Рішення № 35303064, 18.11.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 листопада 2013 р. Справа № 903/935/13

за позовом приватного підприємства "Металург-Інвест", м. Дніпропетровськ

до відповідача приватного підприємства "ДЕНК ТПР", м. Нововолинськ, Волинська область

про стягнення 94873,20 грн.

Суддя Вороняк А. С.

при секретарі судового засідання Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: н/з

від відповідача: н/з

У зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання, здійснення технічної фіксації судового процесу не велося.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: приватне підприємство "Металург-Інвест" звернулося з позовом до приватного підприємства "ДЕНК ТПР" про стягнення 94873,20 грн. заборгованості, з них 84042,12 грн. основного боргу, 1998,60 грн. пені, 8404,21 грн. - штрафу, 428,27 грн. - 3% річних та судових витрат по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №01/03-013 від 01.03.2013р. та на видаткову накладну №810 від 02.07.2013р..

Ухвалою господарського суду Волинської області від 11.09.2013р. було порушено провадження у справі, а справу призначено до розгляду на 25.09.2013р. та зобов'язано сторін надати суду ряд документів, необхідних для об'єктивного розгляду справи по суті.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 25.09.2013р. розгляд справи відкладено на 30.10.2013р. у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, з'ясування всіх істотних обставин справи та повторного витребування доказів.

Ухвалою господарського суду Волинської області від 30.10.2013р. строк вирішення спору продовжено до 24.11.2013р., розгляд справи відкладено на 13.11.2013р. у зв'язку з нез'явленням представника позивача в судове засідання, а також для повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи.

07.11.2013р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, а саме просить накласти арешт на частину майна відповідача, що не обмежує його у ведені діяльності, але унеможливлює вчиняти дії з купівлі або продажу майна до моменту розрахунку по заборгованості з штрафу, пені та 3% річних перед позивачем.

Дана заява відхилена судом з підстав зазначених в мотивувальній частині рішення.

12.11.2013р електронною поштою та 13.11.2013р. через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив №48-б від 11.11.2013р. з додатками, в якому зазначено, що ПП "ДЕНК ТПР" в повному обсязі погасило заборгованість по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. на суму 84042,12 грн., тому просять провадження в цій частині припинити, додатково зазначають, що по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. на суму 84042,12 грн. жодних договорів не укладалось, посилання в накладній на дату та номер договору є помилкою бухгалтера, тому вимоги про стягнення з ПП "ДЕНК ТПР" штрафу, пені та 3% річних не визнають, вважають останні безпідставними та необгрутованими.

В судовому засіданні 13.11.2013р. представник позивача зазначив, що основна заборгованість в розмірі 84042,12 грн. відповідачем оплачена, просив стягнути з ПП "ДЕНК ТПР" штраф у розмірі 8404,21 грн., 1998,60 грн. - пені та 428,27 грн. - 3% річних.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2013р. позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві №48-б від 11.11.2013р. та додав, що поставка товару по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. здійснювалась на підставі усної домовленості через засоби технічного зв'язку.

В судовому засіданні 13.11.2013р. було оголошено перерву до 14:30 год. 14.11.2013р. для надання додаткових доказів, виконання вимог ухвал господарського суду Волинської області від 11.09.2013 р. та від 30.10.2013 р..

В судове засідання 14.11.2013р. сторони не з'явились, проте були належним чином повідомлені про дату і час слухання справи про що свідчить підписане обома представниками сторін оголошення про перерву(розписка).

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення сторін про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст.69 ГПК України (далі - ГПК України) справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

01.09.2013 року між приватним підприємством "Металург-Інвест" (далі-Постачальник) та приватним підприємством "ДЕНК ТПР" (далі-Покупець) було укладено договір № 01/03-013 (далі-Договір).

Згідно п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю металопродукцію (далі-Товар) в строки та на умовах, встановлених в Договорі, а Покупець зобов'язується оплатити вартість Товару і прийняти його у відповідності до умов Договору.

Згідно п.1.2. Договору ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент і номенклатура Товару, який поставляється по Договору:

Лист 12 мм. ст.3 в кількості 21,740тн. по ціні 5160,00 грн./тн. Без ПДВ.

Круг 25 мм. ст.3 в кількості 1,595тн. по ціні 5650,00 грн./тн. Без ПДВ.

Згідно п.1.7. Договору вартість доставки на склад Покупця складає 3300,00 грн. без ПДВ.

Згідно п.2.6. Договору датою поставки Товару рахується:

При поставці автомобільним транспортом Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника або товарно-транспортної накладної;

При самовивозі Товару Покупцем з складу Постачальника - дата видаткової накладної Постачальника.

Згідно п.3.1. Договору загальна сума Договору, на момент його укладання, складає 149388,18 грн. в тому числі ПДВ 24898,03 грн..

Згідно п.3.3. Договору оплата проводиться в наступному порядку:

Покупець проводить передоплату в розмірі 50% від загальної суми Договору до 27.03.2013р. і повний розрахунок в розмірі 50% від суми Договору до 17.05.2013р..

Згідно п.3.4. Договору датою сплати рахується дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Згідно п.9.1. Договору Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та діє до 31.12.2013р., а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Згідно п.9.2. Договору зміни до цього Договору можливі лише з взаємною згодою Сторін, про що Сторони складають додатковий договір чи інший документ, крім випадків передбачених цим Договором, чи за рішенням суду в порядку, передбаченому діючим законодавством України.

18.03.2013р. складено видаткову накладну №289 та поставлено відповідачу металопродукції (визначеної в п.1.2. Договору) на загальну суму 149388,18 грн..

Суд встановив, що відповідач здійснив оплату (визначену в п.1.2. Договору) в сумі 149388,18 грн. за отримані матеріали в повному обсязі згідно платіжних доручень №111 від 29.03.2013р. на суму 44694,09 грн., №136 від 12.04.2013р. на суму 15000,00 грн., №151 від 30.04.2013р. на суму 60000,00 грн., №171 від 16.05.2013р. на суму 20000,00 грн., №179 від 27.05.2013р. на суму 9694,09 грн.(а.с.69-73).

Копією видаткової накладної №810 від 02.07.2013р. стверджується поставка позивачем та отримання відповідачем труби профільної 80х80х4 в кількості 2,57т. по ціні 5900,00 грн. та швелера 12 в кількості 8,51т. по ціні 6080,00 грн., також в накладій вказані транспорттно-експедиційні послуги в розмірі 2900грн., загальна сума видаткової накладної разом з ПДВ - 84042,12 грн..

Суд дослідивши видаткову накладну №810 від 02.07.2013р. на суму 84042,12 грн. встановив, що безпідставним є посилання позивача на те, що спірна поставка здійснювалась у межах Договору №01/03-013 від 01.03.2013р., оскільки не відповідає п.п.1.2., 1.7. Договору, де визначено іншу ціну, кількість, асортимент і номенклатуру Товару, який поставляється по Договору та вартість наданих послуг. Також в п.3.6. Договору визначено строки та порядок оплати Товару, які не відповідають даній накладній.

Специфікацій, які б визначали трубу профільну 80х80х4 та швелера 12, як товар за Договором №01/03-013 від 01.03.2013р. до матеріалів справи не додано.

Як повідомив представник відповідача в судовому засіданні 13.11.2013р., що не заперечив представник позивача, поставка товару по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. здійснювалась на підставі усної домовленості через засоби технічного зв'язку.

Згідно ст.11 ЦК України(далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що непередбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Частина 2 ст.205 ЦК України передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України(далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Ціна, асортимент Товару, який зазначений у видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. у Договорі №01/03-013 від 01.03.2013р. не наведені, вартість наданих транспортно-експедиційних послуг є меншою, строк оплати даної видаткової накладної Сторонами у Договорі не визначений, тому поставка товару та надання послуг здійснювались у позадоговірному порядку, шляхом підписання накладної.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідач після порушення провадження у справі, в повному обсязі оплатив суму основної заборгованості в розмірі 84042,12 грн., що стверджується платіжними дорученнями №387 від 11.09.2013р. на суму 20000,00 грн., №404 від 19.09.2013р. на суму 30000,00 грн., №424 від 27.09.2013р. на суму 14042,12 грн. та №432 від 03.10.2013р.(а.с.55-58).

Згідно п.1-1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Тобто спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки основна заборгованість погашена після порушення провадження у даній справі, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення з відповідача 84042,12 грн. основної суми заборгованості слід припинити через відсутність предмету спору.

Отже суд розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача 10831,08 грн., з них 1998,60 грн. - пеня, 8404,21 грн. - штраф та 428,27 грн. - 3% річних.

Позивач за прострочення оплати поставленого товару та наданих послуг згідно видаткової накладної №810 від 02.07.2013р. нарахував та просить стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 03.07.2013р. по 02.09.2013р. на суму 84042,12 грн. в розмірі 1998,60 грн. та штраф у розмірі 8404,21 грн..

Згідно ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно ч.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч.2 ст.231 ГК України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. (ст. 547 ЦК України).

Оскільки суд прийшов до висновку, що між сторонами склалися позадоговірні відносини, тобто угода щодо нарахування пені та штрафу не укладена, то господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних в розмірі 428,27 грн. нарахованих за період з 03.07.2013р. по 02.09.2013р., суд зазначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача ПП "Металург-Інвест" товару ПП "ДЕНК ТПР" за видатковою накладною №810 від 02.07.2013р. на суму 84042,12 грн., прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

Згідно ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Суд розмежовує настання строку оплати та відповідно прострочення по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. окремо по оплаті отриманого товару та наданню транспортно-експедиційних послуг.

Отже за прострочення оплати отриманого товару в сумі 80562,12 грн. (67135,10 грн. сума поставленого товару + 13427,02 грн. ПДВ), слід нараховувати 3% річних в період з 03.07.2013р. по 02.09.2013р..

Суд провівши розрахунок 3% річних за вказаний період на суму 80562,12 грн., встановив, що останній складає 410,54 грн..

Нарахування 3% річних за надані транспортно-експедиційні послуги на суму 3480 грн. (2900 грн. транспортно-експедиційні послуги + 580 грн. ПДВ), вірно слід проводити в період з 23.07.2013р. по 02.09.2013р. з огляду на наступне.

У видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. не встановлено строку оплати транспортно-експедиційних послуг, які не включаються в ціну товару, тому у цьому випадку слід керуватися приписами ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем 10.07.2013р.(як вбачається з відбитку поштового календарного штемпеля(а.с.19)) на адресу відповідача була направлена претензія вих.№08.07-001 від 08.07.2013р.(а.с.18) про оплату заборгованості по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р..

З огляду на вказане, початок(23.07.2013р.) періоду нарахування 3% річних щодо сплати транспортно-експедиційних послуг розраховується наступним чином: (10.07.2013р. + 5 днів на перебіг пошти = 15.07.2013р.), грошове зобов'язання мало бути виконано протягом 7 днів (ч.2 ст. 530 ЦК України) = 22.07.2013р. до 24.00 год., тобто останній день виконання грошового зобов'язання.

Суд провівши розрахунок 3% річних за період з 23.07.2013р. по 02.09.2013р. на вартість транспортно-експедиційних послуг в сумі 3480 грн., встановив, що останній складає 12,01 грн..

Судом було застосовано розрахунки, здійснені за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга Закон".

Суд зазначає, що нараховані позивачем 3% річних по видатковій накладній №810 від 02.07.2013р. у розмірі 428,27 грн., підлягають до стягнення в розмірі 422,55 грн.(410,54 грн.+12,01 грн.), а в частині стягнення 3% річних в розмірі 5,72 грн. слід відмовити.

В силу ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. При цьому вимоги, що пред'являються до доказів, визначені ст.34 ГПК України, відповідно до якої, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 94873,20 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі 422,55 грн. - 3% річних, в частині стягнення 10408,53 грн., з них 8404,21 грн. - штраф, 1998,60 грн. - пеня, 5,72 грн. - 3% річних - відмовити, а в частині стягнення 84042,12 грн. основної заборгованості провадження у справі слід - припинити.

Щодо заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, суд дійшов до висновку, що зазначена заява підлягає відхиленню, свою правову позицію суд обґрунтовує наступним.

Згідно ст.66 ГПК України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

В постанові №16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" Пленум ВГСУ роз'яснив, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В поданій заяві не наведено обставин і до неї не додано доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на частину майна відповідача може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, також представником позивача у вказаній заяві не враховано індивідуальної визначеності та вартості майна щодо забезпечення позову.

Згідно п.1. інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/704/2012 від 23.05.2012р. слідує, що підпунктом 3 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено справляння судового збору за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову.

Згідно пп.3 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову сплачується судовий збір - 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1720,50 грн..

Водночас ГПК України не передбачено наслідків неподання доказів сплати названого збору в установленому порядку і розмірі. Відтак господарський суд повинен розглянути зазначену заяву й за відсутності таких доказів, а розподіл відповідних сум судового збору здійснити між сторонами за правилами статті 49 ГПК України у залежності від результатів розгляду заяви про вжиття заходів до забезпечення позову. Про такий розподіл може бути зазначено в рішенні (постанові) господарського суду або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Оскільки суд прийшов до переконання, що заява представника позивача про вжиття заходів до забезпечення позову підлягає відхилення, тому з позивача слід стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету України 1720,50 грн. судового збору за розгляд такої заяви.

Також, враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені статтею 49 ГПК України, та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторін та відсутність правових підстав для звільнення позивача та відповідача від його сплати, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1689,29 грн. судового збору, в іншій частині (208,17 грн.) сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення з приватного підприємства "ДЕНК ТПР" 84042,12 грн. основної заборгованості - припинити.

3. Стягнути з приватного підприємства "ДЕНК ТПР" (45400, Волинська область, м. Нововолинськ, вул. Луцька, будинок 11, код ЄДРПОУ 33534140) на користь приватного підприємства "Металург-Інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, будинок 3, квартира 522, код ЄДРПОУ 38300217) 422,55 (чотириста двадцять дві гривні п'ятдесят п'ять копійок) грн. - 3% річних та 1689,29 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят дев'ять гривень двадцять дев'ять копійок ) витрат позивача по оплаті судового збору.

4. У позовних вимогах приватного підприємства "Металург-Інвест" до приватного підприємства "ДЕНК ТПР" в частині стягнення 10408,53 грн., з них 8404,21 грн. - штраф, 1998,60 грн. - пеня, 5,72 грн. - 3% річних - відмовити.

5. Стягнути з приватного підприємства "Металург-Інвест" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. 152-ї Дивізії, будинок 3, квартира 522, код ЄДРПОУ 38300217) судовий збір в розмірі 1720,50 (одну тисячу сімсот двадцять гривень п'ятдесят копійок) грн. на користь спеціального фонду Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у Волинській області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову", код ЄДРПОУ 03499885").

Повний текст рішення складено

18.11.13

Суддя А. С. Вороняк