Рішення № 35308383, 04.11.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16130/13 04.11.13

За позовомПриватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна»до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант»провідшкодування шкоди в порядку регресу, Суддя Дупляк О.М.

Представники сторін:

від позивача: Голоднюк О.Г., за довіреністю,від відповідача: Сукорянський, за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» до Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» про відшкодування шкоди в порядку регресу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 14.942,37 грн., як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 порушено провадження у справі № 910/16130/13 та призначено до розгляду на 30.09.2013.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою суду від 30.09.2013 було продовжено строк розгляду спору на 15 днів за клопотанням позивача.

Відповідно до наказу Голови Господарського суду міста Києва № 367-К від 01.11.2013 прізвище судді Ониськів О.М. змінено на Дупляк О.М.

В судовому засіданні 04.11.2013 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні подав суду платіжне доручення № 4170 від 28.10.2013 на суму 11.422,79 грн. на підтвердження часткової сплати позивачу суми страхового відшкодування.

У судовому засіданні 04.11.2013 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша лізингова компанія» (далі - страхувальник) 06.11.2012 було укладено Договір страхування № 250556082.12 (далі - Договір), за яким було застраховано транспортний засіб марки «Volkswagen», державний номер АА 6516 МК.

У м. Києві 13.11.2012 на вул. Шовковична, 48 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю транспортного засобу «Volkswagen», державний номер АА 6516 МК, який належить на праві власності ТОВ «Перша лізингова компанія» та транспортного засобу марки «Ford», державний номер АА 7570 МЕ, який перебував під керуванням Сніжкової Діани Миколаївни.

Внаслідок зазначеного ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль марки «Volkswagen», державний номер АА 6516 МК.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2012 у справі № 3-3621/12 Сніжкову Діану Миколаївну визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, притягнуто до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до Звіту № 369 від 11.01.2013 про оцінку вартості матеріального збитку в результаті пошкодження транспортного засобу марки ««Volkswagen», державний номер АА 6516 МК, вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 19.236,59 грн.

ДТП згідно з Договором, укладеним між позивачем та страхувальником, було визнано страховим випадком, про що складено страховий акт № 69513 від 31.01.2013, відповідно до якого сплата страхового відшкодування страхувальнику підлягала у сумі 15.442,37 грн.

Позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування в сумі 15.442,37 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1614 від 15.02.2013 на суму 15.442,37 грн.

Судом установлено, що транспортний засіб «Ford», державний номер АА 7570 МЕ, застраховано у відповідача згідно полісу № АВ/3662921, страхувальником за яким є Стоцька Діана Миколаївна, що підтверджується отриманою на вимогу ухвали суду інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, яка наявна в матеріалах справи.

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих. № 12/573 від 15.03.2013 про сплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14.942,37 грн. (з вирахуванням франшизи 500,00 грн.), проте відповідач страхове відшкодування позивачу не сплатив, у зв'язку з чим останній звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 14.942,37 грн. (за вирахуванням розміру франшизи 500,00 грн.).

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до позивача, який сплатив страхову виплату за завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду, перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик (страхова організація, що має право на здійснення обов'язкового страхування цивільної-відповідальності) відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини справи, відповідач є особою, відповідальною за шкоду, завдану автомобілю особи, застрахованої позивачем, оскільки відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, відповідач взяв на себе відповідальність за свого страхувальника, а саме за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до п. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином, особами, відповідальними за завдані позивачу збитки є відповідач як страховик відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільної відповідальності, та винна особа відповідно до положень ст. 1187 ЦК України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Підпунктом 12.1. ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих (12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним відповідачем зі своїм страхувальником, ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., розмір франшизи становить 500,00 грн.

Відтак, відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та обмежується укладеним договором страхування.

З урахуванням наведеного, суд, враховуючи встановлені обставини справи та ліміт відповідальності відповідно до полісу обов'язкового страхування, дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 14.942,37 грн. підлягають задоволенню.

При цьому, судом установлено, що після порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 11.422,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 4170 від 28.10.2013, копія якого додана відповідачем до відзиву на позовну заяву.

У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по оплаті наданих позивачем послуг у розмірі 11.422,79 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат у цій частині, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача, оскільки звернення позивача з позовом до суду було зумовлено неправильними діями відповідача.

Відтак, враховуючи часткову сплату відповідачем страхового відшкодування в сумі 11.422,79 грн., заборгованість відповідача складає 3.519,58 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Допустимих доказів на спростування позовних вимог, та обставин справи, встановлених судом, відповідачем не надано.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії «Альфа-Гарант» (01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго-Україна» (01054, м. Київ, вул. Воровського, 33, код ЄДРПОУ 16285602) страхове відшкодування в сумі 3.519 (три тисячі п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 58 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1.720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 11.422,79 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.11.2013

Суддя Дупляк О.М.