Ухвала суду № 35301907, 18.11.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Чернова Г.В.

Суддя-доповідач:Мацький Є.М.

УХВАЛА

іменем України

"18" листопада 2013 р. Справа № 2а-10081/10/0670

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мацького Є.М.

суддів: Євпак В.В.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Волянській О.В. ,

за участю

представників:

позивача - Ратушного М.А.;

відповідача - Савицької І.С. ;

прокурора - Кондратюка Д.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" жовтня 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області за участю прокуратури Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магніт-Авто» звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000145/17-02/0, № 0001742301/0, № 0001732301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2010 р. № 0005422302, винесені Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією 14 грудня 2010 року на підставі висновків акту перевірки від 07.12.2010 р. № 3783/23-01/33874718.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що висновки акта перевірки про порушення ТОВ «Магніт-Авто» п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.3.2.3 п.3.2 ст.3, пп.4.2.3 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, пп.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 2.6, 2.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» є безпідставними. Вказує, що операції по зарахуванню коштів на банківські рахунки позивача фізичними особами в рахунок оплати за придбані транспортні засоби в цілях оподаткування були другою подією, тому суми платежів в загальному розмірі 9636513,00 грн. не повинні включатись до валового доходу позивача та формувати базу оподаткування податком на додану вартість. Неналежне ведення бухгалтерського обліку, яке мало місце на думку відповідача, в силу п. «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не звільняє відповідача від самостійного визначення суми податкового зобов'язання позивача на підставі первинних документів. Зазначає, що правопорушення, що призвело до завищення податкового кредиту на 3633461,00 грн. не ґрунтується на належних доказах. Також зазначає, що податковий орган прийшов до помилкового висновку про порушення позивачем податкового законодавства в частині оподаткування доходів фізичних осіб. Дебіторську заборгованість покупців, по якій порушені строки розрахунків, але по якій не сплив строк позовної давності (ст.257 Цивільного кодексу України), жодною нормою Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не прирівняно до подарунку. Вважає безпідставними висновки відповідача про неоприбуткування одержаної в банківських установах готівки в касу підприємства, адже на підприємстві ведеться касова книга і всі готівкові надходження в ній оприбутковані.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 4 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано нечинними та скасовано податкові повідомлення - рішення Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції від 14.12.2010року № 000145/17-02/0, 0001742301/0, 0001732301/0 та рішення про застосування штрафних фінансових санкцій від 14.12.2010року № 0005422302.

В апеляційній скарзі Бердичівська ОДПІ просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт зазначив, що за результатами документальної планової виїзної перевірки позивача встановлено порушення ТОВ «Магніт-Авто» вимог п.4.1 ст.4, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп.3.2.3 п.3.2 ст.3, пп.4.2.3 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, пп.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.п. 2.6, 2.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств в сумі 2409128,00 грн., занижено податок на додану вартість на загальну суму 2097466,00 грн., занижено податок з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. та підлягає застосуванню штрафна санкція за порушення позивачем касової дисципліни в розмірі 1106895,00 грн.

Розглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах, передбачених статтею 195 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією на підставі направлень від 12.08.2010 р. № 827, від 27.08.2010 р. № 885, від 14.10.2010 р. № 1070, від 25.10.2010 р. № 1122 та відповідно до плану - графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 3 квартал 2010 р. проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Магніт-Авто» вимог податкового законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 07.12.2010 р. № 3783/23-01/33874718 (надалі - акт), в якому зроблено висновки про порушення товариством вимог п.4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) (зі змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Магніт-Авто» занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2409128,00 грн., у тому числі за рахунок не включення до валових доходів сум отриманих на розрахунковий рахунок як попередньої оплати за товари (роботи, послуги) на загальну суму 2409128,00 грн.; п. 4.1, п. 4.3 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. N 168-97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого ТОВ «Магніт-Авто» занижено податок на додану вартість в періоді що перевірявся на загальну суму 2097466,00 грн.; пп. 3.2.3 п. 3.2. ст. 3, пп. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст 8, п. 12.3 ст. 12, пп. 19.2 «а» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-1V не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. з вартості безоплатно переданих вантажних автомобілів кінцевому споживачу на суму 14903,1 тис.грн. (станом на 30.06.10); пп. 2.6, 3.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку Укаїни № 637 від 15.12.2004р., а саме готівкові кошти в сумі 221379,08 грн., які отримані з розрахункового рахунку з використанням чекової книжки, не були оприбутковані в касі підприємства.

На підставі акта 14 грудня 2010 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001732301/0 про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 2409128,00 грн. та застосування штрафу в сумі 1809681,00 грн.; № 0001742301/0 про донарахування податку на додану вартість в сумі 2097466,00 грн. та застосування штрафу в сумі 1216316,00 грн.; № 000145/17-02/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. та застосування штрафу в сумі 4470920,00 грн.; № 0005422302 про застосування штрафної санкції в сумі 1106895,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов наступного висновку.

Зокрема, податковим органом в акті перевірки вказується, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.07р. по 30.06.10р. встановлено його заниження на загальну суму 9636513,00 грн., в тому числі за рахунок не включення до валових доходів сум отриманих на розрахунковий рахунок як попередньої оплати за товари (роботи, послуги) на загальну суму 9636513,00 грн.

Відповідачем зазначено, що ТОВ «Магніт-Авто» надано до перевірки головні книги, які оформлені з порушенням вимог наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку». У головних книгах 2007-2010 рр., наданих ТОВ «Магніт-Авто» до перевірки, відсутній рахунок бухгалтерського обліку 31 «Рахунки в банках», що призначений для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій. А також не відображені субрахунки 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті», 314 «Інші рахунки в банку в іноземній валюті». Крім того для перевірки надано банківські виписки в яких відсутні реквізити щодо контрагентів, від яких надходили кошти на рахунок підприємства, а саме: назва (ПІБ) контрагента, код за ЄДРПОУ (ДРФОУ), у призначенні платежу не зазначено відповідно до якого договору (контракту), рахунку проведено перерахування коштів. Факт проведення розрахунків покупцями, які отримали автотранспортні засоби наданими до перевірки документами не підтверджено.

Тобто, платник податків не надав доказів для ідентифікування фізичних осіб, від яких надходили кошти на розрахунковий рахунок підприємства з наступними призначеннями платежу: «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження торгівельної виручки», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження виручки від усіх видів послуг», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Інші надходження», «За товар повна сума» та порівняння їх з особами, які фактично придбали автотранспортні засоби. Відповідно до викладеного вище, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок суб'єкта господарювання з призначенням платежу: «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження торгівельної виручки», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Надходження виручки від усіх видів послуг», «Прийом платежів від фізичних осіб на користь одержувача. Інші надходження», «За товар повна сума» повинні бути включені на думку податкового органу до складу валових доходів підприємства по першій події, а саме - по отриманню коштів на розрахунковий рахунок.

Крім іншого, в акті перевірки зазначається, що для перевірки надано банківські виписки, в яких відсутні реквізити щодо контрагентів, від яких надходили кошти на рахунок підприємства, а саме: назва (ПІБ) контрагента, код за ЄДРПОУ, у призначенні платежу не зазначено відповідно до якого договору (контракту), рахунку проведено перерахування коштів.

Судом першої інстанції встановлено, що для отримання повної інформації щодо руху коштів по розрахунковим рахункам, відкритим підприємством в установах банку під час проведення перевірки на ім"я керуючого філією ВАТ "Укрексімбанк" було надіслано запит від 01.11.2010 року № 16702/10/23-01 про надання відомостей про рух коштів в розрізі контрагентів з зазначенням: реквізитів юридичних та/або фізичних осіб (назва, код ЄДРПОУ), призначення платежу, дати суми операцій за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року по поточних рахунках підприємства.

Відповідно до листа відділення банку ВАТ "Укрексімбанк" від 02.11.2010 року отримано рух грошових коштів ТОВ "Магніт-Авто" по рахунку № 26004017911551 за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року. Проте, в ньому не зазначено інформацію, яка б свідчила про дані контрагентів, а саме: назва (ПІБ) контрагента, код за ЄДРПОУ, у призначенні платежу не зазначено відповідно до якого договору (контракту), рахунку проведено перерахування коштів.

На думку апелянта ТОВ "Магніт-Авто" порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.94 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97) (зі змінами та доповненнями) чим занижено валові доходи на суму 9636513 грн. та порушено п.4.1, п.4.3 ст.4 плі.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97р. N 168-97-ВР (із змінами та доповненнями) у зв"язку з чим занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на суму ПДВ 1633297,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступні встановлені обставини справи.

Зокрема, в судовому засіданні в суді першої інстанції представником позивача були надані копії квитанцій, які свідчать про сплату готівкових коштів за товар (автомобілі), який був об"єктом оприбуткування (а.с. 142-241, т. 18 та а.с. 1-43 т. 19). Вказані квитанції містять дані про платника (контрагентів), призначення платежу, та відповідають вимогам Інструкції про касові операції в банках України від 14.08.2003, № 337, затвердженої постановою Національного банку, чинній на час виникнення спірних правовідносин ( надалі - Інструкція).

Так, відповідно до п 2 Гл. 2 Розділу ІІІ Інструкції, приймання готівки національної валюти від клієнтів здійснюється через каси банків за такими прибутковими касовими документами: за заявою на переказ готівки - від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки, від фізичних осіб - на поточні, вкладні (депозитні) рахунки, а також від юридичних та фізичних осіб - на рахунки інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказу без відкриття рахунку; за рахунками на сплату платежів - від фізичних осіб на користь юридичних осіб; за прибутковим касовим ордером - від працівників та клієнтів банку за внутрішньобанківськими операціями; за документами, установленими відповідною платіжною системою, від фізичних і юридичних осіб - для відправлення переказу та виплати його отримувачу готівкою в національній валюті.

Згідно п. 8 Гл. 2 Розділу ІІІ Інструкції, після завершення приймання готівки клієнту видається квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Таким чином, доводи апелянта з приводу не належним чином оформлених документів ( не містять дані про контрагентів позивача), чи їх не надання під час перевірки, не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім іншого, відповідно до ч. 1 ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд може призначити експертизу.

Отже, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2012року було призначено судову економічну експертизу.

В результаті дослідження наданих експерту первинних бухгалтерських документів, облікових регістрів бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Магніт-Авто» за період з 01.07.07 р. по 30.06.10 р. судовий експерт зробив висновки, що документально не підтверджується висновок по акту перевірки від 07.12.2010 року №3783/23-01/33874718 щодо заниження податку на прибуток за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., що перевірявся, на загальну суму 2409128,00 грн., за рахунок не включення до валових доходів сум, отриманих на розрахунковий рахунок №26004017911551 в філії ВАТ «Укрексімбанк» (МФО 311324) у загальній сумі 8911250,00 грн. та розрахунковий рахунок №260070130036 в Житомирській філії ТОВ «Укрпромбанк» (МФО 311799), як попередня оплата за товар. Документально не підтверджується висновок по акту перевірки від 07.12.2010 року №3783/23-01/33874718 щодо заниження податкових зобов'язань по ПДВ за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., що перевірявся на загальну суму 1633297,00 грн., за рахунок не включення до бази оподаткування податком на додану вартість сум, отриманих на розрахунковий рахунок №26004017911551 в філії ВАТ «Укрексімбанк» (МФО 311324) у загальній сумі 8911250,00 грн. та розрахунковий рахунок №260070130036 в Житомирській філії ТОВ «Укрпромбанк» (МФО 311799), як попередня оплата за товар.

Відповідно до п.4.1, пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до пп. 11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічно визначається і дата виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість у спірних правовідносинах. Зокрема, згідно пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається пряма залежність дати виникнення валового доходу та податкових зобов"язань з ПДВ від дати першої з подій: відвантаження товарів покупцеві або зарахування коштів від покупця. Тобто друга в хронологічному порядку подія не відображається в податковому обліку і на оподаткування не впливає.

З даного приводу слід зазначити, що операції по зарахуванню коштів на банківські рахунки позивача фізичними особами в рахунок оплати за придбані транспортні засоби в цілях оподаткування були другою подією, тому суми платежів в загальному розмірі 9636513 грн. не повинні включатись до валового доходу позивача та формувати базу оподаткування податком на додану вартість.

До матеріалів справи долучені копії договорів, вантажних митних декларацій, накладних на реалізацію автомобілів, актів приймання передачі автомобілів, квитанцій про внесення готівки в банківські установи, в яких розшифровані прізвища фізичних осіб - покупців автомобілів, журналів-ордерів по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями». На підставі зазначених бухгалтерських документів судовим експертом зроблено висновки, що внесені фізичними особами готівкові кошти на банківські рахунки позивача в оплату вартості придбаних автомобілів, були другою подією, яка з огляду на вищенаведені приписи законодавства в податковому обліку не відображається і жодних податкових наслідків не має.

Разом з тим, в акті перевірки апелянт також прийшов до висновку, що позивачем завищено податковий кредит за перевірений період на суму 3633461 грн. Зокрема, як зазначив податковий орган в акті, позивач сплатив ПДВ митним органам при імпортуванні автомобілів на митну територію України в сумі 7611971,00 грн. згідно ВМД оформлених належним чином. Перевіркою показників відображених у рядку 12.1 «ПДВ сплачений митним органам» податкових декларацій з податку на додану вартість встановлено завищення вказаного показника на суму 3633461,00 грн. В порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підприємством віднесено до складу податкового кредиту ПДВ, від операцій не пов`язаних з господарською діяльністю ТОВ «Магніт-Авто», а саме: різниця в частині перевищення митної вартості над договірною, що призвело до завищення податкового кредиту на суму 3633461,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта з огляду на слідуючі норми законодавства і встановлені у справі обставини.

Згідно пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на період виникнення спірних правовідносин) у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

Відповідно до абз. 1 пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону).

Разом з тим, згідно п.4.3 ст.4 Закону для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм податкового законодавства випливає, що до складу податкового кредиту включаються суми ПДВ, сплачені митному органу, та обчислені з митної вартості імпортованих товарів, що підтверджується митними деклараціями. На думку колегії суду, суми ПДВ, сплачені під час розмитнення імпортованих товарів, повинні включатися до складу податкового кредиту у розмірі, зазначеному у вантажній митній декларації.

Як зазначено в акті перевірки і підтверджується матеріалами справи в перевіреному періоді до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені митному органу при імпортуванні автомобілів на митну територію України в сумі 7611971,00 грн. згідно ВМД оформлених належним чином. Отже, позивачем не порушені вимоги пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з сум імпортного ПДВ.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що під час реалізації імпортованих автомобілів по ціні, нижчій від їх митної вартості, позивач зобов`язаний був відкоригувати податковий кредит, розрахований з суми перевищення митної вартості над договірною (продажною). Колегія суддів зазначає, що таке коригування податкового кредиту не передбачене жодною нормою діючого на момент спірних правовідносин Закону України «Про податок на додану вартість».

Окрім того, відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду.

При цьому за правилами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо цим пунктом не встановлено інше. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

З огляду на наведене, при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. База оподаткування податком на додану вартість позивачем визначена вірно - відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР - із договірної вартості цих товарів, яка не нижча за звичайні ціни, а пункт 4.3 названого Закону, на який посилаються представники відповідача, вказуючи на те, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій, зокрема продажу імпортованого товару на митній території України.

Вказане кореспондується з практикою Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Зокрема, такий висновок щодо застосування норм матеріального права міститься у постановах Верховного Суду України від 29 жовтня 2010 року, 12 березня 2012 року та 28 травня 2013 року (NN 21-9а10, N 21-380а11).

Щодо правомірності і обґрунтованості прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення № 000145/17-02/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. та застосування штрафу в сумі 4470920,00 грн. суд першої інстанції встановив наступні обставини.

В акті перевірки вказано, що заборгованість по дебету 361 рахунку «Розрахунки з покупцями» станом на 30.06.10 р. обліковується в сумі 14903,1 тис. грн., по розрахунках із кінцевим споживачем (в тому числі заборгованість на початок перевіряємого періоду, станом на 01.04.07 р. в сумі 117 тис.грн., по якій минув строк позовної давності, відповідно до глави 19 статті 257 Цивільного кодексу України (із змінами та доповненнями, внесеними законами), пп. 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 03.06.08 р. №2181-VI «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами а державними цільовими фондами»). Тобто не проведено розрахунки фізичними особами - новими власниками автомобілів з підприємством в сумі 14903,1 тис. грн., чим порушено вимоги п.6 договору купівлі продажу, щодо переходу права власності на автомобілі з моменту зарахування коштів на рахунок продавця. Вищезазначене свідчить про проведення відчуження автомобілів на користь фізичних осіб - кінцевих споживачів безоплатно, що прирівнюється до подарунка. В порушення вимог пп.3.2.3 п.3.2. ст.3, пп.4.2.3 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1 п.8.1 ст.8, п. 12.3 ст. 12, пп.«а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» позивачем не утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 2235460,00 грн. з вартості безоплатно переданих вантажних автомобілів кінцевому споживачу на суму 14903,1 тис.грн. (станом на 30.06.10 р.).

Колегія суддів не погоджується з вказаним доводом апелянта з огляду на таке.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно пп.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.

Відповідно до п.14.1 ст.14 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Згідно оборотних відомостей, журналів ордерів по рахунку 36 «Розрахунки з покупцями», первинних бухгалтерських документів (накладних, актів приймання-передачі автомобілів, квитанцій про оплату), копії яких долучені до матеріалів справи, встановлено, що по заборгованості покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01.04.07 р. в сумі 117490 грн. строк позовної давності, відповідно до глави 19 статті 257 Цивільного кодексу України, не минув. Заборгованість покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01.07.2007 року в 117490 грн. була погашена покупцями за період менший, ніж 3 роки. Заборгованість покупців перед ТОВ «Магніт-Авто» станом на 01.07.2010 року не містить заборгованості, строк позовної давності якої минув. Тому немає підстав вважати автомобілі, які станом на 30.06.2010 року не оплачені покупцями, переданими безоплатно.

Ці дані також підтверджено проведеною у справі судово-економічною експертизою, за результатами якої судовим експертом ОСОБА_5 складено висновок № 2 від 20.04.2013 року. Згідно висновку судової економічної експертизи від 20.04.2013 року експертом встановлено, що документально не підтверджується висновок по акту перевірки від 07.12.2010 року №3783/23-01/33874718 щодо заниження податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року що перевірявся, на загальну суму 2235460,00 грн., за рахунок не включення до бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб вартості безоплатно переданих вантажних автомобілів кінцевому споживачу на суму 14903,1 тис. грн. станом на 30.06.2010 року.

Надаючи правову оцінку рішенню № 0005422302 про застосування штрафної санкції в сумі 1106895,00 грн., судом першої інстанції встановлені слідуючі обставини.

Як зазначено в розділі 3.3.6 акта перевірки, на порушення вимог наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2000 № 356 «Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку» у головних книгах 2007-2010 рр., наданих ТОВ «Магніт-Авто» до перевірки, відсутній рахунок бухгалтерського обліку 30 «Каса», що призначений для узагальнення інформації про наявність та рух грошових коштів у касі підприємства. А також не відображені субрахунки 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті». Ведення обліку грошових коштів на зазначених субрахунках передбачено «Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженою наказом Міністерства фінансів України (із змінами та доповненнями) від 30.11.99 № 291 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.12.99 № 893/4186. Журнал 1 за кредитом рахунку 30 та відомості по зазначеним рахункам, та первинні документи, які розшифровують платежі, відображені в банківських виписках, до перевірки не надано взагалі. Згідно банківських виписок з розрахункових рахунків № 2600701300364, який відкритий в установі банку Житомирська філія ТОВ «Укрпромбанк», встановлено отримання готівкових коштів згідно чеків на суму 116379,08 грн., № 2600701300364, який відкритий в установі банку Житомирська філія ВАТ «Укрексімбанк», встановлено отримання готівкових коштів згідно чеків на суму 105000,00 грн. В ході перевірки було встановлено порушення п.п. 2.6, 3.7 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320), а саме готівкові кошти які отримані з розрахункового рахунку з використанням чекової книжки не були оприбутковані в касі підприємства.

З огляду на нормативне врегулювання спірних правовідносин, колегією суддів зазначається наступне.

Згідно «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення № 637) оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів. Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Згідно п.3.7 Положення № 637 приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач господарські операції з приймання одержаної з банку готівки за чеком оформив прибутковими касовими ордерами і відобразив в касовій книзі, що підтверджується долученими до матеріалів справи прибутковими касовими ордерами і витягами з касової книги.

Відсутність відповідних записів про оприбуткування готівки в регістрах бухгалтерського обліку, зокрема в головній книзі, на думку суду, не є порушенням Положення № 637 і штрафні санкції в зв`язку з цим не можуть застосовуватись. Відповідач обгрунтував правопорушення неналежними доказами, не перевіривши при цьому наявність документів з оприбуткування готівки, передбачених Положенням № 637.

Колегія суддів приходить до висновку, що твердження апелянта щодо заниження підприємством податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, податку з доходів фізичних осіб, порушення касової дисципліни з не оприбуткування готівки є безпідставними.

Колегія суддів вважає, що апелянт як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 14.12.2010 р. № 000145/17-02/0, № 0001742301/0, № 0001732301/0 та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 14.12.2010 р. № 0005422302.

Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції про задоволення позову ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні усіх обставин справи в їх сукупності. Судом вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення , не встановлено. Твердження апеляційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бердичівської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "04" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Є.М. Мацький

судді: В.В. Євпак

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "18" листопада 2013 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Магніт-Авто" вул. Шелушкова,23,м.Бердичів,Житомирська область,13300

3- відповідачу/відповідачам: Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області вул.Б.Хмельницького 24-а,м.Бердичів,Житомирська область,13312

4- прокуратура Житомирської області, вул. 1-го Травуня 11, м. Житомир, 10001