Рішення № 35307553, 07.11.2013, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/392/13-ц

провадження № 2\368\192\13

Рішення

іменем України

"07" листопада 2013 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І.

при секретарях Губенко А.П. та Хміль Л.П.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування, -

в с т а н о в и в:

позивач та її представник просять суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 19 липня 2008 року між нею та відповідачем ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за №2462, а також визнати за нею право власності на зазначений житловий будинок, звільнити її від сплати судового збору як інваліда 1 групи, всі судові витрати покласти на відповідача, посилаючись на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року, вона залишилася проживати разом із його сином ОСОБА_3, який з часом і виїхав до Києва, одружився, де проживає і по даний час із своєю сім'єю.

Оскільки вона є інвалідом 1 групи по зору з дитинства, тому ОСОБА_3 та його дружина її постійно доглядали і піклувалися про неї.

У 2007 році, коли їй виповнилося 78 років, я стала частіше хворіти і потребувати і постійного стороннього догляду, тому сусіди їй порадили укласти з ОСОБА_3 договір, і відповідно до якого він доглядатиме її до смерті, а вона йому відпише свій будинок. Тому вона і запропонувала ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_6 свій будинок за надання їй послуг по забезпеченню її доглядом, харчуванням, утриманням її житлового будинку і присадибної ділянки у належному стані до дня її смерті і попросила їх дізнатися як це правильно юридично оформити, щоб лише після того, як її похоронять вони отримали право розпоряджатися її будинком. При цьому вона їм наголосила, що зі свого будинку не збирається нікуди переїжджати, а хоче, щоб її доглядали у її будинку. Крім того, їй відомо, що ОСОБА_3 із сім'єю проживають у м. Києві в однокімнатній квартирі, а отже забрати її до себе не зможуть.

ОСОБА_6 (дружина відповідача) про все домовилася із приватним нотаріусом у м. Кагарлику і у призначений день 19 липня 2008 року вона підписала договір дарування свого житлового будинку, що по АДРЕСА_1, ОСОБА_3, який було зареєстровано у реєстрі за № 2462, вважаючи, що в ньому передбачені всі її права і обов'язки, про які вони домовлялися. Її побоювання залишитися без житла, повністю розвіяв нотаріус, який посвідчував договір дарування. Він сказав, що дарунок ніхто не має право забрати, навіть суд. Тому, оскільки тексту вона не змогла сама прочитати, їй його зачитали, але вона вже зовсім не сприймала його зміст і не розуміла, що він відрізняється від її планів та намірів, а найголовніше від домовленості з ОСОБА_3

Все це зрозуміла лише з часом, коли виникла реальна загроза залишитися без житла.

Так, це сталося 23.10.2012 року. До її подвір'я приїхали якісь люди, які ходили навколо будинку та щось записували, серед них був і землевпорядник сільської ради ОСОБА_7, який потім і пояснив що жилий будинок, в якому вона зареєстрована і проживає, описаний та арештований працівниками державної виконавчої служби Кагарлицького районного управління юстиції та буде проданий з метою виплати боргу, який має ОСОБА_3, а вона залишиться без житла.

З часу дарування і до 23 жовтня 2012рок відповідач та члени його сім'ї сумлінно виконували свої усні зобов'язання, не дивлячись на те, що ОСОБА_3 за рішенням суду був позбавлений волі і з лютого 2012 року став відбувати покарання у колонії. Вона навіть не придала значення тій заяві, яку він передав їй, щоб вона розірвала договір дарування, тому що крім родичів ОСОБА_3, які стали трохи рідше приїжджати, її доглядає ще й соціальний працівник ОСОБА_8 і вона всім була задоволена. Та коли їй повідомили, що її будинок буде продано, її це не влаштовувало і вона змушена була звернутися за юридичною допомогою, де їй роз'яснили, що фактично між нею і відповідачем був укладений договір дарування типового зразка, чого вона не бажала.

Оскільки, вона дізналася про порушення своїх прав 23 жовтня 2012 року, то вважає, що вона не пропустила строк, в межах якого вона має право звернутися до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 235 Цивільного кодексу України, якщо правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Вважає, що договір дарування, укладений з метою приховати дійсний правочин про довічне утримання, є удаваним правочином.

Відповідач позовні вимоги позивача визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Третя особа в особі Приватного нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 проти позову заперечував, вважає, що при укладенні договору між позивачем та відповідачем були враховані всі побажання сторін, тому щодо рішення суду покладається на погляд суду.

Суд, вислухавши сторони, представника позивача, третю особу та свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 10 та 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених, ст.61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 19 липня 2008 року між ОСОБА_2, як дарувальником, та ОСОБА_3, як обдарованим, був укладений договір дарування будинку з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 (а.с. 7)

Статтею 717 ЦК України передбачено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи із змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, коли сторони мають повну уяву не тільки про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У ст. 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, а саме - правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про нотаріат» правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, Закону України «Про нотаріат», інші законодавчі акти України. Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/6 затверджено Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Відповідно до ст. 41 «Про нотаріат», нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до п. 3 глави 1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо нотаріальна дія вчинюється поза приміщенням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приміщенням, яке є робочим місцем (конторою) приватного нотаріуса, у посвідчувальному написі та в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій зазначається місце вчинення нотаріальної дії (вдома, у лікарні, за місцем знаходження юридичної особи тощо) із зазначенням адреси, а також причин, з яких нотаріальна дія була вчинена поза вказаними приміщеннями.

Згідно п. 5 та п. 6 розділу 1 глави 9 Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або іншої причини не може власноручно підписати документ, то за її дорученням у її присутності та в присутності нотаріуса цей документ може підписати інша особа, яка визначається зазначеною фізичною особою. Про причини, з яких фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, не мала змоги підписати документ, зазначається у тексті документа та в посвідчу вальному написі. Правочин за особу, яка не може підписати його, не може підписувати особа, на користь або за участю якої його посвідчено. Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору і внаслідок цього не має змоги прочитати документ, нотаріус прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.

Відповідно до п. 36 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 03.03.2004 року нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Встановлення дійсних намірів однієї із сторін правочину може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з метою виключення можливості стороннього впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині.

Відповідно до п.16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 03.03.2004 року №20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за №283/8882 (яка діяла на момент посвідчення спірних договорів) нотаріально посвідчувані правочини, а також заяви та інші документи підписуються у присутності нотаріуса.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат», при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальних дій. Встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчинення нотаріальної дії.

Якщо фізична особа внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати правочин, заяву чи інший документ, за її дорученням і в її присутності та в присутності нотаріуса правочин, заяву чи інший документ може підписати інша особа. Про причини, з яких фізична особа, зацікавлена у вчиненні нотаріальної дії, не могла підписати документ, зазначається у посвідчувальному написі. Правочин не може підписувати особа, на користь або за участю якої її посвідчено.

Якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, неписьменна або сліпа, нотаріус, крім того, прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка. Якщо сліпа особа письменна, вона сама підписує документ.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 ЦК України тощо.

Документом, відповідно до якого проводиться встановлення груп інвалідності є Інструкція Міністерства охорони здоров'я від 07.04.2004 N 183 „Про встановлення груп інвалідності".

Підставою для встановлення першої групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженим дефектом, що призводять до значного обмеження життєдіяльності людини, неспроможності до самообслуговування і викликають потребу в постійному, що не регулюються, сторонньому нагляді, догляді чи допомозі.

До I групи належать особи з найважчим станом здоров'я, які повністю нездатні до самообслуговування, потребують повного постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, абсолютно залежні від інших осіб або, які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду, залежні від інших осіб у забезпеченні життєво важливих соціально-побутових функцій.

Таким чином, судом встановлено, що під час підписання спірного договору позивачка через свій похилий вік (79 років), та хворобливий стан, як вона стверджувала через хворобу очей не могла з ними ознайомитися. З цих причин помилялась щодо правової природи правочину та його наслідки, прав та обов'язків сторін, вважала, що укладає саме договір довічного утримання.

Як вбачається із пункту 3.3 оспорюваного договору, приватним нотаріусом ОСОБА_4 роз'яснювався сторонам зміст договору та правові наслідки, які настануть як для позивача, так і відповідача. Так само і було перевірено дієздатність сторін, що уклали оспорювані договори.

У дослідженій судом копії примірника договору дарування від 19 липня 2008 р., який залишився у нотаріуса, міститься запис, але зроблений не ОСОБА_2, а нею лише поставлений підпис.

Згідно висновку експерта № 4-2013/ц від 13.09.2013 року вбачається, що станом на 19.07.2008 року гострота зору у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, була не ліпше такої, як: на праве око 0,03 (не корегує), на ліве око 0,01 (не корегує), що обумовлено тим, що в дитинстві ОСОБА_2 хворіла трахомою* та тим, що у ОСОБА_2, враховуючи її вік, є таке вікове захворювання, як катаракта** (помутніння кришталиків).

*Трахома - це хронічне інфекційне захворювання очей, яке викликається хламідіями. та характеризується ураженням кон'юнктиви і рогівки з наслідком в рубцювання кон'юнктиви, хряща повік та повну сліпоту.

**Катаракта - помутніння кришталика, внаслідок чого втрачається його прозорість, і в око потрапляє лише невелика частина світлових променів, що обумовлює зниження гостроти зору - людина бачить нечітко і розмито.

Вищенаведене дозволяє стверджувати: про те, що станом на 19.07.2008 року, ОСОБА_2 не могла читати (в т.ч. за допомогою окулярів) навіть друкований текст з висотою букв не менш 4 мм і шириною букв біля 1 мм (комп'ютерний шрифт Arial, тип шрифту - жирний, розмір шрифту - 18): масштаб 1:1; про неможливість ОСОБА_2 19.07.2008 року самостійно (в т.ч. за допомогою окулярів) читати текст, який міститься в «Договір дарування будинку».

При своїй роботі нотаріуси України керуються ст. 45 Закону України "Про нотаріат". Згідно з п. 6 глави 3, п. 5 глави 9 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" приватним нотаріусом особу ОСОБА_2 було встановлено, дієздатність її перевірено. Проте, не було встановлено, що ОСОБА_2 не мала змоги самостійно особисто підписати документи та читати його текст.

У відповідності з п. 6 глави 9 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" нотаріус зобов'язаний особисто читати текст договору - дарування ОСОБА_2, про що на документі необхідно було зробити відповідну відмітку.

Тобто, нотаріус діяв в межах свого нотаріального округу, проте не у відповідності до ст. 45 Закону України "Про нотаріат" і "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженому наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що була недобудована хата, яку вона допомагала добудовувати. Позивач є інвалідом з дитинства по зору. Її зір не покращувався. Відповідач її доглядав. Забезпечував її всім. Їй потрібно допомоги в обслуговуванні , оскільки вона стала погано ходити.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що позивач ОСОБА_2 являється мачухою її чоловікові та відповідачеві по справі. Позивач проживала сама, була людиною похилого віку та мала поганий зір. Вона хотіла, щоб відповідач її доглядав до дня її смерті.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач ОСОБА_2 є хворою людиною. Обійти сама себе вона не може. Завжди ходить з паличкою та не виходить за межі будинку. Близьких родичів вона не має. Відповідач доглядав її, приїжджав до неї. Окрім того, вона є інвалідом по зору.

Що стосується свідчень вказаних свідків, то вони зі свого розсуду свідчать про стан здоров'я позивача ОСОБА_2 є такими, що можуть бути доказами недійсності правочину та підтверджують факти, що встановлені висновком експерта № 4-2013/ц від 13.09.2013 року.

Також судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом з дитинства 1-ї групи, що підтверджується копією посвідчення № НОМЕР_2 від 11.05.1984 року, виданого Управління соціального захисту населення Кагарлицької районної державної адміністрації Київської області.

З досліджених в судовому засіданні спірний договір дарування житлового будинку вбачається, що на них немає відмітки нотаріуса про те, що її текст було прочитано вголос ОСОБА_2, тобто є порушення вимог до письмової форми правочинів.

Інших доказів, які б підтверджували, що спірний договір дарування був прочитаний вголос ОСОБА_2 ні відповідачем, ні третьою особою суду не надані.

Таким чином, позовні вимоги про визнання договору дарування недійсним є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки підтверджені дослідженими в суді належними доказами.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що відповідно до ст.ст.215 та 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання договору дарування обґрунтовані та підтверджені належними доказами, а тому підлягають задоволенню.

Щодо визнання права власності на позивача, то в цій частині вимог позивача суд відмовляє, оскільки за позовами про визнання оспорюваного правочину недійсним, застосовуються наслідків його недійсності, тому суд в цій частині вимог позивачу відмовляє.

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

На підставі викладеного та керуючись ЦК України, ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в:

Позовні ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Приватний нотаріус Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_4 про визнання недійсним договору дарування - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування від 19 липня 2008 року житлового будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Кагарлицького районного нотаріального округу Київської області, зареєстрований у реєстрі за № 2462.

У задоволенні решти вимогах ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Землянка Кагарлицького району Київської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: І. І. Шевченко