Постанова № 35308394, 14.11.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2013 року 810/4065/13-а

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

31 липня 2013 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" (далі - позивач) з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 7 лютого 2013 р. № № 0000071503, 0000061503.

У судовому засіданні 16 жовтня 2013 р. представником відповідача було уточнено назву відповідача - Броварська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів Київської області (далі - відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним за жовтень 2012 р. було правомірно сформовано податковий кредит та сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Стверджує, що укладені ним договори з Казеним заводом порошкової металургії та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Консалтинг Групп" (далі - ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп") сторонами були повністю виконані, а, отже, висновок податкового органу про їх нікчемність є необґрунтованим.

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що у документах, підписаних позивачем та його контрагентами оформлені неналежним чином, оскільки, в них не конкретизована суть наданих послуг, що не дає можливості їх ідентифікувати. Крім того, вважає, що позивач не довів переміщення товару в просторі, а також подальшого використання куплених у Казеного заводу порошкової металургії деталей у господарській діяльності (а.с. 212 - 213).

16 жовтня 2013 р. представниками сторін були подані суду клопотання, у яких вони просили розглянути справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

18 квітня 2006 р. позивач зареєстрований Виконавчим комітетом Броварської міської ради Київської області, як юридична особа, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 093562 та копією довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АБ № 534420 (а.с. 27, 29).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД - 2010 є:

- кування, пресування, штампування, профілювання; порошкова металургія;

- ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промисловості призначення;

- виробництво металообробних машин;

- неспеціалізована оплата торгівля;

- оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів;

- оброблення металів та нанесення покриття на метали.

У період з 10 по 21 січня 2013 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень - 2012 р., за результатами якої 21 січня 2013 р. складено акт перевірки № 37/15-3/13729895 (далі - акт перевірки № 37/15-3/13729895) (а.с. 12-23).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі - ПК України) (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит за жовтень 2012 р. на 16 000 грн 00 коп., що призвело до заниження податку на додану вартість за жовтень 2012 р. на 16 000 грн 00 коп.;

2) п. 200.4 ст. 200 ПК України в результаті чого завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, задекларовану у жовтні 2012 р. у сумі 27 527 грн 00 коп.

7 лютого 2013 р. на підставі названого акту перевірки № 37/15-3/13729895 відповідачем було винесено податкові повідомлення - рішення № 0000071503, № 0000061503. Зокрема:

- податкове повідомлення - рішення № 0000071503, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість - 16 000 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000071503) (а.с. 25);

- податкове повідомлення - рішення № 0000061503 зменшено суму бюджетного відшкодування - 27 527 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення - рішення № 0000061503) (а.с. 26).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як убачається з п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Як убачається з п. 85.2 ст. 85 ПК України, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно з вимогами п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідно до вимог п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було винесено два податкових повідомлення рішення № № 0000071503, № 0000061503.

1. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000071503 судом встановлено таке.

Даним податковим повідомленням - рішенням позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 16 000 грн 00 коп. з посиланням на п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 ПК України (а.с. 25).

Зокрема, відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача по взаємовідносинам з контрагентами: Казеним заводом порошкової металургії та ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп". Зокрема, відповідач вважає, що мав місце фіктивний правочин.

Проте, даний висновок суд вважає помилковим у зв'язку з наступним.

9 грудня 2009 р. між Казеним заводом порошкової металургії (продавцем) та позивачем (покупцем) було укладено договір № 10-2573 (далі - договір № 10-2573) (а.с. 43).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору продавець взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця товар, визначений у відповідних специфікаціях, які є невідємною частиною цього договору, а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених даним договором.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 1 названого договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягав поставці, визначалися у специфікаціях.

Згідно з п.п. 4.1 п. 4 названого договору покупець мав здійснити оплату в розмірі 100% загальної вартості товару, вказаного у специфікації, протягом 15-ти календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Як убачається з п.п. 4.2 п. 4 названого договору, оплата мала здійснюватися на підставі рахунку, отриманого від продавця і складеного згідно з письмовим замовленням покупця.

Крім того, 30 грудня 2010 р., 27 грудня 2011 р. та 13 березня 2012 р. між сторонами договору було укладено три додаткові угоди № № 1, 2, 3 до договору № 10-2573, згідно з якими строк дії договору було продовжено до 31 грудня 2012 р. та внесено зміни до розділу 12 "Місцезнаходження і реквізити сторін" (а.с. 46 - 48).

На виконання договору № 10-2573 Казеним заводом порошкової металургії було продано позивачу товар - тримач 51058400089-01.

На підтвердження даної обставини позивачем було надано суду такі докази:

- специфікацію на постачання виробів із порошкових спечених матеріалів № 4 на загальну суму 748 800 грн 00 коп. (а.с. 49);

- накладну на відпуск готової продукції зі складу від 30 серпня 2012 р. № 1301 на загальну суму 149 760 грн 00 коп. (а.с. 50);

- податкову накладну від 30 серпня 2012 р. № 353 на загальну суму 149 760 грн 00 коп. (а.с. 51).

Перелічені документи підписані посадовою особою Казеного заводу порошкової металургії та завірені печаткою цього товариства.

До того ж оплата позивачем за куплений у Казеного заводу порошкової металургії товар підтверджується банківськими виписками від 31 жовтня 2012 р. (а.с. 52-53).

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів Казений завод порошкової металургії було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 113 - 117).

До того ж відповідачем не надано жодних доказів того, що свідоцтво про державну реєстрацію Казеного заводу порошкової металургії на момент укладання чи виконання договорів з позивачем було скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду.

Судом також встановлено, що позивачем було здійснено доробку товару (тримачів у кількості 80 000 шт.), придбаного у Казеного заводу порошкової металургії.

Зокрема, 12 вересня 2012 р. між позивачем (замовником) та ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" (виконавцем) було укладено договір про виконання робіт (надання послуг) № 24 (далі - договір № 24) (а.с. 54 - 55).

Згідно з п. 1 названого договору його предметом є доопрацювання тримача № 097 (в кількості 80 000 шт.), зокрема, роботи з калібрування розміром 6,3 мм та зняття заушниць.

Відповідно з п.п. 1.2 п. 1 та п.п. 2.1 п. 2 названого договору замовник зобов'язався прийняти продукцію та оплатити її вартість у сумі 96 000 грн 00 коп.

Згідно з п.п. 3.1 п. 3 названого договору приймання - передача робіт здійснювалася сторонами за актом виконаних робіт.

Судом встановлено, що договір № 24 був виконаний у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином завіреними:

- актом здачі - приймання робіт (надання послуг) від 2 жовтня 2012 р. № ОУ - 0000052 (а.с. 56);

- актами про прийняття деталей на доробку від 12 вересня 2012 р., 2 жовтня 2012 р. № № 1, 2 (а.с. 57, 58);

- податковою накладною від 2 жовтня 2012 р. № 10 на загальну суму 96 000 грн 00 коп. (а.с. 59);

- рахунком фактури від 2 жовтня 2012 р. № СФ-0000054 на загальну суму 96 000 грн 00 коп. (а.с. 61).

Перелічені документи підписані посадовою особою ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" та завірені печаткою цього товариства.

До того ж оплата позивачем за виконані роботи ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" підтверджується платіжним дорученням від 1 листопада 2012 р. № 222 на загальну суму 96 000 грн 00 коп. (а.с. 60).

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочинів ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" було зареєстровано як юридичну особу, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 118 - 120).

До того ж в акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтво про державну реєстрацію ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" на момент укладання чи виконання договорів з позивачем було скасовано чи визнано недійсними за рішенням суду.

Таким чином, реальність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" підтверджено документами, які були оформленні згідно вимоги чинного законодавства і копії яких долучені до матеріалів даної справи.

При вирішенні справи судом враховано, що тримач № 097 у подальшому був використаний позивачем для виготовлення тримача піддону, що підтверджується відповідною комплектом документів на єдиний технологічний процес виготовлення виробу "тримач піддону" № 51.05840-0097 (а.с. 122 - 133).

Зазначений тримач піддону у подальшому було реалізовано "MAN"Trak Bus AG" (Німеччина), що підтверджується вантажною митною декларацією (форма МД - 2) від 5 жовтня 2012 р. № 362866 (а.с. 62-64).

Крім того, судом враховано, що продаж товару закордон позивач здійснював з використанням послуг контрагентів: товариства з обмеженою відповідальністю "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР" (далі - ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР"), товариства з обмеженою відповідальністю "Офіс Менеджмент" (далі - ТОВ "Офіс Менеджмент") та товариства з обмеженою відповідальністю "Гонта" (далі - ТОВ "Гонта").

Дана обставина підтверджується такими доказами:

1. Договором про надання послуг з декларування товарів від 12 жовтня 2011 р. № 186/Т між позивачем (замовником) та ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР") (виконавцем); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № 186/Т; податковою накладною від 5 жовтня 2012 р. № 25 на загальну суму 1555 грн 20 коп. (а.с. 188 - 190, 191 192).

2. Договором про надання послуг вантажного митного терміну автостоянки від 1 липня 2011 р. № 1-6/11 МТ між ТОВ "Офіс Менеджмент" (стороною 1) та позивачем (стороною 2); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0017145; податковими накладними від 2 жовтня 2012 р. № 59 на загальну суму 900 грн 00 коп. та від 5 жовтня 2012 р. № 296 на загальну суму 132 грн 00 коп. (а.с. 193-195, 192, 198, 200).

3. Договором з організації транспортно - експедиційних послуг 5 квітня 2012 р. № 38 між позивачем (замовником) та ТОВ "Гонта" (виконавцем); актом здачі прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000685; податковими накладними від 9 жовтня 2012 р. № 684 на загальну суму 7768 грн 00 коп.; актом надання послуг № 5 (а.с. 201 - 203, 204, 207, 208).

Перелічені документи підписані посадовими особами ТОВ "БРОКЕРСЬКИЙ ЦЕНТР", ТОВ "Офіс Менеджмент", ТОВ "Гонта" та завірені печаткою цього товариства.

2. Стосовно податкового повідомлення - рішення № 0000061503 судом встановлено таке.

Даним податковим повідомленням - рішенням позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 27 527 грн 00 коп. з посиланням на п. 200.4 ст. 200 ПК України (а.с. 26).

Дане податкове повідомлення - рішення було винесено на підставі акту перевірки № 37/15-3/13729895 та з посиланням на п. 200.4 ст. 200 ПК України (а.с. 21 - 22).

Зокрема, зазначеним податковим повідомленням - рішенням позивачу було зменшено бюджетне відшкодування на суму 27 527 грн 00 коп. та застосовано штрафні санкції у сумі 6881 грн 75 коп.

Як убачається з п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Водночас, підставою винесення спірного податкового повідомлення - рішення був висновок відповідача про те, що позивач не мав права віднести суму податку на додану вартість 26 240 грн 00 коп. до бюджетного відшкодування, оскільки:

- дана сума була віднесена до бюджетного відшкодування у серпні 2012 р. за датою отримання податкової накладної від 30 серпня 2012 р. № 353, виданої Казеним заводом порошкової металургії на суму 149 760 грн 00 коп., у т. ч. ПДВ - 24 960 грн 00 коп., а не у жовтні 2012 р., коли зазначена сума фактично була сплачена названому заводу;

- на дату сплати названої суми заборгованість позивача перед Казеним заводом порошкової металургії (кредиторська заборгованість за даними рахунку 631) складала 93 504 грн 56 коп. (а.с. 22).

Проте, викладені доводи відповідача є помилковими, оскільки:

- у серпні 2012 р. позивачем було правомірно сформовано податковий кредит на підставі податкової накладної від 30 серпня 2012 р. № 353, зокрема, за датою отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною;

- наявність у серпні 2012 р. у позивача боргу перед Казеним заводом порошкової металургії не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення ПДВ у сумі 26 240 грн 00 коп. до бюджетного відшкодування, оскільки, сторонами не заперечувався той факт, що 149 760 грн 00 коп. (у т. ч. ПДВ - 24 960 грн 00 коп.) було сплачено позивачем за отриманий від названого заводу товар.

З урахуванням викладено суд вважає необґрунтованим висновок та розрахунок головного державного податкового ревізора інспектора, викладені в обз. 3 сторінки 11 акту перевірки (а.с. 22).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору з ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп" № 24 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, де зазначено правовий статус контрагента.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору № 24 між позивачем та ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп".

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на той факт, що під час судового розгляду відповідачем не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між позивачем та контрагентом ТОВ "Компанія "Консалтинг Групп", суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № 0000071503, № 0000061503 протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 7 лютого 2013 р. № 0000071503, № 0000061503.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю МП "Перспектива" сплачений ним судовий збір у сумі 504 (п'ятсот чотири) грн 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.