Постанова № 35308679, 04.11.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

04 листопада 2013 р. 15:24 Справа №801/8556/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Захаровій М.В., за участю представника позивача Давидова Євгенія Валентиновича та представника відповідача Чакал Айше Реджепівни, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Алекс Конселт"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть справи: Приватне підприємство "Алекс Конселт" (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК (далі - Відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 26.03.2013 р. № 0000761504.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки від 28.02.2013 року № 1349/15.4/33326157, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсності та Законам України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств", а також Податковому кодексу України.

Також позивач зазначив про те, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо правильності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість.

Ухвалою суду від 03.10.13 було замінено відповідача Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби його правонаступником Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Відповідач проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Алекс Конселт" є юридичною особою, яка зареєстрована Державною податковою службою у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби 05.06.2008р. що підтверджується випискою з ЄДРПОУ серії АА № 853745 та перебуває на податковому обліку в Державної податкової служби у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10.06.2008р. № 100120907 (індивідуальний податковий номер - 333261501295).

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової служби у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби була проведена позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період лютий 2011року, за наслідками якої складено акт від 28.02.2013 року № 1349/15.4/33326157.

За висновками даного акту встановлені такі порушення позивачем:

- п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4 , п.п. 7.7.1 п. 7.7.ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.97р. та п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 15265 грн., в тому числі за грудень 2010 року в сумі 3671грн., січень 2011 року - 2200 грн., лютий 2011 року -2760 грн., березень 2011 року 3317, квітень 2011 року 3317.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2013 року № 0000761504 про збільшення позивачу суми податку на додану вартість за лютий 2011 року у розмірі 16183,75грн.

Перевіряючи обґрунтованість зменшення розміру податку на додану вартість ПП "Алекс Конселт" за лютий 2011 року у розмірі 15265 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування податкового повідомлення - рішення, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку прийняттям такого повідомлення -рішення, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що між ПП «Алекс Конселт» та КП «Альянс» був укладений 01.02.11 р. договір підряду № 292. на ремонтні роботи будівлі котельні, розташованої по вул. Севастопольська 32, м. Сімферополя.

Перевіряючи реальність виконання договору підряду на проведення ремонтних робіт № 292 укладених між позивачем та КП «Альянс», суд зазначає наступне.

Так, при укладанні договору, позивачу від контрагента КП «Альянс» були надані копії Форми № 4 - ОПП (Довідка про взяття на облік платників податків), ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, (Серія АВ № 119461), Свідоцтва про держреєстрацію серія А00 № 436708, довідки АА № 460557, дозволу на початок виконання робіт підвищеної Небезпека № 013.10.43.45.21.1, свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 00887869.

В обов'язки підрядника входило: ремонт підлог, стін, покрівлі і т.д. (згідно з кошторисом до договору).

Відповідно до Акту виконаних будівельних робіт від 28.02.11 р. роботи були фактично виконані в повному обсязі. Після закінчення робіт, позивачу була надана податкова накладна № 654 від 28.02.11 р. на суму 16560,26 грн. Зазначена накладна знайшла своє відображення в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за лютий 2011 р. та в декларації з ПДВ за лютий 2011 р., прийняття робіт знайшло своє відображення в журналі ордері та відомості по рах.631.

Згідно з платіжним дорученням від 09.06.11 р. вказана сума у розмірі 16560,26 грн. була перерахована позивачем на рахунок КП «Альянс».

Крім того, між ПП «Алекс Конселт» та ПП «Севелітстрой» були укладені договори підряду №6/59 від 04.01.11 р., №02/03/186 від 02.03.11 р., №01/04/201 від 01.04.11 г.

Згідно з Договіром № 6/59 від 04.01.11 р. - був здійснений ремонт будівлі складу готової продукції по вул. Об'їзна 4, м. Сімферополь (ремонт підлог, стін, покрівлі);

Відповідно до Договору № 02/03/186 від 02.03.11 р. - зроблений ремонт металевого складу МАС - 540 (літера «В») по вул. Крилова, 145 м. Сімферополя (очищення від старої фарби і фарбування); та Договором № 01/04/201 від 01.04.11 р. - здійснений ремонт металевого складу МАС - 540 (літера «Г») по вул. Крилова, 145 м. Сімферополя (очищення від старої фарби і фарбування).

На підтвердження умов укладення вказаних договорів та виконання робіт, позивачу від контрагента ПП «Севелітстрой» були надані копії свідоцтва про державну реєстрацію (Серія А00 № 718480), ліцензії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України (Серія АВ № 458268), дозвол на початок виконання робіт підвищеної Небезпека № 257.09.43.45.21.1.

Фактичне виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт від 30.01.11 р., 31.03.11 р., 30.04.11 р. На підставі яких позивачу були видані податкові накладні № № 142 від 30.01.11 р., 147 від 31.03.11 р., 88 від 30.04.11 р.

Зазначені накладні знайшли своє відображення в реєстрах отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 р., січень, березень 2011 р., в податкових деклараціях за відповідні періоди.

Згідно з платіжними дорученнями від 29.11.11 - 3028,59 грн., 13.12.11 р. - 7000,00 грн., 23.01.12 р. - 5000,00 грн. вказані суми були перераховані позивачем на рахунок ПП «Севелітстрой»

Також, повний перелік і обсяги робіт, вказані в кошторисах, актах виконаних робіт, виконання договорів відображено в Журналах ордерах та Відомостях за рахунком 631 за 01.12.10 -30.04.11 р.р.

Таким чином, судом вбачається, що суми податку на додану вартість були сплачені позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавців - ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс».

Отже, вказани суми податку на додану вартість у розмірі 15265 грн. були включені до складу податкового кредиту у звітному періоді за лютий 2011 року.

Згідно з п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.3. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, позивач враховуючи зазначений вище податковий кредит сформував суму ПДВ у лютому 2011 року врахувавши 15265 грн., яка правомірно була включена до загальної суми податкового кредиту відповідної графи декларації з ПДВ за лютий 2011року.

Матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання послуг у ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс» в лютому 2011 року.

Судом встановлено, що постачальник послуг -КП «Альянс», придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідної господарської операції (лютий 2011р.) був зареєстрований платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 00887869 та мав право видавати податкові накладні. Податковий кредит за цією операцією складається з суми податку на додану вартість, сплаченої позивачем за встановленою ставкою протягом грудня 2011р. у зв'язку з придбанням послуг, виходячи з договірної (контрактної) вартості послуг.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагенти позивача були юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 ПК України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс», оскільки у контрагентів в ході перевірки встановлено відсутність необхідним умов для досягнення результатів економічної діятельності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів.

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагенти - ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс» є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс», був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами укладеними між ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс» і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

Отже суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ПП «Севелітстрой» та КП «Альянс» позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем послуг.

Крім того, суд не приймає доводи відповідача стосовно наявності вироку Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим по справі № 123/3318/13-к від 10.04.13р., яким визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) - ОСОБА_4, яка була засновником КП "Альянс" - контрагента ПП "Алекс Конселт", оскільки вказане рішення не містить посилання на операції з позивачем та на наявність в діях відповідальних осіб позивача порушень податкового законодавства, а отже зазначені обставини не є належними доказами обґрунтування визначених порушень.

Таким чином, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для виключення суми ПДВ у розмірі 15265 грн. визначеної у декларації з ПДВ за грудень 2010, січень 2011, лютий 2011, березень 2011, квітень 2011.

У зв'язку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Так, судові витрати, сплачені позивачем при зверненні до суду де відповідачем є суб'єкти владних повноважень, стягуються з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків останнього. Отже, судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду у розмірі 161,84 грн. підлягає поверненню шляхом їх безспірного списання з рахунків суб'єкта владних повноважень - відповідача.

У зв'язку зі складністю справи судом 04.11.2013 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 11.11.2013 року постанову складено у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової служби у м. Сімферополі АРК Державної податкової служби № 0000761504 від 26.03.2013 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Алекс Конселт" 161,84 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АРК.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Латинін Ю.А.