Постанова № 35308434, 14.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

14 жовтня 2013 року справа № 814/2092/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в письмовому провадженні розглянув адміністративну справу

за позовомПП "Майстерпрофібуд", вул. Адміральська, 28, м. Миколаїв, 54001

доДПІ у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Потьомкінська, 24/2, м. Миколаїв, 54030

провизнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.13 р. № 0002252220 В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Майстерпрофібуд" (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) і застосовано штраф.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що висновок відповідача про невиконання правочинів, укладених між ним та ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" не підтверджений належними доказами. Вважає, що наявність серед контрагентів вказаних підприємств суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності, не може мати вплив на оцінку його правовідносин із ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ".

Відповідач позов не визнав, в запереченнях вказав, що правочини позивача із ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" носять характер штучних, так як реального виконання умов договорів з боку контрагентів не відбулось. На підтвердження цих висновків, відповідач посилається на дані акту перевірки ТОВ "ПО Енергоремонт" та довідки про результати зустрічної звірки ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" (т. 1 а. с. 96-97).

Оскільки відповідач, який у спірних правовідносинах виступає суб'єктом владних повноважень, заперечує проти адміністративного позову, статтею 72 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на нього покладається обов'язок доказування правомірності свого рішення.

Під час розгляду справи за загальними правилами КАС України, сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 2 а. с. 184-185). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи за їх відсутності та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною нормою КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

В лютому 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо відображення правових відносин із ТОВ "ПО Енергоремонт" за червень 2011 р., ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" за грудень 2011 р., результати якої оформлені актом від 15 лютого 2013 р. № 109/22-200/33437270 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 9-46).

Як зазначено у висновку акту перевірки, позивачем порушено ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 150595,0 грн.

На підставі акту перевірки 4 березня 2013 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002252220, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з ПДВ на суму 150595,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 27316,0 грн. (т. 1 а. с. 8).

Позивач є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність у сфері будівництва та має діючу ліцензію на даний вид робіт (т. 1 а. с. 59-61).

За умовами контракту від 14 квітня 2011 р. із ДП "Ютем Інжиніринг", позивач, в якості субпідрядника, зобов'язувався виконати роботи із будівництва комплексу з виробництва сірчаної кислоти, а за умовами договору від 5 грудня 2011 р. із ДП cпеціалізований морський порт "Октябрськ", у статусі підрядника, зобов'язувався виконати капітальний ремонт обмуровки котла (т. 1. а. с. 177-180, 195-214).

Як пояснює позивач, саме на виконання цих зобов'язань ним були укладені договори:

- 7 лютого 2011 р. із ТОВ "ПО Енергоремонт", за умовами якого останнє підприємство виконувало ремонтно-будівельні роботи;

- 1 грудня 2011 р. із ПП "Строймонтаж-ЛМЛ", згідно якого підрядник виконував ремонтно-будівельні роботи на об'єктах позивача (т. 1 а. с. 78-81, 98-101).

Відповідач заперечує фактичність виконання цих договорів з боку контрагентів, при цьому посилаючись виключно на інформацію, яка міститься в акті про неможливість проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ПО Енергоремонт" та в довідці про результати зустрічної звірки ПП "Строймонтаж-ЛМЛ", в яких податковим органом зроблені висновки про наявність в ланцюгу цих контрагентів позивача суб'єктів господарювання із ознаками фіктивності (т. 2 а. с. 125-159).

Суд має зазначити, що тільки факт неможливості проведення перевірки контрагента, а також наявність у ланцюгу підприємств, які, на думку податкового органу, мають ознаки фіктивності, не можуть слугувати доказами порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, без наявності інших доказів, які б підтверджували такий висновок ДПІ, тобто відповідач, як на підставу своїх доводів про відсутність фактичного виконання договорів з боку контрагентів, не може посилатись тільки на неможливість проведення перевірки та наявність недобросовісних суб'єктів господарювання - такі доводи повинні підтверджуватись і іншими доказами.

Також варто зауважити, що під час невиїзної перевірки позивача, об'єктивно неможливо встановити або спростувати фактичність господарської операції, так як під час невиїзної перевірки досліджуються тільки документи, які за будь-яких умов є тільки опосередкованими (непрямими) доказами і які, для підтвердження висновків про відсутність реального виконання правочинів, повинні узгоджуватись із іншими доказами, здобутими податковим органом, в той час як в даному спорі такі висновки відповідача ґрунтуються виключно на даних акту і довідки, жодних прямих доказів неотримання позивачем належного виконання за договорами із ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" акт перевірки позивача не містить, не надано таких доказів відповідачем і під час судового розгляду.

Крім того, оскільки предметом договорів позивача із ТОВ "ПО Енергоремонт" і "Строймонтаж-ЛМЛ" є виконання робіт, заперечення ДПІ про наявність у ланцюгу підприємств із ознаками фіктивності, правового значення в даному спорі не мають, адже переміщення товару за ланцюгом не відбувалось, а тому виконання чи невиконання недобросовісними суб'єктами господарювання своїх зобов'язань перед ТОВ "ПО Енергоремонт" і "Строймонтаж-ЛМЛ" не має впливу на оцінку господарських правовідносин позивача із цими юридичними особами.

Оскільки позивач має договірні відносини із ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ", порушення контрагентами останніх податкового законодавства може мати наслідком визначення податкових зобов'язань виключно учасникам цих правовідносин, адже протилежний висновок фактично означатиме, що позивач повинен нести відповідальність за дії платників податків, з якими він не має правовідносин і визначати свої податкові зобов'язання з огляду на висновки податкового органу щодо інших підприємств, які не є стороною договору, що суперечить принципу індивідуальної відповідальності, який закріплений ст. 61 ч. 2 Конституції України.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 р. № 984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Всупереч цій нормі, акт перевірки позивача не містить аналізу його господарської діяльності, а фактично повторює зміст акту перевірки ТОВ "ПО Енергоремонт" та довідки про результати зустрічної звірки ПП "Строймонтаж-ЛМЛ", а тому суд вважає, що податковий інспектор фактично підмінив перевірку позивача інформацією з цих актів, що розцінюється судом як порушення п. 4 вищенаведеного Порядку.

Суд звертає увагу на те, що в акті перевірки ТОВ "ПО Енергоремонт" та довідці ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" вказано на те, що основним видом діяльності обох підприємств є будівництво будівель (т. 2 а. с. 126, 148), що за правилами ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" є ліцензійним видом господарської діяльності.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. № 47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 226/16242 (далі - Ліцензійні умови), вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (п. 1.1.); вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно з додатком (п. 1.4.). В загальному вигляді Ліцензійні умови висувають до суб'єктів будівельної діяльності 1) організаційні вимоги, які передбачають наявність у підприємства адміністративних та виробничих приміщень, парку технічного обладнання, засобів вимірювання, ведення документації; 2) кваліфікаційні вимоги, під якими розуміється відповідність керівника і інших посадових осіб, а також працівників певним вимогам до освіти та досвіду за напрямком роботи; 3) технологічні вимоги, а саме наявність будівельного обладнання (машини, устаткування, інвентар, пристрої, інструменти тощо).

Таким чином, передумовою отримання ліцензії на право здійснення будівельних робіт, яка у обох контрагентів мається, є відповідність підприємства Ліцензійним умовам, що перевіряється уповноваженим державним органом. Як зафіксовано актом і довідкою, ТОВ "ПО Енергоремонт" має ліцензію із строком дії з 21 грудня 2010 р. до 21 грудня 2013 р., видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області, ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" має ліцензію дійсну з 12 жовтня 2011 р. до 12 жовтня 2016 р., видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (т. 2 а. с. 81).

Таким чином, сам факт наявності у ТОВ "ПО Енергоремонт" і ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" діючих на час укладення договорів із позивачем ліцензій на право провадження будівельних робіт, вже підтверджує відповідність цих підприємств Ліцензійним умовам, відповідно, підтверджує і наявність виробничих передумов для виконання договірних зобов'язань.

Позивач надав суду податкові накладні (т. 1 а. с. 82, 85, 102-103, 194, 222-224, т. 2 а. с. 61-62), з наявністю яких ПК України пов'язує право платника податків на визначення податкових зобов'язань із ПДВ та які надають право на формування податкового кредиту.

Окрім цих первинних документів, позивач надав суду лист ПП "Строймонтаж-ЛМЛ" щодо підтвердження виконання робіт, податкову звітність цього контрагента, листи-заявки на перевезення працівників, інвентарю, надання перепусток для допуску на об'єкти будівництва, накази про відрядження, акт здачі-прийняття послуг і відзив підрядника ДП "Ютем Інжиніринг" про виконання робіт (т. 2 а. с. 63-64, 77-78, 85-89, 105-115). Наявність цих документів нетипова для фіктивних господарських операцій, а тому підтверджує реальність правочинів.

З урахуванням встановлених обставин, суд знаходить протиправним нарахування позивачу ПДВ і застосування штрафу.

Згідно ст. 94 ч. 1 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Судовий збір позивачем сплачено в розмірі 1779,11 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 674 від 7 травня 2013 р. (т. 1 а. с. 2), який підлягає відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Податкове повідомлення-рішення № 0002252220, прийняте 4 березня 2013 р. державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, визнати протиправним і скасувати.

3. Відшкодувати приватному підприємству "Майстерпрофібуд" з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1779,11 грн.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз