Ухвала суду № 35305203, 04.11.2013, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/9594/13-ц

2/405/1848/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2013 року Ленінський районний суд м.Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.,

при секретарі Береді Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кіровограді при проведенні попереднього судового засідання цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до фізичної особи - підприємця "ОСОБА_1.", ТОВ "Експерт - Центр", відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання висновку експерта таким, що не може бути використаний при визначенні стартової ціни під час проведення прилюдних торгів з реалізації майна, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду до відповідачів з зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним та скасувати звіт про оцінку заставного майна, проведеної суб»єктом оціночної діяльності ФОП «ОСОБА_1.» від 21.08.2013 року описаного майна, а саме:1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, а також визнати недійсною та скасувати рецензію від 16.09.20132 рокуна звіт про експертну грошову оцінку описаного майна, а саме: ? частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, здійснену рецензентом ТОВ «Експерт-Центр».

В обгрунтування позову зазначив, що рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 21 липня 2012 року стягнуто з поручителя ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 4 538 860 грн. 99 коп. 14 січня 2013 року Ленінським районним судом м.Кіровограда видано виконавчий лист, на підставі якого державним виконавцем відкрито виконавче провадження, під час якого було здійснено опис та арешт майна, належного боржнику на праві власності. Крім того, під час виконавчого провадження, державним виконавцем було призначено експертизу для визначення вартості майна, що підлягає примусовій реалізації та її проведення доручено суб»єкту оціночної діяльності ФОП «ОСОБА_1.», яким було проведено оцінку нежитлового приміщення та в подальшому повідолмлено позивача про експертну грошову оцінку описаного майна, загальна вартість якого складає 4 615 181 грн. 00 коп. Не погоджуючись з результатами оцінки позивач подав державному виконавцю заперечення та просив провести рецензування звіту про оцінку майна. В подальшому ТОВ «Експерт-Центр» було рецензовано оцінку майна вартості об»єкту нерухомості, про що Банком отримано повідомлення від 23 вересня 2013 року. З яким позивач не погоджується. За викладених обставин, позивач вважає, що ринкова вартість нерухомого майна, а саме: ? частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визначена відповідачем ФОП «ОСОБА_1.» є значно нижчою за ринкову вартість, визначену висновком відділу оцінки ризиків забезпечення АТ «Родовід Банк», що є значною різницею, та, як наслідок, порушує права позивача на реалізацію арештованого майна за дійсну вартість об»єктів нерухомості.

В судовому засіданні при проведенні попереднього розгляду справи представник позивача від позову не відмовилась, уточнила позовні вимоги та зазначила, що позов пред»явлено до відповідачів в позовному провадженні, оскільки рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором ухвалювалося Ленінським районним судом м.Кіровограда в порядку цивільного судочинства на підставі якого цим же судом було видано виконавчий лист.

Суб»єкт оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_1 та представник Головного управління юстиції в Кіровоградській області головний державний виконавець Борисенко Л.П. заперечували проти позову, вважаючи позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, більш того, в обгрунтування заперечень головний державний виконавець Борисенко Л.П. зазначила, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» у разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення, що відповідає вимогам ст.ст.383-385 ЦПК України, за якими сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльнісью державного виконавця чи іншої посадової особи державної віиконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, яка подається до суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до ст.ст.3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з ч.3 ст.15 ЦПК України суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Як вбачається із змісту позовних вимог позивач пред»явив позов до відповідачів про визнання недійсним та скасування звіту про оцінку заставного майна, проведеної суб»єктом оціночної діяльності ФОП «ОСОБА_1.» від 21.08.2013 року описаного майна, а саме:1/2 частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, а також визнання недійсною та скасування рецензії від 16.09.20132 року на звіт про експертну грошову оцінку описаного майна, а саме: ? частини нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2, здійснену рецензентом ТОВ «Експерт-Центр».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну діяльність в Україні» встановлено, що оцінка майна це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб»єкта оціночної діяльності.

Відповідно до ч.4 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження» у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Тобто сторони виконавчого провадження наділені правом на оскарження оцінки майна як процесуальної дії державного виконавця, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець лише залучає суб»єкта оціночної діяльності - суб»єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності, разом з тим, звіт про оцінку майна не є нормативним правовим актом, оскільки він не встановлює, не змінює і не скасовує норми права та неодноразово не застосовується; він не є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), оскільки він не породжує права і обов'язки позивача та йому не адресований.

Аналіз положень ст. ст. 3, 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» свідчить про те, що висновок експерта по своїй суті є лише результатом практичної діяльності фахівця -оцінювача з визначених питань та не є актом державного чи іншого органу, який може бути предметом оскарження в суді.

Частиною 4 статті 82 того ж Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Зазначене кореспондується із статтями 383, 384 ЦПК України, якими передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

З аналізу зазначених вище правових та процесуальних норм, слідує, що спірні правовідносини є предметом правового регулювання Закону України «Про виконавче провадження», оскільки визначення вартості, оцінка майна боржника є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Зазначені дії спрямовані на примусове виконання судового рішення на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, на підставі чого сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, здійснену в рамках виконавчого провадження, до загального районного суду в процесуальному порядку, передбаченому Розділом 7 ЦПК України, який регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень.

Зазначене підтверджується також роз»ясненнями, наданими в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», зокрема, в п.16, зазначено,що у справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов»язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, суд перевіряє відповідність цих дій положенням ст.ст.55, 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону, який діяв на час винесення Постанови).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

В порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.130, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.209-210, ст.293 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до фізичної особи - підприємця "ОСОБА_1.", ТОВ "Експерт - Центр", відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Кіровоградській області про визнання висновку експерта таким, що не може бути використаний при визначенні стартової ціни під час проведення прилюдних торгів з реалізації майна, - закрити.

Повернути позивачу публічному акціонерному товариству "Родовід Банк" судовий збір в розмірі 114 грн. 70 коп., внесений згідно з платіжним дорученням №BUD.329878.123501 від 17 жовтня 2013 року одержувач УК у м.Кіровограді, код 38037409 Банк Одержувача ГУ ДКСУ у Кіровоградській області код 823016, призначення платежу: судовий збір за подачу заяви АТ «Родовід Банк».

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м.Кіровограда шляхом подачі протягом п»яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. А. Іванова