Рішення № 35303678, 22.10.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.10.2013

Справа № 2/489/2621 /13 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

22 жовтня 2013 року Ленінський районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого - судді Спінчевської Н.А.,

при секретарі - Ковальовій С.В.,

за участю представника позивачки ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника третьої особи ПАТ «Енергобанк» - Свічкарьова О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, треті особи - ПАТ «Енергобанк», Ленінський ВДВС ММУЮ, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2013 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним.

Позивачка вказує на те, що 25 лютого 2012 року між нею та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_6, зареєстрований в реєстрі за № 574, за яким вона, як покупець, набула право власності на нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м на першому поверсі житлового будинку за літ. А-5, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

У серпні 2012 року ПАТ «Енергобанк» звернулося до Ленінського районного суду м.Миколаєва до неї з позовом, в якому Банк просив суд визнати вказані нежитлові приміщення предметом іпотеки за зобов'язанням ОСОБА_7 за кредитним договором від 08.07.2008 року № 25 в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 373048,58 дол. США, що еквівалентно 2981777,30 грн. та звернути стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 листопада 2012 року позов Банку задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ.А-5 по АДРЕСА_1, що належать їй на праві власності, шляхом їх реалізації з прилюдних торгів.

Посилаючись на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу нежитлові приміщення перебували під забороною відчуження, а саме в заставі у ПАТ «Енергобанк», про що їй, позивачці не було відомо, своєї згоди на відчуження предмета іпотеки Банк як іпотекодержатель нерухомого майна не надавав, просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладений 25 лютого 2012 року між нею та ОСОБА_2 з цих підстав.

Ухвалою суду від 10.10.2013 року в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучені ПАТ «Енергобанк», Ленінський відділ ДВС ММУЮ.

В судовому засіданні представник позивачки позов підтримав. Просив про його задоволення.

Представник відповідача проти задоволення позову ОСОБА_5 не заперечувала, вказуючи на те, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Представник ПАТ «Енергобанк» в судовому засіданні заперечував щодо позовних вимог ОСОБА_5 Вказував на те, що на підставі рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30.11.2012 року, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором від 08.07.2008 року, було видано виконавчі листи, які на теперішній час знаходяться на виконанні в Ленінському відділі ДВС ММУЮ.

Посилаючись на те, що відсутність згоди Банку на відчуження предмета іпотеки не порушило права позивачки при укладенні договору купівлі-продажу, а його оспорення направлено лише на ускладнення виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, просив відмовити в позові ОСОБА_5

Третя особа - приватний нотаріус та представник Ленінського ВДВС ММУЮ в судове засідання не з'явилися. Про час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. Заслухавши пояснення представника позивачки, представника відповідача, представника третьої особи, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08.07.2008 року між акціонерним банком «Енергобанк», правонаступником вимог якого є публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 25, згідно якого Банк надав останньому кредит в розмірі 270000 дол. США строком до 05.07.2013 року зі сплатою 17,00 відсотків річних.

Зобов'язанння ОСОБА_7 за кредитним договором були забезпечені нотаріально посвідченими договорами іпотеки.

Відповідно до договору іпотеки від 08.07.2008 року ОСОБА_8 передала в заставу Банку нежитлові приміщення магазину № 6, 7, 8, загальною площею 185,5 кв.м., розташовані по АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення загальною площею 68,9 кв.м в житловому будинку А-5, розташованому по АДРЕСА_3 а Банк набув право за рахунок предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням - кредитним договором в повному обсязі.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Миколаєва від 19.10.2011 року було визнано мирову угоду по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_9 про стягнення боргу за договором позики. Відповідно до умов мирової угоди в рахунок стягнення з ОСОБА_8 боргу за договором позики припинено право власності останньої на нежитлові приміщення загальною площею 166,5 кв.м по АДРЕСА_2 та нежитлове приміщення загальною площею 68,9 кв.м по АДРЕСА_3 та визнано право власності на зазначені приміщення за ОСОБА_3 Рішеннями виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 1254 від 21.12.2011 року та № 1255 від 21.12.2011 року нежитловим приміщенням по АДРЕСА_2 та по АДРЕСА_3 надано нову адресу: АДРЕСА_1 та оформлено право власності на нежитлові приміщення за новою адресою за ОСОБА_3

13.02.2012 року ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 13.02.2012 року подарувала нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 ОСОБА_2, який 25.02.2012 року на підставі нотаріально посвідченого договору продав їх ОСОБА_5 Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 10.04.2012 року ухвалу суду першої інстанції про визнання мирової угоди скасовано і постановлено про відмову у визнанні даної мирової угоди.

З матеріалів справи також вбачається, що в серпні 2012 року ПАТ «Енергобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання нежитлових приміщень предметом іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м.Миколаєва від 30 листопада 2012 року позов Банку задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлові приміщення загальною площею 235,4 кв.м, розташовані на першому поверсі житлового будинку за літ.А-5 по АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_5, шляхом їх реалізації з прилюдних торгів.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28.01.2013 року вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На теперішній час дане рішення знаходиться на виконанні в Ленінському відділі ДВС ММУЮ.

За положеннями ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Статтею 9 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодавець має право відчужувати предмет іпотеки лише за наявності згоди іпотекодержателя.

Згідно із роз'ясненнями, наданими у п.34 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин та відповідно до прямої вказівки закону (ст.12 ЗУ «Про іпотеку») окремі правочини щодо іпотечного нерухомого майна, вчинені без згоди іпотекодержателя, можуть бути визнані недійсними за позовом іпотекодержателя.

У відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Таким чином, враховуючи, що позивачкою не доведено тих обставин, що вчиненням оспорюваного нею правочину, укладеного без згоди іпотекодержателя ПАТ «Енергобанк», порушено її права та законні інтереси, до того ж доведення набувачеві майна інформації про його обтяження іпотекою згідно вимог чинного законодавства не є обов'язковим, суд приходить до висновку, що поданий нею позов до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.14, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м.Миколаєва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.А. Спінчевська