Постанова № 35302146, 06.11.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7549/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2013 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Тимощука О.Я.,

з участю секретаря Грібінчак К.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуваню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду із адміністративним позовом про визнання протиправними дії Рівненського Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які полягають у нарахуванні та виплаті грошової допомоги в розмірі, меншому ніж три мінімальних пенсії за віком та зобов'язання виплатити недоплачену суму грошової допомоги, як учаснику війни, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням сум фактично отриманої допомоги.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-ХІІ, щорічно до 5 травня, він, як учасник війни, має право на отримання разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Разом з тим, у 2012 році він отримав таку допомогу в меншому розмірі, ніж встановлено чинним законодавством.

Ухвалою Рівненського міського суду від 02.07.2013 року було відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації про визнання неправомірними дій суб'єкта владних повноважень, зобов'язання здійснити певні дії.

Копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів було надіслано відповідачу.

У встановлений законом строк від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов. З огляду на заперечення відповідач просить відмовити в задоволені адміністративного позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог.

В ході судового розгляду справи суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі в якості співвідповідача управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації і ухвалою суду від 26.09.2013 року управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації було залучено до участі у справі в якості співвідповідача. Листом управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації від 16.10.2013 року №2175/01-10/13 суду надано повідомлення, що ОСОБА_1 проживає в м. Дубно та перебуває на обліку як учасник війни в управлінні праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради.

В зв»язку з цим ухвалою суду від 22.10.2013 року суд залучив до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації та управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, про зобов'язання виконання дій в якості співвідповідача управління праці та соціального захисту населення Дубенсьокої міської ради замість управління праці та соціального захисту населення Дубенської районної державної адміністрації.

28.10.2013 року до канцелярії Рівненського міського суду позивачем була подана заява про зміну способу виконання дій, в якій він просить пункт 3 прохальної частини адміністративного позову прийняти до розгляду в іншій редакції, а саме - стягнути з Рівненського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Рівненської ОДА недоплачену суму щорічної до 5 травня разової грошової виплати, як учаснику війни відповідно до п. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2012 рік, у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеного ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», з урахуванням сум фактично отриманої ним такої допомоги.

Дослідивши усі обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволенню частково з огляду на наступне.

Як встановлено судом ОСОБА_1, є учасником війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 у зв'язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради, та має право на пільги і гарантії, встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до положень ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.

У 2012 році позивачу було виплачено щорічну разову грошову допомогу до 5-го травня як учаснику війни у розмірі 125 грн., тобто меншому ніж це передбачено Законом.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, у 2012 році розмір разової грошової допомоги, який визначено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не змінювався.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни, а нормативні акти органів державної влади і органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.

Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-VІ внесені зміни до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно яких ч.5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року положення пункту 20 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» дія частини 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зупинялась, тобто після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року дана норма діє у редакції, згідно з якою інвалідам війни другої групи виплачується щорічна разова грошова допомога до 5 травня в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком.

Отже, при нарахуванні разової грошової допомоги у 2012 році відповідач 1 мав керуватися вимогами зазначеного Закону.

Розмір разової грошової допомоги, який передбачено ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», визначається залежно від розміру мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Судом встановлено, що згідно листа управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради від 16.05.2012 року №109, виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснює Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення облдержадміністрації, що не заперечується відповідачем 1.

Право позивача на отримання щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2012 року відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Стосовно задоволення вимог, викладених у заяві про зміну способу виконання дій суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо, тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.

Зміна способу або порядку виконання може відбуватися у заміні одного заходу примусового виконання судового рішення іншим.

Зміна у способі і порядку виконання виникає тоді, коли при виконанні рішення адміністративного суду, яким присуджені певні речі, кошти, неможливо їх повернути за їх відсутності. Це дає підставу для звернення стягнення на грошові кошти тощо.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 13 червня 2013 року № 846/12/13-13 під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни зобов'язання здійснити виплати на стягнення цих виплат. Така зміна можлива лише у разі виконання боржником зобов'язальної частини рішення про нарахування соціальних виплат. При цьому адміністративний суд повинен виходити з розміру заборгованості боржника перед стягувачем, що виникла під час виконання судового рішення.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 13.06.2012 №1483/12/13-12 зазначив, що установивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум. Це правило підлягає застосуванню під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення із відповідача заборгованості є необґрунтованими і безпідставними, оскільки таку заборгованість Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації повинен нарахувати та виплатити.

При цьому суд бере до уваги, що з огляду на положення статей 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже, аналізуючи зазначені норми законодавства суд вирішив, що адміністративний суд повинен визнавати рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про визначення конкретних сум стягнення, оскільки такий обов'язок покладається саме на відповідача і не входить до компетенції суду.

У відповідністю зі ст.71 КАС України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

На підставі ст. ст. 7- 14, 18, 19, 24, 143, 146, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист ветеранів війни», суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації, які полягають у нарахуванні та виплаті грошової допомоги ОСОБА_1 за 2012 рік в розмірі, меншому ніж три мінімальних пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації виплатити недоплачену суму грошової допомоги ОСОБА_1, як учаснику війни, за 2012 рік в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, з урахуванням сум фактично отриманої допомоги, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В частині задоволення позовної вимоги щодо стягнення з Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці та соціального захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації недоплачену суму щорічної разової грошової допомоги відмовити за її безпідставністю

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржено до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : О.Я. Тимощук