оподаткування. Договори з контрагентами позивача були укладені відповідно до вимог закону, оформлені належним чином та підтверджені первинними бухгалтерськими документами. Тому, висновки податкового органу щодо нереальності угод не відповідають нормам законодавства України та є безпідставними. Рішень судів щодо визнання недійсними договорів позивача з його контрагентами немає. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.05.2013 року податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 скасовано, в частині визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 29363,00 грн. У зв'язку з цим, вважає податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. та від 01.06.2013 року за №000053220 протиправними, які підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених в позовній заяві та пояснив суду, що між ТОВ «Даноша» в якості покупця були укладені договори купівлі-продажу ячменю з рядом контрагентів, серед яких було ТОВ «Хосагро-Юг». Дані договори в судовому порядку не скасовувалися та не визнавалися нікчемними чи недійними. Поставка ячменю підтверджена належними бухгалтерськими документами. В подальшому придбаний ячмінь використовувався для відгодівлі свиней. Позивач не може нести відповідальності за можливі порушення вимог податкового законодавства його контрагентами, так як вжив усіх необхідних для цього заходів. На момент укладення договорів ТОВ «Хорсагро-Юг» було зареєстроване належним чином в ЄДРПОУ та взяте на облік як платник податків в органах державної податкової служби. Тому, ТОВ «Даноша» правомірно нарахувало суми ПДВ, які були зараховані на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства по господарських операціях з вказаним Товариством. За результатами розгляду скарги позивача, рішенням головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.05.2013 року податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 скасовано тільки в частині. Вважає висновки податкового органу про нереальність угод поставки зерна ячменю такими, що не відповідають вимогам Конституції України та податкового законодавства. У зв'язку з чим, податкові повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 - в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. та від 01.06.2013 року за №000053220 є незаконними та підлягають скасуванню. Просив позов задовольнити повністю.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у письмовому заперечені від 17.10.2013 року, Крім того, кожен окремо, пояснили суду, що відповідно до вимог статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує його. Тому, податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року за №000025220, яке скасоване Головним управлінням Міндоходів в області за результатами розгляду скарги позивача, вважається відкликаним, згідно рішення від 23.05.2013 року. Отже, у задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити. Крім того, зазначили, що планова невиїзна перевірка ТОВ «Даноша» проведена згідно вимог Податкового кодексу України, у зв'язку з отриманням з Арцизької МДПІ інформації про можливі порушення платником податків за наслідками перевірки його контрагента - ТОВ «Хосагро-Юг». Дані перевірки свідчать про те, що вказане товариство поставок продукції для позивача не здійснювало, а операції, які нібито були проведені, мають ознаки нереальності, спрямовані на безпідставне зниження податкових зобов'язань позивача. Тому вважають, що податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року за №000053220 прийняте правомірно, позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними, а у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

ТОВ «Даноша» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32464900) 30.04.2003 року зареєстроване як юридична особа Калуською районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №366610 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ №647958 від 12.09.2013 року (а.с. 133, 135 т.1).

Відповідно до свідоцтва №200073087, виданого Калуською ОДПІ, Товариство зареєстроване як сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (а.с. 134 т.1).

21.01.2013 року Калуською ОДПІ проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Даноша» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ПП «Лакі Трак» за квітень-червень 2010 року, ТОВ «Хімтрейд» за квітень-листопад 2011 року та ТОВ «Хосагро-Юг» за березень-квітень 2012 року.

За результатами перевірки позивача податковим органом складений акт від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900 (а.с. 17-48 т.1).

Перевіркою, серед іншого, встановлені порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «Даноша» занижено суму податку на додану вартість на 26514,00 грн., яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Крім того, за результатами перевірки не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ «Хосагро-Юг» при придбанні товарів (а.с. 47 т.1).

На підставі вказаного акта перевірки Калуською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 року за №000025220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафною (фінансовою) санкцією на 42620,00 грн. (а.с. 14 т.1).

Згідно рішення головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.05.2013 року за №17/10/10-319/125/310 податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією на 29363,00 грн. У зв'язку з чим, Калуською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року за №000053220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафною (фінансовою) санкцією на 13257,00 грн. (а.с. 16, 55-59).

Зазначена вище сума штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ встановлена позивачу по господарських операція з поставки ячменю ТОВ «Хорсагро-Юг» у березні 2012 року.

Разом з тим, у судовому засіданні встановлено, що вказані вище висновки податкового органу, викладені в акті позапланової невиїзної перевірки позивача від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900 не відповідають фактичним обставинам справи, нормам Цивільного кодексу України, податкового та іншого законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини позивача щодо нарахування ним податку на додану вартість в сумі 26514,00 грн. (звітний податковий період - квітень 2012 року), який залишається у розпорядженні Товариства та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства по господарських операціях з ТОВ «Хорсагро-Юг» у березні 2012 року були регламентовані нормами Податкового кодексу України, який введений в дію Законом від 02.12.2010 року за 2755-VI, із змінами та доповненнями (надалі - Кодекс).

Так, згідно пункту 187.1 статті 187 Кодексу, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 цієї статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Порядок оформлення та видачі податкової накладної регламентований нормами статті 201 Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках відповідні, установлені цим пунктом Кодексу, обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.6 податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Головними аргументами податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства і, як наслідок, встановлення йому грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями з податку на додану вартість, є посилання в акті перевірки позивача від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900 на те, що операції купівлі-продажу з ТОВ «Хорсагро-Юг» не спричинили реального настання правових наслідків, а отже - мають ознаки нереальності (а.с. 33 т.1). При цьому, податковий орган посилається на акт Арцизької МДПІ Одеської області від 20.08.2012 року за №530/22-38066822 (а.с. 28-33, 210-217 т.1).

Однак, на переконання суду вказані вище висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій з вказаним контрагентом позивача не можуть братися до уваги з огляду на наступне.

Підстави та порядок визнання недійсності (нікчемності) правочинів встановлені Цивільним кодексом України, зокрема, статтями 203, 215, 216, 228 Кодексу.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік нікчемних правочинів, як таких, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України. Зокрема, такими правочинами є: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

У судовому засіданні встановлено, що ТОВ «Хорсагро-Юг» на момент укладання з ТОВ «Даноша» договорів поставки товарів було зареєстроване в ЄДРПОУ як юридична особа (ідентифікаційний код 38066822) та перебувало на обліку як платник податків, у тому числі ПДВ, в Татуринському відділенні Арцизької МДПІ Одеської області (а.с. 211 т.1).

Між позивачем та ТОВ «Хорсагро-Юг» укладені наступні договори поставки зерна ячменю: від 20.01.2012 року за №6 та від 27.01.2012 року за №17 (а.с. 115-121, 122-125).

Вказані вище угоди оформлені відповідно до вимог закону, підписані сторонами та завірені гербовими печатками суб'єктів господарювання. Договори не суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Вони не порушують публічний порядок, оскільки не спрямовані на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави чи незаконне заволодіння ним.

Угоди позивача були направлені на настання реальних юридичних наслідків - придбання зерна ячменю для відгодівлі свиней.

Виконання вказаних вище угод підтверджується дослідженими в судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами.

Так, зокрема, поставка зерна ячменю позивачу підтверджується дослідженими судом належно оформленими оригіналами первинних бухгалтерських документів: видатковими накладними від 31.03.2012 року №57, від 28.03.2012 року №51, від 28.03.2012 року №50, від 26.03.2012 року №46, від 12.03.2012 року №25 (а.с. 88, 92, 96, 100, 104 т.1, 44, 46, 45, 48, 47 т.2).

Оплата коштів підтверджується платіжними дорученнями з відміткою банку про прийняття їх до виконання та проведення коштів банком (а.с. 90, 94, 98, 102, 106 т.1).

Перевезення зерна ячменю здійснювалося транспортом, що був орендований продавцем товару та підтверджується дослідженими судом товарно-транспортними накладними (а.с. 89, 93, 97,101, 105).

Податкові накладні від 31.03.2012 року за №40, від 28.03.2012 року за №34, від 28.03.2012 року за №33, від 26.03.2012 року за №29, від 12.03.2012 року за №8 оформлені відповідно до норм статті 201 Кодексу (а.с. 87, 91, 95, 99, 103 т.1, 39-43 т.2).

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні норми щодо ведення бухгалтерського обліку встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (із змінами та доповненнями), яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року за №88.

Досліджені в судовому засіданні оригінали первинних бухгалтерських документів по господарських операціях з ТОВ «Хорсагро-Юг» оформлені відповідно до вимог закону.

Посилання представників відповідача в судовому засіданні та поданих суду письмових запереченнях на норми Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», відповідно до якого послуги із зберігання зерна та продуктів його переробки підлягають сертифікації, та відсутність сертифікатів у постачальника товарів, суд не бере до уваги. Оскільки, судом досліджені листки якості сировини, які складені позивачем при прийманні зерна ячменю безпосередньо на складі ТОВ «Даноша», який відповідає нормам закону щодо зберігання зернових та сертифікований (а.с. 187-189, 177-186, 164-169 т.1).

Потреба великої кількості зерна ячменю підтверджується господарською діяльністю позивача, пов'язаною з відгодівлею свиней (а.с. 147-161 т.1).

Відповідно до пунктів 209.1, 209.2 та 209.3 статті 209 ПК України, резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України встановлено, що при повторному, протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування на платника податків накладається штраф у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами адміністративної справи, позивач, будучи сільськогосподарським підприємством, обрав спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, при придбанні товарів нарахував суму податку на додану вартість та сформував податковий кредит, який підтверджується відповідними первинними документами.

Крім того, суд зазначає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не може впливати на нарахування позивачем (покупцем товару) податку на додану вартість, який залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника та спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Слід також зазначити, що визначення податковим органом позивачу фінансових зобов'язань, як наслідок встановлених порушень в акті перевірки від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900, є недотриманням принципу індивідуалізації відповідальності. За таких обставин, правопорушенням є несплата податків, неправомірне їх декларування, відповідальність за які передбачена чинним законодавством. При цьому, відповідальність контрагента, у даному випадку, не може покладатися на покупця - позивача в справі.

Дана позиція викладена також у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява №3991/03), у якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також, у разі якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року в справі «Інтерсплав проти України»).

Нормами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, на підставі норм Цивільного кодексу України та податкового законодавства, що діяли на момент спірних правовідносин, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що висновки Калуської ОДПІ, викладені в акті перевірки позивача від 08.02.2013 року за №248/22-0/32464900 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам закону. Тому, податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року за №000053220 слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до норм підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Кодексу податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання.

Судом установлено, що згідно рішення головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 23.05.2013 року за №17/10/10-319/125/310 податкове повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 скасовано в частині визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією на 29363,00 грн. У зв'язку з чим, Калуською ОДПІ винесено нове податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року за №000053220, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за штрафною (фінансовою) санкцією на 13257,00 грн. (а.с. 16, 55-59).

Тому, у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Калуської ОДПІ від 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. - слід відмовити.

На підставі викладеного, враховуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини даної справи та норми закону, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Даноша» до Калуської ОДПІ підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Тому, на користь позивача слід стягнути з Державного бюджету України судовий збір в сумі 279,39 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 01.06.2013 року за №000053220.

В задоволення позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області від 05.03.2013 року за №000025220 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафною (фінансовою) санкцією в розмірі 13257,00 грн. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Даноша» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32464900) судовий збір в сумі 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 39 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: /підпис/ Ю.О. Бобров

Постанова в повному обсязі складена 22.10.2013 року.