Рішення № 35303771, 11.11.2013, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/4754/13-ц

Номер провадження: 2/484/1808/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.11.2013 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого - судді Горбенко С.А.

при секретарі - Перепелициній К.О.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Первомайську справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АГЕЯ" про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання формулювання звільнення неправильним та зміни формулювання звільнення, -

В С Т А Н О В И В:

27.09.2013 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 01 березня 2011 р. був прийнятий до ТОВ "Агея" на посаду директора відокремленого підрозділу "Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського". З січня 2012 р. відповідач припинив виплачувати йому заробітну плату за виконання обов"язків на вказаній посаді в зв"язку з виданням наказу № 0301/4 від 03.01.2012 р. про усунення його від виконання обов"язків вищевказаної посади. Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 05.06.2013 р. встановлено, що виконавчий орган ТОВ "Агея" своїм наказом незаконно відсторонив позивача від виконання ним своїх трудових обов"язків, з підстав, визначених ст. 99 ЦК України. В зв"язку з цим позивачу незаконно не було виплачено заробітну плату за час незаконного відсторонення, яку рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області було стягнуто. 11.09.2013 р. в судовому засіданні при розгляді справи Апеляційним судом Миколаївської області позивач дізнався про своє звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України. Наказ про звільнення від 23.07.2013 р. ним був отриманий 26.09.2013 р. Підставою для його звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України було вказано одноразове грубе порушення трудових обов"язків керівником підприємства. Позивач вказує, що ніякого порушення трудових обов"язків він не здійснював. Тому просить позов задовольнити.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку одноразового грубого порушення трудових обов'язків керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах державного фінансового контролю та контролю за цінами.

Кодекс законів про працю України визначає звільнення керівника за одноразове грубе порушення трудових обов'язків як одну із додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов.

Фактичною підставою для розірвання трудового договору з керівником за п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є здійснення ним певної дії або бездіяльності, що порушує трудові обов'язки, передбачені його трудовим договором, статутом, посадовими інструкціями, внутрішніми положеннями підприємства тощо. Деякі трудові обов'язки можуть бути передбачені для керівника спеціальними нормативно-правовими актами. Отже, повинно мати місце одноразове грубе порушення конкретних обов'язків керівника, які письмово зафіксовані, та на які можна буде посилатися в подальших судових спорах.

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 06.11.1992 р. у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених на підставі п. 1 ч.1 ст. 41 КЗпП України, суди з'ясовують, чи мало місце порушення працівником своїх трудових обов'язків. Для цього перевіряють коло цих обов'язків та визначають, які саме обов'язки порушено працівником, у чому конкретно виявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору на підставах, визначених законом.

Рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити як фактичну, так і юридичну підстави звільнення, тобто чітко сформульоване одноразове порушення конкретних трудових обов"язків, яке стало підставою звільнення керівника, та чітко вказану норму КЗпП України.

В судовому засіданні встановлено, що 01 березня 2011 р. ОСОБА_1 був прийнятий до ТОВ "Агея" на посаду директора відокремленого підрозділу "Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського". Але, ні на підприємстві ТОВ "Агея", ні на відокремленому підрозділу "Первомайський цех з виробництва ядра горіху волоського" не були розроблені обов"язки директора. Тобто зі своїми обов"язками позивач ознайомлений не був.

Згідно наказу № 2307/1 від 23 липня 2013 р. (а.с. 5), ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Відокремленого підрозділу ТОВ "АГЕЯ" "Первомайський цех з виробництва ядра горіха волоського" на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Але ст. 41 КЗпП України містить дві частини, тобто в наказі відсутнє чітке посилання на норми закону, причину звільнення, взагалі не сформульовано одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

При звільненні за п. 1 ст. 41 КЗпП України мають бути додержані загальні вимоги трудового законодавства, в тому числі ст. 148 КЗпП України.

Наказом ТОВ "Агея" № 26 від 01 листопада 2011 р. ОСОБА_1 було зобов"язано укласти договір з навчально-методичним центром про проходження працівниками ВП ТОВ "Агея" навчання, інструктажу та перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони та пройти обов"язкове навчання, інструктаж та перевірку знань з охорони праці та протипожежної охорони у термін до 01.01.2012 р. (а.с. 31).

Судом встановлено, що до 01.01.2012 р. ОСОБА_1 не виконав вимоги вищевказаного наказу, тому з 02.01.2012 р. починається строк застосування дисциплінарного стягнення за виявленим правопроступком (невиконанням наказу № 26), який не може перевищувати одного місяця. Також дисциплінарне стягнення не може бути накладено не пізніше 6 місяців з дня вчинення проступку.

В судовому засіданні також встановлено, що про своє звільнення на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України ОСОБА_1 дізнався лише 11.09.2013 р. та отримав оскаржуваний наказ 26.09.2013 р.

23.07.2013 р. позивачем було подано заяву про звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, в зв"язку з порушенням відповідачем законодавства про працю, яке виявилося в незаконному відстороненні від займаної посади, що знайшло свої підтвердження в ухвалі апеляційного суду Миколаївської області від 05.06.2013 р. (а.с. 11-14) та невиплата відповідачем своєчасно заробітної плати, що також знайшло своє підтвердження в рішенні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18.07.2013 р. (а.с. 7-8), яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 11.09.2013 р. (а.с. 25-26).

Частиною 3 ст. 235 КЗпПУ передбачено, що у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, оцінивши зібрані докази у сукупності, суд приходить до висновку про те, що винесений 23.07.2013 р. наказ № 2307/1 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України є незаконним, формулювання причини звільнення позивача є неправильним, тому є необхідність змінити формулювання причини звільнення позивача із звільнення за п.1 ст. 41 КЗпП України на звільнення за ч. 3 ст.38 КЗпП України.

Згідно із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрат нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до положень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає, що звільнення відповідачем ОСОБА_1 за п. 1 ст. 41 КЗпП України останньому були завдані моральні страждання, а тому, враховуючи характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, пов"язаних із захистом свого права, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 у сумі 300 грн., яке підлягає стягненню з відповідача ТОВ "Агея" на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ № 2307/1 від 23.07.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади за п. 1 ст. 41 КЗпП України.

Визнати формулювання звільнення "на підставі п. 1 ст. 41 КЗпП України" неправильним.

Змінити формулювання звільнення за п. 1 ст. 41 КЗпП України на ч. 3 ст. 38 КЗпП України, в зв"язку з порушенням роботодавцем законодавства про працю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агея" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 300 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агея" судовий збір на користь держави в розмірі 229 (двісті двадцять дев"ять) грн. 40 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Миколаївської області через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ :