Постанова № 35308406, 04.11.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2013 року № 813/4283/13-а

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.

секретар судового засідання Бравчук Д.Є.

за участі представників

позивача Шимборської О.А.

відповідача Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 16 травня 2013 року №0001122210/10835 та №0000401540.

Посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем на підставі акту перевірки від 24 квітня 2013 року №1482/22-10/13818788 "Про результати позапланової виїзної перевірки ДП "Інфортест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року". Вважає, що висновки викладені в акті перевірки не відповідають дійсності та суперечать вимогам податкового законодавства. Зазначає, що господарські операції з ТзОВ "Ю.О. Електронікс-1" підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та були надані податковому органу при перевірці.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги підтримала повністю, з обґрунтувань викладених у позовній заяві, а тому просить позов задоволити.

Відповідачем подано письмове заперечення проти позову, в якому просить в позові відмовити, посилається на те, що працівниками ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1482/22-10/13818788 від 24 квітня 2013 року. При проведенні перевірки встановлено, що в ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" власних потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно договорів укладених з позивачем. Висновки акту перевірки щодо нездійснення ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" господарської діяльності підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_3, який являється директором та бухгалтером зазначеного підприємства, відібраних Слідчим управлінням ГУ МВС України в м.Києві, який в ході допиту зазначив про свою непричетність до господарської діяльності підприємства. Стверджує, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій згідно договору від 06.09.2012 року №93 належними первинними документами, що позбавляє позивача права на формування витрат операційної діяльності та податкового кредиту за наслідками відображення таких операцій в податковому обліку.

В судовому засіданні, представник відповідача проти позову заперечила, з підстав викладених у письмовому запереченні проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі направлення від 11.04.2013 року №№375,376, згідно із пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу від 10.04.2013 року №334 та Постанови СУ ГУМВС України в м.Києві від 15.03.2013 року ДПІ у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби проведена позапланова виїзна перевірка Дочірного підприємства "Інфортест" Кіпрської Компанії "Біпосол Лімітед" (скорочене найменування ДП «Інфортест») з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1482/22-10/13818788 від 24 квітня 2013 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача ведення податкового обліку: п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, ДП "Інфортест" завищило витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності (собівартість придбаних та реалізованих товарів) у 2012 році всього в сумі 46 419,10 грн.; порушення п.135.1, п.135.2 ст.135, пп.136.1.1 п.136.1 ст.136 Податкового кодексу України, ДП "Інфортест" завищило доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на вартість виписаної видаткової накладної №23311 від 12.11.2012 року на відпуск товару ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" у 4 кварталі 2012 року на суму 10 601,18 грн., в порушення п.138.1 ст.138, п.138.2 ст.138, п.138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України ДП "Інфортест" завищило витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності у 2012 році всього в сумі 9 606,44 грн., в тому числі у 4 кварталі 2012 році в сумі 9 606,44 грн., оскільки перевіркою не підтверджено факту реалізації товарно-матеріальних цінностей ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" у листопаді 2012 року. Кредиторська заборгованість станом на 01.12.2012 року по рах.37.7 "Розрахунки з дебіторами" перед ТзОВ "Ю.О.Електьронікс-1" становить 12 721,42 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.187.1 т.187, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ДП "Інфортест" завищило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 120,00 грн., занижено податкові зобов'язання на суму 2 120,00 грн., завищено податковий кредит на суму 1 921,00 грн., завищено податковий кредит на суму 9 284,00 грн., внаслідок чого ДП "Інфортест" - занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларацій з ПДВ) на загальну суму 9 284,00 грн. за вересень 2012 року; занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 Декларацій з ПДВ) на загальну суму 1 921,00 грн. за жовтень 2012 року.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 16 травня 2013 року винесено податкові повідомлення-рішення №0001122210/10835, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток за основним платежем 9 748,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 4 874,00 грн., а також №0000401540, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 11 205,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 602,50 грн.

Відповідач на підтвердження обґрунтованості висновків перевірки, викладених в акті та правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилається на те, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарських операцій згідно договору від 06.09.2012 року №93 належними первинними документами. В процесі проведення перевірки встановлено, що в ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" власних виробничих потужностей та трудових ресурсів немає, що виключає можливість виконання своїх зобов'язань згідно договорів укладених з ДП "Інфортест" Кіпрської компанії "Біпосол Лімітед". Крім цього, висновки щодо нездійснення ТзОВ "Ю.О. Електронікс-1" господарської діяльності підтверджується поясненнями громадянина ОСОБА_3, який являвся директором та бухгалтером підприємства, в період який перевірявся, відібраних Слідчим управлінням ГУ МВС України в м.Києві, який в ході допиту зазначив про свою непричетність до господарської діяльності підприємства, підтвердивши той факт, що жодних документів від імені даного підприємства не підписував та участі в господарській діяльності не брав.

Відповідно до частин 1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.138.4, п.138.6-138.9, пп.138.10.2-138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті.

Відповідно до пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статтей 142 і 143 та інших статтей цього Кодексу, які прямо визначаються особливості формування витрат платника податку.

Згідно п.138.2. ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу України пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) - для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу України встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Судом встановлено, що основними видами діяльності Дочірнього підприємства "Інфортест" Кіпрської компанії "Біпосол Лімітед" є виробництво виробів з паперу, а саме паперу для факсимільних апаратів, телетайпів, ксероксів та принтерів, стрічок для касових апаратів, банкоматів, пост терміналів, тощо.

За період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року ДП "Інфортест" Кіпрської компанії "Біпосол Лімітед" здійснювало придбання ТМЦ у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.О.Електронікс-1".

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем представлено cуду: договір №93 від 06 вересня 2012 року, відповідно до якого ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" продає, а ДП "Інфортест" купує вироби з паперу в асортименті; податкові накладні №167 від 06.09.2012 року, №59 від 12.11.2012 року; видаткові накладні №167 від 06.09.2013 року, №+23311 від 12.11.2012 року; рахунки №60911 від 06.09.2012 року, №+23311 від 09.11.2012 року та платіжні доручення №1172 від 06.09.2012 року, №81 від 12.11.2012 року.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Ю.О.Електронікс-1" за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року..

Щодо посилань органу державної податкової служби на відсутність товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, в частині обов'язковості складання товарно-транспортних накладних на сьогодні не є чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24 лютого 2006 року №27.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, у зв'язку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Статтею 185 Податкового кодексу України передбачено, що об"єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно ст.188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового кодексу України.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Пунктом 200.2 статті 200 ПК України передбачено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно із пунктом 203.2 статті 203 ПК України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Не виконання контрагентом свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем свої зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем не допущено порушень ведення податкового обліку, правомірно визначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, а саме витрати операційної діяльності та сформований податковий кредит за перевірений період, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби від 16 травня 2013 року №№0001122210/10835 та 0000401540.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Інфортест» Кіпрської компанії «Біпосол Лімітед» сплачену ним суму судового збору в розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий Ланкевич А.З.

Повний текст постанови виготовлено 08 листопада 2013 року