Постанова № 35308840, 12.11.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2013 р. Справа №805/14002/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 годин 46 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Зикун Ю.В., позивачки ОСОБА_1, представника відповідача Тзіфі О.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-113у від 09.08.2013 в сумі 8658,71 гривень,

В С Т А Н О В И В:

30 вересня 2013 року позивачка, ОСОБА_1, звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області, про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-113у від 09.08.2013 в сумі 8658,71 гривень. Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивачка, як фізична особа-підприємець, яка обрала спрощену систему оподаткування, звільнена від сплати за себе єдиного внеску, оскільки є пенсіонеркою. З посиланням на статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", позивачка просила визнати дії відповідача протиправними та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-113у від 09.08.2013 в сумі 8658,71 гривень.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та просила задовольнити позов в повному обсязі. Додатково пояснила, що на початку 2011 року вона перейшла з одного виду пенсії на інший, а саме з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала. Пояснила, що позовні вимоги є необґрунтованими оскільки позивач отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а від так не є пенсіонером за віком, і тому дії відповідача по нарахуванню єдиного внеску та винесенні спірної вимоги є правомірними. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи, заперечення проти позову, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З 16 жовтня 2000 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, була призначена пенсія за віком безстроково, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 9).

6 грудня 2002 року ОСОБА_1 набула статусу фізичної особи-підприємця (а.с. 7).

23 січня 2003 року позивачка була взята на облік в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області за реєстраційним номером 05-52-11-2141 (а.с. 27).

30 травня 2012 року позивачці було видано "Свідоцтво платника єдиного податку" (а.с. 8).

14 лютого 2011 року згідно розпорядження 151225 за заявою позивачки їй була призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника (а.с. 31-32).

9 серпня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області прийнята вимога про сплату недоїмки № Ф-113-у про сплату позивачкою недоїмки з єдиного внеску станом на 9 серпня 2013 року в сумі 8658,71 гривень (а.с. 33).

21 вересня 2013 року позивачка отримала зазначену вимогу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 34).

При прийнятті постанови суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закон України від 8 липня 2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI ) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно із Законом України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом Закон №1058-IV) пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримуюсь пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Зазначеним Законом передбачені такі види пенсійних виплат, як пенсія за віком, пенсія у зв'язку з втратою годувальника та пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV, відповідно до яких особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно.

З наведених норм законодавства вбачається, що для звільнення від сплати єдиного внеску фізична особа-підприємець має бути пенсіонером за віком, тобто досягнути пенсійного віку, та отримувати пенсію. При цьому Законом №2464-VI не визначено який вид пенсійних виплат має отримувати ця особа.

На теперішній час ОСОБА_1 досягла 64 річного віку, тобто вона є пенсіонеркою за віком, і отримує відповідно до закону пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

За приписами статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається дружині, якщо вона досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Як пенсія за віком, так і пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначаються особі за умови досягнення нею пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Оскільки позивачка є фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, і є пенсіонеркою за віком, а договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування з відповідачем не укладала, вона звільнена від сплати єдиного внеску з серпня 2011 року.

Суд не враховує посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 не може бути звільнена від сплати єдиного внеску через те, що отримує пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

Конституцією України гарантована рівність громадяни перед законом, а це означає, що не може бути привілеїв чи обмежень за ніякими ознаками.

Як зазначалося раніше, визначальними умовами для звільнення фізичної особи-підприємця від сплати єдиного внеску є досягнення ним пенсійного віку та отримання відповідно до закону пенсії, при цьому Законом №2464-VI не визначено який вид пенсійних виплат має отримувати ця особа.

Не можна ставити право особи на звільнення від сплати єдиного внеску в залежність від виду отримуваних нею пенсійних виплат, оскільки такій підхід є дискримінаційним.

При вирішенні питання щодо протиправності дій відповідача, суд виходив з наступного.

На дату прийняття спірної вимоги Закон №2464-VI діяв в редакції Закону України від 04.07.2013 №406-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" (далі - Закон №406-VII).

Відповідно до Закону №406-VII процедури адміністрування єдиного внеску, які раніше здійснювали органи Пенсійного фонду України, були передані Міністерству доходів та зборів України.

Разом з тим, згідно пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону №406-VII органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, відповідач мав право нараховувати недоїмку та направляти вимогу про її сплату.

З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: вимогу про сплату недоїмки слід скасувати, у задоволенні інших вимог - відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, зважаючи на часткове задоволення адміністративного позову, на користь позивачки слід присудити судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114,70 гривень.

Керуючись статтями 2, 8-12, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату недоїмки № Ф-113-у від 9 серпня 2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про сплату ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску станом на 9 серпня 2013 року в сумі 8658 (вісім тисяч шістсот п'ятдесят вісім) гривень 71 копійка.

В іншій частині позову відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 12 листопада 2013 року.

Постанова в повному обсязі складена 18 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Циганенко А.І.