Постанова № 35308255, 01.11.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4849/13-а

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2013 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

при секретарі - Музика А.О.

за участю: представника позивача - Мельниченко Х.Ю.,

представник відповідача Південної митниці Міндоходів - не прибув.,

представник відповідача ГУ ДКС в Одеській області - не прибув.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за заявою представника позивача питання щодо прийняття додаткової постанови в адміністративній справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" до Південної митниці Міндоходів та Головного Управління державної казначейської служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

01 липня 2013 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" до Південної митниці Міндоходів та Головного Управління державної казначейської служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2013 року позов товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" до Південної митниці Міндоходів та Головного Управління державної казначейської служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.

Проте, при винесенні постанови судом не вирішено питання щодо позовних вимог про скасування рішення № 500060001/2013/610054/2 від 27.06.2013 р. про корегування митної вартості, яке зазначено в уточненнях до позову.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.

У судове засідання, призначене на 01.11.2013 року, прибув представник позивача, відповідач надав клопотання про розгляд заяви за його відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 168 КАС України, суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

На виконання умов контракту № 1 від 01 січня 2012 року, укладеного TOB "Максимум-Плюс" з фірмою "Star Muftak Ve Mobilya Aksesuarlari san. Tic. Ltd. sti" (Туреччина) до Південної митниці Міндоходів надана електронна митна декларація (далі - ЕМД) за номером: №500060001/2013/012583 від 25.06.2013 року разом з товаросупровідними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МКУ), декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до ст. 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У статті 52 МКУ зазначається, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: - заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; - подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; - нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Ч. 2 ст. 53 МКУ зазначає, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.3 ст. 53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Як зазначає в запереченнях на позов представник відповідача, що методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації), визначено, що при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості посадові особи, що здійснюють такий контроль, застосовують положення Методичних рекомендацій з метою аналізу, виявлення та оцінки ризиків щодо заявлення декларантом або уповноваженою ним особою неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірному визначенні митної вартості товарів. Робота з аналізу, виявлення та оцінки ризиків може включати інші заходи, передбачені законодавством України з питань державної митної справи. У пункті 2 Розділу II Методичних рекомендацій передбачено, що робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом: - вивчення характеристик товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; - вивчення маршруту транспортування товарів та перевірки достовірності декларування витрат на транспортування до митного кордону України; - перевірки включення/не включення складових митної вартості, в тому числі на підставі наявної у митного органу інформації щодо наявності таких складових митної вартості (результати документальних перевірок, відповіді на запити для встановлення автентичності тощо); - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів; - порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; - перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця; - перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу; - перевірки особливостей формування вартості окремих видів товарів відповідно до розділу 3 Методичних рекомендацій; - перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів; - перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну; - перевірки наявності ознак підробки документів, які підтверджують митну вартість товарів; - перевірки наявності розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів; - перевірки наявності прийнятих іншими митними органами рішень про коригування митної вартості товарів, що ввозились на виконання того ж зовнішньоекономічного договору (контракту) або документа, який його замінює, що і оцінювані товари.

Відповідно до пункту 2 (а) статті VII ГАТТ (Генеральної угоди про тарифи і торгівлю) оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару.

Відповідно до пункту 2 (b) статті під "дійсною вартістю" повинна розумітися ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальній ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.

Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до пункту (b), оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті, який може бути встановлений.

Таким чином, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару повинен впевнитися, що заявлена декларантом митна вартість товару ґрунтується на дійсній вартості.

Згідно з ст. 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ ніщо не повинно тлумачитись так, що обмежує або ставить під сумнів право митних адміністрацій упевнитися в істинності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей митного оцінювання.

Щодо рішення про коригування митної вартості №500060001/2013/610028/2 від 27.06.2013 року, судом встановлено наступне.

До митного оформлення для підтвердження митної вартості товарів за митною декларацією №500060001/2013/025381 від 25.06.2013 року були подані наступні документи: зовнішньоекономічний договір № 1 від 01.01.2012 року, митна декларація країни експорту від 20.06.2013 року № 13341300ЕХ339088, інвойс від 20.06.2013 № 160243-244-245-246-247, сертифікат про походження товару від 20.06.2013 року № В 0730168.

Вищезазначені документи мали розбіжності, а саме:

- у митній декларації країни відправлення, сертифікаті про проходження товару та поданому до митного оформлення інвойсі від 20.06.2013 року № 160243-244-245-246-247, які полягають у тому, що номер інвойсу, поданого з метою здійснення митного оформлення, не співпадає з номерами, що вказані у експортній декларації країни відправлення від 20.06.2013 року № 13341300ЕХ339088 та сертифікаті про походження товару від 20.06.2013 року № 0730168, при цьому посилання позивача в позові на лист фірми відправника країни Туреччини є необґрунтованим, оскільки даний лист повинен був надаватися до митного органу до початку митного оформлення товарів разом з товаросупровідними документами, оскільки є їх невід'ємною частиною.

Згідно п. З ст. 53 МК України декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 МК України); - висновки про якісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини.

Декларантом не надано таких додаткових документів: - рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (контракту); - копію митної декларації країни відправлення (з перекладом на українську мову відповідно до ст. 254 МК України); - висновки про якісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, висновки про вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, інформацію біржових організацій про вартість сировини.

На виконання пункту 5 Методичних рекомендацій посадовими особами митного органу було проаналізовано цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби України на товари, що ввозились на митну територію України у період заявлення товару до митного оформлення. Було встановлено, що рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, по товару № 1, є більшим - 5,00 дол. США за кг (МД № 500060001/2013/020786 від 28.05.2013 року).

Згідно з п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 р. № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів", встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника, контрактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. При цьому відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності. Як зазначає в запереченнях представник відповідача, з метою недопущення порушення п. 6 Указу Президента України від 25.08.1994 р. № 475/94 "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" - митним органом було запропоновано шостий метод визначення митної вартості, про що було повідомлено TOB "Максімум-Плюс".

Стаття 64 МК України передбачає, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-5 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість оцінюваних товарів була визначена з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) резервним методом.

Відповідно 27.06.2013 року було винесено рішення про коригування митної вартості № 500060001/2013/610028/2.

Рішення про коригування митної вартості заповнене відповідно до наказу Міністерства фінансів № 598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за N 883/21195 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", у Графі 33 якого, вичерпно зазначено обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості.

Декларанту роз'яснено його право випуску у вільний обіг товарів відповідно до п.2 ч. 3 ст.52, п.5 а) ч. 2 ст. 55 МК України.

Декларант випустив у вільний обіг товари під сплату гарантійних зобов'язань за МД №500060001/2013/025381 від 25.06.2013.

Суд не приймає до уваги посилання позивача те, що ним надано вичерпний пакет документів, що зазначені в ст. 53 МК України, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Відповідно до Постанови Верховного суду України від 10.04.2012 року по справі № 21-52а12, суд дійшов до висновку, що митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

Позивач не зазначив норми законодавства з питань державної митної справи, яку відповідно було порушено посадовими особами Південної митниці Міндоходів під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, що як наслідок спричинило б визнання даного рішення протиправним та недійсним.

Таким чином, дії відповідача щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів № 500060001/2013/610028/2 від 27.06.2013 року є законним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, прийняте рішення є обґрунтованим та правомірним, а тому адміністративний позов ТОВ "Максімум-Плюс" в частині скасування рішення № 500060001/2013/610028/2 від 27.06.2013 року не підлягає задоволенню, оскільки посадові особи митного органу діяли відповідно до ст. 19 Конституції України виключно на підставі, в межах та у спосіб передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення № 500060001/2013/610028/2 від 27.06.2013 року Південної митниці Міндоходів відсутні, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 163, 167,168 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Максімум-Плюс" до Південної митниці Міндоходів та Головного Управління державної казначейської служби в Одеській області про зобов'язання вчинити певні дії в частині щодо скасування рішення про коригування митної вартості № 50006001/2013/610028/2 від 27.06.2013 року - залишити без задоволення.

Додаткова постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги додаткова постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.М. Токмілова