Постанова № 35308233, 24.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

24 жовтня 2013 року Справа № 814/4249/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1)

доУПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, (вул. Робоча, 2-а,Миколаїв,54029)

провизнання протиправними дій, скасування вимоги про сплату боргу від 02.08.2013року № Ф3117, ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу №Ф3117 від 02.08.2013року, посилаючись на неправомірність дій відповідача щодо прийняття вимоги та безпідставне визначення у вказаній вимозі заборгованості позивача перед відповідачем.

Від сторін до суду надійшли клопотання про слухання справи за відсутності їх представників в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд доходить висновку про безпідставність заявлених вимог, зважаючи на таке.

Як вбачається із матеріалів справи 02 серпня 2013 року, Управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва було прийнято вимогу №Ф3117 про сплату недоїмки по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на суму - 7232 грн. 97 коп., з яких: 6090 грн. 31 коп. - недоїмки, 235 грн. 60 коп. - штрафів, 907грн. 06 коп. - пені, вимога отримана позивачем 12.08.2013 року.

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач на підставі п. 6. 6. Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-5 звернувся із скаргою (скарга від 12.08.2013року) на вказану вимогу до Головного Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва, в якій просив скасувати вимогу про сплату недоїмки.

За результатами розгляду скарги, Головне Управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийняло рішення про результати розгляду скарги № 5319/09-10 від 06.09.2013року, яким залишило без змін вимогу про сплату боргу від 02.08.2013року № Ф 3117, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 12.08.2013року - без задоволення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

На підставі п.8 ст.9 Закону № 2464 (зі змінами) платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, який сплачується внесок. При цьому, у відповідності до п.12 ст.9 Закону № 2464,єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до пп. б-в п.6.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.10 № 21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.10 за № 994/18289 (далі - Інструкція № 21-5), якщо платник на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску чи борги зі сплати фінансових санкцій, то в таких випадках, органи Пенсійного фонду надсилають платнику вимогу про сплату недоїмки. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платника на суму боргу.

Згідно з ч.3 ст.25 Закону № 2464 суми єдиного внеску своєчасно не нараховані та/або не сплачені у строки, визначені ст..9 цього Закону (недоїмка), стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону № 2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 20.01.2012року по 08.02.2013року, до позивача на підставі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені № 1625 від 11.06.2013року були застосовані штрафні санкції: штраф у розмірі 235 грн. 60 коп., та пеня у розмірі 907 грн. 06 коп. (рішення отримане позивачем 15.06.2013року, про що свідчить повідомлення про вручення № 140 від 13.06.2013).

Рішення № 1625 від 11.06.13 позивачем не оскаржувалось, проте і суми пені та штрафів протягом десяти робочих днів, як передбачено ч.14 ст.25 Закону № 2464, сплачені не були.

Як вбачається із матеріалів справи згідно з картками особових рахунків 7232 грн. 97 коп., визначені у вимозі про сплату недоїмки №Ф3117 складаються з 6090 грн. 31 коп. - недоїмка зі сплати єдиного внеску становить, борг по штрафних санкціях становить 235грн. 60 коп., борг по пені - 907грн. 06 коп.

Частиною 4 статті 25 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду. У разі, якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник має право оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Вимога про сплату боргу ФОП ОСОБА_1 від 02.08.2013р. № Ф 3117 відповідає вимогам ч.4 ст.25 Закону № 2464, тобто сформована та надіслана позивачу у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Доводи позивача про отримання вимоги простим поштовим відправленням спростовуються наданими відповідачем доказами (повідомлення про вручення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, на якому проставлений особистий підпис позивача).

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношеннях, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом та дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовані дії.

Вказане є підставою для відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя І. В. Желєзний