Ухвала суду № 35303141, 22.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2013 р.Справа № 815/1183/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Федусика А.Г.,

Кравченка К.В.,

при секретарі судового засідання - Худик С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент» до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень - рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

13.02.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент» (далі - ТОВ «Елемент») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.02.2013р. № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 43 643 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 29 102 грн. та штрафними санкціями в розмірі 14 551 грн., № 0000212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 670 694 грн., в т.ч. за основним платежем на 472 422 грн. та штрафними санкціями в розмірі 198 272 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що доводи ДПІ про неправомірне завищення валових витрат та податкового кредиту по контрагенту ТОВ «Транс Агентство Сервіс», ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», ТОВ «Енергосервіс», ТОВ «Камбіо-стрйсервіс», ТОВ «БК «Еталон» є неправомірними, ґрунтуються на припущеннях та неправильному застосуванню норм діючого законодавства.

Відповідач заперечував проти позову, посилаючись на законність та правомірній дій органу ДПІ при складанні акту перевірки та прийнятті оскаржуваних повідомлень-рішень. На підставі викладеного відповідач просив у позові відмовити.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року позов задоволений повністю. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 08.02.2013р. 0000222201 та № 0000212201.

В апеляційній скарзі ДПІ ставить питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права та неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені та вбачаються з матеріалів справи наступні обставини.

ТОВ «Елемент» (код ЄДРПОУ 31339248) 07.03.2001р. зареєстровано Ленінською районною адміністрацією Одеського міськвиконкому. З того ж часу взято на податковий облік в органах державної податкової служби, на момент перевірки перебуває на обліку відповідача. У періоді, що перевірявся є платником ПДВ, податку на прибуток, податку з доходів найманих працівників.

В період з 111 грудня 2012р. по 22.01.2013р. податковим органом проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Елемент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011р. по 30.09.2011р., за наслідками якої 30.01.2013 року складений акт № 310/22-3/31339248.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем:

- пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп.135.5.4, п.135.5 ст.135, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6, п.138.8 ст.138, пп.139.1.5, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 472 423 грн.,

- п.185.1 ст.185, п.п.198.1-198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ в сумі 29 102 грн.

В обґрунтування своїх доводів ДПІ в акті перевірки зазначала, що в зв'язку з неможливістю встановити наявність умов для ведення господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що підтверджується актом Алчевської ОДПІ Луганської ДПС від 10.02.2012р. № 310/236-36713483, операції із зазначеним контрагентом підпадають під ознаки нікчемності. Вважаючи, що господарські операції на справді не виконувались, а були укладені лише для отримання податкової вигоди, відсутні підстави для врахування сум по господарським операціям із зазначеним контрагентом при формуванні валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, податковий орган встановив заниження податку на прибуток внаслідок декларування позивачем витрат по операції з ТОВ «Енергосервіс», пов'язаної із будівництвом тимчасового причалу для розвантажування щебеню, вважаючи, що такі витрати повинні бути віднесені до вартості основних фондів з подальшою амортизацією основних фондів.

Висновок про заниження податку на прибуток ДПІ зробила внаслідок невіднесення позивачем до доходів по операції з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД». Вважаючи, що позивач незаконно провів взаємозалік кредиторської заборгованості з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», по якій сплив строк позовної давності, податковий орган зробив висновок про безоплатне отримання товару від зазначеного контрагента.

За висновками акту перевірки 08.02.2013 року ДПІ винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000222201 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 43 643 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 29 102 грн. та штрафними санкціями в розмірі 14 551 грн.,

- № 0000212201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на

прибуток на 670 694 грн., в т.ч. за основним платежем на 472 422 грн. та

штрафними санкціями в розмірі 198 272 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції не погодився з позицією ДПІ, зазначаючи, що податковим органом не надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», або невідповідність змісту укладеного між ними договору дійсним намірам сторін. Дані акту перевірок зазначеного контрагента позивача не можуть бути безумовною підставою для встановлення факту порушень податкового законодавства з боку позивача. Висновки ДПІ про неправомірне завищення витрат по операції з ТОВ «Енергосервіс» та заниження доходу по операції з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» вважав такими, що не ґрунтуються на законі.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

У періоді, що перевірявся, порядок формування валових витрат та податкового кредиту визначався ст.ст.138,139,198 ПК України, про що докладно наведено у постанові суду першої інстанції.

Відповідно до зазначених вимог закону не дозволяється включати до складу валових витрат та податкового кредиту суми, які не підтверджені належним чином оформленими первинними документами (розрахункові, платіжні та інші документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку), а також суми витрат на придбання або виготовлення товарів та послуг, які не підлягають використанню в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки позивачем на підтвердження правильності формування валових витрат та податкового кредиту по господарській операції з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» надані рахунки фактури, видаткові та податкові накладні на загальну суму 174 609,31грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 29 101,55 грн. (стор13 акту перевірки).

ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних, оскільки були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

З наведеного слідує, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог пунктів ст.198 ПК України у вигляді не підтвердження належним чином складеними податковими накладними податкового кредиту з ПДВ по операціям із ТОВ «Транс Агентство Сервіс» є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи і спростовуються іншими доказами по справі.

При цьому, колегія суддів враховує, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, накладні, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

За обставинами справи між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» 01.10.2010р. укладено договір поставки № ТРО-600028, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити позивачу металопродукцію. Відповідно до п.1.1, п.2.1, п.3.1 кількість, якість та ціна товару визначається у рахунках фактурах, яка надається постачальником покупцю. Пункт 4.1.договору передбачає відвантаження товару на умовах самовивозу зі складу постачальника на умовах FСА, згідно правил Інкотермс 2000р.

На підтвердження отримання металевих листів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у серпні та листопаді 2011р. позивачем, крім накладних, наданий договір поставки, подорожні листи та товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт перевезення товару власним вантажним транспортом позивача від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до ТОВ «Елемент» (а.с.126-133). В ході перевірки також встановлено здійснення повної оплати позивачем за поставлений товар (стор.15 акту перевірки).

Разом з цим ДПІ не враховує надані первинні документи в зв'язку із отриманням від Алчевської ДПІ Луганської області актів № 310/236-36713483 від 10.01.2012р. та № 493/22-3/36713483 про результати позапланових невиїзних документальних перевірок, якими встановлена відсутність у ТОВ «Транс Агентство Сервіс» необхідних умов для здійснення господарської діяльності.

З урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ст.71 КАС України, за якою обов'язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень покладається на такого суб'єкта, ДПІ повинна була надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товару від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення валових витрат та податкового кредиту без фактичного отримання від них товарів чи послуг. Але такі дії тягнуть за собою кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України для тих, хто їх вчиняє.

У даній справі ДПІ не посилається на факти вчинення представниками сторін по договорам таких дій, і не надає докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

Крім посилань на акти ДПІ про результати позапланових невиїзних документальних перевірок, відповідач не надав достовірних доказів фіктивності задекларованих позивачем операцій з придбання товарів у цього контрагента. В той же час зазначені акти ДПІ не можуть бути належними доказами порушень позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів зазначає, що встановлені податковим органом будь-які факти незаконної діяльності контрагента платника податків повинні оцінюватися судом з урахуванням можливої обізнаності позивача щодо таких обставин, або наявної у позивача реальної можливості з'ясувати їх.

Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість бути обізнаним про обставини діяльності свого контрагента на момент проведення з ним господарської операції, в матеріалах справи відсутні.

Аналіз наведеного дає підстав для висновку, що позиція податкового органу про нереальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» у серпні, листопаді 2011р. ґрунтуються на припущеннях, що є недостатнім для прийняття рішення про зменшення податкового кредиту за рахунок сум ПДВ по господарській операції позивача з цим контрагентом.

Неправомірні також висновки ДПІ про заниження податку на прибуток на суму 620 578 грн. внаслідок декларування позивачем витрат по операції з ТОВ «Енергосервіс», пов'язаної із будівництвом тимчасового причалу для розвантажування щебеню.

Як встановлено судом першої інстанції між позивачем та ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» 20.03.2012р. укладений договір поставки № 20/003, відповідно до якого позивач бере на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Мьобіус Констракшн Юкреін» щебінь гранітних фракції 40-70 та камінь бутовий М800-1400 масою 15-100 кг. За умовами укладеного договору поставка товару має здійснюватися позивачем на умовах DDR - склад постачальника (правила Інкотермс 2000). З метою виконання умов зазначеного договору поставки ТОВ «Елемент» уклав з ТОВ «Компанія Аквабуд ЛТД» 29.08.2012р. договір про надання послуг № 7/2012р., предметом якого є розміщення і зберігання щебеню та каменю бутового на території відкритого виробничого майданчика, що знаходиться за адресою Одеса, вул.Гефта,2.

Використання відкритого виробничого майданчика було необхідно позивачу для влаштування на неї тимчасової площадки для перевалки вантажу - щебеню та каменю, в зв'язку з чим ТОВ «Елемент» 27.08.2012р. уклав з ТОВ «Енергосервіс» договір підряду по облаштуванню останнім тимчасового причалу для перевантаження щебеню та побутового каменю.

Доводи податкового органу, що витрати по влаштуванню тимчасового причалу повинні бути віднесені до вартості основних фондів з подальшою амортизацією основних фондів правильно оцінені судом першої інстанції як незаконні.

Підпункт 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України дає поняття основних засобів, якими є матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності, вартість яких перевищує 2 500 грн. і поступово зменшується у зв'язку із фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Враховуючи, що спорудження тимчасового причалу у вигляді горизонтальної площадки, площею 200 кв.м., необхідно було для перевантаження щебеню і бутового каменю з тимчасовим терміном використання - з жовтня 2012р. по березень 2013р., витрати на влаштування тимчасового причалу правильно віднесені позивачем до витрат, пов'язаних із збутом товару.

В ході перевірки ДПІ встановило, що позивач незаконно провів взаємозалік кредиторської заборгованості з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», по якій сплив строк позовної давності, тобто яка є безнадійною, в зв'язку з чим податковий орган зробив висновок про безоплатне отримання позивачем товару від зазначеного контрагента без збільшення своїх доходів на суму безнадійної заборгованості.

З акту перевірки вбачається, що по контрагенту-покупцю - ТОВ «БМК Планета-Міст» існує дебіторська заборгованість на суму 1 000 000 грн. по поставці товару згідно видаткової накладної від 29.09.2008р., по якій у січні 2012р. сплив строк позовної давності. По контрагенту-постачальнику - ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» існує кредиторська заборгованість на суму 2 533 100 грн. по договору поставки від 15.10.2010р. № 15/10.

29.10.2010р. між позивачем (кредитором) та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» (поручителем) укладений договір поруки № 29/10, відповідно до якого поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за своєчасне виконання боржником - ТОВ «БМК Планета-Міст» усіх його зобов'язань, які витікають із сплати за поставлений кредитором товар в розмірі 1 000 0005 грн.

29.06.2012р. між позивачем та ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД» укладено угоду про залік зустрічних однорідних вимог за договорами: поруки № 29/10 від 29.10.2010р. та договором поставки № 15/10 від 15.10.2010р. (стор.9 акту перевірки).

Судом першої інстанції вірно зроблені висновки, про те що по договору поставки товару (бетону) від позивача до ТОВ «БМК Планета-Міст» станом на день укладання угоди про залік однорідних вимог строк позовної давності не сплинув.

Так, згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а за відсутності таких вказівок - у відповідності до звичайно пред'явлених вимог.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-якій час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з абзацом другим частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання; якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Отже, під пільговим строком у розумінні абзацу другого частини п'ятої статті 261 ЦК України слід розуміти строк, протягом якого боржник після пред'явлення йому вимоги повинен виконати свій обов'язок.

За обставинами справи строк виконання по зобов'язанням між позивачем і ТОВ «БМК Планета-Міст» не визначений, 08.10.2010р. позивачем на адресу контрагента-покупця ТОВ «БМК Планета-Міст» направлена вимога про сплату вартості товару в розмірі 1 000 005 грн. (а.с.89).

Тобто, строк позовної давності по операції з ТОВ «БМК Планета-Міст» закінчується 15.10.2013р., а тому угода про взаємозалік однорідних вимог від 29.06.2012р. з врахуванням дебіторської заборгованості по ТОВ «БМК Планета-Міст» укладена без порушення вимог ст.602 ЦК України, яка забороняє зарахування зустрічних вимог в разі спливу строку позовної давності.

В ході перевірки встановлено неправомірне віднесення позивачем до валових витрат процентів ВАТ «МТБ» по кредитному договору № 28738/OF від 05.11.201р. та процентів ПАТ «Марфін Банк» за договором овердрафтового кредиту № 00524/00 від 30.09.2011р., в зв'язку з тим, що витрачання отриманих кредитних коштів, на думку податкового органу, неможливо пов'язати з господарською діяльністю ТОВ «Елемент». Так, ДПІ встановлено, що в квітні 2012р. позивачем перераховано ТОВ «Камбіо-стройсервіс» кошти в розмірі 250 000 грн., які у червні 2012р. були повернуті. В червні 2012р. позивач перерахував ТОВ «БК «Еталон» 700 000грн., які були повернуті позивачу в серпні 2012р.

Судом першої інстанції встановлено, що обставинам перерахування коштів передувало укладання господарських угод із зазначеними підприємствами:

- 12.04.2012р. договір підряду № 12-04 з ТОВ «Камбіо-стройсервіс», відповідно до якого останній за зобов'язанням позивача зобов'язується виконати роботи з благоустрою - облаштування тротуарної плитки на території ТОВ «Іллічівський морський рибний порт»,

- 20.06.2012р. договір підряду № 20/6 з ТОВ «Еталон», відповідно до якого

останній бере на себе зобов'язання за завданням позивача виконати

комплекс робіт з будівництва складських приміщень за адресою Одеса,

вул.А.Чепиги,35/2 (а.с.103-110).

Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідно до ст.627 ЦК України

визначається свобода підприємницької діяльності та вільний рух капіталу, вільний вибір особою свого контрагента та вільне визначення умов договору.

Тому, в разі зміни обставин позивач за згодою контрагентів вправі достроково припинити зазначені договори та отримати на свій рахунок авансові платежі. При цьому такі дії позивача не можна розцінювати як такі, що не відносяться до господарської діяльності.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, судова колегія вважає, що висновки відповідача про нереальність господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», неправомірне віднесення до валових витрат сум ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Енергосервіс» з будівництва тимчасового причалу та сплачених банкам процентів по кредитним договорам, заниження доходу за рахунок невіднесення простроченої заборгованості з ТОВ «ТД Інтермаркет ЛТД», що потягло заниження податку на прибуток та ПДВ, не відповідають обставинам справи, є такими, що не підтверджені достатніми та належними доказами, в зв'язку з чим винесені на підставі цього акту перевірки спірні податкові повідомлення-рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому правильно скасовані судом першої інстанції.

Підстав для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляції вважає такими, що висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206,254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м.Одеси Одеської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: А.Г.Федусик

Суддя: К.В.Кравченко