Ухвала суду № 35303347, 29.10.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Нагірняк М.Ф.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"29" жовтня 2013 р. Справа № 806/4157/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: Сироватка К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" липня 2013 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2013 року ОСОБА_5 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області про скасування постанови про стягнення виконавчого збору від 01.08.2012року, постанови про стягнення витрат на проведення виконавчих дій від 01.08.2012 року та постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.05.2013 року.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до Відділу Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Відповідач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Закон України "Про виконавче провадження" (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до положень цього Закону відповідний орган державної виконавчої служби зобов'язаний вчинити сукупність дій, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання відповідних виконавчих документів, які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів.

Судом встановлено, що 29.09.2011 року відділом Державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом нотаріуса від 23.05.2011 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 96554,09 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме - транспортний засіб марки FAW CA 1047 2008року випуску, про що сторонам виконавчого провадження були направлені копії даної постанови простою кореспонденцією відповідно до листа від 30.09.2011року за адресою, зазначеною у виконавчому документі ( а.с.43-44).

17.07.2012 року в ході виконавчого провадження у присутності ОСОБА_5 відповідачем був описаний, арештований та вилучений належний позивачу вказаний автомобіль. Враховуючи, що позивачем в добровільному порядку не було сплачено вказану заборгованість 01.08.2012 року винесено оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору в сумі 9655,41 грн. та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в сумі 264,49 грн., а всього на загальну суму 9919,90 грн.

11.10.2012 року за постановою відповідача ПАТ "Укрсиббанк" було повернуто вказаний виконавчий напис нотаріуса без виконання, а оскаржувані постанови про стягнення виконавчого збору та про стягнення витрат на проведення виконавчих дій були виділені в окреме провадження і 24.05.2013 року для їх виконання відкрито виконавче провадження.

Згідно підпункту 3.7.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5, строк для самостійного виконання боржнику в такому випадку не надається.

Відповідно до вимог ч.1 ст.31 Закону копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

З матеріалів справи убачається, що позивачу було відомо про наявність самого виконавчого провадження щодо стягнення з нього на користь ПАТ "Укрсиббанк" заборгованості в сумі 96554,09 грн. шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме - транспортний засіб марки FAW CA 1047 2008року випуску, що належить позивачу. Такий транспортний засіб відповідачем оголошувався в розшук, а 17.07.2012 року в ході такого виконавчого провадження у присутності позивача за місцем його проживання підповідачем був описаний, арештований та вилучений належний позивачу вказаний автомобіль.

Зазначені обставини підтверджуються актом опису та арешту автомобіля, на якому міститься підпис позивача.

Більш того, для оцінки вказаного транспортного засобу залучався експерт, висновок якого позивачу був вручений 08.09.2012 року, що підтверджується копією поштового повідомлення.

Протягом всього зазначеного виконавчого провадження позивачем не вчинялося жодних дій щодо добровільного відшкодування вказаної заборгованості перед ПАТ "Укрсиббанк".

Факт неналежного відправлення відповідачем позивачу як боржнику за виконавчим провадженням копії постанови про відкриття такого виконавчого провадження від 29.09.2011 року не може слугувати обставиною щодо звільнення позивача від сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Відповідно до вимог ст.28 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

При цьому, законодавець прямо вказує, що у зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача.

Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження, до яких відповідно до вимог ст.41 Закону належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату:

1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника;

2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій;

3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

5) розміщення оголошення в засобах масової інформації;

6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень;

7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Розмір витрат на проведення виконавчих дій по зазначеному виконавчому провадженню підтверджується актом державного виконавця від 01.08.2012 року.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що розмір виконавчого збору та розмір витрат на проведення виконавчих дій в оскаржуваних постановах визначений відповідно до вимог чинного законодавства і на день їх винесення не було жодних правових підстав для звільнення позивача від сплати такого збору та таких витрат.

Посилання позивача на те, що йому стало відомо про існування оскаржуваних постанов лише 31.05.2013 року не свідчить про їх протиправність і не є підставою для їх скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів уважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "18" липня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "01" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Відділу державної виконавчої служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області вул.Черняхівського, 12-а,м.Житомир,10014