Рішення № 35302705, 15.11.2013, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 415/9350/12

№ провадження 2/208/385/13

РІШЕННЯ

Іменем України

15 листопада 2013 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого, судді Нельге Д.В.,

при секретарі Севастьяновій Л.М.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Лебеденко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Керамет» «Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу»,- -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому, в остаточному варіанті (а.с.86-87, 100) просив суд:

1. Поновити строк звернення до суду.

2. Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет», та скасувати наказ про звільнення №59-л/с від 23.07.2012р.;

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет» з 23.07.2012р.

4. Стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55 240 грн. за період вимушеного прогулу з 23.07.2012р. по 01.08.2013р.

5. Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення на роботі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що, з 03.08.2011р. він перебував у трудових відносинах з відповідачем - ПАТ «Керамет», де працював на посаді начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет». 23.07.2012р. наказом № №59-л/с від 23.07.2012р. він був звільнений відповідачем з займаної посади у зв'язку із втратою довіри, на підставі п.2 ст.41 КЗпП. Своє звільнення вважає незаконним на підставі того, що, він не являвся працівником, який безпосередньо обслуговував грошові або товарні цінності, а також на підставі того, що він не вчиняв дій, зазначених у листі керівництва Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет», а саме не приймав участі у незаконній відгрузці вагону 12.06.2012р.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. Також, позивач зазначив, що, строк звернення до суду був ним пропущений у зв'язку з тим, що, після звільнення він одразу звернувся до фахівця за юридичною допомогою, яким було здійснено відповідні запити на адресу відповідача, але, відповіді відповідач йому не надав. Крім того, він також намагався у досудовому порядку вирішити трудовий спір з відповідачем, який, в свою чергу, надав йому усну згоду на його поновлення на роботі. Разом з цим, відповідач, і не здійснив його поновлення на роботі, і не надав відповіді на запити адвоката, що змусило його звертатися до суду за захистом своїх порушених прав із пропуском строків, встановлених законом. На підставі зазначеного просить суд поновити йому строк звернення до суду із вказаним позовом.

Представник позивача підтримала вимоги свого довірителя у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також суду зазначила, що, матеріали справи не містять жодного доказу, як то інвентаризаційного акту, акту ревізії, чи іншого документу, який би міг підтвердити факт існування будь-який винних дій з боку відповідача.

Представник відповідача Лебеденко С.В. в судовому засіданні 23.07.2013р., надавши суду письмові заперечення, позов не визнав.

В судові засідання 07.08.2013р., 21.10.2013р., 14.11.2013р. представник відповідача не з'явився, повідомивши суд телеграмою про причини неявки в судові засіданні. Разом з цим, зазначені представником відповідача причини неявки в судові засідання суд визнав неповажними, на підставі чого, враховуючи також, що, причини неявки в судові засідання письмовими доказами відповідачем підтверджені не були - дійшов висновку про можливість продовжити розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, та, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду, з урахуванням наданих суду доказів, було встановлено, що, згідно запису у трудовій книжці позивача, Наказом №59-л/с від 23.07.2012р. позивач був звільнений відповідачем з займаної посади у зв'язку із втратою довіри, на підставі п.2 ст.41 КЗпП.

Згідно п.2 ст.41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Згідно роз'яснень, наданих у п.28 Постанови Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», при розгляді справ про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктами 2 і 3 ст.41 КЗпП, судам слід враховувати, що розірвання трудового договору з цих підстав не є заходом дисциплінарного стягнення і тому вимоги статтей 148, 149 КзпП про строк і порядок застосування дисциплінарних стягнень на ці випадки не поширюються. Разом з тим при вирішенні справ про звільнення з цих підстав суди мають брати до уваги відповідно час, що пройшов з моменту вчинення винних дій чи аморального проступку, наступну поведінку працівника і інші конкретні обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Звільнення з підстав втрати довір'я суд може визнати обгрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір'я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження обгрунтованого звільнення позивача, відповідач надав суду:

- копію договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність №18 від 03.08.2011р.;

- посадову інструкцію начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет»;

- витяг з протоколу №123 засідання профспілкового комітету ВАТ «ДМКД»;

- Акт приймання металів чорних (вторинних) від 14.06.2012р.;

- службову записку в.о. начальника Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет» від 11.07.2012р., у якій останній зазначив, що, в період червня по теперішній час при відгрузці лома чорних металів, отриманого внаслідок приймання металолому, в його нижній частині утворилось накопичення дрібного лому із суміш'ю землі, що свідчить про неналежне за якістю приймання металолому начальниками змін, що надходить до цеху у вагонах;

- службову записку ОСОБА_4; пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

Дослідивши надані відповідачем письмові докази, суд встановив, що, з вищенаведених письмових доказів не можливо встановити які безпосередньо матеріальні цінності були передані позивачу на зберігання адміністрацією відповідача, а також, не можливо встановити коли, та які саме винні дії вчинив позивач (розкрадання, хабарництво чи інше корисливе правопорушення); час, який пройшов після вчинення позивачем винних дій, що дають підстави для втрати довіри; подальшу поведінку позивача.

При цьому, згідно ст.61 ЦПК України, підставами звільнення від доказування є:

1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

2. Обставини, визнані судом загальновідомими.

3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

4. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Як вбачається з матеріалів справи, матеріали справи не містять ні судового рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили; ні вироку у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, з яких можливо встановити, чи мали місце винні дії позивача та чи вчинені вони саме цією особою.

При цьому, згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що, матеріали справи не містять жодного допустимого та належного доказу, який підтверджує факт вчинення позивачем винних дій, що дають підстави для втрати довір'я до позивача.

При цьому, враховуючи, що, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що, звільнення позивача ОСОБА_1 23.07.2012р. з посади начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет» з підстав втрати довір'я є не обґрунтованим, на підставі чого суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання його звільнення незаконним та скасування наказу №59-л/с від 23.07.2012р. ПАТ «Керамет» є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Враховуючи, що, судом, в ході розгляду справи, встановлено факт незаконного звільнення позивача 23.07.2012р., суд приходить до висновку, що, згідно ст. 235 КЗпП України позовні вимоги позивача в частині поновлення його на посаді начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху ПАТ «Керамет» та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, згідно роз'яснень, наданих у п.21 Постанови Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» N 13 від 24.12.1999р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями).

Згідно роз'яснень, наданих у п.32 Постанови Верховного Суду України N 9 від 06.11.1992р., у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.

Згідно п.8. Постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки, наданої відповідачем (а.с.28), заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох місяців складала:

- червень 2012р. - 4 092,44 грн.;

- липень 2012р. - 4 897,99 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про поновлення на роботі розглядається більше одного року, але не з вини позивача, що є підставою для виплати позивачу середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, враховуючи положення п.8 Постанови Кабінету Міністрів України N 100 від 08.02.1995р. «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з того, що:

(4 092,44 + 4 897,99) = 8 990, 43 грн. (заробітна плата позивача за фактично відпрацьовані робочі дні протягом останніх двох місяців): 61 (30+31 - число календарних днів за цей період)= 147,4 грн.

Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача за період з 23.07.2012р. по час ухвалення рішення складає:

147,4 грн. х 334 (робочих дня за період з 23.07.2012р. по 15.11.2013р.) = 49 231,60 грн.

Згідно ст.234 КЗпП України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Як вбачається з наданого позивачем договору про надання правової допомоги (а.с.101-104), позивач, у серпні 2012 року, з приводу питання поновлення на роботі звертався до фахівця у галузі права, яким 30.08.2012р. було здійснено адвокатський запит на адресу відповідача.

Як зазначає позивач, він намагався у досудовому порядку вирішити трудовий спір з відповідачем, який, в свою чергу, усно погодився на його поновлення на роботі. Разом з цим, відповідач не здійснив його поновлення на роботі, та не надав відповіді на запит адвоката, що змусило позивача звертатися до суду за захистом своїх порушених прав із пропуском строків звернення до суду.

Зазначену позивачем причину пропуску звернення до суду суд вважає поважною, на підставі чого вважає за можливе поновити позивачу строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Таким чином, встановивши в ході розгляду справи, що, дійсно мали місце обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги в частині визнання незаконним його звільнення, що є підставою для стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд, задовольняючи вимоги позивача частково, та, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судових витрат, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України вважає необхідним стягнути судові витрати на користь держави з відповідача, у розмірі, встановленому ст.4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011р.

Керуючись ст. ст.41, 235 КЗпП України, ст. 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду за вирішенням трудового спору.

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Керамет» «Про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу» - задовольнити частково.

Скасувати як незаконний наказ ПАТ «Керамет» №59-л/с від 23.07.2012р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет».

Поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет» з 23.07.2012р.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Керамет» (код ЄДРПОУ 13508852), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Калузька, 16А, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1:

- 49 231 (сорок дев'ять тисяч двісті тридцять одну) грн. 60 коп. - середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахований судом без утримання податків та інших обов'язкових платежів;

в решті позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Керамет» (код ЄДРПОУ 13508852), розташованого за адресою: м. Донецьк, вул. Калузька, 16А, на користь держави:

- судовий збір у розмірі 492 (чотириста дев'яносто дві) грн. 32 коп.

Допустити рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на посаді начальника зміни Дніпродзержинського копрового цеху Приватного акціонерного товариства «Керамет» з 23.07.2012р.

Допустити рішення до негайного виконання в частині присудження ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Нельга Д. В.